Рішення № 72654108, 12.02.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2467/17

Провадження №2/541/149/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 лютого 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В.,

з участю: секретаря судового засідання - Олешко Н.А.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 центральної районної лікарні про визнання недійсним протоколу медичного огляду на встановлення стану сп’яніння та відповідних результатів медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп’яніння,

в с т а н о в и в:

10 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_4 центральної районної лікарні про визнання недійсним протоколу медичного огляду на встановлення стану сп’яніння та відповідних результатів медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп’яніння. В позові посилався на те, що вінбільше 20 років працює, в тому числі, у Полтавському відділенні бурових робіт Філії Бурове управління “Укрбургаз” Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” (код згідно ЄДРПОУ 00156392) на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння нафти й газу. Виконуючи свої посадові обов'язки 22.07.2017 року він перебував на буровій №35 Комишнянського ГКР Полтавського ВБР, де проводились роботи з нарощування бурильного інструменту та подальшому поглибленню свердловини. Під час чистки жолоба звернувши увагу на те, що не змащені ролики вилки пневматичних клинів ротора, взяв мастило і направився до устя свердловини. Коли він проходив по площадці обслуговування устя свердловини, під ним провалилася металева підлога площадки і він впав з висоти п'яти метрів під бурову на металеве накриття шахти свердловини і в результаті травм втратив свідомість. В подальшому, як йому стало відомо, працівники бурової вахти надали йому першу медичну допомогу та викликали швидку. Після чого його близько 12.25 години доставили до ОСОБА_4 ЦРЛ Полтавської області де він був госпіталізований до травматологічного відділення, завідуючий яким поставив діагноз - забої. В подальшому, після приходу на зміну іншого лікаря йому було направлено на рентген грудної клітки, голови, шиї, зап'ястя, після якого виявлено численні переломи ребер та травми легень. За результатами останнього діагностовано пневмогемоторакс, емфізему підшкірну. Крім того, 24.07.2017 року невропатологом рекомендовано КТ голови та шиї. В результаті діагностовано ЗЧМТ, струс, переломи кісток носа, травми носових та гайморових пазух, вивих атланта. Також, 25.07.2017 року проведено вправляння лівого зап’ястя суглобу лівої руки, але 26.07.2017 встановлено, що останнє не дало результату. Після проведеного 27.07.2017 року КТ грудного відділу встановлено: ознаки множинних переломів ребер 1-6 справ,1-10 зліва, переломи відростків Т2,Т5,Т6, правостороннього гемоторакса, контузії, розриву лівої легені та інше. В подальшому, з 01.08.2017 року його переведено до Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського де були встановлено нові діагнози і продовжено лікування.

Водночас, згодом йому було вручено акт №1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом ОСОБА_1 (форма Н-1) від 27.07.2017 року та Акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 22 липня 2017 року о 10 год. 00 хв. в Полтавському відділенні бурових робіт Філії Бурове управління “Укрбургаз” Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування” від 26.07.2017 року (форми Н-5), якими було встановлено, що психофізичною причиною настання нещасного випадку став стан алкогольного сп’яніння, згідно висновку про тяжкість виробничої травми, виданої ОСОБА_4 Центральною районною лікарнею від 26.07.2017 року №1422 «Стан сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, Аlкоtеst 6510 - 1,41‰».

Враховуючи той факт, що він не вживав алкогольних напоїв на робочому місці і не перебував у стані алкогольного сп’яніння, його представник направив на адресу ОСОБА_4 ЦРЛ адвокатський запит, в якому просив надати копію протоколу огляду позивача на стан сп’яніння. У відповідь листом від 20.10.2017 року за №2307 повідомлено, що освідування ОСОБА_1 для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп’яніння було проведено лікарем-терапевтом приймального відділення ОСОБА_5 та надано відповідний протокол огляду.

