Постанова № 72703841, 12.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р. Справа № 926/3196/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.,

секретар судового засідання Іванець М.Я.,

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Білоуса Олександра Вікторовича від 15.12.2017

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2017 (суддя В.В.Дутка, повний текст складено 08.12.2017)

у справі №926/3196/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ

до відповідача-1 фізичної особи-підприємця Білоуса Олександра Вікторовича, Хмельницька область

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласунка Плюс», Чернівецька область

про стягнення заборгованості 83888,94 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

06.10.2017 до Господарського суду Чернівецької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) Білоуса Олександра Вікторовича та Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Ласунка Плюс» про стягнення 83888,94 грн. заборгованості, з яких: 16965,00 грн. штрафних санкцій за невиконання позичальником п.6.1 договору в частині неподання до банку фінансової звітності за 2015 рік; 49010,00 грн. штрафних санкцій за невиконання п.6.1 договору в частині неподання довідок про обороти за 4 кв. 2015 року, 1, 2, 3 квартали 2016 року; 7540,00 грн. штрафних санкцій за невиконання позичальником п.3.4 договору; 10373,94 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами (а.с. 6-7).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2017 у даній справі (а.с. 142-145) вказаний позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 10373 грн. пені. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення місцевий господарський суд встановив, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про невиконання відповідачем-1 вимог п.6.1 та 3.4 кредитного договору №012/356464/020117, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 16965,00 грн., 7540,00 грн. та 49010,00 грн. штрафних санкцій на підставі п.11.2.3 кредитного договору не підлягають задоволенню. В той же час, позовна вимога про стягнення 10373,94 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами за період з 30.05.2014 по 31.03.2017 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ФОП Білоус О.В. оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягнення 10373,94 грн. пені, посилаючись на наступне:

1) місцевий господарський суд на звернув уваги на те, що згідно п. 5.9 договору позичальник надав право кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в розмірі сум належних до сплати, в тому числі пені, штрафів, неустойки. Оскільки на рахунках позичальника були в наявності кошти у розмірі, необхідному для погашення платежів за кредитним договором, банк мав можливість своєчасно і в повному обсязі списати кошти в рахунок погашення зобов'язань за договором;

2) з грудня 2014 року по березень 2015 року на кошти позичальника на рахунках в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був накладений арешт на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду, у зв'язку з чим позичальник не мав можливості сплачувати банку кошти за кредитним договором. Тобто, тимчасова несплата кредитних платежів у вказаний період відбулася не з вини позичальника, а внаслідок дії обставин, які він не міг передбачити і яким не міг запобігти. В березні 2015 року, коли арешт з рахунків був знятий, позичальник сплатив заборгованість за кредитним договором та пеню за порушення строків сплати кредиту згідно наданого банком розрахунку;

3) факт сплати усіх належних платежів за кредитним договором підтверджується довідкою банку від 06.06.2017 №Д5-В41/135, в якій зазначено що заборгованість за кредитом та відсотками та будь-яка інша заборгованість перед банком станом на 19.04.2017 відсутня. Натомість, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки цьому доказу, взагалі проігнорував факт наявності цієї довідки, яка є належним доказом при доведенні факту відсутності у позичальника заборгованості по пені.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначило, зокрема, що:

1) пунктом 5.9 договору передбачено право кредитора здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника. Вказане право кредитора не є його обов'язком відповідно до умов кредитного договору. Отже, у діях кредитора відсутні порушення щодо договірного списання за умовами кредитного договору;

2) арешт рахунків позичальника за ініціативою податкового органу та неможливість розпорядження цими рахунками з боку позичальника не є підставою для звільнення позичальника від відповідальності щодо сплати пені та штрафних санкцій за порушення зобов'язань перед кредитором відповідно до умов укладеного кредитного договору;

3) позивачем було дотримано порядок нарахування пені, передбачений статтею 11 договору, а також направлено позичальнику та фінансовому поручителю претензію від 21.08.2017 в межах договірної позовної давності. При цьому, умови договору не передбачають обов'язку кредитора здійснювати щомісячне нарахування пені із обов'язковим повідомленням про це позичальника;

4) довідка від 06.06.2017 № Д5-В41/135 не є належним та допустимим доказом відсутності заборгованості по пені по кредитному договору з наступного:

- відповідно до умов договору, остаточною підставою для визначення будь-яких грошових зобов'язань позичальника перед кредитором є дані обліку та розрахунки, що ведуться установою кредитора. Позивачем до суду поданий відповідний розрахунок заборгованості по пені від 07.06.2017 в сумі 10373,94 грн., який є належним, допустимим та достатнім доказом;

- вказана довідка датована 06.06.2017, в той час як розрахунок заборгованості по пені був здійснений банком 07.06.2017. При цьому, у банку не передбачено системи автоматичного нарахування пені, таке нарахування відбувається на вимогу відповідного підрозділу, після чого відповідні дані відображаються у відповідних базах банку. У даній справі розрахунок був отриманий 07.06.2017, відповідно в довідці від 06.06.2017 інформація щодо наявності пені не могла бути відображена.

