Постанова № 72665845, 12.03.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року

м.Суми

Справа №592/6480/17

Провадження № 22-ц/788/313/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,

за участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми в складі судді Костенка В.Г. від 20 грудня 2017 року, ухвалене у м. Суми, повне рішення складене 27 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) пред'явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 06 серпня 2014 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 10000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку» .

Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором станом на 11 квітня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 38871 грн 14 коп., яка складається із 20759 грн 77 коп. заборгованості за кредитом; 4584 грн 46 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 11199 грн 71 коп. пені; 500 грн (фіксована частина) і 1827 грн 20 коп. (процентна складова) штрафу.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2017 року позов задоволений частково (ас. 61).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПриватБанку заборгованість за тілом кредиту в сумі 20759 грн 77 коп., відшкодування витрат 848 грн 00 коп., а всього 21607 грн 77 коп.

Відмовити у задоволенні позову ПриватБанку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами 4584 грн 46 коп., пені 11199 грн 71 коп., штрафу у сумі 2327 грн 20 коп.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту в сумі 20759 грн 77 коп. Підстави для стягнення відсотків, пені; штрафу (відсоткова складова і фіксована складова) відсутні, оскільки ПриватБанк не довів факт укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов і доданий до нього розрахунок.

У січні 2018 року ПриватБанк подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення в частині відмови у стягненні процентів, пені та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при визначенні розміру заборгованості суд не урахував факт укладення сторонами договору-приєднання, складовою якого є зазначені Умови та правила надання банківських послуг; а також отримання кредитних коштів, користування ними і часткове погашення заборгованості за кредитом боржником, який не оспорював визначений позивачем розмір заборгованості.

ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник ПриватБанку Гакаль Р.В. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог частини одинадцятої ст. 128 ЦПК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 06 серпня 2014 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 10000 грн.

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 11 квітня 2017 року становить 38871 грн 14 коп. і складається із 20759 грн 77 коп. заборгованості за кредитом; 4584 грн 46 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 11199 грн 71 коп. пені; 500 грн (фіксована частина) і 1827 грн 20 коп. (процентна складова) штрафу.

Ухвалюючи рішення, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором порушені законні права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення 20759 грн 77 коп. заборгованості за тілом кредиту.

Відмовляючи у стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом, пені і штрафів, суд мотивував висновок тим, що анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, на які посилався позивач, не містять умов щодо розміру процентів за користування кредитом, пені і штрафів.

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що розмір процентів визначається на рівні облікової ставки НБУ у разі, якщо договором не встановлений їх розмір.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд правильно установив, що 06 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), який складається з анкети-заяви останнього про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів банку. За умовами цього договору ПриватБанк надав боржнику кредит у розмірі 10000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Інших умов договору сторони не підписували.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору і досягнення згоди щодо усіх істотних умов позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT; «Універсальна GOLD», - якими передбачені різні базові процентні ставки в місяць для кожного типу кредитної картки (ас. 7).

Разом з тим, встановлено, що матеріали справи не містять доказів про оформлення і отримання ОСОБА_1 певного типу кредитної картки з наведеного переліку; так само не містить жодної конкретики з цього приводу і додана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 06 серпня 2014 року (ас. 6).

Крім того, позивачем на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 3,6% на місяць, а також розміру пені, штрафу, як зазначено у позовній заяві та як зазначено у розрахунку заборгованості, не надано; як і не надано доказів про ознайомлення відповідача з таким розміром процентної ставки, які б містили його підпис, строк дії договору, інших умов кредитування.

Отже, установивши, що розмір пені та штрафу не передбачений договором, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені; штрафу (відсоткова складова і фіксована складова), що є предметом апеляційного розгляду, з підстав недоведеності позивачем факту укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов та доданий до нього розрахунок.

Відхиляючи довід скарги про те, що в даному випадку договір не вимагає підпису позичальника в Умовах і правилах надання банківських послуг, апеляційний суд виходить з того, що Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови і правила були чинними під час укладення договору. Проте матеріали справи належних доказів на підтвердження цих обставин не містять.

Суд апеляційної інстанції відхиляє довід скарги, що суд не урахував користування позичальником кредитними коштами, оскільки з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 здійснював погашення кредиту, але це не є діями, що свідчать про визнання ним боргу в заявленому позивачем розмірі, у тому числі щодо процентів, розрахованих із ставки 3,6% на місяць, пені та штрафів (ас. 5).

Однак, не можна погодитись з висновком суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом повністю.

Виходячи із суті кредитних правовідносин, позичальник зобов'язується повернути кредитору кредит і сплатити проценти.

Суд першої інстанції, правильно установивши, що доказів про встановлення договором процентної ставки у розмірі 3,6% на місяць позивач не надав, не урахував наведені норми права, у тому числі ст. 1048 ЦК України, згідно з якими якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. При цьому суд помилково вважав, що стягнення процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, є виходом за межі позовних вимог, якими зокрема є стягнення процентів за користування кредитом.

За таких обставин рішення в частині відмови у стягненні процентів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих вимог і стягнення з ОСОБА_1 на користь ПриватБанку 2285 грн 62 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, розмір якої вирахуваний на рівні облікової ставки НБУ, що підтверджується альтернативним розрахунком позивача (ас. 90-91), який перевірений судом і визнаний вірним.

Щодо доводу скарги про не оспорювання відповідачем наданого ПриватБанком розрахунку, то слід зазначити, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Відтак, не оспорювання відповідачем обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у разі їх не підтвердження позивачем належними, достовірними і достатніми доказами, не може бути підставою для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права.

Установивши, що суд першої інстанції судове рішення в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом ухвалив з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує рішення в цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зазначених вимог, а саме про стягнення 2285 грн 62 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, розмір якої вирахуваний на рівні облікової ставки НБУ.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

З ОСОБА_1 також стягуються на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в сумі 312 грн.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2017 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати; в частині розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом задовольнити частково.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: квартира АДРЕСА_1, 40002; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором 23045 (двадцять три тисячі сорок п'ять) грн 39 коп., яка складається із: 20759 грн 77 коп. заборгованості за кредитом; 2285 грн 62 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; а також понесені судові витрати 944 грн».

У задоволенні вимог про стягнення 2298 грн 84 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом відмовити.

В частині відмови у стягненні пені і штрафу рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: квартира АДРЕСА_1, 40002; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в сумі 312 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

В.І.Криворотенко

Повне судове рішення складене 12 березня 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва