Постанова № 72655963, 06.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» березня 2018 року

м. Харків

справа № 646/5770/16-ц

провадження № 22ц/790/1124/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя - доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2016 року у складі судді Шуліка Ю.В.,

в с т а н о в и в:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позов мотивовано тим, що з 2008 року по 2011 року вона разом з ОСОБА_2 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3

Зазначила, що після народження дитини ОСОБА_2 проживав з ними тільки півроку.

Вказала, що їхній син проживає разом із нею, однак відповідач не вважає за потрібне утримувати свого сина. На її неодноразові прохання та вимоги про сплату аліментів відповідач не реагує.

Вважала, що ОСОБА_2 є працездатною особою, може надавати матеріальну допомогу.

Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісяця з дня пред'явлення позову у розмірі ? з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2016 року, в якому ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2017 року виправлено описку, позов ОСОБА_1 - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 18 травня 2016 року й до повноліття дитини, але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1000,00 грн. щомісяця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що основним його доходом є прибуток від підприємницької діяльності, розмір якого постійно змінюється, тобто є мінливим та нерегулярним; що призначення аліментів в твердій грошовій сумі в повному обсязі відповідатиме інтересам дитини та гарантуватиме стабільне належне матеріальне забезпечення дитини; що позивач не надала інформацію стосовно того, скільки приблизно вона щомісячно витрачає грошових коштів на утримання сина.

03 березня 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Зазначила, що відповідач має постійне місце роботи та постійний стабільний дохід. Розмір аліментів, який виплачує відповідач за цим рішенням, становить 1861, 75 грн. щомісячно, який є мінімальним на 2018 рік та є більшим ніж пропонує відповідач. Вказала, що її щомісячний дохід складає 6000,00 грн., а мінімальні витрати на сина - 7059, 71 грн.

В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про вручення учасникам справи судових повісток.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заяву відповідача про вікладення розгляду справи залишено без задоволення, оскільки не надано доказів поважності його відсутності.

Виходячи з вимог закону та обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тому за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) можуть присуджуватися в частині від доходу її матері, батька.

Частиною 1 статті 182 СК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 3 статті 181 СК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Згідно роз'яснень, викладених в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 2008 року по 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3

На час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом фактично шлюбні відносини між нею та ОСОБА_2 припинено, вони проживають окремо, добровільно матеріальної допомоги на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 не надає.

Як вбачається з довідки Комунального підприємства «Жилкомсервіс» дільниця № 58 від 17 травня 2016 року № 1133 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII розмір прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років складав: з 01 січня 2016 року - 1167,00 грн., 01 травня 2016 року - 1228,00 грн., з 01 грудня 2016 року - 1313,00 грн.; на дитину віком від 6 до 18 років з 01 січня 2016 року - 1455,00 грн., 01 травня 2016 року - 1531,00 грн., з 01 грудня 2016 року - 1637,00 грн.

Посилання ОСОБА_2 на положення статті 184 СК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судового рішення, а саме на те, що оскільки він є підприємцем, має мінливий і нерегулярний дохід, аліменти необхідно призначити в твердій грошовій формі, є безпідставними, враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, доказів на підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 не надав. Крім того, здійснення підприємницької діяльності не свідчить про нерегулярність доходу відповідача.

Із відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що ? частина аліментів, яку отримує ОСОБА_1 на утримання сина складає 1861, 75 грн., тобто в межах розміру прожиткового мінімуму з розрахунку на місяць станом на 2018 року на дитину віком від 6 років до 18 років.

Матеріали справи свідчать про те, що інших утриманців у ОСОБА_2 не має.

Стягуючи аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини зі всіх видів заробітку щомісячно, суд першої інстанції врахував стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення та на підставі наданих документів та вимог закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин правомірно задовольнив позов ОСОБА_1 в частці від доходу батька дитини.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Доводи апеляційної скарги, які зведені до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, і яким суд надав відповідну правову оцінку, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді П.В.Кісь

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 07 березня 2018 року.