Ухвала суду № 72695376, 13.03.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3746/17

2-к/264/4/2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя в складі: головуючого судді Литвиненко Н.В., при секретарі Конівченко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюшен Финанс» про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення арбітражного суду, прийнятого на території іноземної держави та заміни сторони стягувача,-

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2017 року до суду надійшло клопотання ТОВ «Солюшен Финанс» про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Міжрегіонального арбітражного суду (Російська Федерація) №29/2014 від 02.07.2014 року, яким було стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі- ПАТ «Азовзагальмаш») на користь Відкритого акціонерного товариства «Торговий Дім Армавірського заводу важкого машинобудування» (далі ВАТ «ТД АЗВМ»), заборгованість по договору №ПР-06395 від 20.04.2011 року в розмірі 52282822,00 російських рублів та компенсацію за сплачений арбітражний збір в розмірі 216674,66 російських рублів. Рішенням арбітражного суду Краснодарського краю від 11.02.2016 року №А32-15170/2015-43/65-Б відносно ВАТ «ТД АЗВМ» було відкрито процедуру конкурсного провадження згідно федерального закону «Про неспроможність (банкрутство)». Договором купівлі-продажу (цесії) від 03.05.2017 року ВАТ «ТД АЗВМ» відступило право вимоги до ПрАТ «Азовзагальмаш» в загальному розмірі 311372019,62 російських рублів, в тому числі за рішенням Міжрегіонального арбітражного суду (Російська Федерація) №29/2014 від 02.07.2014 року. На адресу боржника було відправлено повідомлення про відступлення права вимоги від 31.05.2017 року з договором цесії від 03.05.2017 року, однак заборгованість досі не погашається. Заявник наголосив, що вже звертався з вказаним клопотанням до суду, але воно було залишено без розгляду та повернуто для усунення недоліків, у зв’язку з чим просив поновити строки на звернення до суду, а також надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжрегіонального арбітражного суду зі штаб-квартирою в м.Москва від 02.07.2014 року №29/2014, замінити сторону стягувача з ВАТ «ТД АЗВМ» на ТОВ «Солюшен Финанс», видати і направити у відповідний орган виконавчий лист.

Представник заявника ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив його задовольнити, вважав, що ТОВ «Солюшен Финанс» звернулось у межах трирічного строку із клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення у справі №29/2014 від 02.07.2014 року. Так ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 11.07.2017 року у цивільній справі №264/3114/17 клопотання ТОВ «Солюшен Финанс» з підстав відсутності частини додатків було залишено без розгляду та повернуто разом з іншими документами клопотання ТОВ «Солюшен Финанс» до ПрАТ «Азовзагальмаш» про надання дозволу на примусове виконання рішення МАС від 02.07.2014 року у справі №29/2014, яке було подане в межах трирічного строку. Відразу після винесення судом ухвали від 11.07.2017 року ТОВ «Солюшен Финанс» в максимально короткий термін, було вжито всіх можливих заходів щодо виправлення недоліків клопотання про які зазначав суд та 01.08.2017 року клопотання було повторно направлено до суду із заявою про поновлення строків на подачу клопотання. Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 07.08.2017 року у справі 264/3746/17 було повторно залишено клопотання без розгляду та повернено заявникові через відсутність відомостей про час набрання рішенням від 02.07.2014 року законної сили. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.11.2017 року ухвалу Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 07.08.2017 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. На підставі викладеного, представник заявника просив поновити строки на звернення до суду, а також надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжрегіонального арбітражного суду зі штаб-квартирою в м.Москва від 02.07.2014 року №29/2014, замінити сторону стягувача з ВАТ «ТД АЗВМ» на ТОВ «Солюшен Финанс», видати і направити у відповідний орган виконавчий лист.

Представник боржника ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні просила в задоволення клопотання відмовити, надала заперечення в яких наголосила, що звернутися до суду з вказаним клопотанням, відповідно до вимог п.7.3 Договору №ПР-06395 від 20.04.2011 року може тільки ВАТ «ТД АЗВМ», вважають цесію незаконною. Крім того ТОВ «Солюшен фінанси» порушило трирічний строк звернення до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення арбітражного суду, передбачений ст. 463 ЦПК України. Вперше до Іллічівського районного суду м.Маріуполя ТОВ «Солюшен Финанс» із даним клопотанням звернулось 03.07.2014 року, хоча строк звернення до суду з таким клопотанням сплинув 02.07.2014 року. На підставі викладеного, представник боржника просила відмовити в задоволенні клопотання ТОВ «Солюшен Финанс».

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до такого.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Пленум Верховного Суду України у п.1 своєї Постанови № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 року визначив, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Законом України № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року ратифікована Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, яка набула чинності з 14 квітня 1995 року і передбачає визнання та виконання рішень Російської Федерації Україною. Конвенцію ратифіковано із такими застереженнями: Україна бере на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги в обсязі, передбаченому ст. 6 Конвенції, за винятком визнання і виконання виконавчих написів; Україна бере на себе зобов'язання визнавати і виконувати рішення, ухвалені на територіях держав учасниць Конвенції, передбачені п. а ст. 51 Конвенції, за винятком нотаріальних актів щодо грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, входять до національного законодавства України. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» ці договори застосовуються в Україні в порядку, передбаченому для норм такого законодавства.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті.

Судом встановлено, що рішенням Міжрегіонального арбітражного суду зі штаб-квартирою в м.Москва №29/2014 від 02.07.2014 року було стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі - ПАТ «Азовзагальмаш») на користь Відкритого акціонерного товариства «Торговий Дім Армавірського заводу важкого машинобудування» (далі ВАТ «ТД АЗВМ»), заборгованість по договору №ПР-06395 від 20.04.2011 року в розмірі 52282822,00 російських рублів, компенсація за сплачений арбітражний збір в розмірі 216674,66 російських рублів.

Згідно довідки Арбітражу при Асоціації «Міжрегіональний центр арбітражу» від 12.07.2017 року та самого рішенням Міжрегіонального арбітражного суду (Російська Федерація) №29/2014 від 02.07.2014 року, воно є остаточним та набрало законної сили, сторонами по справі не оскаржувалась компенсація МАС на вирішення спору по справі МАС №29/2014.

Згідно повідомлень для позивача та Відповідача по справі МАС №29/2014 від 10.06.2014 року, 19.06.2014 року, останні належним чином, в рамках ст.4, ст.11 Регламенту вирішення спорів МАС і ст.3 Закону російської Федерації «Про міжнародний комерційний арбітраж», були повідомлені про час та місце проведення слухання по справі.

Добровільно рішення арбітражного суду боржником не виконано.

Згідно ч.1 ст. 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред’явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред’явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

В своєму клопотанні ТОВ «Солюшен Фінанс» просять поновити строк на подання цього клопотання, оскільки вже звертались з ним до суду, однак воно було повернуто для усунення недоліків.

Так, з ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 11.07.2017 року у цивільній справі №264/3114/17 клопотання ТОВ «Солюшен Финанс» до ПрАТ «Азовзагальмаш» про надання дозволу на примусове виконання рішення МАС від 02.07.2014 року у справі №29/2014 було залишено без розгляду та повернуто разом з іншими документами заявникові з підстав відсутності частини додатків.

Згідно квитанції №12919001, виданої Відділенням №32 ПАТ «ПУМБ» в м.Київ вбачається, що ТОВ «Солюшен Финанс» 03.07.2017 року, тобто перед відправкою до Іллічівського районного суду м.Маріуполя клопотання до ПрАТ «Азовзагальмаш» про надання дозволу на примусове виконання рішення МАС від 02.07.2014 року у справі №29/2014, сплатило судовий збір в сумі 800 грн. Також відповідно до конверту, який міститься в матеріалах цивільної справи №264/3114/17 встановлено, що ТОВ «Солюшен Финанс» вперше звернулось до суду із клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення МАС від 02.07.2014 року лише 03.07.2017 року, тобто поза межами встановленого ст. 463 ЦПК України строку для звернення до суду.

Повторно, після усунення недоліків, ТОВ «Солюшен Финанс» звернулись до суду 01.08.2017 року, про що свідчить конверт на поштове відправлення.

Суд вважає неспроможними доводи представник заявника з приводу того, що попереднє звернення ТОВ «Солюшен Финанс» з вказаним клопотанням та залишення його без розгляду ухвалою суду, у зв'язку з допущеними заявником недоліками, є поважною причиною пропуску вказаного строку.

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску процесуальних строків мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку.

Посилання на неможливість отримання документів, сплати державного мита, та посилання на інші аналогічні обставини, як на поважні причини пропуску строків, є хибними, оскільки судова практика не розглядає такі причини як поважні для поновлення строку, такі причини фактично обумовлені неналежними діями або бездіяльністю самого заявника.

Відповідно до ч.2 п.5 ст. 468 ЦПК України, у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду може бути відмовлено, якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні.

Суд вислухав представників ТОВ «Солюшен Фінанс» і ПАТ «Азовзагальмаш», дослідив обставини справи, перевірив докази та дійшов висновку, що ТОВ «Солюшен Фінанс» вперше звернувся до суду з вказаним клопотанням 03.07.2017 року та вдруге 01.08.2017 року, тобто за межами строку, який передбачено ст.463 ЦПК України, при цьому, ТОВ «Солюшен Фінанс» не навів жодної поважної причини пропуску даного строку, а тому в задоволенні його клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.462, 463, 464, 465, 467, 468 ЦПК України, Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюшен Финанс» про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення арбітражного суду, прийнятого на території іноземної держави та заміни сторони стягувача - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: ОСОБА_3