Ухвала суду № 72668449, 28.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засідання Масенка Д.Є., Присяжнюка О.Б., Зайчишиній Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 28 лютого 2018 року апеляційні скарги директора ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» та директора ОСОБА_6 в інтересах ПВКФ «Фіалка», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року,

за участі: прокурора представника Карпюка Т.С., ОСОБА_8,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Карпюка Т.С. та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), та належать ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» (код 35776584) №№ 26041000003290, 26008000014341 та ПВКФ «Фіалка» (код 30207687) №№ 26009000014890, 26045000003144, шляхом зупинення видаткових операції з коштами, які надійшли на зазначені рахунки і вже знаходяться на них, окрім здійснення платежів до бюджету та виплату заробітної плати.

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив про наявність передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст.170 КПК України підстав для арешту вказаних у клопотанні коштів, оскільки вони можуть бути предметом вчинення злочину, набутими злочинним шляхом, та визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, ч. 1, 2, 3 ст.170 КПК України підстави для арешту вказаних у клопотанні коштів.

Не погоджуючись з таким рішенням, директор ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» та директор ОСОБА_6 в інтересах ПВКФ «Фіалка», кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просять скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Так, автори апеляційної скарги вважають, що арешт грошових коштів та зупинення видаткових операцій по рахунках застосовані безпідставно й необґрунтовано, а слідчим суддею при прийнятті оскаржуваної ухвали було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Стверджують, що грошові кошти, які обліковуються на рахунку підприємства в банку, не можуть бути, самі по собі, розцінені, як речові докази в розумінні ст. 98 КПК України, оскільки жодними індивідуальними ознаками не позначені, не містять на собі серійних номерів, слідів пальців рук, крові, бруду чи барвників, та не являються предметом матеріального світу. Вказана інформація може бути збережена на певних матеріальних носіях, і саме вони можуть бути приєднанні до матеріалів кримінального провадження, як речові докази та бути предметом дослідження на відповідній стадії судового процесу.

На переконання скаржників, речовим доказом може бути лише інформація про рух безготівкових грошових коштів, джерела їх надходження, джерела їх використання, та платіжні інструменти, які використано з метою розпорядження ними.

Посилаючись на ст. 62 Закону України «Про банк та банківську діяльність», автори апеляційних скарг зазначають, що з метою збереження такого речового доказу, як інформації про безготівкові кошти, що обліковуються на рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка», прокурором мав би бути зроблений запит про отримання відомостей, що складають банківську таємницю, відповідь на який мала б бути надана у відповідній документарній чи електронній формі на матеріальному носії інформації.

Підсумовуючи вище наведене, скаржники зазначають, що слідчий суддя вирішуючи питання про арешт безготівкових коштів, не дотримався вимог п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, оскільки всупереч названому положенню процесуального закону, при вирішенні питання про арешт майна не врахував обставини, які з огляду на вищевикладені пояснення, свідчать про не можливість використання такого майна, як безготівкові грошові кошти, в якості речового доказу у кримінальному провадженні.

Разом з тим, автори апеляційних скарг посилаються на те, що обов'язковому врахуванню, з огляду на диспозицію ч. 5 ст. 191 КК України, за якою провадиться досудове розслідування, підлягає той факт, що в порушення положень ч. 3 ст. 132 КПК України був накладений арешт на майно ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка», без доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри в тому, що службовими особами вказаних підприємств в порушення діючого законодавства вчинялися дії, спрямовані на незаконне збагачення шляхом заволодіння коштами державного бюджету. Крім того, під час розгляду вказаного клопотання про накладення арешту на майно, для суду не надано допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештоване майно було одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна, який підтримав апеляційні скарги та просив задовольнити їх в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 25 вересня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017000000003045, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської області державної адміністрації діючи за попередньою змовою з службовими особами низки суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» (код 35776584), ПВКФ «Фіалка (код 30207684) та ТОВ «Стиль - Декор» (код 22579791) та іншими, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, шляхом неправомірного перерахування коштів на рахунки вказаних підприємств, протягом 2016-2017 року заволоділи бюджетними коштами у сумі понад 3 млн. 283 тис. грн., тобто в особливо великих розмірах.

