Постанова № 72685611, 05.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2018, м. Дніпро Справа № 904/9846/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Кузнецова І.Л.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхоп Компані" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017 у справі №904/9846/17 (суддя Назаренко Н.Г.; ухвалу постановлено о 11:00 год. у місті Дніпро)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлит'є", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об'єднання "Армада Груп", смт.Обухівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдхоп Компані", м.Київ

про визнання недійсним договору поставки №29/04-1 від 29.04.2016

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017 (суддя Назаренко Н.Г.) зупинено провадження у справі №904/9846/17 до розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи №804/8307/17.

Означена ухвала місцевого господарського суду вмотивована тим, що на даний час існує невизначена ситуація щодо керівника позивача, а в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №804/8307/17 вирішується спір про визнання протиправним та скасування наказу, яким скасована реєстраційна дія щодо призначення керівника позивача.

Не погодившись з означеною ухвалою місцевого господарського суду, третя особа (ТОВ "ТРЕЙДХОП КОМПАНІ") подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017 у справі №904/9846/17 про зупинення провадження у даній справі як таку, що перешкоджає подальшому розгляду даної справи, оскільки вважає її необґрунтованою (невмотивованою) та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги третя особа вказує, що в оскаржуваній ухвалі суд не обґрунтував, чому він не в змозі встановити ці обставини і чому він змушений зупинити провадження. Апелянт вважає, що суд на підставі документів, які вже є в матеріалах справи, має можливість встановити наявність обставин, які підтверджують незаконність і необґрунтованість позовних вимог, викладених позивачем у своїй заяві. Проте, як вважає апелянт, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у даній справі, суд не обґрунтував, яким чином обставини, встановленій під час розгляду адміністративної справи, вплинуть на оцінку доказів у даній справі. За твердженням апелянта, скасування або відмова у скасуванні оскарженого наказу Міністерства юстиції України від 20.11.2017 №3651/5 у адміністративній справі жодним чином не впливає на те, чи був ОСОБА_1 директором під час укладення спірного договору чи ні. На думку апелянта, зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься заява про відмову від позову, потрібно було застосовувати ст. 191, п. 4 ч.1 ст. 231 ГПК України, а не зупиняти провадження на підставі п. 4 ч.1 ст. 227 ГПК України. Тому апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу про зупинення провадження у даній справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТРЕЙДХОП КОМПАНІ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017 у справі №904/9846/17, призначений розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач (ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є") у відзиві на апеляційну скаргу, яка підписана директором ОСОБА_2, вказує, що приймаючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у даній справі до розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи №804/8307/17, суд першої інстанції діяв у повній відповідності до вимог п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України, яка зобов'язує суд зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому ОСОБА_2 вказує, що оскільки у даній справі заяву про відмову від позову подано ОСОБА_1, щодо якого у справі є докази про звільнення з посади директора позивач, але відомості про нього як керівника містяться в ЄДР, вирішення питання про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі є неможливим без встановлення обставин законності відомостей в ЄДР про звільненого з посади ОСОБА_1 як керівника позивача. За твердженням ОСОБА_2, саме такі обставини мав встановлювати Дніпропетровський окружний адміністративний суд при вирішенні справи №804/8307/17 про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.11.2017 №3651/5 та зобов'язання поновити запис в ЄДР про ОСОБА_2 як керівника ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є", а рішення про задоволення такого адміністративного позову буде свідчити про нікчемність заяв ОСОБА_1 про визнання позову у даній справі. Вважає, що суд першої інстанції не міг самостійно встановити вказані обставини під час вирішення даної справи, оскільки ці питання не віднесені до юрисдикції вирішення спорів господарським судом.

Відповідач (ТОВ "Торгово-промислове об’єднання "АРМАДА ГРУП") відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк до матеріалів даної справи не надав.

За правилами частини другої статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що в листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Завод "СПЕЦЛИТ'Є" (надалі також - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об'єднання "Армада Груп" (надалі також - відповідач) про визнання недійсним договору поставки №29/04-1 від 29.01.2016.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2017 за вказаною вище позовною заявою ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" порушено провадження у справі №904/9846/17. Водночас цією ж ухвалою суд за клопотанням позивача залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДХОП КОМПАНІ" (надалі також - третя особа).

Позовні вимоги ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" обґрунтовані посиланням на те, що жодних договорів чи інших документів позивачем з відповідачем та третьою особою не підписувалося, підпис директора позивача, що стоїть у спірному договорі поставки, виконаний не ним, а невідомою особою, що уповноважена на підписання договорів від імені позивача. Позивач вказує також, що пункти 5.10. та 5.8.14. Статуту ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" встановлюють обмеження компетенції виконавчого органу – директора щодо вирішення ним питань фінансово-господарської діяльності Товариства та встановлюють, що до виключної компетенції Зборів учасників належить прийняття рішень щодо укладенні договорів (угод), що перевищують 50000 грн. та уповноваження виконавчого органу (директора) на їх підписання від імені Товариства. Позивач вказує, що відповідно до накладних, що містяться у матеріалах справи №904/9129/17, вартість товару, що зазначена в кожній з них та сумарно за всіма перевищує суму 50000 грн. Таким чином, за твердженням позивача, у будь-якому випадку особа, що підписала спірний договір постачання від імені позивача не мала таких повноважень, що суперечить положенням статті 92 Цивільного кодексу України. При цьому, за твердженням позивача, участь відповідача в укладенні спірного Договору поставки була формальною та спрямована на протиправне позбавлення позивача грошових коштів.

Позовна заява ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" підписана директором ОСОБА_2

04.12.2017 в матеріали справи надійшла заява ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" про відмову від позову, підписана директором ОСОБА_1

11.12.2017 в матеріали справи надійшла заява ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є", підписана директором ОСОБА_2, у якій позивач просить не допускати до участі в даній справі представників та не приймати будь-які їх заяви та клопотання, повноваження яких посвідчується довіреністю або іншими документами, крім статутних документів ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" або виданих від імені підприємства за підписом ОСОБА_2

12.12.2017 від ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" за підписом представника ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 15.11.2017, виданої директором ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" ОСОБА_2, надійшла заява про зупинення провадження у справі, у якій зазначається, що на даний час існує невизначена ситуація щодо керівника позивача та що 11.12.2017 позивачем подана позовна заява до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, яким скасована реєстраційна дія щодо призначення ОСОБА_2 керівником позивача. До цієї заяви позивача було долучено копію відповідної позовної заяви ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії.

14.12.2017 до суду надійшло клопотання від представника ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" ОСОБА_3 про залучення до матеріалів справи доказів, а саме копії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 про відкриття провадження в адміністративній справі №804/8307/17 по зазначеному вище позову.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Згідно пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу – до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Задовольняючи клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що пов’язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення, оскільки на даний час існує невизначена ситуація щодо керівника позивача, а в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №804/8307/17 вирішується питання про визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 20.11.2017 №3651/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", зобов'язання Міністерства юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію, скасовану на підставі наказу Міністерства юстиції України від 20.11.2017 №3651/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме від 06.07.2017 №12241070026018514 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах", проведення державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_4 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "СПЕЦЛИТ'Є".

Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі №904/9846/17 до розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи №804/8307/17.

Колегія суддів, переглядаючи дану справу в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги третьої особи, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Предметом спору у цій справі є визнання Договору поставки №29/04-1 від 29.04.2016 недійсним з підстав його укладення зі сторони ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" неповноважною особою та з порушенням компетенції директора, як виконавчого органу цього Товариства, встановленої його Статутом.

В матеріалах справи міститься Договір поставки №29/04-1 від 29.04.2016, підписантами якого зазначені: зі сторони ТОВ "Торгово-промислове об’єднання "АРМАДА ГРУП" ("Постачальник") – директор ОСОБА_5, який діє на підставі статуту, а зі сторони ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" ("Покупець") - директор ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту.

