Постанова № 72665498, 28.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1980/18

Номер справи місцевого суду: 520/14828/16-ц

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Калараш А.А.

при секретарі Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, який діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3, треті особи - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_4, як законний представник ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Васильків О.В. 31 травня 2017 року в м. Одесі, -

встановила:

ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування свого позову посилалась на те, що вона на підставі розпорядження голови Київської районної адміністрації ОМР за № 1358 від 16.11.2006 року визнана наймачем спірної квартири. У квартирі з кінця 2006 року відповідач ОСОБА_2 фактично не проживає, а його донька ОСОБА_3 взагалі ніколи там не проживала. Факт реєстрації відповідачів призводить до збільшення розміру комунальних послуг, які позивач оплачує особисто, у зв'язку із чим позивач змушена звернутись до суду(а. с. 3-7).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Вказане рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 124-126).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 129-133).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із запереченнями на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2, який діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статей 4-6 ЖК України, державний житловий фонд включає в себе жилі будинки (закінчені будівництвом і здані в експлуатацію) та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян. Права й обов'язки сторін за договором найму жилого приміщення регулюються нормами житлового законодавства. У члена сім'ї наймача, включеного до ордера на заселення жилого приміщення, право користування останнім виникає у зв'язку із включенням до ордера, а не у зв'язку із вселенням у це приміщення.

Нормами статті 71 ЖК УРСР регулюються правовідносини, що виникають з користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду стосовно наймачів жилого приміщення, які його займають за договором найму на підставі ордера.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання осіб такими, що втратили право користування, виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 не проживає з 2006 року в квартирі АДРЕСА_1, а його малолітня донька ОСОБА_3 не проживає в квартирі з дня її народження.

Однак такі висновки суду в повній мірі не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до державного житлового фонду. На підставі розпорядження голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 1358 від 16.11.2006 року ОСОБА_4 була визнана наймачем квартири АДРЕСА_1, житловою площею 50,80 кв.м., загальною площею - 77,3 кв.м., яка була надана (у зв'язку з необхідністю розширення) на склад сім'ї п'ять осіб - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сестра - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, брат - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, сестра - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. З ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 року був укладений договір найму в будинках державного і комунального житлового фонду № 263/16-кв від ІНФОРМАЦІЯ_8 року (а. с. 8, 50).

Зі змісту довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрації № 3065 від 27.10.2016 року в квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані - ОСОБА_4 - наймач, сестра - ОСОБА_8, померла ІНФОРМАЦІЯ_9 року, брат - ОСОБА_2, донька ОСОБА_10, донька - ОСОБА_11, племінниця - ОСОБА_3, сестра - ОСОБА_9 знята з реєстраційного обліку 02.04.2016 року, племінниця - ОСОБА_13 - знята з реєстраційного обліку 02.04.2016 року (а. с. 9).

В обґрунтування свого позову ОСОБА_4 посилалась на те, що ОСОБА_2 та його малолітня донька ОСОБА_3 зареєстровані у спірній квартирі. Однак відповідачі у зазначеній квартирі не проживають на протязі тривалого часу, їх особистих речей у квартирі немає, вони вибули на інше постійне місце проживання, у зв'язку з чим членами сім'ї позивачки вже не являються, а їх реєстрація по даній адресі має для позивачки негативні наслідки, а саме вона вимушена нести додаткові витрати на сплату комунальних послуг, що суттєво погіршує її майновий стан її сім'ї, а тому просила їх визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням за правилами ст. ст. 71, 72 ЖК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (редакції 2004 року) кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 60 ЦПК України (в редакції 2004 року), позивач не надала належних і допустимих доказів щодо порушення її прав, крім того не довела, що відповідач та його донька відсутні на не проживають по спірній адресі без поважних причин.

Наявність в матеріалах справи акту від 01.11.2016 року про непроживання відповідача та його малолітньої доньки, підписаного трьома особами, не може бути достатньою підставою для задоволення позову. Крім того, звертає увагу той факт, що зміст цього акту не відображає обставини, які мають правове значення для правильного вирішення справи, не зазначено з якого часу вибули і за яких обставин, причини відсутності, які речі були наявні, і які і коли були вивезені, коли припинився зв'язок з квартирою і за яких обставин.

Посилання позивачки про те, що ОСОБА_2 не сплачує комунальні послуги не має правового значення для цієї розгляду справи, а є підставою для подання окремого позову про стягнення з нього частини витрат, сплачених позивачкою за комунальні послуги.

Пояснення свідка ОСОБА_9 колегія суддів також не може взяти до уваги, оскільки вона є родичкою сторін по справі і є зацікавленою на користь позивачки, а її пояснення про те, що з 2015 року вона перестала спілкуватися з братом свідчить про наявності між ними конфлікту.

Пояснення свідка ОСОБА_14 не можуть бути покладені в основу судового рішення про задоволення позову, оскільки зводяться тільки до того, що вона підтверджує те, що написано в акті, якій міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 12 (із подальшими змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач забезпечений житлом, оскільки йому належить на праві спільної часткової власності 5/16 частин квартири АДРЕСА_2, оскільки такі висновки є передчасними без дослідження які саме приміщення входять до складу цієї долі і якої площі, чи виділена вона в натурі, і чи наявна можливість у ОСОБА_2 та його малолітньої доньки користуватися цими приміщеннями.

ОСОБА_2 пояснював, що не проживає разом з його малолітньою донькою по спірній адресі, у зв'язку з наявністю конфлікту з позивачкою щодо наявності їх права користування вказаною квартирою, позивачка змінила замки і чинить перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка була надана державою, за життя їх батьків, з урахуванням всіх членів їх сім'ї (п'ять осіб). 5/16 частин квартири АДРЕСА_2 є його часткою в спадковому майні після смерті батька, інші співвласники не надають згоди на проживання та реєстрацію малолітньої доньки за цією адресою. ОСОБА_2 не втратив інтересу до спірного житла, іншого житла не має, позбавлений права користування спірною квартирою по не залежним від нього обставинам, а саме у зв'язку з наявністю перешкод для нього та його малолітньої доньки в користуванні спірною квартири з боку позивачки.

Суд першої інстанції не перевірив вказані обставини і дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Звертає увагу той факт, що позивачка стверджуючи, що відповідач разом з малолітньою дитиною вибув на інше постійне місце проживання, а саме в квартиру АДРЕСА_2, посилаючись при цьому на ст. ст. 71, 72 ЖК України.

Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 Житлового кодексу України. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Вказані обставини також залишились поза увагою суду першої інстанції.

Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради не приймав участі у розгляді цієї справи, висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору щодо втрати права користування малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, квартирою АДРЕСА_1, також відсутній.

Також, судова колегія вважає зайвим вказівку в резолютивній частині судового рішення про те, що вказане рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3.

Так, відповідно до ст. 7 Закону від 11 грудня 2003 р. N 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон N 1382-IV), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Як випливає із зазначеної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з природою спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, в свою чергу, призвело до неправильного вирішення справи. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року не відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, з ухваленням нового по суті заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381-384, 390 ЦПК України, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, який діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3, треті особи - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_4, як законний представник ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 12.03.2018 року.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Заїкін А.П.

Калараш А.А.