Ухвала суду № 72677764, 12.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/976/18

УХВАЛА

12 березня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправними дій/ бездіяльності та про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії/ бездіяльність відповідача (створення інформації - пропозиції до КМРЄ/ не опублікування, відмова в наданні копії);

- зобов’язати відповідача надати копію пропозиції («Стратегії…») щодо врегулювання питання про виконання рішення ЄСПЛ по справі «Бурмич…» державною мовою позивачу разом із копією вказаного листа до АПУ.

- зобов’язати відповідача оприлюднити пропозиції («Стратегію..») державною мовою, повідомивши ООАС, позивача про таке.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши дану позовну заяву, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Так, ОСОБА_1 подано до суду ксерокопію адміністративного позову, текст якого написано власноруч.

Суд зазначає, що з поданої до суду ксерокопії позову неможливо в повній та достатній мірі прочитати текст позовної заяви позивача та встановити повний зміст доводів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

- визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

В позовній заяві позивач просить суд визнати дії/бездіяльність відповідача (створення інформації - пропозиції до КМРЄ/ не опублікування, відмова в наданні копії) протиправними; зобов’язати відповідача надати копії пропозиції («Стратегії») щодо врегулювання питання про виконання рішення ЄСПЛ по справі «Бурмич…» державною мовою позивачу разом із копією вказаного листа до АПУ та зобов’язати відповідача надати копію пропозиції («Стратегії…») щодо врегулювання питання про виконання рішення ЄСПЛ по справі «Бурмич…» державною мовою позивачу разом із копією вказаного листа до АПУ; зобов’язати відповідача оприлюднити пропозиції («Стратегію..») державною мовою, повідомивши ООАС, позивача про таке.

Суддя зазначає, що наявність скорочень у позовній заяві не дають змогу суду в повній мірі встановити зміст позовних вимог позивача.

До того ж з вимога позивача про визнання дій/бездіяльності відповідача (створення інформації - пропозиції до КМРЄ/ не опублікування, відмова в наданні копії) не узгоджується з приписами КАС України.

Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб’єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб’єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб’єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Таким чином позивачу необхідно привести позовну вимогу у відповідність до приписів ст.5 КАС України, надавши до суду відповідні уточнення до позовної заяви разом із копією для відповідача.

Згідно з ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

В свою чергу, позивачем разом із ксерокопією позовної заяви, написаною власноруч, не надано її копію для відповідача.

Водночас, суд зазначає, що копія позовної заяви може бути виготовлена шляхом належного копіювання оригіналу, підписаного позивачем, а також, замість такої копії суду може бути подано необхідну кількість позовних заяв до кількості відповідачів, особисто підписаних позивачем (або його уповноваженим представником). При цьому усі примірники позовної заяви повинні бути ідентичними між собою.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду оригінал позовної заяви (якщо така буде написана власноруч), викладеної розбірливим почерком з оригіналом підпису ОСОБА_1 та її копію для відповідача.

Згідно п.5 та п.6 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 статті 79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Однак, позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів на обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві та не зазначено причин, які унеможливлюють їх надання.

До того ж позивач у позовній заяві вказує: «На мій телефонний запит щодо отримання інформації про перебіг розгляду Комітетом ОСОБА_2 Європи справи «Бурмич та інші проти України, дій/бездіяльності відповідача щодо комунікації з КМРЄ по даній справі, отримала інформацію про….» (надалі текст написаний нерозбірливо) «…подання пропозиції держави України («Стратегії») до КМРЄ. При цьому посадовець відмовила мені у можливості отримати копію пропозиції, не відповівши про відсутність оприлюднення т.зв. пропозиції у вигляді невідомої мені «Стратегії..».

Однак, в порушення вимог п.5 ч.5 ст.160 КАС України позивачем не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини та, відповідно, не надано таких доказів до суду (з копіями для відповідача) та не зазначено обставини, які унеможливлюють їх надання.

Також позивачем не зазначено дати здійснення відповідного запиту засобами телефонного зв’язку, посади та прізвища «посадовця», що відмовив позивачу» у можливості отримати копію пропозиції.

