Рішення № 72677182, 07.03.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року справа № П/811/257/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді: Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та скасувати відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, викладеної в листі №У-21971/0/16130/0/6-17 від 07.12.2017 р.;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 7,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач з необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовив їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. При цьому позивач наголошує на тому, що ним виконано всі вимоги передбачені законодавством для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою. Також позивач зазначає, що дії відповідача є протиправними, тому просив суд зобов'язати відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації (а.с.20-23).

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.34).

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України)

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті ОСОБА_2, приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1, відповідно до якого нею успадковано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Іскра» Олександрівської сільської ради Долинського району розміром 8,23 га в умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало спадкодавцеві на праві приватної власності на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого Долинською РДА від 17.09.1996 року №518 (а.с.15-21).

Олександрівською сільською радою Долинського району Кіровоградської області видано висновок від 16.08.2017 р. №02-19/353 про те, що сільська рада погоджує та не заперечує проти надання земельної ділянки у власність спадкоємиці гр. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2. (а.с.22-23).

Згідно довідки відділу у Долинському районі ГУ Держгеокадстру у Кіровоградській області №115/111-18 від 06.02.2018 року середній розмір частки на території Олександрівської сільської ради по КСП «Іскра» станом на 01.01.2018 року становить 8.23 га сільськогосподарських угідь, з них ріллі - 7,22 га.

09.11.2017 року позивач звернулась до ГУ Держгеокадстру у Кіровоградській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення власність земельної ділянки площею 7,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності с/г призначення (а.с.11-12).

До вказаної заяви позивачем додані: копія паспорту громадянина та ідентифікаційного коду, копія сертифікату на право на земельну частку (пай); копія рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 27.04.2017р., копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом; копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі; відповідь та копія висновку Олександрівської сільської ради щодо можливості надання земельної ділянки;, копія плану - схеми місця розташування вільної земельної ділянки; копія заяви до Долинської РДА щодо вирішення питання про виділення земельної ділянки та копія відповіді Долинської РДА від 06.09.2017 року про неможливість виділення земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 11-25).

В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області листом від 07.12.2017 р. №У-21971/0-16130/0/6-17 повідомило позивача, що відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. З огляду на викладені положення закону, відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви (а.с.10).

Позивач не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Проаналізувавши зміст зазначеного листа відповідача суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою та суттю даний лист фактично є рішенням Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 116 ЗК України, зокрема частиною 1, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (ст. 121 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, Головні управління Держгеокадастру у областях наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності - у власність або користування для всіх потреб.

При розгляді поданої позивачем заяви за вх. У-21971/0/5-17 від 09.11.2017 та доданих до неї матеріалів Головним управління Держгеокадастру у Кіровоградській області визначено, що заява пред'явлена до неналежного суб'єкта розпорядження земельними ділянками.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, дійсно перебувала у колективній власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Іскра» , однак станом на 09.11.2017 року підприємство ліквідоване.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Судом встановлено, що в серпні 2017 року позивач звернулась до Олександрівської сільської ради з заявою про надання викопіювання (план - схеам) із карти земель Олександрівської сільської ради з позначенням земельної ділянки, що підлягає виділенню на підставі сертифікату серії КР№0173468, виданого Долинською РДА 26.07.1997 року.

На вказану заяву надано відповідь, що земельний резерв по КСП «Іскра» Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області - відсутній (а.с.55).

Отже, з огляду на викладені обставини, в зв'язку з викладеним вище, судом встановлено, що КСП «Іскра» підприємство ліквідоване, тому розпорядження вищевказаними землями належить до компетенції територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, тобто у даному випадку ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

В абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 07.12.2017 року за №У-21971/0-16130/0/6-17, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Разом з тим, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Враховуючи те, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не розглянуло клопотання позивача по суті та у встановленому законом порядку, однак фактично відмовило у наданні дозволу на розроблення документації, у суду немає підстав для зобов'язання останнього зобов'язати надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частини зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача належним чином розглянути заяву позивача від 09.11.2017 року та прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, з огляду на наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки є неналежно розглянута заява позивача від 09.11.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а тому відповідач зобов'язаний належним чином розглянути подану заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача належним чином розглянути заяву від 09.11.2017 року, оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття останнім вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім відмовлено позивачу без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, ч.3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволені позову судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1490,00 грн.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та скасувати відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, викладеної в листі №У-21971/0/16130/0/6-17 від 07.12.2017 р.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вх.№ У-21971/0/5-17 від 09.11.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, викладеної в листі №У-21971/0/16130/0/6-17 від 07.12.2017 року, з урахуванням висновків суду

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 745,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код - 39767636).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено - 13.03.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко