Постанова № 72686354, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14322/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є..

Секретар судового засідання: Хаврат О.О.

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_2;

Відповідача: Тимофєєва Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.17р. у справі №826/14322/17 за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

Позивач звернулась з позовом до суду, у якому просила:

визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо не нарахування та невиплати Позивачу з державного бюджету України компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк коштів;

зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити Позивачу з державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми стягнення - 46 095,28 грн., відповідно до виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом міста Києва № 2а-1061/11 від 15.02.11р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.17р. адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу з державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми стягнення - 46 095,28 грн., відповідно до виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом міста Києва № 2а-1061/11 від 15.02.11р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що законодавством України передбачено різні способи виконання судових рішень, де чітко розмежовано компетенцію державних органів щодо їх виконання, а саме: рішення зобов'язального характеру, що на думку апелянта має місце у даному випадку, виконуються органами ДВС в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», тоді як рішення про стягнення коштів виконуються органами казначейства в порядку установленому Законом № 4901-VI та Порядком №845.

У судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Присутній у судовому засіданні представник Позивача заперечив доводи апеляційної скарги та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відповідача, заслухавши учасників провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 15.02.11р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.11р., позов ОСОБА_4 до УПФУ у Деснянському районі у м. Києві задоволено: визнано неправомірними дії УПФУ у Деснянському районі міста Києва щодо призначення та виплати пенсії ОСОБА_4 як особі, постраждалій від наслідків аварії Чорнобильській АЕС у розмірах нижче від визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано УПФУ у Деснянському районі міста Києва здійснити з 25.07.10р. перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_4, виходячи з розмірів, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: державної пенсії - у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та виплатити недоплачені суми з урахуванням проведених виплат та положень ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На виконання вищезазначеної постанови, 27.02.12р. Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2а-1016/11. Вказаний виконавчий лист було пред'явлено до виконання у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

09.04.15р. державною виконавчою службою було передано до ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві згідно акту №3 приймання-передачі за І квартал 2015 року виконавчий документ Деснянського районного суду м. Києва від 15.02.11р. по справі №2а-1016/11 з метою стягнення коштів у сумі 46 095,28 грн. на користь ОСОБА_4

ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві було прийнято на облік вказаний виконавчий лист для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою».

У процесі довготривалого листування, Позивачу повідомлялось про те, що виконавчий лист 2а-1016/11, виданий Деснянським районним судом м. Києва, знаходиться на виконанні у ГУ Казначейства, втім буде виконаний в порядку черговості, а також те, що невиконання судового рішення зумовлене відсутністю достатнього бюджетного асигнування.

27.09.17р. Казначейством за рахунок бюджетної програми «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» погашено заборгованість у сумі 46 095,28 грн. за виконавчим листом №2а-1016/11.

Вважаючи, що Відповідачем порушено встановлений законом строк для виконання рішень суду щодо стягнення коштів, Позивач звернулась з даним позовом до суду про стягнення з суб'єкта владних повноважень компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми згідно вимог Закону № 4901-VI.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасне виконання органом казначейства судового рішення про стягнення коштів тягне за собою виплату особі (стягувачу) компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.

В частині відмови у задоволенні позову судове рішення сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, у цій частині постанова суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 3 Закону України від 21.04.99р. №606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 05.01.17р.) передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Законом України від 05.06.12р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №4901-VI) встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

За змістом статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.14р. № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Пунктами 13-15 Порядку № 440 передбачено, що передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи. До рішень зобов'язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 440 бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 20 Порядку № 440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11р. №845 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Порядок №845).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 33 Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Підпунктом 1 п. 47 Порядку передбачено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до п. 48 цього Порядку, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Отже, виходячи з сукупного аналізу наведених правових норм вбачається, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, у порядку та у строки, встановлені Законом №4901-VI та Порядком №845.

Як свідчать обставини справи, 09.04.15р. Головним управлінням Казначейства було отримано від Управління ДВС України ГУ Юстиції пакет документів згідно акту №3 приймання-передавання за 1 квартал 2015 рік (перша черга), а саме: виконавчий лист №2а-1016/11, виданий 27.02.12р. Деснянським районним судом м. Києва про зобов'язання УПФУ у Деснянському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 основної та додаткової пенсії. Згідно наданої пенсійним органом інформації до виплати підлягають кошти у сумі 46 095,28 грн.

Головним управлінням Казначейства вказаний виконавчий лист згідно акту приймання-передавання за І квартал 2015 року прийнято на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Разом з тим, виплата коштів на виконання виконавчого документу мала місце лише 27.09.17р., тобто майже через 28 місяців з моменту отримання від органів ДВС пакету документів.

Відповідно до частин 1,2 статті 5 Закону №4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Отже, незважаючи на те, що судові рішення мають обов'язковий характер, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" створено додатковий механізм їх гарантування.

Приймаючи до уваги факт прострочення виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу з державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми стягнення - 46 095,28 грн.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції захист прав і основоположних свобод, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому, несвоєчасне виконання органами казначейства судових рішень не можуть виправдовуватись відсутністю бюджетного асигнування.

Доводи апелянта про те, що оскільки судове рішення зобов'язального характеру, а тому мало виконуватись у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження» колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, з огляду на те, що:

по-перше, органом казначейства було прийнято до виконання виконавчий документ відповідно до вимог Порядку №845;

та по-друге: стаття 7 Закону визначає особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, а не матеріальних активів (коштів).

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.17р. у справі №826/14322/17 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.17р. у справі №826/14322/17 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складний: 13.03.18

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.