Вирок № 72666458, 12.03.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/1214/17

Провадження № 1-кп/592/85/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:

головуючого - судді Косолап М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Павлович Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016200000000433, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.12.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лебедин Сумської області, громадянина України, інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Суми, одруженого, маючого на утриманні двох малолітній дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів прокуратури Сумської області - Петренка А.О., Дронова Р.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисників - Назаренка О.О., Зацепіна В.С.,

потерпілого - ОСОБА_7,

представника потерпілого - ОСОБА_8,

в с т а н о в и в:

Наказом № 135 о/с від 18.05.2016 р. «По особовому складу» по Управлінню патрульної поліції у місті Суми з 12.06.2016 року призначено по батальйону по роті № 1 капрала поліції ОСОБА_1, інспектором, закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером - 0012601.

22.12.2016 року близько 17 години 30 хвилин біля ресторану «McDonald's» по Покровській площі, 15 - а у місті Суми співробітниками роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Суми був затриманий ОСОБА_7 У подальшому, інспектори патрульної поліції ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння доставили ОСОБА_7 до Сумського обласного наркологічного диспансеру, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Куликівська, 43.

22.12.2016 року близько 17 години 46 хвилин, перебуваючи на території Сумського обласного наркологічного диспансеру, інспектор роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Суми ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу, без будь-якого приводу з боку ОСОБА_7, який не вчиняв протиправних дій, за відсутності передбачених Законом України «Про Національну поліцію» підстав, діючи умисно, наніс правим коліном удар у ділянку живота ОСОБА_7, від якого останній відчув сильний біль та упав на землю.

У подальшому, на прохання ОСОБА_7 була викликана швидка медична допомога, яка його госпіталізувала у медичний заклад.

Своїми діями ОСОБА_11 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 згідно висновку судово - медичного експерта тяжкі тілесні ушкодження у виді: Закрита травма живота. Розрив 3-го сегменту печінки. Внутрішньочеревна кровотеча 2-3 ступеню. У епігастральній ділянці по середній лінії синець загальною площею 3,5х3 см.

Ушкодження у вигляді синця в епігастральній ділянці, розриву печінки, що супроводжувалися внутрішньочеревною кровотечею, були небезпечними для життя і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 та ч. 1 ст. 121 КК України не визнав. Суду пояснив, що 22.12.2016 р. під час несення служби, перебуваючи на службовому автомобілі біля Альтанки на планшет отримав виклик, за яким двоє невідомих б'ють третього і прослідував на зупинку громадського транспорту біля ресторану «McDonald's». Зайшов у маршрутний автобус № 52 виявив ОСОБА_7, якого за верхній одяг тримав водій автобуса. З поясної системи вийняв палку резинову. ОСОБА_7 поводився агресивно, тому він зробив спробу розвести їх, продовжив розмову з водієм, а напарниця з потерпілим. Водій пояснив, що ОСОБА_7 вимагав від нього рухатися, хоча автобус слідує за графіком, його намагалися заспокоїти інші пасажири, а він відірвав дзеркало. У потерпілого був синець під оком, а у водія на одежі слід від взуття. Зі слів водія маршрутки він намагався заспокоїти ОСОБА_7, але той його вдарив. Виявивши агресивну поведінку ОСОБА_7, запах алкоголю і неохайний вигляд вирішив провести його огляд на стан алкогольного сп'яніння, а водію маршрутки сказав прослідувати на вул. Першотравневу, 21 у м. Суми для подальшого складання матеріалів. До ОСОБА_7 кайданки не застосовував, під час руху до диспансеру потерпілий погрожував йому та колегам, принижував їх. Приїхавши до наркологічного диспансеру, ОСОБА_7 виходити з автомобіля не хотів, потім вийшов, але не давав змоги закрити дверці. Він обережно за руку попросив потерпілого відійти, той впав на землю і почав кричати, що його штовхають. Опинившись на землі, у положенні лежачі, ОСОБА_7 різко зменшив безпечну дистанцію до нього. Поверхневу перевірку ОСОБА_7 не проводили. Піднявшись, потерпілий правою рукою замахнувся, що у нього викликало загрозу, тому вирішив скоротити дистанцію відштовхнути його коліном - удар був не сильний, опинившись на землі той почав скаржитися, що йому погано. Напарниця викликала швидку допомогу, у лікарні ОСОБА_7 відмовився здавати аналізи, про що він дізнався від лікаря, самовільно покинув приміщення лікарні. Вони відвезли потерпілого у наркологічний диспансер, а потім до відділу поліції на вул. Першотравневу, 21 у м. Суми о 20 годині для оформлення матеріалів. Потерпілий самостійно зайшов у приміщення відділу поліції і він залишив його там. Повторно ОСОБА_7 відвезли до лікарні через 2 години, після того як він його залишив. Зранку йому стало відомо, що ОСОБА_7 забрала швидка у тяжкому стані. У ОСОБА_7 були сліди від кайданок, які він до нього не застосовував. Потерпілого били двоє невідомих у автобусі, він залишив його у відділі поліції, попередньо з'ясувавши у лікарні, що стан здоров'я його нормальний і загрози життю не має, тому підстав вважати що внаслідок його дій ОСОБА_7 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження не має. З цих підстав не визнав цивільний позов. Просив суд не позбавляти його свободи.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, факт вчинення ОСОБА_12 злочину за викладених вище обставин підтверджується наступними, дослідженими у судовому засіданні доказами, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують його винуватість.

