Постанова № 72656448, 12.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» березня 2018 року

м. Харків

справа № 628/26/18

провадження № 22-ц/790/1697/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання пункту договору недійсним, повернення майна за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 04 січня 2018 року, постановлену суддею Гетьман Л.В.,-

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2018 року ОСОБА_1 подано до суду позов до ОСОБА_3 про визнання пункту договору недійсним, повернення майна та заяву про забезпечення позову, в якій просив в порядку забезпечення позову зобов'язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_6 на відповідальне зберігання наступне майно: трактор МТЗ-82.1.26.25 з гідрозмішувачем зав. № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, 2014 року випуску; напівпричіп НТС-5А зав. № НОМЕР_5, 2014 року випуску; фрезу навісну горизонтальну модель 9901-2; вібропліту ручну модель КБ-31; вібропліту ручну модель КБ-31; сміттєвоз Mercedes-Benz 2524L (номер кузова, шасі, рами НОМЕР_6), державний номерний знак НОМЕР_3, 1996 року випуску; лінію для переробки ПЕТ пляшок: LPPB-1 (SuZhongsu Reprocessi) (далі - майно); заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії з цим майном.

В обґрунтування заяви зазначив, що 25 листопада 2016 року між ним та ОСОБА_7 укладено договір відповідального зберігання з правом користування, відповідно до умов якого останній прийняв на відповідальне зберігання вищевказане майно, яке було у використанні та про що було складено акт прийому-передачі. Строк дії договору - до 25 жовтня 2017 року.

Того ж дня між сторонами по справі було укладено попередній договір, відповідно до умов якого, не пізніше 31 грудня 2017 року буде укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного майна, за яким ОСОБА_1 зобов'язався передати це майно у власність ОСОБА_3

Станом на час розгляду справи договір купівлі-продажу майна, визначений попереднім договором від 25 листопада 2016 року, між сторонами не укладений, майно позивачеві не повернуто, перебуває на зберігання та у використанні ОСОБА_3

У добровільному порядку, за зверненням позивача, ОСОБА_3 майно не повертає, чим порушує належне останньому право власності.

Відповідачем можуть бути здійснені дії, спрямовані на передання у користування вищезазначеного майна третім особам, його пошкодження, приведення у непридатний стан або знищення, що зробить в майбутньому неможливим або утруднить виконання судового рішення.

Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 04 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено. В порядку забезпечення позову зобов'язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_6 на відповідальне зберігання наступне майно: трактор МТЗ-82.1.26.25 з гідрозмішувачем зав. № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, 2014 року випуску; напівпричіп НТС-5А зав. № НОМЕР_5, 2014 року випуску; фрезу навісну горизонтальну модель 9901-2; вібропліту ручну модель КБ-31; вібропліту ручну модель КБ-31; сміттєвоз Mercedes-Benz 2524L (номер кузова, шасі, рами НОМЕР_6), державний номерний знак НОМЕР_3, 1996 року випуску; лінію для переробки ПЕТ пляшок: LPPB-1 (SuZhongsu Reprocessi), заборонивши ОСОБА_3 вчиняти дії щодо вищевказаного майна.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити та повернути її ОСОБА_1, викликати в судове засідання ОСОБА_1 з метою надання пояснень, оцінки та дослідження наявних та нових доказів, встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи. Зазначає, що ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права та вона є необґрунтованою, неповно з'ясовані обставин, що мають значення для вирішення питання забезпечення позову. Заява про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим нормами ЦПК, заявником сплачений судовий збір не в тому розмірі. Вирішення питання про забезпечення позову було здійснено без проведення судового засідання та фіксування судового засідання технічними засобами. Судом не надано належної оцінки тому факту, що за змістом вказаний захід забезпечення позову є тотожнім задоволенню заявленої позовної вимоги про повернення майна. Крім того, особа, якій передано майно на зберігання, а саме ОСОБА_6, має інтерес в отриманні даного майна. Таким чином, підстави для вжиття відповідного засобу забезпечення позову відсутні. Заявником не доведено посилання щодо можливості передачі вищевказаного майна у користування іншим особам, його пошкодження, приведення у непридатний стан або знищення.

В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримували.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом передачі майна на відповідальне зберігання ОСОБА_6 та заборони ОСОБА_3 вчиняти дії щодо майна, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач по справі може здійснити дії, спрямовані на передачу майна в користування іншій особі, пошкодження або приведення майна у непридатний для використання стан, що не підлягає відновленню, знищення.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що 03 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання пункту договору недійсним, повернення майна (а.с. 1- 6).

25 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони домовились не пізніше 31 грудня 2017 року укласти договір купівлі-продажу майна, за яким ОСОБА_1 зобов'язується передати у власність ОСОБА_3 наступне майно: трактор МТЗ-82.1.26.25 з гідрозмішувачем зав. № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, 2014 року випуску; напівпричіп НТС-5А зав. № НОМЕР_5, 2014 року випуску; фрезу навісну горизонтальну модель 9901-2; вібропліту ручну модель КБ-31; вібропліту ручну модель КБ-31; сміттєвоз Mercedes-Benz 2524L (номер кузова, шасі, рами НОМЕР_6), державний номерний знак НОМЕР_3, 1996 року випуску; лінію для переробки ПЕТ пляшок: LPPB-1 (SuZhongsu Reprocessi) (далі - попередній договір) (а.с. 8).

25 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також укладено договір відповідального зберігання з правом користування, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв на відповідальне зберігання вищевказане майно, яке було в використанні. Вартість майна становить 179 540,00 доларів США. Договір діє до 25 жовтня 2017 року. ОСОБА_1 зобов'язався не вимагати у ОСОБА_3 повністю або частково повернути майно, яке знаходиться на зберіганні, до закінчення терміну дії договору, або повного викупу майна (а.с. 9).

Факт передачі майна також підтверджується копією акту прийому-передачі до договору відповідального зберігання, що міститься в матеріалах справи (а.с. 10).

Матеріали справи містять дані, з яких вбачається, що станом у обумовлений в попередньому договорі строк, а саме до 31 грудня 2017 року, сторони не уклали договір купівлі-продажу майна, зважаючи на що 02 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою вимогою до ОСОБА_3 щодо повернення вищевказаного майна (а.с. 11).

Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що не було в обумовлені строки укладено договір купівлі-продажу майна або його повернення.

Між сторонами виник спір щодо повернення вищезазначеного майна.

Проте, колегія суддів вважає, що погодитись з обраними судом заходами забезпечення позову неможна, оскільки вони не конкретизовані та не відповідають вимогам процесуального закону.

Так, задовольняючи заяву в частині забезпечення позову шляхом застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 вчиняти дії щодо вищевказаного майна, суд не конкретизував які конкретно дії не повинен вчиняти останній.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову шляхом застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 вчиняти дії щодо вищевказаного майна позивачем не зазначено конкретні дії (їх вид), на які підлягає накласти заборону. Накладення заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо вищевказаного майна, без їх конкретизації, позбавляє суд можливості виконати вимоги ч.3 ст. 150 ЦПК України щодо забезпечення співмірності даного заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

За таких обставин, розглядаючи заяву про забезпечення позову шляхом застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 вчиняти дії щодо вищевказаного майна, в межах викладених доводів та вимоги, колегія суддів не вбачає правових підстав для її задоволення, зважаючи на що скасовує ухвалу суду першої інстанції в цій частині.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування такого заходу забезпечення позову, як передача майна на відповідальне зберігання ОСОБА_6

З тексту п.7 ч.1 ст. 150 ЦПК України вбачається, що такий вид забезпечення позову, як передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, може бути застосований лише у випадку, якщо особа, якій річ передана на зберігання, не має інтересу в результат вирішення спору.

Проте, в провадженні апеляційного суду Харківської області перебуває цивільна справа № 628/25/18 за заявою ОСОБА_6 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 також є пов'язаними особами за іншим спором, що не відповідає вимозі п.7 ч.1 ст. 150 ЦПК України щодо відсутності будь-якого інтересу в результаі вирішення спору, зважаючи на що, колегія суддів скасовує ухвалу суду першої інстанції в частині застосування такого заходу забезпечення позову, як передача майна на відповідальне зберігання ОСОБА_6

Що ж стосується викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_3 доводів стосовно того, що судом першої інстанції не було проведене судове засідання та не здійснено фіксування судового засідання технічними засобами, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було розглянуто саме в порядку ч.1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, судом першої інстанції був дотриманий встановленим вказаними нормами ЦПК України порядок розгляду заяви про забезпечення позову.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_3 стосовно того, що судом першої інстанції не було застосоване зустрічне забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

З правового аналізу даної норми вбачається, що вимога щодо зустрічного забезпечення не є обов'язком суду, а є його правом, яке може застосовуватися у разі наявності збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, а ОСОБА_3 не надано доказів, що свідчать про наявність збитків, які були спричинені забезпеченням позову.

Також не є правовою підставою для задоволення апеляційної скарги доводи ОСОБА_3 щодо сплати заявником судового збору за подання заяви про забезпечення позову у неправильному розмірі та відсутності в заяві про забезпечення позову пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. ст.376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 04 січня 2018 року -скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом передачі майна на відповідальне зберігання та заборону ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії з цим майном - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Судді:А.І. Колтунова С.С. Кругова Н.П. Пилипчук