Постанова № 72662330, 06.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 328/672/17-ц Головуючий у 1 інстанції: Курдюкова В.М.

№ 22-ц/778/104/18 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Воробйової І.А.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 16 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 03.11.1984 року по 26.07.1986 рік.

При виконанні службового обов'язку в ДРА, отримано множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку), обличчя, наслідком яких стали шкіряні рубці в області лоба справа на місті проекції надбрівної дуги, на правій щоці дефект костної тканини в області рубця на надбрівній дузі до 1 см в діаметрі, що в подальшому призвело до розвитку: «Посттравматична дисциркуляторна енцефалопатія з порушенням венозного відтоку, вестибуло-атактичний синдром, церебростеничний синдром. Гіпертонічна хвороба II ст., гіпертензивне серце, IХС, стенокардія напруги II ФК. Атеросклеротичний кардіосклероз, СH-IIА. Облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок. Сахарний діабет, 2 тип. Діабетична ангіопатія. Ожиріння 2 ст.», що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної ВЛК МО України № 368 від 13.05.2008 року, виписними епікризами № 4851, № 5279, № 1019, виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 1203, № 20357, акта № 225.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0280581 від 14.05.2014 року та виписки з акта огляду МСЕК позивачу була встановлена III група інвалідності. Все це підтверджується тим, що стан здоров'я позивача з кожним роком тільки погіршується.

Після проходження військової служби, він отримав значні чисельні захворювання, які турбують його і по сьогоднішній день. Перебування на стаціонарному лікуванні призводило до нетривалого позитивного покращення та в подальшому, його стан здоров'я не покращується, а з кожним роком тільки погіршується. Внаслідок поранень та захворювань, отриманих під час проходження військової служби, він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок проходження військової служби, позивач отримав чисельні поранення та захворювання, основним з яких є контузія головного мозку.

Його постійно, щоденно турбують головні болі, які підсилюються при фізичному навантаженні, часто виникає запаморочення, похитування при ходінні, погіршення пам'яті, зниження слуху, працездатності, порушення сну, нудота, загальний озноб, дискомфорт в області серця, різку слабкість оніміння язика, губ, кінцівок, закладеність носа, підвищення АТ, тривогу, дратівливість. У зв'язку з пораненнями та захворюваннями, отриманими під час захисту Вітчизни, порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання.

Постійно виникає головний біль, запаморочення, шум у голові, що виникають при зміні погоди, фізичних психоемоційних навантаженнях, що супроводжуються підвищенням цифр артеріального тиску (мах до 180/100 мм рт. ст.), тривожність, порушення сну, біль в поперековому відділі хребта, що посилюється при нахилах тулуба, загальну слабкість, біль у нижніх кінцівках.

Його заробітна плата була основним засобом існування його родини, а на теперішню пенсію забезпечити позивача та його родину хоча б самим необхідним є просто неможливим. Це додає йому багато неприємних відчуттів, позивач змушений витрачати кошти на відновлення свого здоров'я, оскільки в місцевій поліклініці у видачі безоплатних медикаментів відмовляють, а платні ліки він не може придбати через їх високу ціну.

Він не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані.

Отже він відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обов'язки по господарству. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці, постійно виникають проблеми з придбанням ліків, які є занадто дорогими. Він постійно знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості відновлення здоров'я не має і йому необхідно жити з усіма вище переліченими хворобами.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки, позивачу доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Значна частина пенсії, яку він отримує, витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, санаторне лікування. Просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., яка була завдана позивачу в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків військової служби.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 гривень.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 16 травня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 03.11.1984 року по 26.07.1986 рік. та при виконанні службового обов'язку отримав поранення, які призвели встановлення 14.05.2014 року позивачеві III групи інвалідності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт отримання поранення під час проходження військової служби не є доказом протиправних дій, бездіяльності або рішень осіб, відповідальність за які несе держава Україна в особі Міністерства оборони.

Так, спеціальні підстави та порядок відповідальності за заподіяну шкоду встановлені статтею 1173 Цивільного кодексу України, за якою відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, що відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції. Ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законом порядку. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях.

Не заперечуючи наявності моральної шкоди, завданої позивачеві внаслідок встановлення інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач не є особою, відповідальною з завдання шкоди.

Так за ч. 3 «Закону України Про збройні Сили України» Міністерство Оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Отже, обов'язок держави відшкодувати завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.10.2014 року у справі №3-86гс14, який згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для суддів.

Разом з тим, як правильно визначив суд першої інстанції, зазначені правові норми та правова позиція Верховного суду України передбачають відшкодування Міністерством оборони України шкоди, завданої військовослужбовцю неправомірними діями, рішеннями, або бездіяльністю Збройних сил України.

У доводах апеляційної скарги позивач посилається на те, що обов'язок відшкодування передбачений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але разом з тим цей закон також передбачає відшкодування шкоди завданої військовослужбовцю при виконанні обов'язків військової служби в Україні.

Так, зі змісту позову вбачається, що ушкодження здоров'я позивача сталося у 1984-1986 роках, тобто до утворення відповідача, що унеможливлює покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 16 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 12 березня 2018р.

Головуючий:

Судді: