Ухвала суду № 72687895, 07.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5331/16-к

Провадження № 11-кп/779/12/2018

Категорія ч.1 ст.115 КК України

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді: Гандзюка В.П.,

суддів: Повзла В.В., Шкрібляка Ю.Д.,

з участю:

секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Баландіної Ю.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що діють в інтересах ОСОБА_2, на вирок Івано-Франківського міського суду від 05 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлучений, не працює, українець, громадянин України, раніше не судимий,

за ч.1 ст.115 КК України.

в с т а н о в и в :

Зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді семи років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 ухвалено рахувати з часу затримання з 02.01.2016 року.

На підставі ст.72 КК України ухвалено зарахувати в час відбуття покарання - час перебування ОСОБА_2 під вартою з 02.01.2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу залишено попередню - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Вирішено питання речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави — 10884 (десять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 08 (вісім) копійок витрат за проведення експертиз.

Зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційних скаргах: захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що діють в інтересах ОСОБА_2 посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Вважають, що за дійсних обставин події обвинувачений знаходився в стані необхідної оборони, не перевищив її межі, тобто діяв в межах закону, та не вчиняв жодного злочину.

З цих підстав, вирок суду першої інстанції, захисники, що діють в інтересах ОСОБА_2 просили скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судом першої інстанції.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2016 року у вечірній час, ОСОБА_2, перебуваючи в себе за місцем проживання у квартирі №4, що по вул. Товарна, 2 у м. Івано-Франківську, розпивав спиртні напої спільно із своїми знайомими ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які прийшли до нього в гості.

02.01.2016 року приблизно о 00.30 год. між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у приміщенні кухні квартири, під час розпивання алкогольних напоїв та гри в карти, на побутовому ґрунті виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, розсердившись на ОСОБА_2, не маючи змоги нанести тому удар через стіл, за яким вони сиділи, раптово вихопив пістолет, який мав при собі.

Вказаний пістолет згідно висновку експерта № 09/14-66 є короткоствольною вогнепальною зброєю.

ОСОБА_7 тримаючи пістолет в руці вистрелив ОСОБА_2 в область грудної клітки, спричинивши йому згідно висновку експерта №03 судово-медичної експертизи, легке тілесне ушкодження, яке викликало короткочасний розлад здоров’я.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_7 для проведення другого пострілу, знову скерував пістолет в сторону ОСОБА_2Б та натиснув на спусковий гачок. Однак, під час стрільби виникла затримка пістолета, після чого ОСОБА_7 почав його перезаряджати.

ОСОБА_2 в свою чергу схопив у руку з тумбочки кухонний ніж і коли ОСОБА_7 знову направив пістолет в його бік, з метою недопущення пострілу, умисно наніс ОСОБА_7 два удари ножем в ділянку лівого плечового суглоба та ділянку лівого ліктьового суглоба, спричинивши згідно висновку експерта № 5 судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, що відносяться до легких.

Після отриманої травми, ОСОБА_7 провів постріл у ліву ногу ОСОБА_2, спричинивши йому, згідно висновку експерта № 03 судово-медичної експертизи, сліпе вогнепальне поранення лівого стегна, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, яке викликало короткочасний розлад здоров’я.

Після цього, ОСОБА_7 декілька разів знову скеровував зброю в сторону ОСОБА_2 та намагався в нього вистрелити, однак постріли не провів внаслідок затримки пістолета, через що був змушений неодноразово його перезаряджати.

В цей час, ОСОБА_2 з метою недопущення чергового пострілу в нього, вирішив позбавити життя ОСОБА_7, тобто умисно вбити.

ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_7, тримаючи в руці ніж, умисно наніс ОСОБА_7 два цілеспрямованих удари у життєво важливу ділянку тіла - грудну клітку зліва ззаду та спереду, спричинивши йому згідно висновку експерта № 5 судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, які відносяться до легкого тілесного ушкодження та колоту різану рану в ділянці грудної клітки зліва з ушкодженням пристінкової плеври зліва, навколосерцевої сумки та лівого шлуночка серця, що супроводжувалося масивною внутрішньою кровотечею, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення, від якої потерпілий ОСОБА_7 помер на місці.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за яке передбачена відповідальність ч.1 ст. 115 КК України.