Також в матеріалах справи міститься Договір про відступлення права вимоги №1 А від 30.06.2017, підписантами якого виступають: зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об’єднання "АРМАДА ГРУП" ("Первісний кредитор") – директор ОСОБА_5, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДХОП КОМПАНІ" ("Новий кредитор") - директор ОСОБА_6, а зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "СПЕЦЛИТ'Є" ("Боржник") – директор ОСОБА_1.

Отже, виходячи із предмету спору та за змістом позовних вимог, у даній справі насамперед підлягають встановленню обставини укладення Договору поставки №29/04-1 від 29.04.2016, зокрема якою саме особою (ОСОБА_1 чи іншою) підписано цей договір зі сторони ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" в момент його укладення та обсяг її повноважень на вчинення такого правочину в інтересах ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є".

Між тим причиною апеляційного оскарження означеної ухвали суду про зупинення провадження у даній справі є питання об’єктивної можливості чи неможливості господарського суду при розгляді даної справи самостійно встановити обставини та факти, які дозволять визначити повноважного керівника позивача саме на час розгляду даної справи судом.

При вирішенні будь-якого спору суд насамперед має встановити чи подано позовну заяву особою, яка має процесуальну дієздатність та чи підписано позовну заяву особою, яка має право її підписувати, а також чи має місце у переданому на вирішення суду спорі порушення прав та законних інтересів позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є", підписантом якої зазначено директора ОСОБА_2, було додано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за станом на 07.09.2017, в якій зазначено, що керівником ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" є – ОСОБА_2.

Таким чином, на момент порушення судом першої інстанції провадження у даній справі доданими до позовної заяви документами було підтверджено посадове становище особи, яка підписала позовну заяву, а тому така позовна заява підлягала прийняттю господарським судом до розгляду.

Однак в подальшому під час розгляду даної справи судом першої інстанції в матеріали справи буди подані й інші документи відносно особи та повноважень керівника ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є".

Так в матеріалах даної справи міститься копія наказу №5 від 01.11.2001, за яким згідно протоколу №3 від 31.10.2001 загальних зборів засновників ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" директором цього товариства призначений ОСОБА_1.

Згідно копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №23281101 станом на 30.11.2017 керівником ТОВ Завод "СПЕЦЛИТЄ" вказаний ОСОБА_1.

До матеріалів справи також надано копію наказу директора ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" ОСОБА_1 за №3Д від 05.12.2017, яким скасовано з 05.12.2017 довіреність б/н, видану 15 листопада 2017 року від імені цього Товариства на виконання представницьких функцій, та відкликані повноваження, передані за такою довіреністю, представнику ОСОБА_3

22.12.2017 в матеріали справи надійшла заява ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" за підписом директора ОСОБА_1 про відмову від позову у даній справі, в якій пояснювалося, що ОСОБА_1 був директором цього товариства з 2001 року, але у зв’язку зі смертю одного із засновників цього товариства, який володів часткою 51% голосів, інші два учасники цього товариства, уникаючи вирішення питання про прийняття до участі у товаристві спадкоємців померлого учасника, або сплати чи передачі їм частини майна товариства, склали протокол загальних зборів учасників ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" від 03 липня 2017 року про заміну директора – звільнення боровика О.В. та призначення ОСОБА_2, про що державним реєстратором ОСОБА_4 було вчинено реєстраційний запис №122410700260185. Зі своєї сторони ОСОБА_1 та спадкоємці померлого учасника звернулись зі скаргою до Міністерства юстиції України щодо незаконної зміни директора. 20 листопада 2017 року таку скаргу було задоволено, наказом Міністерства юстиції України від 20.11.2017 за №3651/5 реєстраційну дію щодо зміни директора скасовано, як протиправну та незаконну, а відомості про єдиного законного директора ОСОБА_1 поновлено в ЄДР.

