Рішення № 72682547, 09.02.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/685/17

№ 2/183/198/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Дем’яненка Р.К.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, та виселення, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради,-

в с т а н о в и в:

ПАТ «МАРФІН БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просять звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру за № 22 в будинку № 8 по вул. Горького в м.Новомосковську Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 03.12.1999 року, шляхом продажу даного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 1 092 200,00 грн., на користь ПАТ «МАРФІН БАНК», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, відшкодування судових витрат, а також виселити відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3В, ОСОБА_3 з квартири, що являється предметом іпотеки.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що 01 лютого 2007 року між ВАТ «Морський транспортний банк», в особі філії ВАТ «Морський транспортний банк» у м. Дніпропетровську, правонаступником якого є ПАТ «МАРФІН БАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк зобов’язався надати грошові кошти у розмірі 88 537 доларів США, а відповідач зобов’язався використати кредит на визначені договором цілі, забезпечити його повернення, сплату нарахованих відсотків у встановлений термін. Договір був укладений строком до 31 січня 2012 року, за користування кредитом була встановлена процента ставка у розмірі 16% річних. Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов’язань по договору, між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, у відповідності до якого остання передала банку в іпотеки нерухоме майно, а саме житлову квартиру АДРЕСА_1. Зі своєї сторони, банк виконав всі умови підписаного договору, а відповідач ОСОБА_5, в порушення умов договору, ухилявся від своєчасного виконання зобов’язань, не сплачував кошти за кредитом та відсоткам, які він повинен сплачувати згідно графіку щомісячних платежів, у зв’язку з чим банк звернувся з позовом до суду про стягнення боргу за кредитним договором. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 28.05.2015 року у справі № 183/555/14 позов ПАТ «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, СФГ «Присамар’я» задоволено у повному обсязі, стягнуто загальну суму заборгованості 1 527 933,97 грн. На разі заборгованість за рішенням суду не погашено, в результаті чого станом на 06.02.2017 року заборгованість за кредитним договором №00044/RD від 01.02.2007 року складає: за кредитом і процентами 68 801,41 долари США, яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 45 780,74 долари США, заборгованості зі сплати процентів у розмірі 23 020,67 доларів США, в тому числі за рішенням суду від 28.05.2015 року - у розмірі 9 103,33 долари США, донараховані за період з 25.03.15 року по 05.02.17 року - у розмірі 13 917,34 долари США та за пенею і штрафами за договором 1 036 788,82 грн. Посилаючись на Закон України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №00044/RD від 01.02.2007 року та відшкодування судових витрат, звернути стягнення на зазначений вище предмет іпотеки та виселити відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3В, ОСОБА_3 з квартири, що розташована в АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року відкрите провадження по справі (а.с. 135).

Справа у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

В судовому засіданні представник ПАТ «МАРФІН БАНК» свій позов підтримала, просить задовольнити у повному обсязі, пояснивши, що відповідач ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов’язань по кредитному договору і перестав вносити щомісячні платежі, розмір яких передбачений договором, в зв’язку з чим банк висунув вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року позов ПАТ «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_2, а також до поручителів - ОСОБА_1, СФГ «Присамар’я» задоволено у повному обсязі, стягнуто загальну суму заборгованості у розмірі 1 527 933,97 грн. На виконання рішення суду позивач отримав виконавчі листи, триває виконавче провадження про стягнення зазначеної суми в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які дії у виконавчому провадженні вчинені позивачеві не відомо, тому з моменту винесення рішення та до 05.02.207 року банком донараховано відсотки за користування кредитом. Оскільки квартира АДРЕСА_3 є предметом іпотеки позивач вважає за можливе звернути стягнення на зазначене нерухоме майно шляхом продажу даного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 1 092 200,00 грн., на користь ПАТ «МАРФІН БАНК», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, відшкодування судових витрат. Банк зазначає, що виконав досудову процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачам неодноразово надсилалися вимоги про виконання умов договору та повернення кредиту, однак останні їх не виконували, тому банк змушений був звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому представник позивача звернула увагу суду, що ними визначено початкову ціну продажу майна на прилюдних торгах, а саме ТОВ «Північно-східна консалтингова група», яка являється суб’єктом оціночної діяльності, визначила початкову ціну продажу об’єкту 1092200 грн., тому в рахунок погашення заборгованості за кредитом, яка стягнута рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 28.05.205 року, а також в рахунок погашення донарахованих відсотків, донарахованих пені і штрафів позивач вважає за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки на користь банку. Крім того, представник позивача просила виселити всіх осіб, зареєстрованих у квартирі.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що дійсно 01 лютого 2007 між ОСОБА_2 та ВАТ «Морський транспортний банк» був укладений кредитний договір на суму 80 000, 00 доларів США. З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору ОСОБА_1 уклала з банком договір іпотеки, переметом якого стала належна їй на праві власності квартира. Позичальником по кредитному договору сплачено кредиторові по тілу кредиту 34219,26 доларів США, проценти за користування кредитними коштами 71 834,90 доларів США, тобто всього 106054,16 доларів США. Неможливість розрахуватися з кредитором в повному обсязі стало лише стрімке знецінення національної валюти України. Крім того, представник відповідача пояснив, що іншого житла у ОСОБА_1 та членів її сім’ї має, тому виселення з належній їй квартири в якій вони зареєстровані та постійно проживають суперечать Конституції України та іншим нормативно правовим актам, тому просить суд у позові відмовити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, причина неявки суду не відома, тому справа розглянута у їх відсутність.

Представник третьої особи – органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради в судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність, при винесенні рішення просить дотримуватися прав та інтересів дитини, передбачених чинним законодавством (а.с.224).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно кредитного договору №00044/RD від 01.02.2007 року ВАТ «Морський транспортний банк» в особі керуючого філією «ВАТ МТБ» в м. Дніпропетровську надало ОСОБА_2 кредит у сумі 80 000,00 дол. США для будівництво індивідуального житлового будинку з дворовими будівлями, строком до 31 січня 2012 року, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 16% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 38-42).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно договору іпотеки, укладеного 01 лютого 2007 року між ОСОБА_1, що діяла як майновий поручитель ОСОБА_2 з однієї сторони, та ВАТ «Морський транспортний банк», з другої сторони, в забезпечення умов підписаного кредитного договору, ОСОБА_1, передала ВАТ «Морський транспортний банк» предмет іпотеки, а саме квартиру за № 22 в будинку № 8 по вул. Горького в м.Новомосковську Дніпропетровської області (а.с. 24-26).

Отже, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_2 забезпечене виконання зобов’язань позичальника шляхом укладення договору іпотеки з ОСОБА_1.

Відповідно до п.1.1 умов іпотечного договору відповідач, як іпотекодавець передала Банку належну їй на праві власності квартиру № 22, житловою площею 77,9 кв.м., загальною 121,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.Горького, 8 ( а.с.46-50 том.1).

Відповідно до п.11 іпотечного договору, за згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 574781 грн.

В судовому засіданні встановлено, що ВАТ «Морський транспортний банк», зі своєї сторони виконав умови взятого на себе зобов’язання і надав ОСОБА_2 кредит у зазначеному вище розмірі, а відповідач, в порушення взятих на себе зобов’язань, не виплачував кредит, у зв’язку з чим 28 травня 2015 року Новомосковським міськрайонним судом у справі № 183/555/14 позов ПАТ «МарфінБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, СФГ «Присамар’я» задоволено у повному обсязі, з відповідачів стягнуто солідарно загальну суму заборгованості 1 527 933,97 грн. (а.с.58-60).

02.03.206 року державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ відкрите виконавче провадження № 50346026 про стягнення боргу у розмірі 1527933,67 грн. з боржника ОСОБА_2 (а.с. 127), 04.10.2016 року державним виконавцем ВДВС Новомосковського МРУЮ відкрите виконавче провадження з № 52613242 про стягнення в солідарному порядку боргу у розмірі 1527933,67 грн. з боржника ОСОБА_1 (а.с. 126), постановою державного виконавця від 30.09.2016 року виконавчий лист про стягнення боргу з СФГ «Присамаря» повернутий стягувачу (а.с. 128).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку".

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно із ч. 1ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку"у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 1 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право , у разі невиконання позичальником зобов’язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, як то звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу даного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження на користь ПАТ «МАРФІНБАНК» не може бути захищений судом, оскільки порушує встановлений законом України «Про іпотеку» порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а так само нівелює саме юридичне визначення прилюдних торгів.

Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2, у відповідності до якого станом на 06.02.2017 року загальна заборгованість становить 1 186 857, 70 грн. (а.с.129-131).

Між тим, суд не може погодитись з розрахунком заборгованості, поданим позивачем до позов у формі виписки за особистим рахунком відповідача ОСОБА_2, оскільки такий розрахунок не містить даних про виконання рішення суду в межах відкритих виконавчих провадженнях, не містить розрахунку процентів за користування кредитом після винесення рішення, за умови закінчення терміну дії основного зобов’язання.

Слід також звернути на висновки Верховного Суду України, викладених у постановах по справах №№ 6-2947цс15, 6-477цс15, у яких зазначено, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК України особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 132-2 ЖК України.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Відповідно до ч.4 ст. 109 ЖК України, виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання.

Згідно умов укладеного кредитного договору кошти надано ОСОБА_2 на інші цілі (п.8.1 Договору кредиту).

За змістом договору іпотеки квартира, що розташована за адресою: м.Новомосковськ Дніпропетровської області, вул.Горького 8/22, належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло (а.с. 15).

Оскільки квартира, яка є предметом договору іпотеки, придбана відповідачем не за рахунок отриманого кредиту, суд позбавлений можливості задовольнити вимоги позивача про виселення осіб без надання їм іншого постійного жилого приміщення.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «МАРФІНБАНК» не обґрунтований, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 526, 589, 1054, 1046 ЦК України, 109 ЖК України, ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 12,76,81,89, 141,263, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «МАРФІН БАНК» у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Суддя Сорока О.В.