Постанова № 7269492, 14.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" грудня 2009 р.                                                                       № 2а- 42673/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Ольга"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

пропро визнання нечинним податкових рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ВАТ «Ольга»звернулось до суду з позовом, в якому просить суд визнати не чинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 17.08.07р. № 0000920849/0, від 11.09.07р. № 0000920849/1, від 15.11.07р. № 0000920849/2 та від 01.02.08р. № 0000920849/3, згідно яких ВАТ „Ольга" визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 139 225.80 грн. (за основним платежем - 132 596,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6 629,80 грн.).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з посиланням на п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997року № 166, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року № 702/10982, Інструкцію про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженою наказом ДПА України від 17.03.2001 року № 110. зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459, роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167 щодо визначення терміна «арифметична помилка або описка», наказ ДПА України від 17.07.2006 р. № 416 «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів», зареєстрований у Мін'юсті України 26.07.2006 р. за № 872/12746 та лист ДПА України від 12.01.2007 року № 329/7/16-1517-26.

В обґрунтовування позовних вимог представник позивача зауважив, що за результатами перевірки податкового обліку ВАТ "Ольга" за період жовтень 2005 року - вересень 2006 року ДПІ у Червонозаводському р-ні м.Харкова було зменшено суми ПДВ, задекларовані підприємством до відшкодування в деклараціях по ПДВ за відповідні періоди. На думку позивача, проти чого не заперечує і відповідач, підприємство мало право на збільшення залишку від'ємного значення суми ПДВ, яка після бюджетного відшкодування може бути включена до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 5 522 012 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, з посиланням на приписи Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" та роз'яснення, яке наведено в листі ДПА України від 12.01.07р. N 329/7/16-1517-26 щодо відображення у податковій декларації з податку на додану вартість корегування суми, на яку податковим органом було зменшено заявлену платником суму бюджетного відшкодування, наполягає та тому, що ВАТ „Ольга" правомірно були скореговані дані податкових декларацій за висновками акта перевірки та одержаних рішень саме через уточнюючи розрахунки у сукупності на зазначену суму, а не через рядок 26 Декларації, як запропоновано податковим органом, оскільки зазначений рядок не може виконувати функцію щодо уточнень показників раніше поданих податкових звітів чи виправлення помилок, та має суто арифметичну природу заповнення.

Окрім вищенаведеного, представник позивача, з посиланням на наказ ДПА України від 17.07.2006 р. № 416 «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів», який зареєстровано у Мін'юсті України 26.07.2006 р. за № 872/12746, яким визначено, в яких випадках Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) не складається, та роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167 щодо визначення терміна «арифметична помилка або описка», наполягав на неправомірності самого складення акту камеральної перевірки № 2243/49-0/30236375, внаслідок відсутності як методологічних так і арифметичних помилок в декларації за червень 2007 року.

Також представник позивача не погоджується з нарахованими відповідачем, згідно оскаржуваного рішення, штрафними санкціями в розмірі 6 629,80 грн. В якості обґрунтування своїх позовних вимог наводить суду положення підпункту 17.1.4 пункту 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та зауважує про те, що законодавцем передбачено єдину підставу для нарахування сум штрафних санкцій, а саме - нарахування податковим органом суми, яка мас бути сплачена до бюджету. Крім того, позивач зазначає про висновки акту камеральної перевірки, в яких наведено, що на підставі розрахунку та з урахуванням бюджетного відшкодування, задекларованого в попередніх періодах, сума ПДВ за червень 2007 року до сплати в бюджет відсутня. У зв'язку з наведеним, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та надав відзив на позов, а також додаткові письмові доводи, в яких з посиланням на порушення ВАТ «Ольга»пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та підпунктів 7.7.1,7.7.2. 7.7.5. та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»наполягає на правомірності зменшення на 5 389 416 грн. суми ПДВ, заявленої товариством ВАТ «Ольга»до відшкодування з бюджету за червень 2007р. і донараховані 132 596 грн. ПДВ. Крім цього, з посиланням на норми підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вважає, що штрафні санкції у сумі 6 629,80 гри. до позивача застосовані з дотриманням вимог чинного законодавства, у спосіб передбачений Законом. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, дослідивши надані докази, врахувавши висновки та мотиви, з яких скасовано судові рішення у даній справі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2009 року, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2009 року зазначається, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання правомірності формування суми бюджетного відшкодування у розмірі 5 522 012 грн. Також не встановлено, чи залишилися непогашеними податкові зобов’язання у позивача за червень 2007р. у розмірі визначеному ДПІ в сумі 132596 грн. та обґрунтованість застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача і можливі підстави до застосування пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом взято до уваги висновки та мотиви, з яких скасовано судові рішення у даній справі Вищим адміністративним судом України, викладені в ухвалі від 17.09.2009 р. та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2007р. співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з ПДВ відкритого акціонерного товариства "Ольга" за червень 2007 року, за наслідками якої був складений акт перевірки № 2243/49-0/30236375.

Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(зі змінами та доповненнями, за текстом - Закон № 2181-III) визначено, зокрема, термін «камеральна перевірка». Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. До податкових декларацій (розрахунків) відносяться документи, що подаються платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Прийняття податкових декларацій є обов'язком контролюючого органу (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-Ш). Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію. Відповідно до пп. «ї»пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 цього Закону форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст., 4 Закону № 2181-Ш визначено випадки, в яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків. Серед них, зокрема, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (пп. «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-Ш).

Крім того, відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167 щодо визначення терміну «арифметична помилка або описка», під терміном «арифметична помилка»слід розуміти помилки або описки, яких припустився платник податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них. зокрема при виконанні арифметичних дій. передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок з додатка тощо). Під терміном «методологічна помилка»слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у пп. «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 нього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі 5 % від суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За висновками акту, 17.08.07р. підприємством одержане податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000920849/0 від 17.08.07р., згідно якого ВАТ «ОЛЬГА»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 139 225,80 грн. (за основним платежем - 132 596,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 629,80 грн.).

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати (пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-111).

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням і 23.08.2007 року звернувся до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з первинною скаргою від 22.08.07р. № 538 про скасування вказаного податкового рішення.

За наслідками розгляду даної скарги 13.09.07р., підприємством одержане рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 10.09.07р. № 11968/10/25-006, яким скарга ВАТ «Ольга»залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін та також отримано податкове повідомлення-рішення від 11.09.07р. № 0000920849/1 змісту аналогічного податковому повідомленню-рішенню від 17.08.07р.

Вказане рішення ВАТ „Ольга" послідовно було оскаржено до ДПА у Харківській області та ДПА України, які своїми рішеннями залишили без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, а скарги без задоволення.

За результатами розгляду скарг позивача ДПА у Харківський області та ДПА України, СДПІ ВПП у м. Харкові були прийняті оскаржувані рішення податкові повідомлення-рішення № 0000920849/2 від 15.11.2007 року та № 0000920849/3 від 01.02.2008 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ВАТ «Ольга»надало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податкову декларацію з ПДВ за червень 2007р. (вх.№8949 СДПІ від 16 липня 2007р.), відповідно до якої заявило відшкодування з бюджету (у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) у розмірі 5 389 416 грн. (рядок 25.2 декларації). Згідно з розрахунком суми бюджетного відшкодування за червень 2007г. року (додаток №3 до декларацій з ПДВ): залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 1 додатка) становив - 5 389 416 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 2 додатка) - 15 222 647 грн.. сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (рядок 3 додатка) - 17 393 738 грн.

Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 20 декларації) 229 787 грн. залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 23 декларації) - 5619 203 грн., що складається з сум зазначених у рядку 23.1 (від'ємне значення попередньою податкового періоду) - 97 191грн., рядку 23.4 (дані з розрахунків коригування, наданих у попередньому податковому періоді) 5 522 012 грн. Сума задекларована ВАТ «Ольга»в рядку 23.4 декларації з ПДВ за червень 2007р. складається з даних 11 уточнюючих розрахунків за листопад 2005р.- вересень 2006р., якими підприємство збільшило суму, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Обґрунтованість зазначених показників підтверджується й наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ за наведений період.

Суд зазначає, що проти права підприємства на збільшення податкового кредиту на цю суму не заперечує і відповідач. Однак, відповідач наполягає, що підприємство після отримання від ДПІ у Червонозаводському р-ні м.Харкова акту перевірки за період жовтень 2005 року - вересень 2006 року, яким було зменшено суми ПДВ, задекларовані до відшкодування, мало відкоригувати (збільшити) по рядку 26 Декларації з ПДВ залишок суми, який може бути врахований у складі податкового кредиту наступного періоду на 5 522 012 грн. Але, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" ні інші нормативні акти та роз'яснення ДПАУ з питань податкового обліку з ПДВ не містять будь-якої норми, яка б свідчила про правомірність застосування саме такого способу для здійснення корегувань. Як вбачається з пояснень податкового ревізора-інспектора, незалежно від обраного методу, зазначена сума ПДВ мала бути врахована у складі розрахунків з бюджетом за податковий період –червень 2007 року. Тобто саме так, як її і задекларувало підприємство з огляду на відображення поданих в травні 2007 р. уточнених розрахунків.

Відповідач та його представник в судовому засіданні наполягає на тому, що таким правом позивач не повинен був скористатися, так як помилку було визначено не самостійно позивачем, як того вимагає вказана норма права, а податковим органом при проведенні перевірки.

Міркування відповідача щодо помилки, яка не була первісно виявлена позивачем, не може бути врахована судом для відмови позивачу у праві врахування податкового кредиту у сумі 5 522 012 грн., оскільки по-перше, як свідчать матеріали справи, позивач мав право на включення цієї суми до податкового кредиту, а по-друге, відповідачем ні у запереченнях на позовну заяву, ні в ході судового засідання, не були надані нормативно обґрунтовані доводи щодо методу, яким повинен був скористатися позивач для того, щоб це право реалізувати. Слід зазначити, що тільки Наказом ДПАУ від 17.03.2008 року №159 були внесені зміни до Порядку заповнення Декларації з ПДВ та її форми, згідно з якими з’явився рядок 23.5 “зменшено/збільшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки податкового органу».

Крім того, аналізуючи абз. 2 та 3 п.5.1 статті 5 Закону України №2181, метод, який пропонує відповідач для виправлення показників Декларації з ПДВ ВАТ "Ольга", та метод, який використав позивач, є двома альтернативними варіантами для однієї тієї же дії, а саме: для самостійного уточнення податкового зобов'язання. Такий висновок в свою чергу підтверджує, що для корегування відомостей, які були невірно задекларовані платником податку, у відповідності до наведеної вище норми права, ключовим є не самостійність виявлення помилки, а –факт права на корегування таких відомостей. Саме наявність цього права у підприємства не заперечується і відповідачем. А з огляду на приписи наведеного вище наказу №159, найбільш вірним виявився саме метод, який застосувало підприємство, тобто відображення такого корегування у рядку 23.

Наведене підтверджує той факт, що незалежно від обраного методу, зазначена сума 5 522 012 грн. ПДВ мала бути облікована в Декларації з подальшим врахуванням у складі розрахунків з бюджетом. Тобто саме так, як її і було враховано ВАТ "Ольга".

Аналіз абзаців 2 та 3 п.5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»свідчить про те, що метод, який пропонує відповідач для виправлення показників Декларації з ПДВ ВАТ "Ольга", та метод, який використав позивач, є двома альтернативними варіантами для однієї тієї же дії, а саме: для самостійного узгодження податкового зобов'язання.