Таким чином, позивачу необхідно надати копії доказів, якими позивач обґрунтовує свої доводи (з копіями цих документів для відповідача).

При цьому суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Також, у прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про витребування доказів, а саме позивач просить суд: «Витребувати докази правомірності зволікання відповідача щодо неналежного виконання повноважень у захисті інтересів громадян України через несвоєчасне виконання судових рішень по справі «Бурмич…» від 12.10.2017 року, не оприлюднення пропозиції («Стратегії»), відмову у надсиланні позивачу».

Порядок витребування доказів, визначений статтею 80 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 статті 80 КАС України визначено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак, клопотання позивача про витребування доказів не відповідає вимогам ч.2 ст.80 КАС України, оскільки у ньому не зазначено які саме докази, на думку позивача необхідно витребувати, обставини, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати; особу у якої позивач просить суд витребувати докази, підстави, з яких випливає, що ці докази має відповідна особа; заходи, яких ОСОБА_1 вжила для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до п.9 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - суб’єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частиною 3 статті 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з приписами п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

Так, позивач у своїй позовній заяві у якості відповідача по справі вказує Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, однак, не вказує прізвище, ім’я та по батькові такої особи.

Окрім того, позивачем у позовній заяві не вказано власний реєстраційний номер облікової картки платника податків та адресу електронної пошти, у разі її наявності.

Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає позивачу про необхідність зазначити прізвище, ім’я та по батькові відповідача, власний реєстраційний номер облікової картки платника податків та адресу електронної пошти, у разі її наявності.

Згідно п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, в порушення вимог вищевказаної статті у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір”.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1762,00 гривень.

Отже, за подачу адміністративного позову з даними вимогами ОСОБА_1 повинна надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. за кожну вимогу немайнового характеру.

Однак, в порушення вимог вищевказаних статей, ОСОБА_1 не надано до суду доказів сплати судового збору.

При цьому у прохальній частині адміністративного позову ОСОБА_1 просить суд звільнити її від сплати судового збору, оскільки вона не отримує заробітну плату, а лише пенсія у розмірі 2071 грн., при встановленому прожитковому мінімумі у розмірі 1762 грн.

Жодного доказу на підтвердження обставин, які слугували би підставою для звільнення ОСОБА_3 від сплати судового збору до суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень ст.8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. При цьому, звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочка стороні сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23.01.2015 року №2 із вказаного питання роз'яснено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Статтею 3 Закону України "Про судовий збір" визначені об'єкти справляння судового збору та частиною другою вказаної статті вказані випадки, коли судовий збір не справляється.

Проте приписами Закону України “Про судовий збір” не передбачено, що набуття особою статусу пенсіонера є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що умовою зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат є незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони, незалежно від того, чи є сторона фізичною особою чи юридичною.

Позивачем не додано жодного доказу на підтвердження тяжкого фінансового становища.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що вказані норми законодавства встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статтей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 10 КАС України) усіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану, у зв’язку з чим застосування інституту звільнення від сплати судового збору можливе у разі тяжкого фінансового становища сторони.

Разом з цим, з урахуванням дії принципу змагальності, питання щодо звільнення від сплати судового збору вправі поставити перед судом позивач шляхом подання відповідного обґрунтованого клопотання, у якому повинно бути наведено обставини, котрі свідчать про незадовільне скрутне матеріальне становище особи, та подати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути, зокрема, документи про рівень доходу позивача, документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження, тощо.

Оскільки до позовної заяви не надано жодних документів на підтвердження незадовільного майнового стану позивача, - на момент розгляду зазначеного клопотання відсутні встановлені законом підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Відтак, системно проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та дослідивши позовну заяву, судом з'ясовано, що при подачі адміністративного позову позивачем не було виконано вимог, передбачених статтями 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання документів, зазначених в ухвалі суду та шляхом належного оформлення позову із наданням позову у необхідній кількості примірників для відповідача, які мають бути ідентичними між собою.

За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя доходить висновку, що позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв’язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв’язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об’єкті поштового зв’язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя доходить висновку, що позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправними дій/ бездіяльності та про зобов’язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв’язку) усунути недоліки та роз’яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала окремо від остаточного судового рішення оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Соколенко