Крім того, встановлено, що кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» №№ 26041000003290, 26008000014341 та ПВКФ «Фіалка» №№ 26009000014890, 26045000003144, відкритих в АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), можуть бути предметом та одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, та визнані постановою старшого слідчого від 12 грудня 2017 речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

13 грудня 2017 року прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Карпюк Т.С. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказані грошові кошти, шляхом зупинення видаткових операції з коштами, які надійшли на зазначені рахунки і вже знаходяться на них, окрім здійснення платежів до бюджету та виплату заробітної плати.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного м. Києва від 14 грудня 2017 року зазначене клопотання задоволено.

Разом з тим, колегія суддів дослідивши обставини кримінального провадження, приходить до переконання про те, що слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про необхідність в накладенні арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка», з огляду на відсутність достатніх правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки не дивлячись на те, що кримінальне провадження №42017000000003045 зареєстроване ще 25 вересня 2017 року, повідомлення про підозру будь-кому, в тому числі жодній службовим особам ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка» не вручалося, отже на час розгляду клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно у кримінальному провадженні вказані особи в статусі підозрюваного, обвинуваченого не перебували, у зв'язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка», як про це обґрунтовано зазначають в апеляційних скаргах представники.

Крім цього, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказані грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка» підлягають арешту, оскільки при розгляді клопотання встановлено достатньо даних для висновку, що ці грошові кошти можуть бути предметом вчинення злочину, набутими злочинним шляхом, та визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, також не містить під собою правового підґрунтя, на підставі того, що дане твердження належним чином необґрунтоване та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання прокурора про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Взагалі, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді щодо накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка» є цілком формальною, необґрунтованою, невмотивованою, винесеною без належного об'єктивного з'ясування обставин кримінального провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи викладене мотивування клопотання, прокурор в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів не вбачає.

Вказані обставини вплинули і на те, що належним чином не було встановлено, як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні прокурора, правової підстави для накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунки ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка».

Беручи до уваги зазначене, а також те, що за матеріалами, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що грошові кошти, які містяться на рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка», відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, то існування правової підстави для арешту грошових коштів, які знаходяться на рахунках вказаних товариств із вказаною метою взагалі спростовується. До того ж, ні з клопотання прокурора, ні з ухвали слідчого судді не вбачається реальна сума грошових коштів, яка знаходиться на вказаному рахунку.

Так, визначаючи правову підставу для накладення арешту, слідчий суддя, в постановленій ним ухвалі, послався на вимоги ст. 170 КПК України без обґрунтування накладення арешту на майно з урахуванням конкретного кримінального провадження.

Разом з тим, згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка» відповідають критеріям ст. 170 КПК України та за якими операціями надійшли на вказані у клопотанні прокурора банківські рахунки.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення майно ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка» мають до розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на майно ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка», що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Крім того, а ні прокурором в клопотанні, ані слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано, що кошти, які перебувають на рахунках вищезазначених товариств надійшли з бюджету.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка».

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги директора ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» та директора ОСОБА_6 в інтересах ПВКФ «Фіалка», - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Карпюка Т.С. та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), та належать ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» (код 35776584) №№ 26041000003290, 26008000014341 та ПВКФ «Фіалка» (код 30207687) №№ 26009000014890, 26045000003144, шляхом зупинення видаткових операції з коштами, які надійшли на зазначені рахунки і вже знаходяться на них, окрім здійснення платежів до бюджету та виплату заробітної плати, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Карпюка Т.С. про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), та належать ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» (код 35776584) №№ 26041000003290, 26008000014341 та ПВКФ «Фіалка» (код 30207687) №№ 26009000014890, 26045000003144, шляхом зупинення видаткових операції з коштами, які надійшли на зазначені рахунки і вже знаходяться на них, окрім здійснення платежів до бюджету та виплату заробітної плати, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. МасенкоД.Є. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/655/2018 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Москаленко К.О. Доповідач: Паленик І.Г.