Так, потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що 22.12.2016 р. був випивши, повертався з поминального обіду, придбав шаурму і з нею на зупинці громадського транспорту біля ресторану «McDonald's» зайшов у маршрутне таксі № 52. Пасажири почали обурюватися на нього, виник словесний конфлікт, він зробив водію маршрутного таксі зауваження, щодо тривалої зупинки автобуса. Йому запропонували залишити маршрутне таксі. Була ожеледиця, крига на сходах, тому виходячи з маршрутки він зачепив дзеркало заднього виду, яке відпало і водій викликав поліцію, шукав свій телефон. Приїхали працівники поліції, серед яких був ОСОБА_1 повезли його на медичний огляд у наркологічний диспансер. По дорозі до диспансеру конфлікту з поліцейськими не було. Вийшовши з автомобіля поліції біля 3-ї поліклініки у м. Суми його штовхнув ОСОБА_1 від чого він упав у сніговий замет. Самостійно піднявшись був притягнутий за плечі ОСОБА_1 і останній в ділянку живота, нижче ребр наніс йому удар коліном від якого він різко відчув сильний біль і помутніння, почав просити допомогу, бо ставало гірше. Не пам'ятає швидку допомогу, як проходив огляд в наркодиспансері, але у людей у білих халатах просив допомогу. Пам'ятає, як його ОСОБА_1 завів до відділу поліції, де він сидів на дерев'яній лавці, нічого вже не бачив, але чув голоси, потім він «поплив», викликали швидку, його несли сходами на носилках. У відділі поліції до нього силу не застосовували. До удару все чітко пам'ятає, а після - тільки пам'ятає операційний стіл, прийшов до тями вранці наступного дня у реанімаційному відділенні лікарні. Злочином йому завдано матеріальну та моральну шкоду, оскільки більше двох тижнів був на лікуванні у лікарні, має великий шрам на животі, поніс витрати на медикаменти, що підтверджуються чеками. Він втратив працездатність, його дружина не працює, мають на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 років народження. Просив стягнути з обвинуваченого на його користь у відшкодування моральної шкоди 75000 грн. та 2467 грн. 10 коп. матеріальної шкоди. До нього у лікарню приходив ОСОБА_1 вів з ним бесіду, коштів на лікування не надавав.

Показаннями свідка ОСОБА_13, який пояснив, що 22.12.2016 р. перебуваючи на зупинці громадського транспорту біля ресторану «McDonald's» у м. Суми побачив, як з маршрутного таксі № 52 виштовхали чоловіка, який вдарився об тротуар, потім підвівся і знову намагався зайти до автобуса, але отримав прямий удар ногою у ділянку грудної клітини, знову впав і не підводився декілька секунд. Він зателефонував до поліції і повідомив про ці обставини. Потім потерпілий знову підвівся, підбіг до правого дзеркала заднього виду автомобіля і відірвав його. Вибіг водій маршрутки взяв потерпілого «за шквари» і вдарив в обличчя кулаком, потім вибігло 2 чоловіка, що до цього били ОСОБА_7 і затягнули у маршрутне таксі. Його поклали на сидіння і почали бити, потерпілий просив не бити, потім залишився тільки водій. Було видно, що ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння. Він забравши свою посилку з іншого маршрутного таксі підійшов до поліцейських і розповів все, що бачив.

Показаннями свідка ОСОБА_14, який пояснив, що у грудні 2016 р. був водієм маршрутного таксі № 52 на зупинці громадського транспорту біля ресторану «McDonald's» у м. Суми пасажири почали обурюватися на іншого, який використовував нецензурну лайку. Він почав відправлятися, але пасажир попросив відчинити двері і виштовхнули пасажира, яким виявився ОСОБА_7 Піднявшись потерпілий схватився за дзеркало заднього виду і відірвав його. Він підійшов до потерпілого і вдарив його в обличчя, попросив повернутися до салону і викликав поліцію. Потерпілий висловлювався нецензурною лайкою, вдарив ногою в сидіння, чинив супротив працівникам поліції. Він не бачив, як пасажири наносили потерпілому удари. Потерпілий на здоров'я не скаржився, швидку не просив викликати, у нього були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, неадекватна поведінка.

Показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які фактично були очевидцями злочину.

Так, свідок ОСОБА_10 показав, що 22.12.2016 р. прибув за викликом до зупинки громадського транспорту біля ресторану «McDonald's» у м. Суми. ОСОБА_7 неадекватно себе вів, тому він з екіпажом ОСОБА_1 на задньому сидінні патрульного автомобіля супроводжував потерпілого до наркологічного диспансеру на медичний огляд. За кермом був обвинувачений, а на пасажирському сидінні - ОСОБА_9. Приїхавши до наркодиспансеру потерпілий не хотів виходити з автомобіля, ображав їх. У наркодиспансері ОСОБА_7 встановили стан алкогольного сп'яніння, повідомляв, що болить рука - били в маршрутному таксі. Біля диспансеру потерпілий падав у сніг. ОСОБА_9 викликала швидку. Наступного дня в Управлінні патрульної поліції у м. Суми їм керівник демонстрував відео з їх нагрудних камер, де зафіксовано як ОСОБА_15 рукою відштовхнув потерпілого. Він особисто ці події біля диспансеру не бачив.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що у грудні 2016 р. здійснювала патрулювання у екіпажі разом з ОСОБА_1 Під час патрулювання отримали виклик про те, що двоє невідомих б'ють у маршрутному таксі людину. Приїхавши побачили потерпілого ОСОБА_7, розбите праве дзеркало маршрутки. Потерпілий був збуджений, повідомив, що його били, виштовхали з маршрутного таксі, ударили ногою, шукав свій телефон у снігу. Водій повідомив, що потерпілого намагалися заспокоїти. Вони опитали свідка, який пояснив, що потерпілого виштовхали з маршрутного таксі інші пасажири. Перебуваючи у маршрутному таксі ОСОБА_7 скаржився, що болить рука, потім нею махав. З метою проведення огляду ОСОБА_7 на стан алкогольного сп'яніння у наркологічному диспансері сіли у патрульний автомобіль, за кермом був ОСОБА_1, вона поряд з ним, а на задньому сидінні потерпілий з інспектором ОСОБА_10. По дорозі в диспансер потерпілий скаржився на погане самопочуття, швидку викликати не просив. Біля наркодиспансера вийшовши з автомобіля побачила, як потерпілий упав і почав звинувачувати, що його вдарили, викликала швидку допомогу. Швидка допомога забрала потерпілого у лікарню, де нічого не виявили і потім вони знову повернулися у наркодиспансер, ОСОБА_7 пройшов огляд, під час якого лікар запитувала чи не має у нього язви.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що 22.12.2016 р. співробітники поліції на огляд до неї як лікаря нарколога Сумського обласного наркологічного диспансеру, доставили ОСОБА_7, який скаржився на біль у верхній частині живота, стогнав, причину болю їй не пояснював. Їй повідомив, що вживав алкоголь пройшов тест, виявила стан алкогольного сп'яніння. Поліцейські повідомили, що вони були у лікарні, але потерпілий звідти втік.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що 22.12.2016 р. під час її чергування у приймальному відділенні СМКЛ № 1 був доставлений потерпілий ОСОБА_7, який вів себе неадекватно, хамив, скаржився, що його побили працівники поліції у живіт, відмовлявся від обстеження, спустився лікар хірург, а він вже пішов. Тиск у потерпілого був нормальний. Потерпілий встав і пішов за ним пішли працівники поліції. Через години 2-3 потерпілий знову був доставлений до лікарні, але перебував вже у тяжкому стані, мав низький тиск, його відразу направили у операційну. Про доставлення потерпілого до відділення два рази вона сама повідомляла поліцію, оскільки ОСОБА_7 першого разу скаржився на побиття, а другого разу - через стан здоров'я.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що працює хірургом відділення хірургії СМКЛ № 1. Хворий ОСОБА_7 двічі доставлявся до відділення - перший раз о 17 год. 50 хв. нарядом поліції, патологій у нього тоді не виявили, проходити обстеження не захотів - зник з відділення без його дозволу. У медичній картці зі слів хворого зазначено, що вивів водій з маршрутки, поліція повезла на вул. Куликівську, де вдарив поліцейський. Гематома печінки не ренгеноконтрасна її можна виявити при ультразвуковому дослідженні, але у лікарні відсутня така апаратура. При повторному надходженні у хворого був низький артеріальний тиск, тахікардія - прояви болю, при першому надходженні таких ознак не мав, тиск був стабільний, загрози життю не було. Другий раз ОСОБА_7 доставлений о 22 годині у тяжкому стані з травмою живота, внаслідок удару - підкапсульний розрив центрального сегменту печінки, відкрита кровотеча. Хворий перебував в стані алкогольного сп'яніння, тому больовий поріг знижено, спочатку була гематома печінки, а потім розрив. У потерпілого внаслідок травми утворилася підкапсульна гематома, яка в момент утворення не загрожувала життю, проте він міг навіть невдало повернутися і відбувся розрив.

Свідок сторони захисту ОСОБА_19 суду пояснив, що здійснював піший патруль у центрі міста Суми і його повинен був забрати екіпаж патрульного автомобіля ОСОБА_1 Разом вони проїхали до міської лікарні зустріли лікаря, який вийшов з оглядової і повідомив, що ушкоджень у особи і протипоказань не має. Цією особою виявився потерпілий, у якого був явно виражений стан алкогольного сп'яніння і вони разом поїхали у наркологічний диспансер, щоб потім у відділі поліції скласти необхідні документи. Під час поїздки у автомобілі потерпілий на біль не скаржився. Потерпілий пройшов огляд у наркологічному диспансері після чого привезли у відділ поліції, розглянув ОСОБА_1 справу за ст. 178 КУпАП і залишили в інспекторській чергової частини Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області.

Вказаний свідок фактично підтвердив, що з лікарні ОСОБА_7 не самостійно пішов, а був супроводжений ОСОБА_1 до наркологічного диспансеру для проходження огляду.

Вина ОСОБА_1 підтверджується наступними письмовими доказами.

Витягом з наказу від 18.05.2016 № 135 о/с Департаменту патрульної поліції Національної поліції України відповідно до якого по Управлінню патрульної поліції у місті Суми по батальйону по роті № 1 капрала поліції ОСОБА_1 призначено інспектором з закріпленням спеціального жетону з індивідуальним номером - 0012601 (Т. 1 а.с. 87).

Протокол проведення слідчого експерименту від 16.01.2017 р. з фототаблицями до нього за участю потерпілого ОСОБА_7, який продемонстрував механізм нанесення йому ОСОБА_12 удару коліном правої ноги в живіт, попередньо вхопивши двома руками за плечі (Т. 1 а.с. 157 - 160).

Висновком експерта № 59 від 20.01.2017 р., складеним судово-медичним експертом ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_20 після проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_7 (Т. 1 а.с. 170 - 171).

Відповідно до вказаного висновку ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні в реанімаційному і хірургічному відділеннях Першої міської клінічної лікарні з 22.12.2016 р. по 04.01.2017 р. з діагнозом: «Закрита травма живота. Розрив 3-го сегменту печінки. Внутрішньо черевна кровотеча 2-3 ступеню. Геморагічний шок 2 ступеню. Алкогольне сп'яніння». При надходженні до відділення було виявлено «у епігастральній ділянці по середній лінії крововилив загальною площею 3,5х3 см., садно у лівій скроневій ділянці 2,2х4 см., садно у ділянці правої ключиці 3х6,5 см.».

Вказані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень і могли утворитися при нанесенні ударів руками, ногами і тому подібними предметами. Ушкодження не несуть у собі ідентифікуючі ознаки травмуючих предметів і могли утворитися при нанесенні ударів руками, ногами і т.п. предметами. Кількість травмуючих впливів не менше трьох (епігастральна ділянка, ліва скронева ділянка і ділянка правої ключиці).

Утворення зазначених ушкоджень при падінні з вертикального положення малоймовірне, враховуючи їх характер та локалізацію. Взаєморозташування потерпілого та нападаючого у момент заподіяння тілесних ушкоджень могло бути будь-яким можливим для нанесення ударів.

Ушкодження у виді синця епігастральної ділянки, розрив печінки супроводжувалися внутрішньочеревною кровотечою, є небезпечними для життя і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Ушкодження у виді саден кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Ушкодження могли утворитися у строк, вказаний у постанові - 22.12.2016 р., що підтверджується медичною документацією.

Ушкодження у виді синця епігастральної ділянки, розриву печінки, що супроводжувалися внутрішньочеревною кровотечою могли утворитися за обставин, указаних і продемонстрованих потерпілим під час проведення слідчого експерименту, тобто при нанесенні йому удару коліном у живіт. Механізм утворення ушкоджень у виді садна не був продемонстрований потерпілим під час проведення слідчого експерименту.

У судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_20 на роз'яснення вищевказаного висновку пояснив, що потерпілий отримав синець (крововилив) в епігастральну ділянку від прикладення сили. Виключається отримання травми від падіння. Травма могла утворитися при цілеспрямованого ударі тупим предметом в епігастральну ділянку або поштовху, оскільки наявне місце прикладення травмуючої сили - синець. У місці найбільшого прикладення сили відбулося викривлення печінки і розрив капсули. При слідчому експерименті, протокол якого надано при проведенні експертизи потерпілий показав механізм утворення травми - удар коліном в верхню ділянку живота близько до прямого кута. При такому механізмі потерпілий міг отримати тяжке тілесне ушкодження.

Експертне дослідження, за наслідками якого складено вищевказаний висновок, проведено на підставі медичної документації на потерпілого ОСОБА_7, отриманої на підставі ухвали слідчого судді Зарічного району м. Суми від 18.01.2017 р., зокрема: картки стаціонарного хворого № 10352, картки пацієнта, який вибув зі стаціонару № 10352, медичної документації - передопераційного огляду анастезіолога та протоколу загального знеболення від 22.12.2016 р., результатів медичних досліджень; виписки із медичної картки стаціонарного (амбулаторного) хворого (Т. 1 а.с. 161 - 165, 172 - 226).

Так, у історії хвороби № 10352 наявний запис: «22.12.16 22.32 огляд ург. хірурга зазначено наступний анамнез хвороби: травму отримав в побуті (із слів хворого) 17й годині, під час обстеження в наркодиспансері на Куликівській, 44 був побитий працівниками поліції. О 18.55 був доставлений в КУ СМКЛ № 1, на приймальне відділення, був взятий аналіз крові та виконано рентгенологічне обстеження ОЧП і ОГК. О 19.15 хворий самостійно покинув приймальне відділення. О 22.35 був доставлений знову бригадою ШМД, оглянутий хірургом і госпіталізований у лікарню. Локально: в епігастральній ділянці, по середній лінії крововилив загальною площею 3,5х3 см; пальпація ділянки крововиливу помірно болюча» (Т. 1 а.с. 189).

Крім того, вина ОСОБА_11 підтверджується дослідженими судовому засіданні відеозаписами з нагрудних реєстраторів поліцейських (Т. 1 а.с. 108) (лазерний диск DVD-R 16х, 4,7 Gb, 120 min).

Протоколом огляду речей від 16.12.2016 р. відповідно до якого предметом огляду є DVD-R 16х, 4,7 Gb, 120 min на якому міститься папка з назвою «ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_25». З перегляду файлу 20161222205832001763.mov, на якому мається безперервний відеозапис з 17:42 год. по 17:47 год., встановлено о 17 год. 46 хв. 55 сек. факт нанесення удару працівником патрульної поліції коліном правої ноги, котрий прийшовся у тулуб в район живота ОСОБА_7, останній упав на землю.

Переглядом файлу 20161222203740001735.mov встановлено, що на ньому мається безперервний відеозапис з 17:40 год. по 17:47 год. Зафіксовано факт нанесення удару працівником патрульної поліції коліном правої ноги, котрий прийшовся у тулуб в район живота ОСОБА_7, який впав на землю після вказаного удару. Дана подія зафіксована о 17 год. 46 хв. 55 сек. (Т. 1 а.с. 109).

Судом досліджено наданий стороною обвинувачення лазерний диск DVD-R 16х, 4,7 Gb, 120 min, при цьому за клопотанням сторони захисту досліджено не лише два файли вказані у протоколі огляду речей, а всі наявні на диску.

З досліджених відеозаписів вбачається факт перебування інспекторів патрульної поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_9 у маршрутному таксі № 52, де водій розповідає про пошкодження дзеркала, вартістю 500 грн. ОСОБА_7, останній просить знайти його телефон. ОСОБА_9 розмовляє з ОСОБА_13, який розповідає у зв'язку з чим викликав поліцію - двоє чоловіків почали виштовхувати потерпілого з маршрутки, той упав голосно кричав. Зазначив, що можливо йому зламали руку. Через деякий час потерпілий піднявся і відірвав дзеркало. Інспектор поліції з жіночим голосом доповідає по телефону про конфлікт між пасажиром, який перебуває у стані алкогольного сп'яніння і водієм маршрутного таксі. Потім ОСОБА_7 ведуть взявши під руки та опустивши голову інспектори поліції до службового автомобіля і на ньому їдуть до наркологічного диспансеру. При цьому ОСОБА_7 веде з інспекторами патрульної поліції бесіду, йому роблять зауваження не махати руками.

На файлі 20161222205832001763 зафіксовано, як після зупинки автомобіля о 17:46:25 ОСОБА_7 на пропозицію ОСОБА_1 не хоче виходити з автомобіля, просить щоб він відійшов, говорить «отойди», вийшовши падає на сніг і говорить: «А че ты меня толкнул?». При цьому ОСОБА_9 говорить «акуратно, встаем».

О 17:46:56 зафіксовано, як ОСОБА_1 з розгону завдає удар ОСОБА_7 правим коліном у ділянку живота, на що останній починає кричати.

На файлі 20161222203740001735, який знаходиться у папці «ОСОБА_10» зафіксовано, як після зупинки автомобіля ОСОБА_7 не хоче щоб підходив ОСОБА_1, той підходить і зачиняє після виходу потерпілого двері автомобіля. ОСОБА_7, опинившись на снігу висловлює претензії, що ОСОБА_21 його штовхнув. О 17:46:55 год. ОСОБА_1 наносить удар ОСОБА_7 правим коліном у ділянку живота, на що останній починає кричати від болю.

У подальшому О 17:54 ОСОБА_7 стоне, скаржиться на біль, ОСОБА_9, повідомляє, що йому поможуть піднятися, щоб він не плакав. Між собою працівники поліції ведуть розмову, що необхідно для проходження огляду «чтоб адекватный был, нас оттуда выгонят». Потерпілому пропонують ліки від болю у шлунку потім приїздить бригада швидкої допомоги о 18:17 і ОСОБА_7 не може піднятися.

На відео також зафіксовано, що після лікарні ОСОБА_7 знову везуть до наркологічного диспансеру, він скаржиться на біль. Під час огляду лікар повідомляє, що потерпілий погано виглядає і з ним погано і біль не симулює.

Обставина, що на відео реєстраторах зафіксовані потерпілий ОСОБА_7, інспектори поліції ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час судового розгляду не спростовувалась і не заперечувалась.

Зазначені відеозаписи, які у розумінні ст. 99 КПК України є документами та доказами отримані слідчим у порядку ст. 93 КПК України (Т. 1 а.с. 86).

Стороною захисту заявлене клопотання про визнання недопустимим доказом вищевказаного диску DVD-R 16х, 4,7 Gb, 120 min, оскільки він не є оригіналом носія на який здійснювався відеозапис.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, що визначено ч. 2 ст. 84 КПК України.

Відповідно до ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Верховний Суд України у постанові від 09.06.2016 р. по справі №5-360кс15 звернув увагу на те, що в самій назві статті 87 КПК законодавець визнання доказів недопустимими обумовив їх отриманням внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У даному випадку саме інспектори поліції, які приїхали за викликом - ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 здійснювали відеозапис на нагрудні реєстратори, отримані для виконання своїх посадових обов'язків, що узгоджується з вимогами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Саме цей носій інформації наданий на запит слідчого у порядку ст. 93 КПК України.

Визначених ст.ст. 86, 87 КПК України підстав для визнання недопустимим як доказу диску DVD-R 16х, 4,7 Gb, 120 min з зображенням відеозаписів не встановлено.

Покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які разом з обвинуваченим супроводжували ОСОБА_7 на медичний огляд до наркологічними диспансеру, а також відеозаписи з їх нагрудних реєстраторів жодним чином не підтвердили версію ОСОБА_1, щодо зменшення потерпілим безпечної дистанції лежачи на землі та вчинення останнім дій, які б могли викликати загрозу життю чи здоров'ю обвинуваченого. Саме після нанесення цього удару потерпілий почав постійно скаржитися на біль, відчував себе погано, не міг підвестися на ноги, навіть слідувати до наркологічного диспансеру на огляд. Про побиття потерпілого поліцейським (а не будь-якими іншими особами) ОСОБА_7 повідомив у лікарні, що відображено у історії хвороби та підтверджено показами свідка ОСОБА_17

Дійсно, свідок ОСОБА_13, який викликав поліцію пояснив, що бачив як двоє невідомих виштовхали ногами ОСОБА_7 з маршрутки. Проте, під час поїздки від зупинки громадського транспорту до наркологічного диспансеру ОСОБА_7 на будь-який біль у животі не скаржився, а скаржитися почав виключно після нанесення удару ОСОБА_1 Саме після цього удару потерпілому пропонувалися ліки від болі у шлунку, що зафіксовано на нагрудних відеореєстраторах поліцейських.

Зокрема, експерт роз'яснив, що на тілі потерпілого залишилося місце прикладення сили - синець у епігастральній ділянці, відбулося викривлення печінки і розрив капсули. При цьому встановлене тяжке тілесне ушкодження утворитися при падінні з вертикального положення не могло, що зазначено у висновку експерта та останній роз'яснив суду.

Будь-яких доказів, які б свідчили про застосування до потерпілого спеціальних засобів - кайданок, зокрема і іншими працівниками поліції у відділі поліції після 20 години 22.12.2016 р. суду не надано і історія хвороби ОСОБА_7 таких записів не містить.

Незважаючи на те, що ОСОБА_7 22.12.2016 р. перебував у стані алкогольного сп'яніння, суд бере до уваги повідомлені ним обставини заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_1, оскільки його показання підтверджуються сукупністю інших досліджених та вищенаведених доказів.

Підстав не довіряти вищенаведеним доказам у суду не має, оскільки вони будь-яких сумнівів у їх належності, допустимості, достовірності і достатності не викликають, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим надану стороною обвинувачення - фотокопію рапорта ст. юрисконсульта УПП в м. Суми Департаменту патрульної поліції ОСОБА_22 (Т. 1 а.с. 155-156) суд не бере до уваги як доказ, оскільки він не є процесуальним джерелом доказів визначеним у ч. 2 ст. 84 КПК України.

Таким чином досліджені докази у їх сукупності підтверджують той факт, що унаслідок нанесення ОСОБА_1 правим коліном удару у ділянку живота ОСОБА_7 останньому заподіяне тяжке тілесне ушкодження у вигляді синця в епігастральній ділянці, розриву печінки, що супроводжувалися внутрішньочеревною кровотечею.

Оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку доведена у повному обсязі та його протиправні дії кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він заподіяв ОСОБА_7 умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України сформульоване наступним чином.

За вчинення умисних дій, які виразилися у перевищенні службових повноважень працівником правоохоронного органу у спосіб нанесення 22.12.2016 близько 17:46 год. удару правим коліном у тулуб, який прийшовся ОСОБА_7 у район живота, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України тобто «Перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу», а саме умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, і які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення вищезазначених дій «що супроводжувалися насильством, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями».

Диспозиція частини 2 статті 365 КК України передбачає відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Відповідальність за кваліфіковані види перевищення влади або службових повноважень настає лише за наявності всіх ознак злочину, передбачених ч. 1 ст. 365 КК, і хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 зазначеної статті (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень»).

Відповідно до пункту 3 Примітки до статті 364 КК України - істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Пункти 3 і 4 примітки до статті 364 КК України, у яких містяться нормативні визначення для складів злочинів у сфері службової діяльності ознак - «істотна шкода» та «тяжкі наслідки» викладено у новій редакції Законом України від 21.02.2014 р. № 1261-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» (далі - Закон № 1261-VII).

З набранням чинності Законом № 1261-VII виклад пункту 3 примітки статті 364 КК зазнав змін, оскільки законодавець уже не використовує у нормативних визначеннях ознаки «істотна шкода» сполучник «якщо» і тому чинна редакція цього положення охоплює майнову шкоду, яка досягла розміру, що у 100 (сто) і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Указана обставина дає підстави для висновку, що «істотна шкода» як суспільно небезпечний наслідок діянь, передбачених частиною першою статті 365 КК стала формалізованою.

Таким чином, з урахуванням положень пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункту 3 Примітки до ст. 364 КК України істотною шкодою у статті 365 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що на грудень 2016 року становило 68900 гривень (689,00 грн. х 100).

Диспозиція частини першої статті 365 КК, якою передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру).

Так, за конкретних обставин справи, наслідки нематеріального характеру, які піддаються грошовій оцінці (реальна шкода) та відповідно до такої оцінки досягли встановленого розміру («істотної шкоди» чи «тяжких наслідків») із заподіянням шкоди охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (соціального, політичного, морального, організаційного чи, іншого характеру), можуть бути із: спричинення фізичної шкоди - витрати на лікування чи протезування потерпілої особи; порушення законних прав та інтересів громадян - витрати на відновлення таких прав (виплати незаконно взятому під варту чи ув'язненому або незаконно звільненому з роботи чи навчання, відшкодування за невиконання судового рішення, компенсацію шкоди від поширення відомостей, які ганьблять особу тощо); політичної шкоди (витрати на проведення нових виборів та заходів антитерористичного характеру тощо); організаційної шкоди (витрати на відновлення роботи установи).

При цьому у судовому рішенні має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру також має бути належним чином підтверджено (в т.ч. цивільним позовом, як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди) та не викликати сумніву.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню , зокрема вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора (стаття 92 КПК України).

Однак у обвинувальному акті, у якому висунуто обвинувачення та у межах якого суд здійснює судовий розгляд відповідно до ст. 337 КПК України, умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень і які завдали істотної шкоди охоронюваним правам та інтересам окремих громадян, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення вищезазначених дій «що супроводжувалися насильством, а також болісними і такими, що ображають людську гідність потерпілого, діями» не дістало грошової оцінки - не доведено, що внаслідок цих дій потерпілий ОСОБА_7 зазнав майнових витрат, що перевищують 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 68900 грн.

14.03.2017 р. потерпілий ОСОБА_7 звернувся до суду з цивільним позовом, який ним подано до початку судового розгляду і просив стягнути у відшкодування реальної матеріальної шкоди 2467,10 грн., що підтверджуються наданими ним фіскальними чеками та 75000 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Таким чином, доказів, які б достовірно належним чином підтверджували поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 вчинив умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які б завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_7, тобто реальної майнової шкоди у розмірі більше 68900 гривень стороною обвинувачення суду не надано.

Саме по собі умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями без чітко встановленого та доведеного розміру таких наслідків, які повинні бути виражені у грошовій одиниці та становити не менше 68900 грн., не тягне за собою факту спричинення «істотної шкоди».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 27 жовтня 2016 року по справі № 5-99 кс16, який у даному випадку ураховується судом.