Частина друга статті 4 ГПК України визначає право юридичної особи на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини другої статті 46 ГПК України встановлено також, що крім прав та обов’язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) – на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами частини шостої статті 46 ГПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За змістом наведених вище процесуальних норм, приймаючи відмову від позову, суд зобов’язаний встановити, що такі дії вчиняються повноважним представником позивача та не суперечать інтересам цієї особи, оскільки процесуальним наслідком такої дії, згідно статті 231 ГПК України, є закриття провадження у справі, після чого повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як зафіксовано в протоколі судового засідання 26.12.2017 під час розгляду даної справи в суді першої інстанції від імені позивача прийняли участь: ОСОБА_1 – директор на підставі наказу №5 від 01.11.201, ОСОБА_7 – представник за довіреністю №1346 від 01.12.2017 та ОСОБА_3 – представник за довіреністю б/н від 15.11.2017, тобто особа, яка вважає себе діючим керівником цього Товариства, та двоє представників, але уповноважені різними керівниками. Ці особи висловили протилежні правові позиції позивача щодо подальшого розгляду даної справи.

З огляду на наведені вище обставини колегія суддів вважає, що на момент прийняття оскарженої ухвали про зупинення провадження у даній справі, суд першої інстанції правильно встановив, що на цей час існує невизначена ситуація щодо керівника позивача та, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа №804/8307/17, в якій вирішується питання щодо визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 20.11.2017 №3651/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та про зобов’язання Міністерство юстиції України поновити скасовану на підставі вказаного Наказу реєстраційну дію.

Колегія суддів погоджується з тим, що означена вище невизначеність може бути усунута за наслідками розгляду адміністративним судом у справі №804/8307/17 спору, що виник з приводу внесення державним реєстратором відомостей до ЄДР відносно зміни керівника ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є".

Разом із цим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції був зроблений необґрунтований, а тому передчасний, висновок щодо об’єктивної неможливості розгляду даної справи до завершення розгляду іншої справи судом адміністративної юрисдикції.

Відповідно до статті 234 ГПК України, яка визначає зміст ухвали суду, ухвала має містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Тобто, приймаючи ухвалу про зупинення провадження у даній справі, суд першої інстанції мав навести мотиви (обґрунтування) та зазначити закон, яким суд керувався, які підтверджують висновок суду про те, що дана справа є пов’язаною з іншою справою, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, та у якій адміністративний суд встановлюватиме обставини, що впливають на оцінку доказів у даній справі, а також чому суд не в змозі самостійно встановити ці обставини під час розгляду даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції був отриманий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1003358541 станом на 12.12.2017, в якому зазначено, що керівником ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" є ОСОБА_1.

Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи міститься копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" від 03.07.2017, згідно якого учасниками цього Товариства прийнято рішення про звільнення директора цього Товариства ОСОБА_1 за власним бажанням у зв’язку з переводом на іншу посаду з 04 липня 2017 року та призначено на посаду директора цього Товариства ОСОБА_2 з 05 липня 2017 року.

Згідно з копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за станом на 07.09.2017 керівником ТОВ Завод "СПЕЦЛИТЄ" зазначено ОСОБА_2.

Як вбачається з копії позовної заяви ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є", підписаної директором ОСОБА_2, що була подана на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вимогами до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказу та зобов’язання вчинити дії, у якості підстав для визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 20.11.2017 №3651/5 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" позивач вказує, зокрема на те, що відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є", що оформлене протоколом від 03.07.2017, звільнено за власним бажанням директора Товариства ОСОБА_1 у зв’язку з переводом на іншу посаду з 04.07.2017 та призначено на посаду директора Товариства ОСОБА_2; що наданий позивачем державному реєстратору пакет документів щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів позивача є повністю комплектним та таким, що відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV; що 06.07.2017 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вчинено реєстраційну дію №12241070026018514 щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів та внесено до ЄДР відомості про ОСОБА_2, як керівника та уповноважену особу Товариства, а тому у Міністерства юстиції України не було правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу.

