Постанова № 72686360, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 755/2414/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Ластовка Н.Д.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 про продовження строку затримання,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року, Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі - ГУ ДМСУ в м. Києві) звернулось до Дніпровського районного суду Київської області з позовом до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 про продовження строку затримання на шість місяці.

Зазначений позов обґрунтовано тим, що 23.08.2017 р. Ріпкинським районним судом Чернігівської області було винесено постанову про примусове видворення громадянина громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та затримати на строк, що не перевищує шести місяців громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням до ПТПІ.

Вказує на те, що громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не має документа, який дає йому право на виїзд з України, Голосіївським РВ ГУ ДМС України в місті Києві відповідно до пункту 2.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВС України, СБ України та АДПС України від 23.04.2012 року № 353/271/150, вжиті заходи щодо ідентифікації та документування іноземця, а саме:

Позивач посилається на те, що Голосіївський РВ ГУ ДМС України в м. Києві неодноразово звертався до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні про те, 22.08.2017 року до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні направлено листа за № 2/2883 про те, що В'єтнам В'єтнам ОСОБА_3 був поміщений до ПТПІ для забезпечення примусового видворення з клопотанням про оформлення іноземцю свідоцтва для повернення на Батьківщину, 13.10.2017 до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні повторно направлено листа за № 2/3331 про те, що 23.08.2017 Ріпкинським районним судом Чернігівської області було винесено Постанову про затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням його до ПТПІ та з клопотанням щодо оформлення іноземцю свідоцтва для повернення на батьківщину, 24.11.2017 до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні повторно направлено листа за № 2/4033 стосовно В'єтнам ОСОБА_3, який був поміщений до ПТПІ для забезпечення примусового видворення на Батьківщину.

На даний час відповіді на вище зазначенні листи не надходили.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 22 серпня 2017 р. Голосіївським РВ ГУ ДМС України в м. Києві винесено постанову про накладення адміністративного правопорушення відносно громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., який було сплачено.

22 серпня 2017 року Головним спеціалістом сектору у справах іноземців та осіб без громадянства Голосіївського РВ ГУ ДМС України в місті Києві Василенко І. М. ухвалено рішення, затверджене Т.в.о. начальника Голосіївського РВ ГУ ДМС України в місті Києві Берікашвілі К.В., про примусове повернення з України громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яким вирішив примусово повернути за межі України громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано його покинути територію України - у термін до 24.08.2017 року.

Рішення Головного спеціаліста сектора у справах іноземців та ОБГ Голосіївського РВ ГУ ДМС України в місті Києві від 22 серпня 2017 року Василенко І.М. ухвалено рішення, затверджене затверджене Т.в.о. начальника Голосіївського РВ ГУ ДМС України в місті Києві Берікашвілі К.В., про поміщення в Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 серпня 2017 року ухвалено затримати Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 183-7 КАС України/доповнення згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VIII, з поміщенням останнього до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до 23 лютого 2018 року.

23 серпня 2017 року винесено постанову Ріпкинськоим районним судом Чернігівської області про примусове видворення громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.

23 серпня 2017 року був складений акт Голосіївським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про приймання-передачі іноземця або особи без громадянства Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням останнього до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.

23 серпня 2017 року громадянин громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був поміщений до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі особи без громадянства.

22.08.2017 р., 13.10.2017 р., та 24.11.2017 р. позивач звертався до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в України з приводу оформлення свідоцтва для повернення на Батьківщину та придбання авіаквитків для громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак відповіді на зазначені звернення не надійшли.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній за участю картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Щодо процедури затримання та примусового видворення відповідача за межі України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, особливості провадження у справах за адміністративними позовами у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначено ст. 289 КАС України.

За наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України (п. 1 ч.1 ст. 289 КАС України)

При цьому, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців (ч. 11 ст. 289 КАС України).

Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч. 12 ст. 289 КАС України).

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи (ч. 13 ст. 289 КАС України).

На підставі зазначеного вище, 15.02.2018, ГУ ДМС України в м. Києві звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом про продовження строку затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Колегія суддів звертає увагу на те, що 22.08.2017 Голосіївським РВГУДМС в м. Києві прийнято рішення про примусове повернення з України та встановлено термін виїзду до 24.08.2017.

Як зазначено позивачем, від виконання зазначеного рішення іноземець відмовився, тому 22.08.2017 Голосіївським РВГУДМС України в м. Києві було прийнято рішення про поміщення гр. СР В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ). 23.08.2017 іноземця поміщено до ПТПІ.

Зважаючи на те, що гр. СР В'єтнам ОСОБА_3 порушив вимоги, ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-УІ, а також відмовився від виконання рішення про примусове повернення в країну походження або третю країну, прийняте Голосіївським РВГУДМС України в м. Києві 22.08.2017, не має документів, які надають право на виїзд з України та існує ризик його втечі, Голосіївський РВГУДМС України в м. Києві 23.08.2017 на підставі ст. 30 Закону звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом про примусове видворення з території України гр. СР В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та з клопотанням про затримання іноземця з поміщенням до ПТПІ, які незаконно перебувають в Україні.

Ріпкинський районний суд Чернігівської області постановою від 23.08.2017 адміністративний позов задоволив, та прийняв рішення про примусове видворення з території України гр. СР В'єтнам ОСОБА_3, а також затримати на строк, що не перевищує шести місяців гр. СР В'єтнам ОСОБА_3 з поміщенням до ПТПІ.

У зв'язку із тим, що гр. СР В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 не має документа, який дає йому право на виїзд з України, відповідно до пункту 2.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВС України, СБ України та АДПС України від 23.04.2012 №353/271/150 Голосіївським РВ ГУДМС України вжито заходів щодо ідентифікації та документування іноземця, а саме: до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні направлено листи №2/2883 від 22.08.2017; №2/3331 від 13.10.2017; №2/4033 від 24.11.2017про те, що гр. СР В'єтнам ОСОБА_3 поміщено до ПТПІ для забезпечення примусового видворення та з клопотанням про необхідність оформлення іноземцю свідоцтва для повернення на Батьківщину.

Колегією суддів під час судового засідання встановлено, що відповіді на зазначені листи до позивача у справі так і не надходили.

Та, вказує, що ГУ ДМС і наразі вживає заходів щодо отримання інформації з країни громадянської належності іноземця для забезпечення примусового видворення.

У зв'язку з наведеним, та враховуючи, що строк затримання гр. СР В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 закінчувався 23 лютого 2018 року ГУДМС України в м. Києві на підставі ст. 30 Закону, керуючись ст. 289 КАС України звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом про продовження строку затримання гр. СР В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на шість місяців, а саме до 23.08.2018 року.

Щодо посилання на ст.29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію, колегія суддів зазначає наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773 - VI (далі - Закон ).

Так, відповідно до ст. 29 Закону, передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію. Іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03 вересня 2008 року було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, підписану 25 вересня 2007 року у місті Нью - Йорк.

Вказана Угода визначає підстави та порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України положень про реадмісію (приймання-передавання) громадян обох держав, а також порядок їх взаємодії під час здійснення реадмісійних процедур.

Колегія суддів звертає увагу на ст.7 зазначеної вище Угоди, якою визначено, положення що стосуються імплементації.

Відповідно до ч.1 ст.7 Угоди , для імплементації положень цієї Угоди договірні сторони протягом 180 (ста вісімдесяти) днів з дати підписання цієї Угоди укладають виконавчий протокол.

Колегія суддів зазначає, що виконавчий протокол до Угоди так і не укладено тому не зрозуміло, які органи, відповідальні за виконання окремих положень зазначеної вище статті Угоди, пункти передачі та прийняття громадян, необхідні дані та інформація для передачі, прийняття та супроводження осіб, які підлягають реадмісії, та порядок виконання необхідних процедур.

На підставі вище зазначеного, суд апеляційної інстанції керується національним законодавством України, а саме Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773 - VI (далі - Закон ).

Так, положеннями статті 4 Закону визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

При цьому, іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України (ч. 16 ст. 4 Закону).

Статтею 23 Закону встановлено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Стаття 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що у разі порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання (ч. 2 ст. 26 Закону).

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 2 ст. 26 Закону).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

При цьому, особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначено ст. 1837 КАС України ( редакція чинна на момент прийняття постанови Ріпкинським районним судом Чернігівської області про примусове видворення відповідача та його затримання з поміщенням до ПТПІ).

Саме ця норма визначала перелік осіб, суб'єктів владних повноважень, їх порядок звернення до адміністративного суду з зазначеною категорією справ, строки розгляду та видачі копій судових рішень особам, які брали участь у справі та порядок оскарження цих рішень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за порушення правил перебування в Україні іноземці або особи без громадянства, згідно із законодавством України несуть адміністративну відповідальність та за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції підлягають примусовому поверненню в країну походження або третю країну.

У той же час, іноземці або особи без громадянства, які не виконали без поважних причин в установлений строк рішення про примусове повернення - підлягають примусовому видворенню з України, на підставі постанови адміністративного суду.

Підставами для повернення іноземців та осіб без громадянства до країни походження або третьої країни є: рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства; рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, органів охорони державного кордону та органів СБУ про примусове повернення; постанови адміністративного суду про примусове видворення; міжнародної угоди про реадмісію.

У разі якщо іноземець або особа без громадянства перебуває в Україні не на законних підставах або порушує чинні нормативно-правові акти, до них можуть бути застосовані примусові заходи, встановлені чинним законодавством України.

Положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює такі види примусових заходів, які можуть бути застосовані до іноземців та осіб без громадянства, зокрема, як примусове повернення і примусове видворення. Тобто, у разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність.

У разі виявлення іноземця або особи без громадянства, які не мають підстав для перебування в Україні, або строк дії таких підстав закінчився, такі особи підлягають притягненню до адміністративної відповідальності за статтею 203 КУпАП, при цьому відносно них виноситься рішення про примусове повернення. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону.) У разі невиконання такого рішення, матеріали скеровуються до суду для винесення рішення про примусове видворення.

Та зазначає, що примусове видворення з України іноземця на підставі постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання такого рішення.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на те, що Ріпкинським районним судом Чернігівської області ухвалено 23.08.2017 постанову, якою прийнято рішення про примусове видворення з території України гр. СР В'єтнам ОСОБА_3, а також затримання на строк, що не перевищує шести місяців гр. СР В'єтнам ОСОБА_3 з поміщенням до ПТПІ.

На підставі вище зазначеного вказує, що діє рішення суду про примусове видворення з території України гр. СР В'єтнам ОСОБА_3, а не реадмісія.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить щодо негайного виконання рішення на підставі ч.2 ст.371 КАС України.

Так, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення щодо примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - задоволити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 про продовження строку затримання - задоволити.

Продовжити строк затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на шість місяців, а саме - до 23 серпня 2018 року.

Рішення звернути до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.П. Мельничук