Доводи апелянтів та інших учасників судового розгляду:

1.Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Досліджені докази, на думку захисника, в сукупності вказують на те, що в ході конфлікту, що виник між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_7, існувала реальна загроза життю і здоров'ю обвинуваченого, оскільки ОСОБА_7 фактично напав на нього застосував вогнепальну зброю та здійснюючи прицільні постріли завдав йому тілесних ушкоджень. Що стосується дій ОСОБА_2, то такі були спрямовані на свій захист, оскільки ОСОБА_7 намагався здійснити постріл в голову обвинуваченому. Даний факт підтверджував в своїх показах свідок ОСОБА_8

Суд першої інстанції не взяв до уваги інтенсивність дій потерпілого ОСОБА_7 по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_2, а також те, що такий конфлікт розпочав сам потерпілий.

Крім того захисник вказує, що під час конфлікту обвинувачений був поранений двома пострілами в область паху з пістолету потерпілого, а відтак обвинувачений ОСОБА_2 не міг вільно пересуватись.

2.Неправильна правова кваліфікація

Захисник ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначає, що правова кваліфікація інкримінованого обвинуваченому діяння за ч.1 ст. 115 КК України не узгоджується із фактичними обставинами справи, та суперечить нормам КПК.

Захисник вказує на те, що суд першої інстанції не врахував положення норм кримінального кодексу про необхідну оборону, роз'яснення постанови пленуму ВСУ №1 від 26.04.2022 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», щодо існування реальної загрози, а також постанову про закриття кримінального провадження від 21.04.2016 року відносно ОСОБА_7, в якій вказано, що ОСОБА_2 схопив у руку кухонний ніж з тумбочки…. з метою недопущення пострілів у нього. Існування реальної загрози життю і здоров'ю ОСОБА_2 підтверджується заподіяними йому потерпілим ОСОБА_7 з пістолета тілесними ушкодженнями, показами свідка ОСОБА_8, який був присутній в момент намагання ОСОБА_7 здійснити другий реальний постріл та фактично встановленими обставинами конфлікту.

3.Неправильне застосування норм матеріального права.

Захисники вважають що кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.115 КК України є безпідставною, оскільки в суді вона не знайшла свого підтвердження, а висновок суду першої інстанції про відсутність стану необхідної оборони через можливість ОСОБА_2 покинути місце конфлікту явно суперечить правилам ч.2 ст. 36 КК України.

В суді апеляційної інстанції, обвинувачений та його захисники доводи апеляційних скаргах підтримали, та просили про їх задоволення.

Прокурор проти задоволення апеляційних скарг заперечив, оскільки вважає вирок законним та обґрунтованим, а тому, просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Обставини у кримінальному провадженні, встановлені апеляційним судом.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисників, думку прокурора, безпосередньо дослідивши докази, які представлені сторонами, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до висновку, що досліджені докази слід оцінити по іншому, ніж суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та які знайшли своє підтвердження під час безпосереднього дослідження доказів в суді апеляційної інстанції. Крім цього зазначені обставини не заперечуються учасниками судового розгляду.

Доведено те, що 01.01.2016 року за адресою проживання обвинуваченого ОСОБА_2 по вул. Товарна, 2 у м. Івано-Франківську, під час святкування нового року та розпивання алкогольних напоїв, між обвинуваченим та ОСОБА_7 02.01.2016 року близько 00 год.30 хв. на побутовому ґрунті виник конфлікт. Під час загострення сварки ОСОБА_7 витягнув пістолет травматичної дії, який мав при собі, та вистрелив ОСОБА_2 в область грудної клітки, спричинивши йому згідно висновку експерта №03 судово-медичної експертизи, легке тілесне ушкодження, яке викликало короткочасний розлад здоров’я. Продовжуючи свої дії ОСОБА_7 намагався здійснити другий постріл в ОСОБА_2 однак під час стрільби виникла затримка пістолета, після чого ОСОБА_7 почав його перезаряджати. Через деякий час здій1снив другий постріл.

В цей час ОСОБА_2 знаходячись в стані необхідної оборони та будучи змушений захищатися, мав реальну можливість припинити посягання, в тому числі і шляхом залишення місця події, явно вийшов за межі необхідної оборони, схопив з тумбочки кухонний ніж і умисно наніс ОСОБА_7 два удари ножем в ділянку лівого плечового суглоба та ділянку лівого ліктьового суглоба, спричинивши згідно висновку експерта № 5 судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, після цього завдав ще два цілеспрямованих удари у життєво важливу ділянку тіла, спричинивши тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_7 помер на місці.