Позивач вважає, що протокол медичного огляду на встановлення стану сп’яніння № 129, складений 22.07.2017 року лікарем-терапевтом приймального відділення ОСОБА_4 центральної районної лікарні ОСОБА_5, має бути визнаний недійсним у зв’язку з грубими порушеннями пунктів 7, 9 «Временной инструкции о порядке медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения», затвердженої заступником міністра охорони здоров’я СРСР 01.08.1988 року № 06-14/33-14, оскільки під час його освідування лікарем не проведено всебічний медичний огляд та проігноровано той факт, що в результаті нещасного випадку він зазнав тяжких травм, однією з яких була травма легені, котра значно ускладнювала дихання. Поряд з цим, у нього не відбирались будь-які біологічні рідини для проведення освідування на стан алкогольного сп’яніння, а лікар обмежився застосуванням алкотестера.

В результаті безпідставного визнання лікарем позивача таким, що перебував під час нещасного випадку в стані сп’яніння і протиправного проведення медичного огляду на такий стан, в подальшому буде грубо порушено трудові права позивача, оскільки після виходу з лікарняного він буде притягнутий до дисциплінарної відповідальності та обмежено його право на відшкодування шкоди завданої нещасним випадком на виробництві. Вищевказана інструкція передбачає можливість визнання результатів медичного освідування на стан алкогольного сп’яніння недійсними. Звернення зі скаргами до Департаменту охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації не дало бажаних і правомірних результатів, тому позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Відповідач ОСОБА_4 центральна районна лікарня подала до суду відзив на позовну заяву в якомуне погодилася із позовними вимогами в повному обсязі з наступних обґрунтувань.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» від 12 вересня 1991 року (N 1545-ХІІ ) встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. На час проведення освідування позивача на стан сп’яніння був чинний і чинний на даний час наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 09.11.2015 №1452/735 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858) «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому вважала безпідставним твердження позивача про порушення ОСОБА_4 ЦРЛ вимог «ВРЕМЕННОЙ ИНСТРУКЦИИ о порядке медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения» затвердженої заступником Міністра охорони здоров’я СРСР 01.08.1988 року №06-14/33-14.

Враховуючи заперечення, викладені відповідачем ОСОБА_4 ЦРЛ у відзиві на позовну заяву від 11 січня 2018 року, представник позивача, адвокат ОСОБА_2 надав до суду відповідь на відзив в якій пояснив наступне.

Тимчасова інструкція затверджена заступником Міністра охорони здоров’я СРСР 01.08.1988 року. Згідно постанови Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP” від 12 вересня 1991 року встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Згідно з пунктом 1 Тимчасової інструкції вона регулює правовідносини під час медичної освідування для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп’яніння у випадках коли закон передбачає дисциплінарну, адміністративну відповідальність за: вживання алкоголю або перебування в стані сп’яніння; розпивання алкогольних напоїв на робочому місці; керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння; при травмах пов’язаних із оп’янінням; у випадках коли стан сп’яніння може бути розцінено, як груба необережність потерпілого, яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди і може бути причинок повною матеріальної відповідальності за завдану шкоду у зв’язку з виконанням трудових обов’язків.

Відповідно до інформації, наявної на офіційному сайті Верховної Ради України в розділі Законодавство України http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v3-14400-88 Тимчасова інструкція на даний момент є чинною і встановлює чітке коло правовідносин яке нею регулюються.

Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції прийнята з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров’я щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно з пунктом 1 вищезазначеної Інструкції вона визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. Тобто, Інструкцією регулюються виключно правовідносини між водієм транспортного засобу та державою в особі поліцейських підрозділів під час встановлення стану водія (алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння) з метою подальшого притягнення до адміністративної/кримінальної відповідальності згідно діючого законодавства України.

