Рішення № 72676602, 05.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 р. Справа№805/4341/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шувалової Т.О.,

секретаря судового засідання - Шемет Я.О.

за участю:

позивача – не з'явилась,

представника відповідача та третіх осіб – ОСОБА_1 за довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Донецької області, треті особи: прокурор Донецької області Бондаренко Євген Вікторович, заступник прокурора Донецької області Ромасько Віталій Олександрович про визнання незаконними і скасування наказів, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Прокуратури Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: прокурор Донецької області Бондаренко Євген Вікторович, заступник прокурора Донецької області Ромасько Віталій Олександрович, в якому просила суд:

- визнати незаконними і скасувати накази прокурора Донецької області: від 18.08.2017 року № 1455-к в частині невиплати премії за серпень 2017 року та від 26.09.2017 року № 1680-к в частині невиплати премії за вересень 2017 року, спонукати відповідача нарахувати заробітну плату з урахуванням премії та виплати її;

- відшкодувати за рахунок відповідача 15 000,00 гривень завданої моральної шкоди (з урахуванням уточнених позовних вимог, а.с. 75).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що з 1995 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, наказом від 09.11.2017 року №1879-к була звільнена з посади на підставі ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру». Наказами прокуратури Донецької області від 18.08.2017 року № 1455-к та від 26.09.2017 року № 1680-к була незаконно позбавлена премії за серпень - вересень 2017 року. На думку позивача, нею не здійснювалось протиправних дій, не порушувалась трудова дисципліна, тому у відповідача були відсутні підстави для позбавлення її премії. Також позивач вказує на те, що приймаючи накази про позбавлення її премії, відповідач, тим самим, дискредитував її в очах інших працівників прокуратури, як наслідок нею понесені душевні хвилювання, що спричинило погіршення здоров'я. На підставі чого, просила суд скасувати спірні накази, нарахувати та виплатити заробітну плату з урахуванням премії та стягнути з відповідача моральну шкоду, як компенсацію за спричинені страждання.

Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року провадження у справі було відкрито та звільнено позивача від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року було призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження з наданням учасникам справи строку для подання до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень (арк. спр.70).

Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року було відкладено підготовче засідання та надано позивачу строк для надання пояснень або уточнень до позову (арк.спр.71.)

15 лютого 2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 05 березня 2018 року (арк.спр. 156).

Прокуратура Донецької області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на позов відповідач посилаючись на норми постанови КМУ від 31.05.2012 року №505, Положення про преміювання працівників органів прокуратури України затверджене наказом Генерального прокурора України від 18.06.2015 року №84, Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затверджене наказом Генерального прокурора України від 08.09.2017 року №234 зазначав, що преміювання працівників є правом керівника та залежить від особистого вкладу працівника в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат. Відповідач також вказував на те, що відділ у якому працювала позивач, було ліквідовано та посаду, яку обіймала позивач, скорочено, на запропоновані наявні вакансії позивач відмовилась переходити працювати та з 10 липня 2017 року по 31 липня 2017 року, з 09 серпня 2017 року по 08 листопада 2017 року перебувала у відпустках та на лікарняних. 09 листопада 2017 року позивач було звільнено з посади та органів прокуратури на підставі ст. 51 Закону України “Про прокуратуру”. Відповідач вважає, що оскільки позивач у вказаний період не виконувала свої функціональні обов'язки прокурора, підстави для виплати їй премії відсутні. Також відповідач зазначив на необґрунтоване посилання позивача на приписи КзпП України оскільки, зі змісту ч.1 статті 81 Закону України “Про прокуратуру” норми цього кодексу не застосовуються до правовідносин щодо визначення розміру заробітної плати прокурорів. Крім того відповідач, зазначає, що позивачем не надано доказів пронесення нею моральної шкоди та відсутнє обґрунтування заявленого розміру відшкодування.

В судове засідання позивач не з'явилась, про дату час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник прокуратури Донецької області та третіх осіб підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів та третіх осіб, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

З 1995 року ОСОБА_2 працювала в прокуратурі Донецької області.

Відповідно до наказу Прокуратури Донецької області № 1879-к від 09.11.2017 року позивача було звільнено з посади начальника відділу організаціях представництв управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області та посади прокурора на підставі п. 9 ч.1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 13).

Під час перебування у трудових відносинах, наказом Прокуратури Донецької області від 18 серпня 2017 року № 1455-к позивача було позбавлено премії за серпень 2017 року та наказом Прокуратури Донецької області від 26 вересня 2017 року №1680-к позивача була позбавлено премії за вересень 2017 року (арк.спр.14-15).

Позивач була ознайомлена з вищенаведеними наказами 07 листопада 2017 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи заява за підписом позивача. Дана обставина сторонами не заперечується (арк.спр. 144)

З даним позовом позивач звернулась до суду 02 грудня 2017 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи поштовий конверт (арк.спр.6), тобто у межах строку визначеного ч.3 ст. 99 КАСУ (в редакції яка діяла на час звернення до суду з позовом).

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку ознайомлення з вищевказаними наказами, а саме недоведення їх до відома позивача, суд зазначає наступне.

Спірні накази про позбавлення премії були прийняті відповідачем 18 серпня 2017 року та 26 вересня 2017 року.

Як вбачаться з наявних в матеріалах справи доказів, позивач починаючи з 10 липня 2017 року по 31 липня 2017 року, з 9 серпня 2017 року по 08 листопада 2017 року не працювала, оскільки перебувала у відпустках: 09.08.2017 року — 22.09.2017 року; 25.09.2017 року — 08.10.2017 року; 18.10.2017 року -24.10.2017 року; 07.11.2017 року - 08.11.2017року та на лікарняних: 10.07.2017 року- 31.07.2017 року, 02.10.2017 року - 17.10.2017 року; 23.10.2017 року — 06.11.2017року, арк спр.112-123).

Відповідно до пункту 5 Положення про преміювання працівників органів прокуратури (далі-Положення), Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 09.08.2017 року № 234, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2017 року за № 1028/30896 визначено, зокрема, що накази доводяться до відома працівників, яким премія виплачується в меншому розмірі чи не виплачується взагалі.

Суд зазначає, що доведення до відома наказів передбачає ознайомлення з відповідним наказом працівника, який перебуває на роботі. Приписи Положення не містять обов'язку роботодавця надсилати відповідний наказ на адресу за місцем проживання працівника, у разі відсутності його на роботі.

Позивач, на час прийняття спірних наказів, не знаходилась на роботі за поважних причин, тобто відповідач повинен був ознайомити зі спірними наказами по виходу позивача на роботу.

Першим робочим днем позивача було — 09 листопада 2017 року.

Однак, ще перебуваючи на лікарняному позивач самостійно виявила бажання бути ознайомленою з наказами, про що нею була написана власноручно заява до відповідача та 07 листопада 2017 року позивач отримала витяги зі спірних наказів — про що свідчить підпис позивача на заяві (арк.спр. 144).

Тобто, отримання витягів зі спірних наказів свідчить про фактичне доведення їх змісту до відома позивача. Тому, оскільки станом на 09 листопада 2017 року — перший робочий день позивача, ОСОБА_2 вже була обізнана щодо змісту наказів, на думку суду, відповідачем не повинно було вчинятись додаткових заходів щодо повторного ознайомлення позивача зі змістом спірних наказів. За таких обставин, суд не вбачає в діях відповідача порушень порядку доведення наказів до відома позивача.

Надаючи правову оцінку наказу Прокуратури Донецької області від 18 серпня 2017 року № 1455-к суд виходить з наступного.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури” визначено, що керівники органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці мають право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання.

Наказом Генерального прокурора України від 18.06.2015 року № 84 було затверджено Положення про преміювання працівників органів прокуратури України, яке діяло до 08.09.2017 року (далі - Положення № 84).

Положенням №84 було визначено умови та порядок преміювання та позбавлення премії прокурорсько-слідчих працівників, військовослужбовців, державних службовців, службовців та робітників прокуратури України.

Так, відповідно до пункту 1.3 Положення №84 преміювання працівників органів прокуратури здійснюється щомісячно пропорційно відпрацьованому часу в межах фонду преміювання, затвердженого у кошторисах та економії фонду оплати праці.

Згідно пункту 1.5 Положення №84 розмір премії визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника та його особистого вкладу в загальні результати роботи у відсотках до місячної заробітної плати працівника та грошового забезпечення військовослужбовця без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

Пунктом 1.9 Положення № 84 передбачено, що премія не виплачується працівникам за час відпусток, тимчасової непрацездатності, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться із середньої заробітної плати (службові відрядження, звільнення працівників-донорів від роботи тощо), звільненим з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком тих, які вийшли на пенсію, звільнилися у зв'язку зі вступом на денну форму навчання до аспірантури Національної академії прокуратури України, за станом здоров'я або у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників (п.1 ст740 КзпП України), з підстав, передбачених Законом України “Про очищення влади” (п.7-2 ст.36 КзпП України), чи перешли в порядку переведення на іншу роботу.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що преміювання працівників прокуратури є правом, а не обов'язком керівника та розмір премії залежить від особистого вкладу працівника в загальні результати роботи, пропорційно відпрацьованому часу і виплачується у межах фонду преміювання. При цьому, невиконання роботи під час перебування працівника у відпустці та на лікарняному є підставою для невиплати премії.

Враховуючи, що позивач у період з 9 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року не працювала, оскільки перебувала у відпустці, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно було прийнято наказ від 18 серпня 2017 року № 1455-к про невиплату позивачу премії за серпень 2017 року на підставі пункту 1.9 наказу Генерального прокурора України від 18.06.2015 року № 84 «Про затвердження Положення про преміювання працівників органів прокуратури України».

Надаючи правову оцінку наказу Прокуратури Донецької області від 26 вересня 2017 року № 1680-к суд зазначає наступне.

Наказом Генеральної прокуратури України від 09.08.2017 року №234 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.08.2017 року за №1028/30896 затверджено Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (Положення 234).

Відповідно до пункту 2 Положення 234, преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.

Згідно пункту 7 Положення 234, премія не виплачується працівникам:

за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення;

за час відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати;

на час відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154-158 Кримінального процесуального кодексу України;

на час відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції»;

при звільненні з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком виходу на пенсію, звільнення за станом здоров’я, відрядження для роботи у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, Національній академії прокуратури України чи в інших органах у визначених законом випадках, у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, у порядку переведення на інше місце роботи, а також у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що преміювання працівників прокуратури є також правом, а не обов'язком керівника, розмір премії залежить від особистого вкладу працівника в загальні результати роботи, пропорційно відпрацьованому часу і виплачується у межах фонду преміювання. Однією із підстав невиплати премії є зміна в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників.

Наказом Генеральної прокуратури України від 06 липня 2017 року №73ш ліквідовано відділ організації представництва, в якому працювала позивач та посаду, яку обіймала позивач, скорочено. Позивач була попереджена та ознайомлена з наявністю вакатних посад 01 серпня 2017 року, але бажання працювати на іншій посаді не виявила (арк.спр.105-111).

Наказ Прокуратури Донецької області від 26 вересня 2017 року № 1680-к, про невиплату позивачу премії за вересень 2017 року, прийнято на підставі Положення про преміювання працівників органів прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 09.08.2017 року №234. Серед перелічених обставин прийняття наказу визначено - зміна в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, тобто, одна із підстав для невиплати премії працівникам прокуратури визначених п.7 Положення 234.

Посилання позивача на те, що причини позбавлення її премії визначені в розпорядчій частині наказу прокуратури Донецької області № 1680-к від 26 вересня 2017 року необґрунтовано застосовані до неї, відхиляються судом, оскільки відповідач в частині невиплати премії позивачу, керувався не погіршенням якості роботи позивача чи порушення ним трудової дисципліна, а саме у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників і ця підстава відображена в розпорядчій частини наказу прокуратури Донецької області від 26 вересня 2017 року № 1680-к.

Крім того, суд відхиляє посилання позивача на статтю 97 Кодексу законів про працю України, оскільки норми Кодексу законів про працю України не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин, оскільки приписами статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, який є спеціальним законом який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, визначено, що питання заробітної плати прокурора регулюється Законом України “Про прокуратуру” і не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, враховуючи, що позивач протягом вересня 2017 року фактично не працювала, оскільки перебувала протягом всього місяця у відпустці та враховуючи зміни у штатному розкладі Прокуратури Донецької області, суд приходить висновку, що у відповідача були законні підстави для невиплати премії позивачу у вересні 2017 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить висновку, що відповідач приймаючи наказ від 26 вересня 2017 року № 1680-к та наказ від 26 вересня 2017 року № 1680-к в частині невиплати позивачу премій за серпень-вересень 2017 року діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, за таких обставин, позові вимоги щодо визнання незаконними та скасування наказів задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про правомірність наказів відповідача в частині не виплати ОСОБА_2 премій за серпень-вересень 2017 року, за таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 15000грн., не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги є похідними від попередніх позовних вимог у задоволенні яких судом відмовлено.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року позивача було звільнено від сплати судового збору та у зв’язку з відсутністю доказів пронесення відповідачем судових витрат, визначених ч.2 ст. 139 КАС України, питання судових витрат не вирішуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. 2, 6, 10, 19-20, 22, 72, 78, 90, 132, 139, 194, 241-246, 250, 255, 271, 283, 293, 295, пунктом 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (місцезнаходження: пр. Ленінський, б. 98, кв. 12, м. Донецьк, 83112, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Прокуратури Донецької області (місцезнаходження: вул. Університетська, б. 6, м. Маріуполь, 87500, ідентифікаційний код 25707002), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: прокурор Донецької області Бондаренко Євген Вікторович, заступник прокурора Донецької області Ромасько Віталій Олександрович про визнання незаконними і скасування наказів, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди — відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 березня 2018 року.

Суддя Шувалова Т.О.