Виходячи зі змісту вказаної вище позовної заяви ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є", яка є предметом розгляду у адміністративній справі №904/9846/17, Дніпропетровським окружним адміністративним судом дійсно підлягали б встановленню факти та обставини, які слугували підставою для внесення змін до ЄДР щодо особи керівника ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є".

Відповідно до частини першої статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

За приписами частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до роз'яснень, які були надані господарським судам в пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з коропоративних правовідносин" зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 КЗпП України.

У пункті 4.7. вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України звернуто увагу господарських судів на те, що за змістом статей 130, 147 і 166 ЦК України та статей 55 і 69 Закону України "Про господарські товариства", якими передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника ТОВ (ТДВ) спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі. Частиною п'ятою статті 147 ЦК України закріплено право учасників ТОВ або ТДВ передбачити у статуті товариства необхідність отримання згоди інших учасників товариства на перехід частки у статутному капіталі до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи. Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України "Про господарські товариства", проте у цьому разі не йдеться про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі в товаристві. Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом ТОВ (ТДВ) позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство може відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. Чинне законодавство не обмежує ТОВ (ТДВ) у такому праві. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ (ТДВ) або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому учаснику, реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

У пункті 2.6. вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено також, що право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ОСОБА_8 участі у ТОВ або ТДВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. ОСОБА_8 безпосередньої участі у ТОВ або ТДВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства. Закон не пов'язує момент виникнення права участі у ТОВ або ТДВ з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ або ТДВ. Водночас згідно з положеннями статті 89 ЦК України відомості про зміни у складі учасників ТОВ або ТДВ підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. ОСОБА_8 наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Стаття 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" визначає статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, а саме:

1. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

2. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

3. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

4. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відтак, перевіривши доводи апеляційної скарги ТОВ "ТРЕЙДХОП КОМПАНІ" (третьої особи) щодо того, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення даної справи без зупинення провадження, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки під час розгляду даної справи суд першої інстанції не був позбавлений можливості встановити повноважну особу керівника ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" за тими доказами, які є наявними в матеріалах даної справи, та відповідно до норм чинного законодавства, і судом не було зазначено в оскарженій ухвалі про зупинення провадження у даній справі відповідне обґрунтування, які саме обставини чи факти не можуть бути встановлені господарським судом та яким чином обставини, встановлені адміністративним судом в іншій справі (№804/803/17) вплинуть на оцінку доказів у даній справі.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що про передчасність висновків суду першої інстанції свідчить також те, що судом першої інстанції не враховано, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 у справі №804/8307/17 не містила будь-яких заходів суду, які б свідчили про зупинення дії оспорюваного Наказу Міністерства юстиції України від 20.11.2017 №3651/5, та крім того, судом першої інстанції не було вжито заходів для отримання в матеріали даної справи достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а саме доказів про результати розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи №804/8307/17, судове засідання у якій було призначене на 26.12.2017 о 14:15 год.

Втім, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 у справі №804/8307/17 позовну заяву ТОВ Завод "СПЕЦЛИТ'Є" до Міністерства юстиції України про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції обставини підтверджують доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування оскарженої у даній справі ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження до розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи №804/8307/17 – з підстав, встановлених пунктами 3 та 4 частини першої статті 280 Господарського процесуального кодексу України, через невідповідність висновків суду обставинами справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного, відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 ГПК України колегія суддів вважає, що оскаржену ухвалу про зупинення провадження у даній справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, слід скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За приписами частини 13 статті 129 ГПК України, судові витрати апелянта в сумі 1600,00 грн. судового збору, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, підлягають стягненню на його користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того чи заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги - судом першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті спору.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 280 ч.1 пп. 3 та 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДХОП КОМПАНІ" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2017 про зупинення провадження у справі №904/9846/17 - скасувати повністю.

Направити справу №904/9846/17 для продовження розгляду до суду першої інстанції - Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 13.03.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.Л. Кузнецова