Постанова № 7267872, 14.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.12.09Справа №2а-11824/09/8/0170 (15:49год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калар"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання протиправними та скасування рішення

за участю представників:

від позивача: Гусейнова Жанна Володимирівна, довіреність № б/н від 08.10.09;

від відповідача: не з’явився

Сутність спору: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Калар» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта про визнання незаконним та скасування Акту № 142 від 03.03.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Калар».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з липня 2006 року він є добросовісним платником податку на додану вартість і в січні 2009р. ним був здійснений продаж товарів та послуг на суму 363889грн. (ПДВ 60648грн.), у зв’язку з чим 02.03.2009р. ним було здано до ДПІ у м. Ялта уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2009р. (вхід. № 30984 від 02.03.2009р.).

Позивач також вважає, що у порушення встановленого Законом порядку, відповідач не сповістив його ані про засідання комісії, ані про прийняте рішення, як і не направив йому примірник акту про анулювання реєстрації платника ПДВ. При цьому пояснив, що про анулювання свідоцтва платник ПДВ ТОВ фірма «Калар» стало відомо лише 21.04.2009р. - при поданні декларації з ПДВ за березень 2009р.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач, посилаючись на п.п. «г» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» як на підставу для анулювання реєстрації позивача, діяв з порушенням способу анулювання реєстрації платника ПДВ, передбаченого законодавством України та без урахування фактичних обставин справи.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.10.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-11824/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

14.12.200р. від відповідача по справі – ДПІ у м. Ялта надійшла заява про те, що відповідач з викладеними в адміністративному позові доводами погоджується, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв’язку з чим просить суд позов ТОВ фірми «Калар» задовольнити в повному обсязі (а.с 24).

Заявою від 14.12.2009р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Калар», оформлене актом № 142 від 03.03.2009р. (а.с. 32).

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що починаючи з 26.07.2007р. він на підставі дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт № 48-г/07-07 від 26.07.2007р. та продовження дозволу № 24 від 12.02.2008р. здійснює будівництво кліматопавільйону за адресою: смт. Лівадія, район пляжів «Дельфін» та санаторію «Узбекистан», у зв’язку з чим відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, включав до податкового кредиту суми податку у складі договірної ціни, сплаченої генеральному підрядчику – Фірмі ТОВ «Аліма-КМ» за виконання будівельно-монтажних робіт за вищевказаним об’єктом і вказана діяльність була єдиною діяльністю підприємства. Як пояснив позивач, оскільки протягом цього часу ним не здійснювався продаж товарів, робіт, послуг, то відповідно, податкові зобов’язання не виникали. А у січні 2009р., як було вказано ним раніше, позивачем був здійснений продаж товарів та послуг на суму 363889грн. (ПДВ 60648грн.), у зв’язку з чим 02.03.2009р. ним було здано до ДПІ у м.Ялта уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2009р. (вхід. №30984 від 02.03.2009р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Калар» має статус юридичної особи з 19.05.1993р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №445772, виданим Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим (а.с. 5) та Статутом ТОВ фірма «Калар» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 19.10.2007р., номер запису 11461050004000875 (а.с. 9-21).

06.07.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Калар» зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується виданим Державною податковою інспекцією у м. Ялта свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00517511 від 06.07.2006р. Позивачу, як платнику ПДВ, привласнено індивідуальний податковий номер 207407501125 (а.с. 30).

З довідки ДПІ у м. Ялта АР Крим № 3957/10/15-2 від 03.03.2009р. слідує, що головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість Управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в м.Ялта проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ фірми «Калар», за результатами якої встановлено, що вказане товариство з лютого 2008р. надає до органів державної податкової інспекції податкову декларацію з ПДВ, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом 12 послідовних податкових місяців (а.с. 26).

У зв’язку з цим, 03.03.2009р. ДПІ у м. Ялта АР Крим було складено акт № 142 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, затверджений в.о. начальника ДПІ у м. Ялта 03.03.2009р., в якому зазначено, що платник ТОВ фірма «Калар» з лютого 2008р. до січня 2009р. надає податкову звітність з ПДВ, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом 12 послідовних податкових місяців, що підтверджено довідкою від 03.03.2009р. № 3957 та реєстром податкових декларацій від 03.03.2009р., що є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно з п.п.9.8 “ґ” ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами і доповненнями) (а.с. 6).

