Ухвала суду № 72680522, 12.03.2018, Путивльський районний суд Сумської області

Справа №584/1181/17

Провадження №4-с/584/1/18

УХВАЛА

06 березня 2018 року Путивльський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

при секретарі - Ковальової К.В.

з участю: заявника ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_2

державного виконавця - Дергачова А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Путивльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Деркачова Анатолія Федоровича,

встановив:

27 лютого 2018 заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Путивльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Деркачова А.Ф. (далі - державний виконавець).

Свою скаргу обгрунтовував тим, що 26.02.2018 він отримав акт державного виконавця від 14.02.2018, яким встановлено кількість та вартість майна, що підлягає арешту, яке розташоване в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1 по проспекту АДРЕСА_1 в м. Путивль,

Зазначив, що визначені державним виконавцем ціни на товари, які є неліквідними, не відповідають реальним. На його прохання включати до переліку ті товари, які він привозив, державний виконавець відмовив і визначив самостійно.

Заявник в діях державного виконавця вбачає зацікавленість на користь боржника ОСОБА_4 та явне небажання чесно і незалежно виконувати свою роботу, не погоджується з його діями.

Також вказує на те, що звертав увагу державного виконавця на те, що арештований товар реалізується.

Посилаючись на викладене просив суд відсторонити Деркачова А.Ф. від виконавчого провадження і призначити незалежне і неупереджене провадження по арешту коштів в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1.

У судовому засіданні заявник та його представник доводи скарги підтримали.

Державний виконавець проти скарги заперечував та пояснив, що на підставі ухвали Путивльського районного суду від 22.11.2017 здійснив опис та арешт майна боржника на загальну суму 330 тис. грн., яке знаходилося в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1 по проспекту АДРЕСА_1, про що склав відповідну постанову 27.12.2017.

Про дату і час проведення цієї виконавчої дії стягувач був повідомлений.

Перелік описаного майна визначив самостійно. Вартість майна була також визначена ним самостійно, оскільки сторони виконавчого провадження про досягнення згоди про вартість майна не повідомили, заяв про призначення оцінювача не подавали. Про визначення вартості майна було складено акт 26.01.2018.

Оскільки вартість арештованого майна була недостатньою, 30.01.2018 року було додатково здійснено опис та арешт майна в сумі 94 775 грн. Про дату і час проведення цієї виконавчої дії стягувач був повідомлений. Вартість цього майна ним була визначена самостійно, про що була складено акт 14.02.2018.

Вважає, що діяв відповідно до закону у межах повноважень.

Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст.447 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що передбачено ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Права та обов'язки державного виконавця перераховані в ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14, п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.15 постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що на підставі ухвали Путивльського районного суду Сумської області від 22.11.2017 державним виконавцем 24.11.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо накладення арешту на непродовольчі товари, товари для рибальства та туризму в асортименті, що знаходяться в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1 по проспекту АДРЕСА_1 в м. Путивль, що орендується фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4, у межах вартості 330 тис. грн.

Постановою від 27.11.2017 державним виконавцем описано та накладено арешт на майно боржника на загальну суму 330 тис. грн., яке передано їй на відповідальне зберігання (а.с. 4-6).

Ці обставини встановлені ухвалою Путивльського районного суду від 12.12.2017, якою постанову державного виконавця від 27.11.2017 визнано неправомірною та скасовано.

Постановою від 27.12.2017 державним виконавцем описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_4 у межах вартості 330 тис. грн, яке передано їй на відповідальне зберігання (а.с. 4-6).

Будь яких зауважень від сторін виконавчого провадження щодо проведення виконавчих дій не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Дії державного виконавця заявником не оскаржувались.

Щодо незгоди заявника з визначеною державним виконавцем вартістю описаного майна, та його переліком суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обовязковим. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Таким чином дії державного виконавця щодо самостійного визначення переліку майна, відповідають положенням ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» та змісту ухвали Путивльського районного суду від 22.11.2017 про накладення арешту на непродовольчі товари, товари для рибальства та туризму в асортименті, що знаходяться в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1 по проспекту АДРЕСА_1 в м. Путивль у межах вартості 330 тис. грн.

За загальним правилом ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Частинами 2-4 цієї статті передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання для проведення оцінки майна.

Такі положення кореспондуються з приписами пунктів 18, 19 розділу VIII Інструкції, якими визначено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт.

У випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. З метою належного визначення вартості окремих видів майна виконавець може в установленому порядку залучати до процесу опису майна експертів чи спеціалістів.

В акті про визначення вартості майна боржника виконавцем зазначається дата опису й арешту цього майна, опис та аналіз зібраних і використаних даних та іншої інформації під час визначення вартості майна, вартість кожного описаного предмета та загальна вартість майна. У разі заперечень з боку сторін виконавчого провадження вони мають право зазначити про це в акті. Акт складається у трьох примірниках. Акт визначення вартості майна вважається чинним протягом шести місяців з дня його складання.

Два примірники акта визначення вартості майна надсилаються сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після його складання. Якщо сторони виконавчого провадження або їх представники присутні під час визначення вартості майна, примірники акта вручаються їм під підпис.

Як роз'яснено в п.24 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12.07.2001 № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Як зазначено в актах державного воконавця про визначення вартості майна від 26.01.2018 та від 14.02.2018, вартість майна визначена виходячи з даних сайтів інтернет - магазинів, ринку, вартості аналогів майна у магазинах, ліквідності та попиту.

Оскільки сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, заявник заяв про залучення суб'єкта оціночної діяльності не подавав, суд вважає, що такі дії державного виконавця також відповідають положенням ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»

При цьому необхідно зазначити, що статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок зберігання майна, на яке накладено арешт.

Майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.

Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника .

Порядок і умови зберігання зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України.

Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Згідно з абзацем другим п.13, 14 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 у разі необхідності (наявність інформації про псування або розтрату майна тощо) виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому виконавець готує повідомлення до органів досудового розслідування щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.

Виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, виконавець складає про це акт і звертається з повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.

Доказів про вчинення розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна суду не надано.

Щодо неможливості виконання державним виконавцем рішення суду необхідно зазначити наступне.

Згідно з ч.4 ст.5 державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо:

1)боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов'язані з ним особи.

Пов'язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;

виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов'язаними;

2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;

3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;

4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця. У разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов'язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження»у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов'язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача.

З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Питання про відвід державного виконавця, який не заявив самовідвід, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.

Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішується керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову в задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби.

Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, зобов'язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п'яти робочих днів після її надходження.

Відвід виконавцю відповідно до приписів ст.23 Закону України «Про виконавче провадження»заявником не заявлявся, що він не заперечував в судовому засіданні, і начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, не вирішувався.

Таким чином правові підстави для задоволення скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.56,57 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.8, 447-451 ЦПК України суд,

ухвалив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Путивльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Деркачова Анатолія Федоровича відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складено у повному обсязі та підписано 12 березня 2018 року

Суддя С.І.Крєпкий