Постанова № 72704250, 01.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. Справа № 914/770/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за № НЮ-2099 від 08.12.2014 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 року (повний текст складено 08.12.2017 року, головуючий суддя Бортник О.Ю., судді Іванчук С.В., Фартушок Т.Б.)

у справі № 914/770/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Тювик», м. Сколе

про стягнення штрафних санкцій на суму 107 602,50 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 9203 від 26.10.2017 року

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 01.02.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Тювик» 107602,5 грн. штрафних санкцій (пені та штрафу) за неналежне виконання умов договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 року у справі № 914/770/17, позов ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ПП «Тювик» на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» 714 грн. пені та 1612,27 грн. штрафу за прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу за № НЮ-2099 від 08.12.2014 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо зменшення договірної ціни робіт до суми, що становить 21 009,38 грн., не врахувавши п. 13.1. договору, яким передбачається внесення змін і доповнень до даного договору - шляхом складання і підписання сторонами письмових додаткових угод, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2016 р. між ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», м. Львів (замовник) та Приватним підприємством «Тювик» (підрядник) було укладено договір № Л/Е-161483/НЮ (далі – договір). Згідно з умов договору підрядник, за дорученням замовника, зобов’язався на власний ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи об’єкту «Технічне переоснащення тягової підстанції Розлуч (заміна трансформаторів струму ТФЗМ-110 на ВРП-110)», а замовник зобов’язаний після затвердження акту здачі-приймання робіт, прийняти надані роботи і оплатити підряднику їх вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору зміст та обсяги робіт по договору визначаються договірною ціною по об’єкту “Технічне переоснащення тягової підстанції Розлуч (заміна трансформаторів струму ТФЗМ-110 на ВРП-110)”, складеними у відповідності з вимогами ДСТУ (додаток №1).

Згідно з п. 3.1. договору сума цього договору становила 889 500 грн. у тому числі ПДВ 20% - 148 250 грн. Сума визначається договірною ціною та кошторисними розрахунками (додаток до договору №1).

Сторони у п. 3.2. договору погодили, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору термін виконання робіт з моменту підписання сторонами договору і до 31.12.2016 р. Роботи виконуються з матеріалів підрядника.

У додатку №1 до договору від 07.12.2016р. вказано, що договірна ціна складається з вартості будівельних робіт в розмірі 34883,46 грн. та вартості устаткування в розмірі 845458,25 грн., в тому числі ПДВ.

01.02.2017 року між сторонами у справі підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за лютий 2017 року (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2017 року (форма КБ-3). Відповідно зазначених документів сторони погодили, що вартість виконаних відповідачем будівельних робіт за договором № Л/Е-161483/НЮ становить 23032,38 грн. з ПДВ, а вартість змонтованого устаткування - 845458,27 грн. з ПДВ.

Згідно з п.п 8.3. та 8.4. договору за несвоєчасне виконання робіт за договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. За невиконання обсягів виконаних робіт підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 2 % вартості невиконаних робіт.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно ст. 629, ч.ч. 1, 2 ст. 837, ст.ст. 839, 846 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Предметом договору Л/Е-161483/НЮ від 07.12.2016 р. було виконання відповідачем для позивача робіт по об’єкту «Технічне переоснащення тягової підстанції Розлуч (заміна трансформаторів струму ТФЗМ-110 на ВРП-110)». Відповідач зобов’язувався виконати роботи власними силами та засобами, за рахунок самостійно придбаного ним устаткування та обладнання (п.п. 1.3., 5.2. договору).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно 5.1. договору термін виконання робіт з моменту підписання сторонами договору і до 31.12.2016 р.

З акта № 2 приймання виконаних за договором № Л/Е-161483/НЮ будівельних робіт за лютий 2017 р. вбачається, що його підписано сторонами 01.02.2016 р. За таких обставин, суд дійшов висновку, що передбачені договором № Л/Е-161483/НЮ від 07.12.2016р. роботи відповідач виконав з порушенням строку, встановленого п. 5.1. цього договору. Вказане не заперечується відповідачем.

Згідно з нормами ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відповідно до ст.230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.231 ГК у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких зокрема розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до п. 8.3. договору за несвоєчасне виконання робіт згідно з умовами цього договору підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Пунктом 8.4. договору передбачено сплату відповідачем позивачу штрафу в розмірі 2 % вартості невиконаних робіт за невиконання обсягів виконаних робіт.

У зв’язку із простроченням відповідачем виконання робіт, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі в сумі 27547,5 грн. за 31 день прострочення виконання зобов”язання, штраф за прострочення виконання робіт понад 30 днів в сумі 62265 грн. та штраф за невиконання обсягів робіт за договором в розмірі 17790 грн.

Згідно умов п. 8.4. договору, підставою для застосування штрафу у розмірі 2% вартості невиконаних робіт, є невиконання підрядником передбаченого обсягу робіт. Однак, як вбачається з наявного у матеріалах справи акта № 2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017 р., відповідач фактично виконав передбачені умовами договору роботи із запізненням від запланованого графіку, що є підставою для покладення на нього відповідальності, передбаченої п. 8.3. договору, та виключає підстави для застосування санкцій, визначених п. 8.4 договору. За таких обставин, суд першої інстанції обгрнутовано прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 17790 грн. штрафу на підставі п. 8.4. договору є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Що стосується решти позовних вимог, то позивачем розраховано пеню та штрафи, виходячи із суми договору, яка встановлена у п. 3.1. договору та становить 889500 грн.

Однак, згідно з п. 3.2 ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Судом встановлено, що 01.02.2017 року сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2017 р. на суму 23032,38 грн. вартості виконаних робіт та 845458,27 грн. вартості змонтованого устаткування, разом на суму 868490,63 грн. Цього ж дня сторонами підписано ОСОБА_4 № 2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017 р., у якому зазначено, що вартість виконаних робіт за договором становить 23032,38 грн. ОСОБА_4 підписаний без зауважень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у зв’язку з підписанням сторонами вищезгаданої довідки та ОСОБА_4 приймання виконаних робіт ними відповідно до п. 3.2. договору було зменшено ціну договору, у тому числі й вартість виконаних за договором робіт, за взаємною згодою.

Враховуючи, що за згодою сторін зменшено ціну робіт за договором до 23032,38 грн., суд дійшов висновку, що штрафні санкції, встановлені п. 8.3. договору, повинні обчислюватись саме з цієї ціни робіт. За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 714 грн. пені за 31 добу прострочення та 1612,27 грн. штрафу. В решті позовних вимог в цій частині відмовлено.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що сторонами не досягнуто згоди щодо зміни ціни договору, судом оцінюються критично. Адже, між сторонами був підписані без зауважень ОСОБА_4 № 2 приймання виконаних за договором № Л/Е-161483/НЮ будівельних робіт на суму 23032,38 грн.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищенаведе, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 року у справі № 914/770/17 залишити без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно з Главою 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Судді Костів Т.С.

ОСОБА_1