Датою анулювання реєстрації зазначено 03.03.2009р.

В акті № 142 від 03.03.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зазначено про обов’язок платника ПДВ повернути податковому органу Свідоцтво та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом протягом двадцяти календарних днів від прийняття рішення про анулювання, та попереджено, що у цьому випадку затримка у поверненні такого Свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Калар» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція у м. Ялта АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Оцінюючи правомірність складання відповідачем акту № 142 від 03.03.2009р., яким було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ фірми «Калар» на підставі абз. “ ґ ” п. 9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, судом встановлено наступне.           

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями станом на час винесення оскаржуваного рішення, оформленого актом) (далі Закон № 168).

Статтею 1 Закону № 168 визначено поняття таких термінів, як :

- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п.1.3. ст.1);

- звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (п.1.5. ст.1);

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (п.1.6. ст.1);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7. ст.1);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п.1.8. ст.1).

Відповідно до ст.2 Закону № 168 платником податку є:

- будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000р. (надалі за тестом - Положення).

Статтею 7 даного Положення встановлено, що для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552), зі змінами та доповненнями (далі - Порядок обліку).

Відповідно до ст. 13 Положення реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону № 168.

Статтею 14 Положення встановлено, що протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.

Відповідно до ст. 25 Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону №168, якщо:

а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Підпункт «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» також визначає, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Проаналізувавши вказане положення Закону, яке стало підставою для прийняття відповідачем спірного рішення про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ, та співставивши його з іншими положеннями вказаного Закону, суд встановив наступне.

Підпункт 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

При цьому, п. 1.4 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка послуг – це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

З вищенаведених норм суд дійшов висновку, що поставка послуг включає в себе виконання робіт, яка можлива лише за участю замовника та виконавця, тобто двох сторін.

Судом встановлено, що 03.02.2006р. між ТОВ фірмою «Калар» (Замовник) та ТОВ фірмою «Аліма-КМ» (Підрядник) укладено контракт № 7-2006, відповідно до п. 1.1 якого Підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик, власними та залученими силами та коштами будівництво кліматопавільйонів в районі пляжу «Дельфін» в смт. Лівадія, відповідно до розробленої та узгодженої сторонами проектно-кошторисної документації (а.с. 90-93).

П. 3.2 даного договору обумовлено, що тривалість виконання робіт з будівництва об’єкту становить 36 календарних місяців.

Згідно з п. 4.2 договору Замовник (ТОВ фірма «Калар») забезпечує безперервне фінансування будівництва об’єкта відповідно до Графіку проведення робіт та Графіком фінансування (Додаток № 2) з урахуванням протоколу розбіжностей. У випадку ухилення або невиконання Графіку фінансування об’єкту, строк закінчення робіт продовжується на час затримки платежів.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 26.07.2007р. видано ТОВ фірмі «Калар» дозвіл на виконання будівельних робіт за № 48-г/07-07, строком дії до 26.07.2008р. в якому зазначено, що його видано на виконання будівельних робіт по інженерному захисту схилу для будівництва кліматолікувальних павільйонів за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, в районі пляжу «Дельфін» (санаторію «Узбекистан») (а.с. 94).

Крім того, 12.02.2008р. Інспекцією ДАБК в АР Крим видано ТОВ фірмі «Калар» дозвіл на виконання будівельних робіт (продовження дозволу з внесенням змін) за № 24, з якого вбачається, що його видано на виконання будівельних робіт «Будівництво кліматопавільйонів» за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, в районі пляжу «Дельфін» та санаторію «Узбекистан» (а.с. 95).

Суд вважає, що якщо замовник відображає у своєму податковому обліку суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету, то виконавець, відповідно, суми ПДВ - вже сплачені ним в ціні вартості робіт, що дозволяє зробити висновок про те, що поняття оподатковуваної поставки включає в себе як податкове зобов'язання так і податковий кредит, і є взаємообумовленим обсягом прав та обов’язків сторін такого договору.

Тлумачення відповідачем в якості оподатковуваних операцій тільки тих, в яких виникають податкові зобов’язання, є таким, що позбавляє платника ПДВ в майбутньому отримати бюджетне відшкодування ПДВ або зарахування майбутніх податкових зобов’язань, не зважаючи на те, що ним сплачені суми ПДВ у ціні вартості робіт підряднику, а останнім перераховані до бюджету, у зв’язку з чим суд вважає таке тлумачення відповідачем поняття «оподатковуваної операції» помилковим.

Отже, виходячи з того, що позивач у період будівництва був за контрактом № 7-2006 від 03.02.2006р. замовником, тобто був учасником цього договору та сплачував Підряднику (ТОВ фірмі «Аліма-КМ») кошти для будівництва об’єкта, суд дійшов висновку, що позивачем було сплачено останньому ПДВ в ціні вартості виконаних робіт, а Підрядником, відповідно, такий податок було перераховано до бюджету, що свідчить про наявність ознак оподатковуваних операцій.

При цьому, суд зазначає, що виключний перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування, наведено у п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», але операції з фінансування будівництва об’єктів до даного переліку не належать, що свідчить про можливість віднесення таких операцій до оподатковуваних.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з вищенаведених норм, суд вважає правомірним віднесення ТОВ фірмою «Калар», як платником податку на додану вартість, сум податку на додану вартість до податкового кредиту, які відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих позивачем (а.с. 33-83).

Із досліджених у судовому засіданні податкових декларацій з ПДВ позивача суд дійшов висновку, що позивачем своєчасно та без порушень подавалась податкова звітність до органу ДПІ, де відображались суми податкового кредиту по всім проведеним операціям.

Таким чином, суд вважає, що податкове зобов'язання з ПДВ у перевірений період не виникало у зв’язку з несенням тільки витрат на будівництво кліматопавільйону за адресою: смт.Лівадія, район пляжів «Дельфін» та санаторію «Узбекистан».

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, в січні 2009р. позивачем був здійснений продаж товарів та послуг на суму 363889грн. (ПДВ 60648грн.), у зв’язку з чим 02.03.2009р., тобто до дати винесення відповідачем рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, ним було подано до ДПІ у м. Ялта уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2009р. (вхід. № 30984 від 02.03.2009р.) (а.с. 8).

Вказані дії позивача ґрунтуються на вимогах п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ДПІ в м. Ялта протиправно анулювала свідоцтво платника ПДВ позивача.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що п.п. 25.2.1 п. 25.2. ст. 25 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей), до яких у випадку підстави - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону, належить акт або довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про неподання платником податку податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.

В той же час, як свідчать матеріали справи, позивач подавав протягом дванадцяти послідовних податкових місяців податковому органу декларації з податку на додану вартість, що не заперечувалось і самим відповідачем по суті.

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному ж випадку, як свідчить заява відповідача за вих. № 8889/9/10-0 від 09.12.2009р., він проти позову не заперечує та визнає його обґрунтованим.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач в процесі прийняття оскаржуваного рішення діяв безпідставно, з порушенням приписів ст. 19 Конституції України, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Водночас, оцінивши доводи позивача про те, що у порушення встановленого Законом порядку, відповідач не сповістив його ані про засідання комісії, ані про прийняте рішення, як і не направив йому примірник акту про анулювання, суд не може прийняти вказані обставини як підставу для визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість. При цьому суд виходить з того, що позивачем не наведено норм Закону, які б визначали обов’язок податкового органу викликати платника ПДВ на засідання комісії при розгляді даного питання. Крім того, доводи позивача про не повідомлення його про прийняте рішення спростовуються наданим позивачем листом ДПІ у м. Ялта за № 3962/10/15-2 від 03.03.2009р., з якого слідує, що відповідач, надіславши його на адресу позивача, повідомив про прийняте ним рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У зв’язку зі складністю справи судом 14.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 18.12.2009р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м.Ялта АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Калар», оформлене актом № 142 від 03.03.2009р.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Калар» (98600, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул.Алупкінське шосе, 48-Б, код ЄДРПОУ 20740756) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Кушнова А.О.