Рішення № 72676200, 03.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2018 року м. Житомир справа № 286/4052/17

категорія 10.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача призначити їй пенсію зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 31.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31.10.2017 звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Повідомленням Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило ОСОБА_1 Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку, у зв'язку з чим звернулась до суду з позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно приписів ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 13.11.2017 за № 6482/03 Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України повідомило ОСОБА_1, що копія довідки Житомирського державного університету імені ОСОБА_2 № 45 від 25.09.2017 не підтверджує факт її перебування в зоні радіологічного забруднення. Повідомили, що позивач працювала в школах на території с.Сирниця і с.Норинськ, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. N 106 відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, і має загальний пільговий стаж роботи 5 років 1 місяць 26 днів. Право на пенсію за віком, згідно діючого пенсійного законодавства України позивач набуде при досягненні 58 років (а.с.47).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Нормами ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058), Пенсійний фонд України є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Приписами статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005.

Так, нормами статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' визначено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: - паспорт і довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера або копію сторінки паспорта з позначкою про те, що особа має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера; - документи про стаж (трудову книжку, військовий квиток, диплом про навчання тощо); - довідка про заробітну плату особи за 60 місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року; - документи про місце проживання (реєстрації) особи; - документи, які засвідчують особливий статус особи.

Приписами п.2.22. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі- Порядок) встановлено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Згідно з п.п.5 п.2.1. Порядку визначено, що до документів, які засвідчують особливий статус особи відноситься посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач зобов'язаний подати пенсійному органу документ, який засвідчує особливий статус особи.

Відповідно до п.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілі від Чорнобильської катастрофи мають наступні пільги щодо зменшення пенсійного віку:

- евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році - 10 років;

- евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році - 8 років;

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років - 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років;

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років;

- особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями - 2 роки.

Як встановлено судом, позивач 31.10.2017 року звернувся до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії згідно приписів ст.55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Відповідач листом від 13.11.2017 відмовив у зменшенні пенсійного віку позивачу у зв'язку з відсутністю встановленого законом періоду проживання і роботи на території зони гарантованого добровільного відселення та роз'яснив про набуття права позивачем на призначення пенсії з 58 років (а.с.47).

Суд зауважує, що право на зменшення пенсійного віку на 6 років мають лише - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

З копій трудової книжки ОСОБА_1 № БТ-І № 9326499 встановлено, що позивач працювала вчителем 1-3 класів Норинської школи з 01.09.1986 по 26.04.1987 (7 місяців 25 днів). З 24.08.1987 працювала вчителем початкових класів Сирницької школи, наказом від 10.08.1989 з 14.08.1989 (1 рік 11 місяців 21 день) переведена на посаду вчителя початкових класів Норинської школи, де вона працювала до 20.10.1992 (3 роки 2 місяці 6 днів). В подальших записах трудової книжки позивача не міститься відомостей на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 на території зони гарантованого добровільного відселення (а.с.37-40).

Додатком N 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. N 106 визначено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема с.Норинськ та с.Сирниць Овруцького району віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, з матеріалів трудової книжки встановлено наявність у позивача підтвердженого періоду 5 років 9 місяців 22 дні постійного проживання на території зони гарантованого добровільного відселення.

Основними документами, наданими позивачем на підтвердження права призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку є наступні документи: особистий паспорт громадянина України, посвідчення громадянина, потерпілого від Чорнобильської катастрофи, трудова книжка, довідки виконавчого комітету Бондарівської сільської ради та довідка Житомирського державного університету імені ОСОБА_2.

Посвідчення від 10.03.1993., видане Миколаївською облдержадміністрацією, підтверджує статус ОСОБА_1, як особи, що постійно працювала в зоні безумовного гарантованого відселення (а.с.33).

Як встановлено зі змісту довідок сільського голови Бондарівської сільської ради Овруцького району Житомирської області, ОСОБА_1 постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.09.1987 по 16.11.1990 (а.с.42-43).

Суд зауважує, що відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. N 106 село Бондарівка Овруцького району Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Однак даний факт не підтверджує зміну періоду постійної роботи або проживання в зоні радіологічного забруднення.

Згідно з довідкою Житомирського державного університету імені ОСОБА_2 від 25.09.2017 № 45 підтверджено факт навчання в даному навчальному закладі і факт перебування ОСОБА_1 на літніх канікулах з 21 червня по 31 серпня 1986 року (а.с.41).

Суд звертає увагу, що підтвердження факт перебування позивача на літніх канікулах не підтверджує факту перебування ОСОБА_1 в зоні радіологічного забруднення.

З урахуванням наведеного, на момент звернення із заявою у позивача було 5 років 9 місяців і 22 дні періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, а тому на підставі долучених до неї документів у Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не було законних підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років у відповідності з ст.55 вказаного Закону.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позивачем не обґрунтовано право призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, у зв'язку з чим, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1, суд не розглядає питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України.

Щодо стягнення з відповідача судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа здійснюється лише у разі задоволення позову.

З урахуванням відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, суд відмовляє у стягненні з Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області суми сплаченого судового збору позивачем.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11102, інд. номер НОМЕР_1) до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Гетьмана Виговського,12, м.Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11101, код ЄДРПОУ 40380946) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Панкеєва