Ухвала суду № 72705505, 13.03.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа 225/4844/17

Провадження 1-кп/225/69/2018

У Х В А Л А

13 березня 2018 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Качаленка Є.В.,

за участю:

секретаря Федорцової І.С.,

прокурора Бабарики О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Туренка А.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050220001240 від 13.08.2017 року та за №12017050220001477 від 05.10.2017 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Щербинівка м.Торецька, громадянин України, неповна середня освіта, не одружений, не працює, раніше судимий: 03.01.2017 року Дзержинським міський судом за ст.309 ч.1 КК України, проживає та зареєстрований АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.309 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ВСТАНОВИВ:

Судом відповідно до вимог ст.331 КПК України було поставлено на обговорення питання доцільності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1

Прокурор просив подовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого у зв'язку із існуванням ризиків переховування від суду, ухиленням від виконання обов'язків обвинуваченого, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор просить подовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду із письмовим клопотанням про заміну запобіжного заходу на підписку про невиїзд, для того щоб він мав змогу лікуватись від туберкульозу.

Захисник Туренок А.П. просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки ОСОБА_1 хворіє на туберкульоз, не отримує достатнього лікування в умовах слідчого ізолятора, у нього хвора матір. Захисник вважав, що оскільки підставами зміни запобіжного заходу на тримання під вартою була неналежна поведінка ОСОБА_1 та порушення ним обов'язків обвинуваченого, зараз він зробив належні висновки, і достатньо буде домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, зазначає наступне.

Суд відмічає, що тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання або зміну запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує особі в разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання в тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність судимостей, тощо.

Раніше суд дійшов висновку про наявність передбаченого ст.177 КПК України ризику з боку обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню ухиленням від виконання процесуальних обов'язків обвинуваченого. Поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 свідчила про його цинічне ставлення до виконання процесуальних обов'язків обвинуваченого та їх зухвале порушення. Обгрунтування даного ризику міститься в ухвалі суду від 16.01.2018 року, у якій вичерпно наведено обставини на його підтвердження.

Разом з тим суд доходить висновку що після перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою 58 днів ризик ухилення від виконання процесуальних обов'язків обвинуваченого мав суттєво знизитись. Про це свідчила поведінка обвинуваченого під час судових засідань у січні-березні 2018 року. Суд вважає переконливими аргументи захисту, що обвинувачений зробив належні висновки і є спроможним у подальшому сумлінно виконувати процесуальні обов'язки.

Крім того, після початку судового розгляду ОСОБА_1 також був обвинувачений у вчиненні нового злочину середньої тяжкості за ч.2 ст.309 КК вже під час судового слідства у даному кримінальному провадженні. Вказане підтверджує наявність передбаченого ст.177 КПК України ризику з боку обвинуваченого ОСОБА_1 продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до ст.178 КПК України, суд має оцінити в сукупності всі обставини, серед яких і вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання винуватим у скоєні злочину; відомості про особу обвинуваченого.

Так суд зауважує, що ОСОБА_1 обвинувачений за ч.1 ст.185 та ч.2 ст.309 КК України. За епізодом ч.1 ст.185 КК було допитано свідків та потерпілого, який повідомив суду, що викрадене майно йому повернуто, збитки відшкодовано і він не має претензій до обвинуваченого. Максимальне покарання визначене у санкції ч.1 ст.185 - позбавлення волі на строк до трьох років.

За епізодом ч.2 ст.309 КК України у судовому засіданні 14.03.2018 року було допитано двох свідків зі сторони обвинувачення, які виступали понятими при фіксації вилучення наркотичного засобу. Слід зауважити, що після їх допиту ризик у вигляді можливості вплинути на свідків відсутній. Покарання визначене у санкції ч.2 ст.309 - позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Щодо відомостей про особу: ОСОБА_1 раніше судимий - 03.01.2017 року Дзержинським міським судом за ст.309 ч.1 КК України, неодружний, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно. Склад сім'ї обвинуваченого - проживає з матір'ю, хворою на сахарний діабет. Відповідно до довідки Міського протитуберкульозного диспансеру Торецька від 26.01.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на диспансерному обліку з 11.03.2017 року і є епідеміологічно небезпечним для оточуючих.

Беручи до уваги сукупність наведених обставин, а також вагомість доказів як за епізодом за ч.1 ст.185 так і за ч.2 ст.309 КК України, а також раніше висловлену позицію потерпілого, суд вважає, що ризик ухилення від виконання процесуальних обов'язків обвинуваченого знизився, а запобігти ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення можливо, застосувавши більш м'який запобіжний захід, а відтак суд вважає за необхідне змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - домашній арешт, поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 331 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Змінити запобіжний захід ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.309 КК України, з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та заборонити йому протягом 60 днів до 11.05.2018 року включно цілодобово залишати власне житло за адресою АДРЕСА_1, із застосуванням електронного засобу контролю.

Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_1 виконувати наступні обов'язки:

1) прибувати за викликом до Дзержинського міського суду Донецької області для участі у судовому розгляді дійсного провадження;

2) не залишати цілодобово місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду.

Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, застосовувати електронні засоби контролю.

Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього вищенаведених обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Звільнити ОСОБА_1 з під варти негайно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)», начальнику Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП України в Донецькій області - для виконання (про що повідомити суд в порядку ст.181 КПК України).

Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя: