Ухвала суду № 72656986, 12.03.2018, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/681/18

1-в/705/386/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

за участю прокурора Тарасенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адміністрації державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, мешканця до арешту: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-05.03.2002 року Дарницьким районним судом м. Київ за ст.296 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

-01.09.2006 року Дарницьким районним судом м. Київ за ст. 187 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений 14.03.2014 року по відбуттю строку покарання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 по даній справі засуджений 09.11.2016 року Дарницьким районним судом м. Києва за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.01.2017 року на підставі ст. 69 КК України пом'якшене призначене йому покарання до 2 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 72 ч. 5 КК України йому було зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 09.11.2016 року по 16.01.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку покарання за даною справою - 09.11.2016 року.

Кінець строку відбуття покарання - 01.09.2018 року.

Адміністрація державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№92)» звернулась до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 згідно статті 81 КК України, оскільки в установі він відбуває покарання з 27.11.2017 року і вже відбув 2/3 частини строку покарання. В поданні вказано, що за час перебування в установі засуджений характеризується посередньо, режиму відбування покарання не порушує. Заохочень та стягнень не має. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку. Має охайний зовнішній вигляд, дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки. Відповідно до ст.123, ст.127 КВК України бере участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує позитивно, робить належні висновки. Підтримує стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Провину у скоєному злочині визнає повністю, розкаюється.

Засуджений ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про місце, день та час судового розгляду, подав до суду заяву про розгляд подання у його відсутність, просить застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.

Представник державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» подав до суду заяву про розгляд подання у його відсутність, подання підтримав та просив його задовольнити.

Представник спостережної комісії Уманської райдержадміністрації подав до суду заяву про розгляд подання без його участі, проти задоволення подання не заперечує.

Прокурор в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні подання адміністрації ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)» про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 Він пояснив, що у відповідності з вимогами ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. ОСОБА_1 за час відбування покарання в Старобабанівській ВК № 92 характеризується посередньо, на виробництві в установі не працевлаштований. Хронічних тяжких захворювань у нього не виявлено. При цьому, засуджений ОСОБА_1 неодноразово судимий та відбував покарання в місцях позбавлення волі. Йому відомі вимоги та практика ініціювання адміністрацією установи виконання покарань, а також застосування судами умовно-дострокового звільнення від покарання, що дає йому змогу до них пристосуватися на короткий термін та отримати пільгу без виправлення. Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. за № 2 судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспіль-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Враховуючи особу засудженого, прокурор вважає, що його поведінка в установі виконання покарань не свідчить про його виправлення та відсутність у нього мотивації на скоєння нових злочинів.

Беручи до уваги заяви представника колонії, засудженого та представника спостережної комісії, висновок прокурора, дослідивши матеріали подання та матеріали особової справи засудженого, суд прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити з таких підстав..

Зі змісту клопотання вбачається, за час утримання в ДУ «Старобабанівська ВК № 92» засуджений характеризується посередньо, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. При цьому, на виробництві установи засуджений не працевлаштований.

Крім того, у клопотанні взагалі не вказано, які саме роботи йому пропонувались, чи відмовлявся він від виконання таких робіт. Відповідно, до клопотання не додано документи, які підтверджують стан здоров'я засудженого, та з яких причин засуджений не працевлаштований. Одночасно, в матерілах особової справи засудженого відсутні дані про наявність у нього захворювань, які би були перешкодую для працевлаштування засудженого.

За таких обставин суд позбавлений можливості визначитись чи підлягає врахуванню така обставина як сумлінне ставлення до праці при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення.

Крім того, суд повинен з'ясувати чи була поведінка засудженого сумлінною, тобто такою, яка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарання, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Тобто, поведінка засудженого повинна бути прикладом для інших засуджених протягом усього строку відбуття покарання.

Для доведення вказаних обставин необхідно, щоб поведінка засудженого була стабільно позитивною протягом тривалого часу. Саме тому, засуджений отримує право на вказану пільгу після відбуття певного строку покарання і саме тому, висновок про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує розгляду клопотання. (п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. за № 2).

Враховуючи вищевикладене, та те, що засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання в Старобабанівській ВК № 92 характеризується посередньо, на виробництві в установі не працевлаштований, хронічних тяжких захворювань у нього не виявлено, неодноразово судимий, суд вважає, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 107 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адміністрації державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно - дострокового звільнення засудженого від відбування покарання зупиняє її виконання.

Суддя Ю.В. Мазуренко