Рішення № 72684315, 07.03.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 р.Справа № 922/131/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59) до Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (64003, Харківська обл., Кегичівський р-н, смт. Кегичівка, вул. імені Волошина, 30) про стягнення 49.517,50грн. без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

24.04.2018 ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до УПСЗН Кегичівської РДА Харківської області в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 9.930,91грн. та інфляційні втрати в сумі 39.586,59грн.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 03.01.2017 №8 про взаємне співробітництво та фінансування пільг населенню в частині своєчасного відшкодування позивачу нарахованих пільг за надані населенню послуги із споживання природного газу. В якості правових підстав посилається на норми статей 612, 625 ЦК України.

06.03.2018 від ТОВ "Харківгаз Збут" через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. №6144) щодо обґрунтованості позовних вимог до відповідача, правомірності визначення періоду прострочення здійснення розрахунків за надані послуги, на які надаються пільги населенню, розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

06.03.2018 від УПСЗН Кегичівської РДА Харківської області на електронну адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву та копії платіжних доручень за 2017 рік.

Суд зазначає, що надіслані відповідачем електронні документи не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронний цифровий підпис", положенням частини 3 статті 91 ГПК України (учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом), а тому не підлягають оцінюванню судом в порядку Господарського процесуального законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Між ТОВ "Харківгаз Збут" (Постачальник) та УПСЗН Кегичівської РДА Харківської області (Управління) було укладено Договір від 03.01.2017 №8 про взаємне співробітництво та фінансування пільг населенню (надалі - Договір) предметом якого є взаємне співробітництво між Сторонами в частині проведення пільгових нарахувань за надані населенню послуги із споживання природного газу та фінансування цих пільг (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Постачальник здійснює постачання природного газу населенню, яке отримує пільги, а Управління, на підставі наданих Постачальником розрахунків на відшкодування пільг, в межах затверджених планових асигнувань та при надходженні субвенції х державного бюджету, здійснює фінансування у частині пільг, пов'язаних із споживанням природного газу населенням, яке має відповідні пільги, відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 (зі змінами) та постанови КМУ від 04.03.2002 №526.

У відповідності до підпункту 2.1.3. пункту 2.1. Договору Постачальник зобов'язався щомісяця, до 10 числа місяця, що слідує за звітним, складати на надавати Управлінню для підписання акти звіряння в частині пільг, згідно затвердженої форми "3-пільга".

Згідно підпункту 2.2.1. пункту 2.2. Договору Eправління зобов'язалося при надходженні субвенцій з державного бюджету та в межах затвердженого кошторису відшкодувати Постачальнику нараховані пільги за надані населенню послуги із споживання природного газу, прийняті Управлінням до відшкодування за рахунок субвенції з державного бюджету та підтверджених актом звіряння.

Даний Договір набирає чинності з 01 січня 2017 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків за газ щодо фінансування пільг для населення - до їх повного виконання.

Як стверджує позивач ним протягом 2017 року здійснено постачання природного газу пільговій категорії населення Кегичівського району, які підпадають під дію норм Законів України "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закон України "Про прокуратуру" тощо.

Загальна вартість послуг у вказаний період становила 2.184.386,02грн., проте відповідачем у встановлений строк не проведено у повному обсязі розрахунок за надані послуги з газопостачання пільговій категорії населення.

Такі обставини стали підставою для звернення з даним позов до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Харківгаз Збут" шляхом стягнення з УПСЗН Кегичівської РДА Харківської області 3% річних у сумі 9.930,91грн. та інфляційних втрат у сумі 39.586,59грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Приписами Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (статті 12-15), "Про жертви нацистських переслідувань" (статті 6-1 - 6-4), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (статті 20, 30), "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (стаття 6), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (стаття 12), "Про охорону дитинства" (стаття 13) передбачено соціальні пільги з оплати послуг з газопостачання для окремих категорій громадян.

В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок постачальника природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" постачати природний газ пільговій категорії населення кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, відповідно до приписів статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок).

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, відповідно до п. 3 Порядку, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно Закону України від 20 грудня 2016 року № 1789-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" було внесено зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу та доповнено її пунктом 20-4, згідно з яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" тощо.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Кегичівського району Харківської області є Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, а отже відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок постачання населенню Кегичівського району Харківської області природного газу на пільгових умовах, повинен здійснювати Відповідач за рахунок державних субвенцій.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання природного газу пільговим категоріям населення у 2017 році підтверджується оформленим сторонами актом звіряння розрахунків за надані населенню послуги (т. I, арк. с. 16-75).

Суд зазначає, що позивач, направляючи документи за формою "3-пільга" відповідачу, щомісячно засвідчує факт надання послуг та вказує суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов'язання в розумінні статті 530 ЦК України.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок постачання природного газу населенню Кегичівського району Харківської області, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини першої статті 96 Цивільного кодексу України має відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 9.930,91грн. та інфляційних втрат у розмірі 39.586,59грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1.762,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (64003, Харківська обл., Кегичівський р-н, смт. Кегичівка, вул. імені Волошина, 30, код ЄДРПОУ 03196475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) 3% річних у сумі 9.930,91грн., інфляційні втрати в сумі 39.586,59 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.762,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_1

/справа №922/131/18/