Мотиви суду апеляційної інстанції :

щодо дотримання судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суди покладається здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Так, відповідно до вимог ст. 370, ч.1 ст. 404 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Цих вимог закону судом першої інстанції недотримано.

Зокрема, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у момент не спрацювання пістолета, обвинувачений ОСОБА_2 мав реальну можливість покинути місце конфлікту, оскільки знаходився близько до виходу з приміщення кухні, де відбувався інцидент. За таких обставин, на думку суду першої інстанції обвинувачений не перебував в стані необхідної оборони.

Однак, такий висновок суперечить встановленим обставинам цього ж суду, який вказав на те, що саме потерпілий першим застосував зброю і спричинив тілесні ушкодження обвинуваченому та не припиняв своїх дій, намагаючись повторно заподіяти тілесні ушкодження .

щодо дотримання судом першої інстанції норм матеріального права.

Роблячи свої висновки, суд першої інстанції не врахував вимоги ч.2 ст.36 КК України, яка передбачає, що кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутись до інших осіб чи органів влади.

Відповідно до ч.1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Апеляційний суд за наслідками судового розгляду вважає що обвинувачений ОСОБА_2 маючи право на самозахист вийшов за межі необхідної оборони і застосовуючи ніж та наносячи ціленаправлені удари в область серця нападаючого передбачав наслідки своїх дій та діяв умисно на позбавлення життя нападаючого.

Поряд з цим, відповідно до правових позицій Верховного ОСОБА_9 України, наведених у постановах від 15.05.2014р. у справі №5-12кс14 та від 01.10.2015р. у справі №5-134кс15, слід зазначити, що для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема, щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпеці посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які не перевищували б меж необхідності, та шкода особі, яка здійснює посягання, що не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

В суді першої інстанції та в засіданні Апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_2 вказував, що умислу вбити ОСОБА_7 у нього не було, він тільки захищався від протиправного посягання з боку потерпілого. Такі показання не відповідають встановленим обставинам провадження і спростовуються характером нанесення тілесних ушкоджень за допомогою ножа, кількістю ударів та направленістю їх у життєвоважливі органи людини.

Таким чином, зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_2 зазнавши суспільно небезпечного посягання не використав адекватні засоби захисту, маючи реальну можливість рухатися, здійснювати активний фізичний спротив та безперешкодно покинути місце посягання, явно вийшов за межі необхідної оборони і вчинив умисне вбивство потерпілого.

Оскільки умисне убивство сталося в умовах здійснення необхідної оброни, однак за своїм характером таке посягання явно перевищувала ту, яка для цього необхідна, то дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 118 КК України - умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

щодо результатів розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області вважає, що вирок суду підлягає зміні з перекваліфікацією протиправних дій ОСОБА_2 зі ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.

Перекваліфікація злочину на менш тяжкий впливає також на вид та розмір покарання.

При призначенні покарання винному, апеляційний суд враховує правила ст.65-67 КК України та дані про особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику, його вік, та прохання потерпілої ОСОБА_11 суворо не карати обвинуваченого.

Апеляційний суд також враховує обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з 02.01.2016 року ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За таких обставин при визначенні строку покарання, суд враховує правила ст. 72 КК України про зарахування в час відбуття покарання час перебування обвинуваченого ОСОБА_2 з 02.01.2016 року під вартою. На даний час цей строк перевищує максимальне покарання за ст. 118 КК України, а тому слід вважати, що обвинувачений повністю відбув покарання за цією статтею.

Виходячи із засад законності, справедливості, обґрунтованості, з урахуванням всіх інших обставин, наведених вище, а також ступеня тяжкості здійснення обвинуваченим злочину, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційних скарг в яких ставилося питання про скасування вироку і закриття провадження у справі за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину, підлягають до задоволення частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418, 420 КПК України, Апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що діють в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 05 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - змінити.

Перекваліфікувати діяння ОСОБА_2 з ч.1 ст.115 КК України на ст. 118 КК України.

ОСОБА_2 за ст. 118 КК України призначити покарання – два роки позбавлення волі.

ОСОБА_2 вважати таким, що відбув повністю призначене покарання та звільнити його з під варти негайно в залі суду.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного ОСОБА_9 шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_12