Рішення № 72675095, 23.02.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4159/17

Провадження № 2/161/39/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Олексюка А.В.,

при секретарі – Шолом С.І.,

з участю: представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 26.07.2010 року укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі – 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором.

Станом на 31.01.2017 року заборгованість за кредитним договором становить – 24503,33 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту – 483,68 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 18442,83 грн., заборгованість по пені та комісії – 3933,80 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., 1143,02 грн. – штраф (процентна ставка).

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі – 24503,33 грн., згідно кредитного договору № б/н від 26.07.2010 року.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача в його користь понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 25.08.2017 року залучено правонаступника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2

Представник позивача в судове засідання не з’явився, хоча його явка в судове засідання була визнана судом обов’язкова. Подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності та просив суд позов задовольнити.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з кредитного договору № б/н, укладеного 26.07.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит в розмірі – 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 6, 7).

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, вартості переповнення платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах передбачених дійсним договором.

Свої договірні зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти у вигляді кредитної картки зі встановленим на неї кредитним лімітом згідно умов зазначеного договору, однак останній належним чином не виконував свої зобов'язання по кредитному договору, у зв’язку з чим, у нього перед банком виникла заборгованість.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору та закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526, 527, 530 ЦК України- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного Кодексу Україниу строк встановлений у зобов'язанні боржником, а кредитор зобов'язаний прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором.

Вимогами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 31.01.2017 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становить – 24503,33 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту – 483,68 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 18442,83 грн., заборгованість по пені та комісії – 3933,80 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., 1143,02 грн. – штраф (процентна ставка) (а.с. 4, 5).

ОСОБА_3 05.10.2012 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕГ № 129791 від 09.10.2012 року (а.с. 64).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4, син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_2. ОСОБА_6 та син відмовились від прийняття спадщини. 25.02.2013 року з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини звернулась його дочка ОСОБА_2 (а.с. 69) 06.09.2013 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 (а.с. 83).

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Так, спадкоємець зобов'язаний виплачувати взятий померлим кредит, а банк повинен скасувати всі відсотки і нараховані штрафи за прострочення оплати кредиту. З моменту смерті боржника до моменту вступу його спадкоємця в права спадщини спадкоємець не має зобов'язань за цим кредитом, а отже, зобов'язаний платити тільки платежі, встановлені на день смерті боржника. У день смерті спадкодавця відбувається тільки відкриття спадщини і протягом встановлених строків для прийняття спадщини спадкоємці можуть подавати заяви про прийняття спадщини. Після спливу строків для прийняття спадщини вони вступають в права спадкування, і тільки після цього у них виникає зобов'язання платити за боргами спадкодавця. З моменту смерті боржника-спадкодавця до моменту вступу спадкоємця в права на спадщину спадкоємці фактично не мають зобов'язань за цим боргом, а отже, зобов'язані погасити тільки платежі, зафіксовані на день смерті спадкодавця.

Кредитор зобов'язаний довести, що заборгованість дійсно існує. Сам факт наявності боргових зобов'язань не підтверджує обов'язку спадкоємців задовольнити таку вимогу.

З огляду на те, що ОСОБА_3 помер 05.10.2012 року, а заборгованість згідно з розрахунком нарахована станом на 31.01.2017 року (а. с. 4), після витребування судом виписки по кредитному рахунку ОСОБА_3 встановлено, що банком не було припинено та продовжується нарахування відсотків, пені та шрафів на момент смерті боржника (а.с. 122-127).

При цьому, як вбачається з даної виписки, після смерті ОСОБА_3 було сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 13.11.2012 року суму в розмірі 130,00 грн. та 09.07.2013 року суму в розмірі 810,00 грн. Дані кошти були внесені його дочкою ОСОБА_2, яка при цьому повідомляла банк про смерть її батька ОСОБА_3

В подальшому розмір заборгованості збільшувався за рахунок нарахування банком відсотків, пені та штрафів у період після смерті спадкодавця.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 1231 ЦКУ до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню) за умови, що судом було прийнято рішення з призначенням певної суми до виплати кредитору; боржник (спадкодавець) не виконав такого рішення суду.

Оскільки спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя, нараховані зобов'язання після смерті ОСОБА_3 фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст. ст. 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Оскільки, зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року № 6-33цс15 та від 12 квітня 2017 року № 6-2962цс16.

При цьому вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України приймає претензії кредиторів спадкодавця.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов'язок сторін довести ті обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу по наявних у ній доказах.

Судом встановлено, позивач звернувся до позичальника ОСОБА_3 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 14.03.2017 року - більше ніж через чотири роки після його смерті.

Після отримання судом витягу з актового запису про смерть відповідача (а.с. 49, 50), на адресу позивача, починаючи з 19.05.2017 року неодноразово судом надсилались повідомлення про те, що ОСОБА_3 помер у 2012 році та про необхідність заміни відповідача у справі на його правонаступника. Для вирішення питання щодо залучення правонаступника відповідача, суд визнав явку представника банку обов’язковою, однак в судові засідання представник банку не з’являвся. Після залучення судом ОСОБА_2 в якості правонаступника відповідача ОСОБА_3 копію ухвали суду було направлено ПАТ КБ «Приватбанк» та отримано останнім.

Припускаючи,що ПАТ КБ «ПриватБанк» не було відомо про смерть ОСОБА_3 до звернення з даним позовом до суду, а про його смерть дізнався під час розгляду даної справи, однак позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення спадкоємця про борг спадкодавця перед банком.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів, що ПАТ КБ «ПриватБанк» у встановленому законом порядку звертався до нотаріуса за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 із претензією про виконання зобов'язань за договором.

В матеріалах справи також відсутні докази, які підтверджують, що банк будь-яким чином повідомляв боржника ОСОБА_3, а також після його смерті – спадкоємця ОСОБА_7 про наявність боргу перед банком та обов'язку його погасити.

При цьому, позивачем не доведено обставин невиконання спадкоємцем обов'язку, передбаченого ст. 1281 ЦК України, повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини.

Таким чином, пропустивши строк пред’явлення вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину у строки встановлені ст. 1281 ЦК України, позивач позбавляється права вимоги.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056, 1281, 1282 Цивільного Кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 01.03.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Олексюк А.В.