Ухвала суду № 72668448, 27.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Лашевича В.М., Росік Т.В.

з участю секретаря Корчук І.О.

прокурора Станкевича Ю.В.

представників власника майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Амстор Рітейл Груп» ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ШевеленкаО.М., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України СтанкевичемЮ.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на безготівкові грошові кошти ТОВ «Амстор Рітейл Груп» (код ЄДРПОУ 39583591), які розміщені на відкритих у ПАТ «Юнкс Банк» (МФО 322539, м. Київ, вул. Почайнинська, 38) банківських рахунках 26041024809001, 26007024809001, із забороною здійснювати видаткові операції по вказаним рахункам за винятком сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету та виплати заробітної плати.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ «Амстор Рітейл Груп» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Вказує на те, що слідчим суддею належним чином не встановлено відповідності арештованих коштів критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і не встановлено факту, що арештовані кошти набуті саме кримінально-протиправним шляхом. Разом з тим, слідчим суддею не прийнято до уваги і те, що жодній посадовій особі товариства не повідомлено про підозру, незаконність походження грошових коштів слідчим не доведена, вказане товариство не є юридичною особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження та яке несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльність) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Зазначені безготівкові кошти не перебувають у власності будь-якого підозрюваного або обвинуваченого, що також виключає можливість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Відсутність у провадженні цивільних позовів виключає арешт з метою відшкодування шкоди.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт розгляд клопотання проводився без повідомлення товариства, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів провадження, управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014100050011851 від 31.12.2014 за фактами протиправного заволодіння майном та частками у статутному фонді ТОВ «Амстор Трейд», ТОВ «Фудторг», ТОВ «ТрансБуд», ТОВ «Амстор», ТОВ «ТБ «Амстор» та інших підприємств групи компанії «Амстор», зловживання повноваженням особами вказаних підприємств з метою заволодіння незаконно виведеними майновими активами СГД, у тому числі - шляхом підробки та використання завідомо підроблених документів і викрадення печаток та статутних документів, ухилення від сплати податків службовими особами групи компаній «Амстор» та доведення до банкрутства ТОВ «Амстор», за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч.ч.ж 1, 3, 4 ст. 190, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 191, ч. 2 та ч. 3 ст. 206, ч. 2 та ч. 3 ст. 206-2, ст. 219, ст. 356, ч. 2 та ч. 3 ст. 357, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 1 та ч. 2 ст. 364, ч. 1 та ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366, ч. 1 та ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 388 КК України.

21.11.2017 року постановою старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Шевеленка О.М. вказане у клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №12014100050011851 речовим доказом.

22.11.2017 року старший слідчий в ОВС управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Шевеленко О.М., за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України Станкевичем Ю.В., звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на безготівкові грошові кошти ТОВ «Амстор Рітейл Груп» (код ЄДРПОУ 39583591), які розміщені на відкритих у ПАТ «Юнкс Банк» (МФО 322539, м. Київ, вул. Почайнинська, 38) банківських рахунках 26041024809001, 26007024809001, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

22.11.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказане у клопотанні майно, яке є речовим доказом в даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права та свободи власника майна з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що посадовим особам товариства не повідомлено у кримінальному провадженні про підозру, а також відсутності заявленого цивільного позову не заслуговують, на думку колегії суддів, на увагу.

Посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на невідповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є необґрунтованими та такими, які спростовуються наданими матеріалами.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ШевеленкаО.М., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України СтанкевичемЮ.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на безготівкові грошові кошти ТОВ «Амстор Рітейл Груп» (код ЄДРПОУ 39583591), які розміщені на відкритих у ПАТ «Юнкс Банк» (МФО 322539, м. Київ, вул. Почайнинська, 38) банківських рахунках 26041024809001, 26007024809001, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «Амстор Рітейл Груп» ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. ЛашевичВ.М. Росік Т.В.

Справа № 11-сс/796/248/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: Рибак І.О.