У зв'язку з внесенням змін до пункту 4 Примітки до ст. 364 КК України Законом № 1261-VII з визначенням «тяжких наслідків» залежно від їх розміру (які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян), суспільно небезпечні наслідки діянь, передбачених ч. 3 ст. 365 КК стали також формалізованими.

З наведених підстав суд вважає необґрунтованими посилання представника потерпілого ОСОБА_8 на необхідність кваліфікацій дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 365 КК України.

На підставі викладеного, всебічно, повно дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами, тому суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_11 невинуватим і виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди керуються принципами призначення покарання (ст. 65 КК), до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливість покарання визначається і з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 на підставі ст. 66 КК України суд відносить: молодий вік обвинуваченого, наявність у нього на утриманні дружини та двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4.

Оскільки ОСОБА_1 є працівником поліції і для призначення на посаду обов'язковою умовою є відсутність судимості, обставину що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності і не має судимості суд не може віднести до обставин, які пом'якшують покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (Т. 1 а.с. 227- 229).

Відповідно до досудової доповіді на обвинуваченого, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі на певний строк, оскільки він не становить небезпеку для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи, з метою виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень, можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (Т. 1 а.с. 74 - 76).

Враховуючи дані про особу ОСОБА_1, обставини, що пом'якшують його покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, думку потерпілого висловлену його представником, які наполягали на призначенні реального покарання без застосування положень ст. 69 і ст. 75 КК України, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у межах санкції статті у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.

Ураховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України надані у п.15 постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р., оскільки суд визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні тяжкого злочину і він має спеціальне звання «лейтенант поліції» (Т. 2 а.с. 75), до нього на підставі ст. 54 КК України слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання «лейтенант поліції», не вказане у санкції статті 121 КК України.

З огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого суд вважає, що саме таке покарання необхідне та достатнє для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нових злочинів.

Судовим розглядом підстав для призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (ст. 69 КК України), а також для звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) не встановлено.

Потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні, відповідно до якого він просить стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальну шкоду у розмірі 2467 грн. 10 коп. та 75000 грн. у відшкодування моральної шкоди (Т. 1 а.с. 60 - 61).

В обґрунтування позову потерпілий посилається на те, що у зв'язку з заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень він переніс хірургічне втручання, перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, втратив можливість ведення активного способу життя. На придбання ліків та медикаментів він витратив згідно збережених чеків 2467 грн. 10 коп. Через хірургічне втручання заборонено піднімати вагу понад 8 кг., господарські обов'язки по будинку лягли на плечі дружини, не може без обмежень спілкуватися з дітьми. Тривалий час він не міг спокійно засипати, не може відновити душевну рівновагу (Т. 1 а.с. 60).

Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій у результаті кримінального правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, проводиться фізичною або юридичною особою, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі. Така особа зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані лікуванням та необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23, ст. 1167 ЦК України, моральна шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню, якщо шкода заподіяна знівеченням або ушкодженням здоров'я. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок знівечення або пошкодження здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 9 постанови № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно наданих ОСОБА_7 фіскальних чеків за період з 23.12.2017 р. по 29.12.2017 р. на ліки та медикаменти витрачено 2467,10 грн.

Медичні препарати згідно наданих чеків були придбані у аптеці, що розташована у приміщенні лікарні, у якій ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні, медичні препарати призначалися потерпілому, що вбачається з медичної карти хворого.

Разом з тим, необхідність придбання соски пустушки «лакомка» з ковпачком, яка придбана згідно чеку від 25.12.2016 р. за 13 грн. з медичної документації, наданої суду не вбачається і на цю обставину посилалася сторона захисту.

Оскільки судом встановлено доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_7 зазнав тяжких тілесних ушкоджень і у зв'язку з цим потребував витрат на лікування, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 2454,10 грн. (2467,10-13).

Судом враховується, що ОСОБА_7 має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_6 (Т. 1 а.с. 64, 65), двоє малолітніх дітей є і у родині обвинуваченого та його дружина також не працює.

Ураховуючи характер, глибину моральних і фізичних страждань потерпілого, заподіяння шкоди здоров'ю, перенесене хірургічне втручання, тривалість лікування, порушення сну, порушення душевної рівноваги, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає необхідним позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково - стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого у відшкодування спричиненої моральної шкоди 60000 грн.

Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого під час досудового розслідування не застосовувався, прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу не заявлялось, а тому суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 373 і 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 54 КК України призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання «лейтенант поліції».

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 2454 (дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) гривні 10 коп. - у відшкодування матеріальної шкоди та 60000 (шістдесят тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині вимог - відмовити.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Процесуальні витрати, речові докази - відсутні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Косолап