Рішення № 72666165, 07.03.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/70/18

Провадження №2/603/101/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання - Сандалюка О.В.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Велеснівської сільської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області до Велеснівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до якого входить одноповерховий житловий будинок загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 63,1 кв.м. під літерою «А», Комора «Б», Стайня «В», Стодола з підвалом «Г», Гараж «Д», Літня кухня «Е», Огорожа №1, Ворота, хв. №2, Огорожа №3, Доріжка №4, Відмостка №5;

а також право на:

- земельну частку (пай) в спілці селян «Дружба», згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під НОМЕР_3.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його дідусь - ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з:

- земельної частки (пай) в спілці селян «Дружба», згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під НОМЕР_3.

Дане спадкове майно прийняла його дочка, мати позивача - ОСОБА_3 оскільки вступила у фактичне управління спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер батько позивача - ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з:

- житлового будикук з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до якого входить одноповерховий житловий будинок загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 63,1 кв.м. під літерою «А», Комора «Б», Стайня «В», Стодола з підвалом «Г», Гараж «Д», Літня кухня «Е», Огорожа №1, Ворота, хв. №2, Огорожа №3, Доріжка №4, Відмостка №5.

Дане спадкове майно прийняла його дружина, мати позивача - ОСОБА_3 оскільки відноситься до спадкоємців першої черги та на час відкриття спадщини з спадкодавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла мати позивача - ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з:

- житлового будикук з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до якого входить одноповерховий житловий будинок загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 63,1 кв.м. під літерою «А», Комора «Б», Стайня «В», Стодола з підвалом «Г», Гараж «Д», Літня кухня «Е», Огорожа №1, Ворота, хв. №2, Огорожа №3, Доріжка №4, Відмостка №5;

- земельної частки (пай) в спілці селян «Дружба», згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під НОМЕР_3.

Позивач вважає, що саме він повинен успадковувати за померлою спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за законом першої черги як син спадкодавця і як особа, яка проживала на час відкриття спадщини з спадкодавцем.

Позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що ОСОБА_3 за життя не встигла виготовити правовстановлюючі документ на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_2 та чоловіка ОСОБА_4 та відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в його відсутності.

Відповідач - представник Велеснівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з'явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 77 років в с.Велеснів Монастириського району Тернопільської області помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 актовий запис №10.

Ще за життя померлому належало право на:

- земельну частку (пай) в спілці селян «Дружба», згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під НОМЕР_3, що підтверджується інформацією про грошову оцінку земельної ділянки (паю) №403/86-16 від 07.09.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи вказане майно ОСОБА_2 фактично успадкувала його дочка, як спадкоємець першої черги - ОСОБА_3, що підтверджується довідкою №259 від 06.09.2017 року, виданою виконавчим комітетом Велеснівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

Родинні відносини між померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються:

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 згідно якого ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5;

- свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 06.02.1974 року згідно якого ОСОБА_3 змінила своє дошлюбне прізвище «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».

Щодо спадкового майна, яке належало ОСОБА_2, а саме, земельної частки (пай) в спілці селян «Дружба», згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під НОМЕР_3 і яке фактично прийняла ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (16.01.2003р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи на час смерті ОСОБА_2, тобто на час відкриття спадщини, був чинним ЦК Української РСР 1963 року, тому при вирішенні питання про прийняття ОСОБА_3 спадщини у вигляді земельної ділянки та визнання за нею права власності на це майно в порядку спадкування за законом необхідно керуватися ст. 549 ЦК Української РСР в якій зазначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені).

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України в п.65 правових позицій від 01.12.97 vd971201 висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році роз'яснила, що відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) і прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

В зв'язку з наведеним та у відповідності до роз'яснень Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року щодо питання визначення належності майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) суд вважає, що ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 як дочка спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року у віці 62 років в м.Монастириська Тернопільської області помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 виданого Велеснівською сільською радою Монастириського району Тернопільської області 22.03.2014 року, актовий запис №07.

Ще за життя померлому належав:

- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до якого входить одноповерховий житловий будинок загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 63,1 кв.м. під літерою «А», Комора «Б», Стайня «В», Стодола з підвалом «Г», Гараж «Д», Літня кухня «Е», Огорожа №1, Ворота, хв. №2, Огорожа №3, Доріжка №4, Відмостка №5, який станом на 15.04.1991 року належав до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_4, що підтверджується копією Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Монастириської районної ради народних депутатів №97 від 25.05.1990 року, здійснено реєстровий напис в реєстрову книгу №1 стор. №20 за реєстровим №20.

До введення в дію Закону України «Про власність» частка майна померлого члена колгоспного двору з майна колгоспного двору не виділялась, а залишалась в спільній власності решти членів колгоспного двору. Майно колгоспного двору спадкувались тільки в разі смерті останнього члену колгоспного двору. Такий порядок спадкування поширюється на випадки припинення колгоспного двору з цих підстав до 01.07.1990 року. З введенням в дію Закону України «Про власність» в разі смерті члена колгоспного двору після 30.06.1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його членів, проте з 15.04.1991 року двір втратив статус колгоспного двору.

Як вбачається з матеріалів справи вказане майно ОСОБА_4 фактично успадкувала його дружина, як спадкоємець першої черги - ОСОБА_3, що підтверджується довідкою №27 від 06.09.2017 року, виданою виконавчим комітетом Велеснівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно якої встановлено, що на день смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року у житловому будинку в АДРЕСА_3 проживала і була зареєстрована його дружина ОСОБА_3.

Шлюбні відносини між померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджуються:

- свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 06.02.1974 року згідно якого ОСОБА_3 змінила своє дошлюбне прізвище «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» і є дружиною ОСОБА_4.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В зв'язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_3 вважається такою, що фактично прийняла спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, як спадкоємець першої черги за законом, оскільки проживала на час відкриття спадщини з померлим.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року у віці 62 років в с.Велеснів Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 виданого Велеснівською сільською радою Монастириського району Тернопільської області 20.10.2015 року, актовий запис №13.

Ще за життя, як встановлено в судовому засіданні, померлій належали:

- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до якого входить одноповерховий житловий будинок загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 63,1 кв.м. під літерою «А», Комора «Б», Стайня «В», Стодола з підвалом «Г», Гараж «Д», Літня кухня «Е», Огорожа №1, Ворота, хв. №2, Огорожа №3, Доріжка №4, Відмостка №5;

а також право на:

- земельну частку (пай) в спілці селян «Дружба», згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під НОМЕР_3.

Родинні відносини між померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 підтверджуються:

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 виданого Велеснівською сільською радою Монастириського району Тернопільської області 13.07.2074 року, згідно якого ОСОБА_3 є мамою ОСОБА_1.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В зв'язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, як спадкоємець першої черги за законом, оскільки проживав на час відкриття спадщини з померлою, що підтверджується довідкою наданою виконавчим комітетом Велеснівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області №260 від 06.09.2017 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що оригінал вказаного Сертифікату та правовстановлюючий документ на зазначений будинок були втрачені про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме, в газеті «Вісті Придністров'я» від 02.02.2018 року.

Згідно даного повідомлення вбачається, що свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, видане Монастириською районною радою народних депутатів 25.05.1990 року ОСОБА_4, загублено.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому у положенні п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

В судовому засіданні було встановлено існування оригіналу Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під НОМЕР_3 та Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Монастириської районної ради народних депутатів №97 від 25.05.1990 року та здійснено реєстровий напис в реєстрову книгу №1 стор. №20 за реєстровим №20.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливість з даних причин оформити спадщину в установленому законом порядку доведена матеріалами справи.

Суд не бере до уваги заяву ОСОБА_7, засвідчену секретарем Велеснівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області 29.12.2017 року та зареєстровану в реєстрі за №49, який мав би право на спадкове майно зазначене в позовній заяві, згідно якої він відмовився від своєї частки у спадщині, так як, згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Натомість, вищевказана заява ОСОБА_7 свідчить про те, що він вказаної в позовній заяві спадщини не приймав, йому відомо про заявлені вимоги ОСОБА_1 та щодо них не заперечує, так як протягом розгляду справи в суді заперечень проти позову не подавав і ніяких дій, які б могли помішати позивачу у задоволенні його заявлених вимогах не вчиняв.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним в позовній заяві, а отже він як спадкоємець за законом має право на вказане в позовній заяві спадкове майно, інших спадкоємців, які б претендували на дане спадкове майно у спадщині судом не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини на вказане в позовній заяві майно в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред'явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, тому є підстави визнати за ним право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являються житловий будинок з надвірними будівлями та право на земельну частку (пай).

В зв'язку з наведеним та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на спадкове майно згідно позовних вимог.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 529, 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), проживаючого за адресою АДРЕСА_4 до Велеснівської сільської ради (код ЄРПОУ 04396035), юридична адреса місцезнаходження: вул.Нагірянка №10 с.Велеснів Монастириського району Тернопільської області, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме, на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до якого входить одноповерховий житловий будинок загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 63,1 кв.м. під літерою «А», Комора «Б», Стайня «В», Стодола з підвалом «Г», Гараж «Д», Літня кухня «Е», Огорожа №1, Ворота, хв. №2, Огорожа №3, Доріжка №4, Відмостка №5, в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право на:

-земельну частку (пай) в спілці селян «Дружба», згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під НОМЕР_3, в порядку спадкування за законом

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. М. Іванчук