Постанова № 7270147, 22.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/690

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16.34 № 2а-12363/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Миронець Р.А. вирішив адміністративну справу

за позовомДержавна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва

до ОСОБА_1

простягнення заборгованості у розмірі 1000,08грн.

за участю представників сторін:

позивач, Мороз С.О., відповіда, не прибув, На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.12.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1000,08 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що відповідач не сплатив податковий борг в розмірі 1000,08 грн. по єдиному податку. Тому, позивачем було прийнято першу податкову вимогу від 10.09.08р. №1/2468 та другу податкову вимогу від 29.01.09р. №2/224.

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень проти позову не надав. Судові матеріали були скеровані відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, відповідно з витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 22.07.2009р.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - відповідач) зареєстрований Дніпровською районною у м Києві державною адміністрацією у м. Києві 18.06.2008 року.

Відповідач взятий на облік як платник податків згідно довідки від 19.06.2008р. №22995 до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має перед Державним бюджетом податковий борг у розмірі 1000,08 грн., який виник з наступних підстав.

26 червня 2008 року відповідач подав до позивача - ДПІ у Дніпровському районі м.Київа заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2008 рік. В заяві про право застосування позивач зазначив, що дата переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності є червень місяць.

На підставі заяви виписано свідоцтво про сплату єдиного податку та встановлено суму сплати податкового зобовязання за ставкою 200,00 грн. щомісяця.

Відповідно до п.2 Указу Президента України від 28.06.96р.№746/99 (надалі - Указ), субєкти малого підприємництва фізичні особи маються право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку».

Відповідно до п.4 Указу «Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєкта малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Орган державної податкової служби зобовязаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу на календарний рік.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідач - платник податків 26.06.2008р. подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з червня 2008р.

Однак, у відповідача виникла заборгованість по єдиному податку в сумі 1000,08 грн. в період з 30.06.2008р. по 30.12.2008р. повинен був сплатити суму єдиного податку на загальну суму 1400,00 грн. (200,00 грн. ставка єдиного податку х7 місяців). Ним було сплачено 400,00 грн. Загальна сума несплаченого єдиного податку становить 1000,08 грн. (1400,00 грн. нарахований податок 400,00 грн. сплачена сума +0,08 грн. нарахована пеня).

Згідно пп.3.1.1. п.3.1. ст..3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. №2181, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Станом на час подання позовної заяви заборгованість становить 1000,08 грн.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

На вимогу абзацу першого п. п. 6.2.3. та абзацу другого п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ, з моменту виникнення податкового боргу фізичній особі була направлена податкова вимога №1/2468 від 10.09.2008р. на суму 400,00 грн.

Однак, сума податкового боргу не була погашена. Перша податкова вимога відповідачем не оскаржувалась в адміністративному та в судовому порядку.

Якщо у платника податків, якому надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу.

Згідно абзацу б) п.п. 6.2.3. п.6.2 ст.6 Закону України №2181-ІІІ, друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня вручення, першої податкової вимоги. Таким чином, друга податкова вимога №2/224 від 29.01.2009р. суму 1000,08 грн. була направлена рекомендованим листом з повідомленням за місцем проживання (АДРЕСА_1), та отримана відповідачем.

Згідно п.п.2.3.1. п.2.3. ст.2 Закону передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи та державні виконавці у межах їх компетенції.

П.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З Закону України № 2181 -III передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Відповідно, узгоджена сума податкового зобов'язання, яка не була сплачена платником податків у визначені строки, вважається сумою податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій) платника податків і може бути примусово стягнута за рахунок активів платника в судовому порядку.

Підпунктом 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи та державні виконавці у межах їх компетенції.

Відповідно до ст. 238 Господарською кодексу України (ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, як визначено ст. 239 ГК України, відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання зокрема такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 241 ГК України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Також ч. 1 ст. 242 ГК України встановлено, що у разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

При цьому відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначеної статті необхідно позов задовольнити повністю, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, в звязку з несплатою ним податкового зобовязання по єдиному податку .

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підтвердження викладеному в заяві, позивач, на думку суду, довів правомірність заявлених в позові вимог.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.71, 94, 97, ст.ст. 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код. НОМЕР_1) податкову заборгованість в сумі 1000,08 грн. (одна тисяча грн.08 коп.) з будь-яких рахунків, що буду виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, на розрахунковий рахунок №34122999700005, УДК у Дніпровському районі м. Києва, код 26077906 у банку ГУУДК у м Києві, МФО 820019, код платежу 16050200.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.