ТзОВ «Ласунка Плюс» не виконало вимог ухвали суду від 11.01.2018 та не подало відзиву на апеляційну скаргу.

Сторонами не було забезпечено явку своїх представників в судове засідання 12.03.2018.

З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином були повідомлені про час та дату засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштових відправлень із ухвалою суду від 01.03.2018. Зважаючи на наведене, судом було виконано необхідні дії щодо належного повідомлення сторін про судове засідання.

При цьому, від позивача до суду надійшло клопотання №140-5500/11-102 від 12.03.2017 про розгляд справи без участі його представника.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи завершення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги, беручи до уваги те, що в матеріалах даної справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що дана господарська справа в розумінні ст.12 ГПК України є малозначною, а явка сторін не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги у даній справі можливо здійснити без представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2014 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції та ФОП Білоусом О.В. був укладений кредитний договір №012/356464/020117 на суму 377000,00 грн. із строком користування кредитними коштами до 07.04.2017 (а.с. 21-28).

07.04.2014 між банком та ТзОВ «Ласунка Плюс» був укладений договір поруки №012/356464/0201117/П2, відповідно до якого встановлено, що поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у випадку невиконання взятих на себе зобов'язань боржником (а.с. 17-20).

Як вбачається із пояснень обох сторін, що містяться в матеріалах справи, позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував та в окремі періоди невчасно вносив передбачені договором платежі.

Проте, як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 15), станом на 06.04.2017 позичальник повністю погасив суму кредиту, а станом на 13.04.2017 - відсотки за користування кредитом.

Вказана інформація також підтверджується довідкою від 06.06.2017 №Д5-В-41/135 (а.с.67), відповідно до якої станом на 19.04.2017 у позичальника відсутня прострочена заборгованість за кредитом та відсотками, а також будь-яка інша заборгованість.

Водночас, позивач, вважаючи, що за час дії договору позичальником було порушено окремі договірні положення, звернувся до позичальника та поручителя із претензією від 21.08.2017 №140/5/5/474 про погашення ними наступних штрафних санкцій та пені, нарахованих на підставі пунктів 11.2.1 та 11.2.3 кредитного договору (а.с. 29):

- 16965,00 грн. штрафу за невиконання позичальником п.6.1 договору в частині неподання до банку фінансової звітності за 2015 рік;

- 49010,00 грн. штрафу за невиконання позичальником п.6.1 договору в частині надання довідок про обороти за 4 кв. 2015 року, 1, 2, 3 квартали 2016 року;

- 7540,00 грн. штрафу за невиконання позичальником п.3.4 договору, яким передбачено, що обов'язок позичальника протягом 3 місяців від дати укладення договору забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора, у розмірі 100% від сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по всіх наявних поточних рахунках позичальника та підтримувати зазначений показник до повного виконання позичальником зобов'язань до договору;

- 10373,94 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Претензія отримана відповідачем-1 28.08.2017, а відповідачем-2 - 23.08.2017, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №3236400018019 та № 6000800019640 (а.с. 30).

У зв'язку із несплатою вказаних штрафних санкцій та пені, позивач подав до Господарського суду Чернівецької області позов про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 вказаних сум. Розрахунки цих сум додані позивачем до позовної заяви (а.с. 15, 16, 33).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.6.1 кредитного договору, позичальник - фізична особа-підприємець зобов'язаний самостійно подавати кредитору документи, які підтверджують його фінансовий стан - звіт суб'єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку або декларацію про одержані доходи для фізичної особи-підприємця, що надавалися до державних органів в строки, визначені законодавством України для системи оподаткування, на якій перебуває позичальник, протягом 10 календарних днів з дати подання таких документів. Також, позичальник зобов'язаний самостійно надавати кредитору не пізніше 25 числа місяця після закінчення відповідного звітного кварталу інформацію про рух коштів по всіх поточних рахунках у формі довідки, або виписки банку по рахунках, копії експортних контрактів (за наявності), інформацію про заборгованість по кредитах, отримані гарантії, відкриті акредитиви, авальовані векселі та укладені договори факторингу в інших банках та/або фінансових установах.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору, позичальник протягом 3 місяців від дати укладення договору, зобов'язаний забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора, у розмірі 100% від сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по всіх наявних поточних рахунках позичальника та підтримувати зазначений показник до повного виконання позичальником зобов'язань до договору

Заперечуючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідач-1 долучив до матеріалів справи докази виконання ним зобов'язань згідно п. 6.1 та п.3.4 кредитного договору, а саме:

- на підтвердження виконання умов п.6.1 кредитного договору, відповідач-1 надав банку податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, яку отримано банком 12.02.2016 та податкову декларацію за 2016 рік, яку отримано банком 16.02.2017 (а.с. 68, 69);

- на підтвердження виконання умов п.6.1 кредитного договору, відповідач-1 надав банку інформацію про наявні поточні рахунки в банківських/фінансових установах, рух коштів по таких рахунках та діючі кредити за 4 квартал 2015 року та 1, 2, 3, 4 квартали 2016 року (а.с.70-74);

- на підтвердження виконання умов п.3.4 кредитного договору, відповідач-1 надав банку довідки, якими повідомив про відкриття рахунку в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та про відсутність інших поточних/карткових рахунків. Вказані довідки були отримані банком та стосуються 4 кварталу 2015 року, а також 1, 2, 3, 4 кварталів 2016 року (а.с.75-79).

Колегія суддів вважає, що вказані обставини були вірно враховані місцевим господарським судом при вирішенні спору, у зв'язку з чим суд обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні 73515,00 грн. штрафних санкцій.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 10373,94 грн. пені за прострочення грошових зобов'язань за кредитним договором, а також вимог та доводів апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується те, що позичальник, в порушення умов кредитного договору, не завжди у визначені строки проводив оплату по тілу кредиту та сплаті відсотків, а, отже, є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Вказані обставини відповідач-1 не заперечує, однак наголошує на існуванні обставин що унеможливили виконання ним своїх обов'язків (арешт коштів на рахунках), на наявності в банку права самостійно здійснювати списання коштів з рахунку відповідача-1, а також на тій обставині, що до 19.04.2017 банк не нараховував жодної пені та визнав факт відсутності заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання за договором (в т.ч. здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісії штрафи, пені, неустойку та інші платежі) в порядку, визначеному договором.

Згідно п.п. 11.2, 11.2.1 кредитного договору, позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Пунктом 11.5 кредитного договору передбачено, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років.

За несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами, банк в порядку п. 11.2.1 кредитного договору нарахував пеню в розмірі 10373,94 грн. за період з 30.05.2014 по 13.04.2017.

Розрахунок розміру пені наявний в матеріалах справи (а.с.15). Відповідачами не подавалося обґрунтованих заперечень щодо вказаного розрахунку, чи власних контррозрахунків суми пені. Як було зазначено, заперечення відповідача-1 щодо стягнення пені зводяться до твердження про відсутність в банку підстав для нарахування будь-якої суми пені.

Стосовно заперечень відповідача-1 (скаржника), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Як зазначалося вище, відповідач-1 визнає факт порушення ним строків сплати передбачених договором платежів.

Водночас, колегія суддів відхиляє його покликання на пункт 5.9 кредитного договору, яким передбачено право кредитора здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника, з чого скаржник робить висновок, що банк повинен був самостійно коригувати відповідні порушення з боку позичальника. Проте, право кредитора, передбачене п.5.9 кредитного договору, не означає його автоматичного обов'язку діяти саме в такий спосіб. Суд вважає, що у діях кредитора відсутні порушення договірних умов у цій частині.

Так само, арешт коштів на рахунках позичальника та неможливість розпорядження коштами на своїх рахунках не є підставою для звільнення позичальника від відповідальності за невчасне погашення тіла кредиту та відсотків за ним та, відповідно, сплати ним пені та штрафних санкцій за порушення зобов'язань відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стосовно покликання скаржника на довідку банку №Д5-В41/135 від 06.06.2017, у якій зазначено про відсутність будь-якої заборгованості позичальника перед банком, то сама лише наявність цієї довідки не може позбавити банк права нарахувати пеню, у порядку передбаченому чинним законодавством та договором.

Як вже було зазначено, позивач дотримався порядку нарахування пені, передбаченого статтею 11 договору, а також направив позичальнику та поручителю відповідну претензію в межах договірної позовної давності.

Перевіривши розрахунок суми пені з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача 10373,94 грн. пені.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п.1.1 договору поруки №012/356464/0201117/П2 від 07.04.2014, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Ласунка Плюс", у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитних договорах, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, в тому числі сплатити пені, штрафи передбачені кредитним договором.

Відповідно до п.7.2. договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Порука, встановлена цим договором припиняється через 8 років від дня закінчення/настання терміну виконання забезпеченого зобов'язання. Відповідно до умов кредитного договору днем закінчення строку користування кредитним коштами є 07.04.2017 року. Таким чином, в силу ч.4 ст. 559 ЦК України порука, встановлена договором поруки припиняється 07.04.2025.

Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному у такій вимозі.

Як було зазначено вище, факт отримання поручителем претензії №140/5/5/474 від 21.08.2017 підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимога про солідарне стягнення з відповідачів суми пені є правомірною та обґрунтовано була задоволена місцевим господарським судом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273 - 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2017 у справі №926/3196/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Білоуса Олександра Вікторовича - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 14.03.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко