Постанова № 72669197, 06.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 390/1935/17

провадження № 22-ц/781/224/18

головуючий у суді І-ї інстанції Пасічник Д.І.

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дуковського О.Л., Чельник О.І.

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, третя особа приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна, про визнання права власності у порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2звернувся в суд з позовом до Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна, про визнання за ним права власності у порядку спадкування на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,8900 га, що знаходиться на території Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що в вересні 2017 року звернувся до приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Після вивчення документів, нотаріус повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину не зможе, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я померлої особи виданий після дати її смерті, а саме дата смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3, а дата видачі державного акту - 09 лютого 2012 року, що перешкоджає нотаріальному оформленню спадкових прав на це спадкове майно, тому спадкоємець може звернутись до суду для вирішення даного питання.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні вказаного позову.

В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначено, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. На думку скаржника суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що померла ОСОБА_4 не набула права власності на спірну земельну ділянку, і вказана земельна ділянка не може бути успадкована позивачем. Звертає увагу на те, що спадкодавець ОСОБА_4 набула майнове право на земельну ділянку, оскільки за її життя було прийнято рішення компетентним органом про передачу земельної ділянки їй у власність, а саме, розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 10 серпня 2010 року № 549-р. Спадкодавець за життя почала оформлювати своє право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку. Проте, державний акт на право власності на земельну ділянку не встигла отримати, адже реєстрація права власності зайняла досить довгий період часу. Державний акт, виданий і зареєстрований після її смерті, 09 лютого 2012 року, посвідчує її право власності на земельну ділянку.

Представник Калинівської сільської ради та третя особа в засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК.

До суду першої інстанції відповідачем було подано заяву про розгляд справи без участі його представника, зазначено про визнання позову в повному обсязі (а.с.33).

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпункту 9 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін та інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: и мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за позивачем не може бути визнане право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, тому що державний акт про право власності на її ім'я датований пізніше дати її смерті, тобто померла ОСОБА_4 не отримувала цей державний акт, не здійснювала державну реєстрацію свого права власності, в свою чергу вказана земельна ділянка не може бути успадкована позивачем.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на таке.

Встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 27 жовтня 2011 року Калинівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області, актовий запис № 12 (а.с.10).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2012 року, встановлено факт того, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину як єдиний спадкоємець за законом і звернувся до приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. для оформлення прав на спадкове майно. Позивач отримав свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за № 442, на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 43,5 кв. м. (а.с.14-18).

З державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, виданого 09 лютого 2012 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 382250001002065, вбачається, що ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови від 10 серпня 2010 року № 549-р Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області є власником земельної ділянки площею 1,8900, у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована Кіровоградська область, Кіровоградський район, Калинівська сільська рада, за межами населеного пункту. Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с.11-12).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 103142837 від 09.11.2017 року отриманої судом встановлено, що відомості в державному реєстрі про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,8900, що знаходиться на території Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, відсутні (а.с.93-96).

Відповідно до відповіді за вих. № 1772/01-16 від 31.10.2017 року приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. та матеріалів спадкової справи № 6/2013 до майна померлої ОСОБА_4 встановлено, що спадкова справа відкрита після смерті жительки АДРЕСА_1 - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину від 14 березня 2013 року № 15. Інші особи із заявами про прийняття або про відмову від прийняття не звертались. Свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок після померлої ОСОБА_4 видано, 14 березня 2013 року за реєстровим № 442 (а.с.36-91).

Згідно відповіді приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. за вих. № 1459/02-14 від 04 вересня 2017 року на звернення з питання видачі свідоцтва про право власності після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 видати свідоцтво про право на спадщину не можна, оскільки дата видачі Державного акту на ім'я померлої особи є пізніше дати її смерті, а саме дата смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3, а дата видачі державного акту - 09 лютого 2012 року, у зв'язку з чим запропоновано ОСОБА_2 звернутися до суду (а.с.19).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;

- визначення меж земельної ділянки в натурі;

- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;

- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

- реєстрація права власності на земельну ділянку.

Позивачем до апеляційного суду надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно якого відділом у Кіровоградському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, кадарстровий номер НОМЕР_2, за спадкодавцем ОСОБА_4, що виникло на підставі розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 10 серпня 2010 року № 549-р, що посвідчено державним актом про право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_4, зареєстрованим 09 лютого 2012 року у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, за № 382250001002065 (а.с.177-179).

За таких обставин передчасним є висновок суду першої інстанції про недоведеність факту належності ОСОБА_4на праві власності вищевказаної земельної ділянки, яка набута нею у встановленому законодавством України порядку, хоча остання не встигла за свого життя одержати державний акт і самостійно зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку. Дані про втрату ОСОБА_4 права на спірне майно в матеріалах справи відсутні.

Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України (2004 р. в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 81 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлено, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, виданого 09 лютого 2012 року на підставі розпорядження голови від 10 серпня 2010 року № 549-р Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_4 належить земельна ділянка, площею 1,8923, у межах згідно з планом, розташована: Кіровоградська область, Кіровоградський район, Калинівська сільська рада (а.с.11-12), право власності на земельну ділянку зареєстроване у Державному земельному кадастрі (а.с.177-179).

Спадкоємцю померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку (а.с.19).

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що ОСОБА_4 на час смерті не набула права власності на спірну земельну ділянку посилаючись на відсутність відомостей в державному реєстрі про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,8900 га, що зазначено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 103142837 від 09.11.2017 року(а.с.93-96), .

Те, що особисто ОСОБА_4 не отримувала державний акт на право власності на земельну ділянку та не здійснювала державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав не дає підстав для заперечення того факту, що право власності на спірну земельну ділянку набуте у встановленому законом порядку за життя спадкодавця на підставі рішення органу виконавчої влади, що не оспорюється.

Факт оформлення права власності на земельну ділянку підтверджується внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також отриманням документ, що підтверджує проведення державної реєстрації права на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подавав витяг з Державного земельного кадастру про таку земел ьну ділянку.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого не проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, що заявляє свої права (п. 81-1 Порядку).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції яка діяла на час виникнення правовідносин, державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Реєстрація права власності на земельну ділянку проведена відповідно до законодавства, яке діяло до 2013 року, відомості в державному реєстрі про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,8900, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні, оскільки такі відомості вносяться до відповідних реєстрів після 01 січня 2013 року.

Проте, суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув та, безпідставно посилаючись на відсутність документів, які посвідчують право власності померлої ОСОБА_4на спірну земельну ділянку, відмовив у задоволенні позову про визнання права власності на успадковану земельну ділянку за позивачем.

Судом першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, в редакції на час розгляду справи, не враховані норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, на які позивач посилався в обгрунтування своїх доводів, не дано належної оцінки доказам, які підтверджують виникнення права власності спадкодавця на спірну земельну ділянку, тому оскаржене судове рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню.

Позовні вимоги обгрунтовані, підтверджуються належними та допустимими доказами, тому суд ухвалює нове рішення про задоволення позову та визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на зазначену земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, третя особа приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна, про визнання права власності у порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на земельну ділянку, площею 1,8923 га., кадастровий номер НОМЕР_5, розташовану: Кіровоградська область, Кіровоградський район, Калинівська сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 12 березня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.Л. Дуковський

О.І. Чельник