Приписами пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлений порядок урегулювання конфлікту інтересів між платником податків та контролюючим органом. У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуюче зазначене, суд вбачає що між сторонами є конфлікт інтересів, оскільки податковий орган довільно трактуючи норму п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»звужує право платника податку відкоригувати свій податковий кредит.

Таким чином, суд зауважує, що ВАТ «Ольга»скориставшись правом, наданим пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого платник податків має право надати уточнюючий розрахунок при самостійному виявленні помилок у показниках раніше поданої податкової декларації, не порушило головного принципу обліку превалювання сутності над юридичною формою, що в свою чергу не призвело до порушення Наказу 166, та до викривлення відомостей, що містяться в Декларації за перевірений період.

Щодо нарахування згідно оскаржуваного рішення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 629,80 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями підпункту 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-Ш (з відповідними змінами та доповненнями) встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Правовий аналіз наведеної норми законодавства дозволяє суду зробити висновок, що законодавцем в якості підстави для нарахування сум штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону передбачено існування недоплати внаслідок нарахування податковим органом податкового зобов'язання, тобто суми, яка належить сплаті до бюджету.

До того ж, в підпункті 6.1.10 пункту 6.1 статті 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженій наказом ДПАУ від 17.03.2001 р. № 110 наведено, що штрафні санкції застосовуються незалежно від стану розрахунків платника податків з бюджетом, існування боргу чи переплати. Як зазначено в узагальнюючому податковому роз'ясненні положень пункту 15.3 ЗУ 2181, затвердженому наказом ДПАУ від 25.04.2003 р. № 197, термін "переплата" слід розуміти як суму податків, зборів, які на певну дату зараховані до бюджету понад узгоджені суми податкових зобов'язань.

Вищенаведене дає підстави суду визначити, що бюджетне відшкодування, яке обліковано по особовому рахунку платників податків, законодавцем не віднесено до категорії переплати, а тому повинно бути враховане контролюючим органом при визначенні суми податкового зобов'язання - платежу, який належить до сплати в бюджет.

Беручи до уваги те, що в попередніх податкових періодах позивачем було заявлено до відшкодування з бюджету суму 15 592 302,0 грн., що знайшло своє відображення в акті камеральної перевірки, та ту обставину, що за наслідками перевірки (з урахуванням даних додатку 2 до декларації "Розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету") не визначено недоплати (суми, яка фактично має бути сплачена до бюджету), а тому сума в розмірі 132 596 грн. не може бути визнана як податкове зобов'язання для подальшого визначення об'єкта нарахування штрафних санкцій в розмірі 6 629,80 грн.

Таким чином, з моменту подачі підприємством до податкового органу правильного розрахунку податкового зобов’язання, відсутнє порушення у вигляді заниження податкової бази або неправильного обчислення податку. Самостійне виправлення платником податків помилки в показнику фінансово-господарської діяльності є суспільно корисною дією, у зв’язку з якою немає сенсу притягати платника податків до відповідальності, встановленої підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону, у разі, коли самостійне виправлення помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації не супроводжувалося сплатою недоплаченої суми податку.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що після оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення № 0000920849/0 від 17.08.07р., відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення на ту ж саму суму податкового зобов'язання, а саме - № 0000920849/1 від 11,09.07р. № 0000920849/2 від 15.11.07р., № 0000920849/3 від 01.02.08р., що взагалі суперечить приписам ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000920849/1 від 11.09.07р. № 0000920849/2 від 15.11.07р., № 0000920849/3 від 01.02.08р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові згідно яких ВАТ „Ольга" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 139 225,80 грн. (за основним платежем -132 596,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 629,80 грн. підлягають визнанню не чинними, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та такі, що суперечать діючому законодавству і фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Ольга" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинним податкових рішень – задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 17.08.2007 року № 0000920849/0 від 11.09.2007 року № 0000920849/1, від 15.11.2007 року № 0000920849/2 та від 01.02.2008 року № 0000920849/3. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 18.12.2009 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.