Ухвала суду № 72686038, 13.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

"13" березня 2018 р. Справа № 921/184/16-г/10

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «УкрСиббанк», м.Київ, №13-2-1/51713/1 від 14.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/438/18 від 26.01.2018 р.)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 року про відмову у визнанні грошових вимог до боржника (суддя Сидорук А.М., м.Тернопіль)

у справі №921/184/16-г/10

за заявою Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр», с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/184/16-г/10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр», с.Васильківці Тернопільської області.

14.11.2017 р. Господарський суд Тернопільської розглянув заяву Акціонерного товариства «УкрСиббанк» з грошовими вимогами до боржника на суму 55 000 000,00 грн. і за результатами її розгляду постановив ухвалу, якою відмовив АТ «УкрСиббанк» у задоволенні заяви про визнання його кредитором ОСОБА_2 «Мрія Центр».

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 р. у справі №921/184/16-г/10, за результатами розгляду заяв кредиторів з майновими вимогами до боржника, затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_2 «Мрія Центр», у п.2 резолютивної частини якої, серед іншого, зазначено: «Не визнані судом грошові вимоги кредиторів: 2.1. Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк", 04070, м.Київ вул. Андріївська, буд. 2/12, ідентифікаційний код 09807750 в сумі 55 000 000 грн. 00 коп.».

Не погоджуючись із ухвалою про відмову у визнанні грошовим вимог до боржника ОСОБА_3 товариство «УкрСиббанк» звернулось через Господарський суд Тернопільської області із апеляційною скаргою №13-2-1/51713/1 від 14.12.2017 року на ухвалу суду від 14.11.2017 року (вх.№2018 від 22.01.2018 р.), у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для фактичного розгляду у позовному провадженні заявлених грошових вимог АТ «УкрСиббанк» до суду першої інстанції. Окрім того, АТ «УкрСиббанк» просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали, мотивуючи тим, що оскаржувана ухвала значна за обсягом, у судовому засіданні суд оголосив лише вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали, повний текст якої був отриманий скаржником 04.12.2017 р., а також посилався на ту обставину, що у грудні 2017 р. набрав чинності новий господарський процесуальний кодекс України і наявністю правової невизначеності в цей час.

26.01.2018 р. матеріали справи №921/184/16-г/10 (том №23) разом із апеляційною скаргою надійшли до Львівського апеляційного господарського суду (вх. № ЛАГС 01-05/438/18 від 26.01.2018 р.)

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2018 року справу №921/184/16-г/10 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: ОСОБА_4 - головуючий суддя, члени колегії - Костів Т.С., Марко Р.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 р. наведені скаржником причини пропуску пропущеного процесуального строку визнані неповажними, апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без руху із наданням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків, зокрема надати Львівському апеляційному господарському суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, де вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7901009600437 копія ухвали апеляційного господарського суду отримана скаржником 19.02.2018 р.

05.03.2018 р. від апелянта на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції надійшла заява б/н від 28.02.2018 р. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 р. про затвердження реєстру вимог кредиторів (вх. №ЛАГС 01-05/775/18 від 05.03.2018 р.) з додатками.

Дослідивши обставини, зазначені апелянтом в обґрунтування повторної заяви про поновлення строку, судова колегія дійшла висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено апеляційним судом в ухвалі від 30.01.2018 р. розгляд заяви АТ «УкрСиббанк» з грошовими вимогами до боржника відбувався за участю представника АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_5, відтак підстави відмови у визнанні грошових вимог були відомі апелянту ще 14.11.2017 р. під час розгляду вказаної заяви в судовому засіданні.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала суду від 14.11.2017 р. щодо розгляду заяви АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитором надіслана судом 23.11.2017 р., зареєстрована 24.11.2017 р. та оприлюднена 28.11.2017 року. З апеляційною скаргою АТ «УкрСиббанк» звернулось 18.01.2018 р. (відписк штемпеля поштового зв’язку на конверті) та зареєстрована місцевим господарським судом 22.01.2018 р. за вх.№2018.

Відмовляючи у задоволенні первісної заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, суддя-доповідач зазначив, що доводи, викладені в заяві про поновлення строку не є поважними та запропонував скаржнику зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування повторної заяви про поновлення строку скаржник вказав, що ухвала від 14.11.2017 р. про затвердження реєстру вимог кредиторів виносилась без участі АТ «УкрСиббанк», про прийняту ухвалу банк дізнався після спливу можливого процесуального строку на її оскарження, оскаржуваною ухвалою вирішено питання про права та інтереси АТ «УкрСиббанк», оскільки відхилено вимоги банку до боржника в сумі 55000000,00 грн., які підтверджуються рішенням суду.

Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 р. отримана апелянтом 04.12.2017 р.

Апелянтом в первісній заяві про поновлення строку (вх.№ЛАГС 01-05/444/1 від 26.01.2018р.) та у повторно поданій заяві не наведено, а судом в свою чергу не встановлено обставин які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а також факту ухвалення судом першої інстанції рішення про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, що унеможливило б апелянта звернутись з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 року у строки, встановлені ст.93 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), тобто відповідна можливість залежала виключно від волевиявлення скаржника (мала суб'єктивний характер).

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 р. у справі №921/184/16-г/10, за результатами розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_2 «Мрія Центр» та вказано вимоги кредиторів, які не були визнані судом.

Чинним законодавством про банкрутство визначено спеціальну процедуру розгляду спірних вимог кредиторів, відповідно до якої за результатом розгляду спірних вимог приймається окремий судовий акт, який може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами у випадку виникнення таких обставин щодо розгляду грошових вимог спірного кредитора. Ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів в такому випадку не є судовим актом, прийнятим за результатом розгляду спірних вимог кредитора, вона є процесуальним документом, який об’єднує результат розгляду грошових вимог усіх кредиторів, безпосередньо не зачіпає права таких кредиторів, а відтак для зміни ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів є скасування (зміни) судових актів, прийнятих за результатом перегляду ухвал суду про визнання (відхилення) спірних вимог кредиторів відповідно до ст.14 Закону. Законодавець не передбачає можливості внесення змін до реєстру вимог кредиторів інакше, як внаслідок скасування судових актів, прийнятих за результатами визнання (невизнання) грошових вимог кредиторів у справі.

Колегія суддів також звертає увагу апелянта на те, що спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено перелік судових рішень, що підлягають апеляційному та касаційному оскарженню і який є вичерпним, а тому подання скарг на інші судові рішення (тобто не зазначені у цьому переліку) виключають можливість здійснення провадження за такими скаргами.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

В статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначений чіткий перелік ухвал першої інстанції, окремо від рішення суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

При цьому, в зазначеній статті не передбачена можливість оскарження ухвали суду про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню та, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «УкрСиббанк» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 р. у справі №921/184/16-г/10.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 234, 255, 261 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 року у справі № 921/184/14-г/10.

2. Апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 у справі №921/184/16-г/10 (з доданими до неї матеріалами) повернути скаржнику.

3. Матеріали справи №921/184/16-г/10 повернути до Господарського суду Тернопільської області

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.