Постанова № 72682848, 07.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2316/17 Номер провадження 33/786/231/18Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1

при секретарі: Іщенко Є.М.

за участі:

особи, яка притягується

до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 4 січня 2018 року,-

в с т а н о в и в :

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 352 грн.24 коп. в дохід держави.

Згідно постанови суду, ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що 14.10.2017 року о 6 год.15 хв. по вул. Кашинського, 24 в м. Миргороді керував автомобілем «ВАЗ 21099» д.н.з. ВІ 5920, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння проводився за допомогою приладу алкотест 6810 «Драгер» в присутності двох свідків.

Не погодившись з даним рішенням судді місцевого суду Сіміньком В.М. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 4 січня 2018 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування апеляції вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що використання приладу Драгер було незаконним через сплив строку дії сертифікату на нього. Крім того, стверджує, що йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння в закладі охорони здоров’я після того, як він не погодився з результатом огляду на стан сп’яніння на місці.

ОСОБА_2 зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп’яніння, що є порушенням порядку і робить такий огляд недійсним, а також суд не допитав всіх свідків, що свідчить про неповне з’ясування обставин справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній наведених, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з’ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 14.10.2017 року та матеріалами доданими до нього.

Висновок судді ґрунтується на об’єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.

Положення ч.1 ст.130 КУпАП вказують на притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується матеріалами справи.

Складаючи 14.10.2017 року протокол про адміністративне правопорушення, поліцейський СРПП № 3 Миргородського ВП ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 добровільно пройти огляд на стан сп’яніння за допомогою приладу алкотестер, на що останній погодився, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5

Згідно даних приладу газоаналізатора алкотестер 6810 „drager” ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп’яніння, концентрація алкоголю в крові якого становила 0,31 проміле.

Винуватість ОСОБА_2 підтверджується наявними в матеріалах справи показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, рапортом працівника поліції ОСОБА_3

Крім того, в судовому засіданні першої інстанції свідок ОСОБА_5 пояснив, що в його присутності та присутності ще одного свідка ОСОБА_2 продув алкотест, який показав 0,31 проміле. Інспектор СРПП № 3 Миргородського ВП ОСОБА_3П, який був допитаний місцевим судом в якості свідка, підтвердив, що ним був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_2, під час спілкування з водієм відчувався запах алкоголю. Оскільки водій не погодився пройти огляд на стан сп’яніння в медустанові, огляд було проведено за допомогою алкотестеру в присутності двох свідків зі згоди водія, результат тесту – 0,31 проміле.

Підстави, які б давали можливість суду вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.

Протокол про адміністративне правопорушення складено вірно із дотриманням положень ст.256 КпАП України, докази в матеріалах справи є послідовними та несуперечливими, повністю дослідженими судом в судовому засіданні, що спростовує твердження апелянта щодо формальності та неповноти розгляду справи.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП належним чином обґрунтований сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, об'єктивність яких сумнівів не викликає.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування чи зміни постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 4 січня 2018 року відносно нього – без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ О.І. Захожай