Постанова № 72684327, 01.03.2018, Путивльський районний суд Сумської області

Справа №584/1370/17

Провадження №2-а/584/6/18

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2018 року Путивльський районний суд Сумської області

у складі : головуючого - судді Крєпкого С.І.

за участю: секретаря судового засідання Ковальової К.В.

представника позивача Спіцина О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль адміністративну справу за позовом Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до державного реєстратора виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області про скасування рішення,

встановив

23. листопада 2017 року Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області (далі - міська рада) звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що 28.07.2017 відповідачем прийнято рішення з індексним № 6356397 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий №10100:01:014:0049, з одночасною реєстрацією права комунальної власності на зазначену земельну ділянку.

При цьому державний реєстратор не звернув уваги на те, що вказана земельна ділянка утворилася в результаті поділу земельної ділянки кадастровий НОМЕР_2, право комунальної власності на яку вже було зареєстровано за міською радою.

Вважає, що всупереч ч.2 ст.14, ч.2 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» відповідачем було здійснено реєстрацію вище вказаної земельної ділянки без відповідної заяви міської ради.

Крім того, при відкритті розділу на новостворений об'єкт відповідачем не було внесено відомості про те, що даний розділ утворився в результаті поділу, а також відомості про те, в результаті поділу якого об'єкта утворився новий об'єкт .

Посилаючись на зазначене міська рада просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2017, індексний № 36356397.

Ухвало Путивльського районного суду від 26.12.2017 продовжено судовий розгляд справі на підставі ст.ст.12, 257, пп.10 п.1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України в порядку спрощеного позовного провадження.

12 січня 2018 року адміністративну справу прийнято до провадження судді Крєпкого С.І.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому просив у його задоволенні відмовити (а.с.51-53).

Зазначав, що 28.07.2017 до нього звернулась фізична особа ОСОБА_2 з вимогою провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 в скорочені строки, для чого надав відповідний пакет документів.

Ним, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952), була сформована заява про реєстрацію іншого речового права між міською радою та ОСОБА_2 з одночасною реєстрацією права комунальної власності (виникнення) за міською радою, оскільки на момент проведення державної реєстрації прав державним реєстратором в реєстрі земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_2 знайдено не було, а тому було прийнято рішення про проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_1 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як «виникнення», а не як «утворена внаслідок поділу».

Крім того, на момент державної реєстрації відповідачу були надані оригінали документів як підстава для державної реєстрації права оренди земельної ділянки з одночасною реєстрацією права комунальної власності.

При скасуванні державної реєстрації прав на земельну ділянку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно наслідком є припинення відповідних прав щодо земельної ділянки.

Зазначає, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється в судовому порядку з підстав, зазначених ст.143 ЗК України, а ст.32 Закону України «Про оренду землі» визначає перелік підстав дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду.

Вказував на те, що статтею 26 Закону №1952 передбачено внесення змін до записів Державного реєстру прав на нерухоме майно за заявою власника чи іншого правонабувача, в тому числі і у випадку виявлення технічної помилки в записах реєстру.

Зазначене вважав технічною помилкою допущеною з вини державного реєстратора, яка може бути виправлена шляхом подання відповідної заяви останньому за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав на нерухоме майно і не впливає на права третіх осіб, тому не потребує судового рішення.

Заяви про виправлення помилки державного реєстратора в Державному реєстрі прав на нерухоме майно від міської ради щодо земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1 не надходило.

Вказану технічну помилку не вважав підставою для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36356397 про реєстрацію іншого речового права (оренди) з одночасною реєстрацією права комунальної власності (виникнення).

Міська рада у відповіді на відзив (а.с.74-75) вказувала, що під поняття «технічна помилка» у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно можуть підпадати лише допущені реєстраторами описки та збої в роботі програмних засобів Державного реєстру прав на нерухоме майно, що призводять до неправильного відображення інформації, а все інше є порушенням законодавства.

Відповідач не мав правових підстав здійснювати державну реєстрацію права оренди з одночасною реєстрацією права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_1, що утворилася в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_2, оскільки право власності на неї вже було зареєстровано за міською радою в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Крім того, при відкритті розділу на новостворений об'єкт відповідачем не було внесено відомості про те, що даний розділ утворився в результаті поділу, а також відомості про те, в результаті поділу якого об'єкта утворився новий об'єкт.

Посилаючись на зазначене вважають, що спірне рішення підлягає скасуванню.

У запереченнях на відповідь на відзив (а.с.80-81) на адміністративний позов відповідач зазначав, що виходячи зі змісту відповіді на відзив міська рада наполягає на скасуванні рішення державного реєстратора лише на підставі того, що останній до Державного реєстру прав на нерухоме майно не вніс інформацію про утворення земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1, внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_3.

Зазначав, що така інформація до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вноситься на етапі відкриття розділу на новостворений об'єкт нерухомого майна.

Вказував на те, що ст.26 Закону №1952 передбачено внесення змін до записів Державного реєстру прав на нерухоме майно за заявою власника чи іншого право набувача (обтяжувача) в тому числі і у випадку виявлення технічної помилки.

У разі, якщо помилка впливає на права третіх осіб, зміни до реєстру вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Статтею 22 Закону №1952-IV передбачена відповідальність за достовірність даних в документах, поданих для державної реєстрації прав, заявника, якщо інше не встановлено судом.

З посиланням на ст. 28 Закону №1952-IV зазначав, що рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування державний реєстратор одночасно з проведенням такої державної реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які передають земельну ділянку у власність або у користування.

Зазначене вважав технічною помилкою, допущеною з вини державного реєстратора, яка може бути виправлена шляхом подання відповідної заяви останньому за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав на нерухоме майно і не впливає на права третіх осіб, тому не потребує судового рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позові.

Крім того також зазначив, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було отримано в міській раді підписаний позивачем та скріплений печаткою примірник договору оренди землі для узгодження.

В послідуючому ОСОБА_2 звернувся до відповідача з вимогою проведення державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1.

На даний час справа за позовом Путивльської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійним договору оренди землі знаходиться на розгляді Господарського суду Сумської області.

Відповідач в судове засідання 01.03.2018 не з'явився, просив розгляд справи провести за його відсутності.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Судом встановлено, що рішенням Путивльської міської ради від 30.06.2016 №354-МР (а.с.6) вирішено:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Путивльської міської ради, кадастровий номер НОМЕР_4, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території АДРЕСА_1, на дві земельні ділянки, розроблену приватним підприємцем ОСОБА_3;

-передано ФОП ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, площа 0,1378 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови терміном на 20 років;

- ФОП ОСОБА_2 зареєструвати право оренди на земельну ділянку у суб'єкта державної реєстрації відповідно до чинного законодавства;

-територіальній громаді м.Путивль в особі міської ради зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку для ведення товарного виробництва, кадастровий номер НОМЕР_6, площею 2,8064 га, у суб'єкта державної реєстрації відповідно до чинного законодавства.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.11.2017 (а.с.7 зворотні бік, 8) вбачається, що власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_5, площа 0,1378 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, є Путивльська міська рада.

Державний реєстратор - ОСОБА_4.

Зазначену реєстрацію права власності проведено 28.07.2017 державним реєстратором при реєстрації речового права оренди земельної ділянки за заявою ОСОБА_2 з одночасною реєстрацією права власності (виникнення) на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, на підставі:

- договору оренди земельної ділянки від 19.12.2016, укладеним між Путивльською міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (а.с.57-62);

- рішення Путивльської міської ради від 30.06.2016 №354-МР,;

- рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 30.11.2016 №163, яким внесені зміни до рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 19.02.2016 №17: присвоєно адресу АДРЕСА_1 земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_5, яка сформована в результаті поділу; зобов'язано ФОП ОСОБА_2 повести державну реєстрацію земельної ділянки за новою адресою pгідно з чинним законодавством та укласти договір з Путивльською ЖЕК на утримання прилеглої території (а.с.64).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.11.2017 (а.с.9) видно, що Путивльська міська рада є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, площа 2,9441 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку згідно з рішенням Путивльської міської ради від 30.06.2016 №354-МР було поділено на дві окремі земельні ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин у спосіб, вичерпний перелік яких передбачений законодавством.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1952-IV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно зі статтею 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону №1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.14 Закону №1952-IV у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об'єктів.

Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об'єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний новостворений об'єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.28 Закону №1952-IV рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов'язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Відповідно до ст.11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

В ході судового розгляду позивачем, який є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5, не доведено наявності порушення його прав та законних інтересів, які би потребували захисту, при реєстрації відповідачем речового права з одночасним проведенням державної реєстрації права власності на цю земельну ділянки.

У відповідача, з огляду на договір оренди землі від 19.12.2016, вищезазначені рішення Путивльської міської ради, зокрема про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 зареєструвати право оренди на земельну ділянку НОМЕР_1 у суб'єкта державної реєстрації відповідно до чинного законодавства, були законні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права оренди на об'єкт нерухомого майна.

Такі дії державного реєстратора жодним чином не зачіпають прав і законних інтересів позивача, а тому при таких обставинах позовні вимоги у даній справі задоволенню не підлягають.

При цьому необхідно зазначити, що не внесення державним реєстратором при відкритті розділу на новостворений об'єкт відомостей про те, що даний розділ утворився в результаті поділу та не внесення відомостей про те, в результаті поділу якого об'єкта утворився новий об'єкт, не є достатньою підставою для скасування державної реєстрації прав.

Такі зміни, відповідно до ч.2 ст.26 Закону№1952-IV, можуть бути внесені на підставі заяви власника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243, 257-262 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до державного реєстратора виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області ОСОБА_4 про скасування рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене у повному обсязі 06 березня 2018 року.

Суддя