За таких умов, враховуючи вимоги постанови ВРУ, Тимчасова інструкція не може застосовуватись у випадку проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, оскільки на даний момент прийнята Інструкція до сфери регулювання якої відносяться дані питання. Разом з тим, Інструкція жодним чином не регулює питання встановлення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння на робочому місці, під час нещасного випадку на виробництві та інше, що може бути підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Тому, вказані правовідносини регулюються Тимчасовою інструкцією. Саме така ситуація склалась у даному випадку, оскільки проведення огляду позивача на стан алкогольного сп’яніння здійснювалось після надходження до лікарні в результаті настання нещасного випадку на виробництві, а не керування останнім транспортним засобом. Посилаючись на вищевикладене вважав що заперечення відповідача, викладені у відзиві, є завідомо безпідставними та сформованими в результаті неповного, хибного тлумачення вимог Інструкції та Тимчасової інструкції, тому не можуть братись до уваги судом під час прийняття рішення по суті.

ОСОБА_4 центральна районна лікарня 09 лютого 2018 року подала до суду заперечення на позовну заяву в яких продублювало доводи викладені у відзиві на позовну заяву надані суду 11 січня 2018 року, додатково зазначивши, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2013 року у справі К/800/31383/13 встановлено, що згідно листа міністерства охорони здоров’я «Щодо порядку огляду на стан сп’яніння» від 28.03.2013 року, №3.22-17/327/8725 тимчасова інструкція про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп’яніння, яку затверджено заступником Міністра МОЗ СРС від 01.09.88 року № 06-14/33-14 не дійсна, оскільки зазначений документ не внесений до Переліку діючих наказів МОЗ УРСР та МОЗ України додатків вказівки Міністерства охорони здоров’я України від 28 травня 1996 року № 164 «Про доведення Переліку діючих наказів МОЗ УРСР та МОЗ України»

Представник позивача, адвокат ОСОБА_2 надав до суду письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив в яких вказані доводи відповідача вважав завідома безпідставними і таким, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства України, з огляду на те, що згідно інформації, наявної, в тому числі, але не виключно, на інформаційно-правовому сервісі “Ліга Закон” лист Міністерства охорони здоров’я «Щодо порядку огляду на стан сп’яніння» від 28.03.2013 року втратив чинність на підставі листа Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги №3.22-17/327/8725 від 21.06.2013 року.

Крім того, наголосив, що лист, в тому числі і МОЗ України, не встановлює норм права і має лише рекомендаційний характер і навіть якщо не брати до уваги те, що лист було скасовано, він жодним чином не може змінити норми права викладені у постанові Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP” від 12 вересня 1991 року, як підзаконному нормативно-правовому акті. Яка поруч із роз’ясненнями наданими Міністерством юстиції України від 26.12.2008 року №758- 0-2-08-19 покладена в основу обґрунтування безпідставності доводів відзиву. Посилання відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2013 року у справі К/800/31383 вважав безпідставним і такими, що не мають ніякого доказового значення для даної справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 (а.с. 39-43) позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях на заперечення на відповідь на відзив. При цьому позивач пояснив, що в зв’язку з отриманою травмою голови він не пам’ятає обставини його доставляння до ОСОБА_4 ЦРЛ та госпіталізації.

Представник відповідача ОСОБА_4 ЦРЛ, адвокат ОСОБА_3 (а.с.44) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив в задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працюєу Полтавському відділенні бурових робіт Філії Бурове управління “Укрбургаз” Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння нафти й газу. 22.07.2017 року о 10-00 годині, під час виконання трудових обов’язків на буровій №35 Комишнянського ГКР Полтавського ВБР, розташованої на відстані 400 м. на південний схід від с.Попівка Миргородського району Полтавської області, з ним стався нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, а саме коли він йшов по площадці обслуговування устя свердловини, під ним провалилася металева підлога площадки і він впав з висоти п'яти метрів під бурову на металеве накриття шахти свердловини, при цьому отримавши травми голови та тулуба. Працівники бурової вахти надали йому першу долікарняну допомогу і помогли дістатися до житлового містечка на території бурової та викликали швидку медичну допомогу. По прибутті автомобіля швидкої медичної допомоги позивачу була надана перша медична допомога і він був доставлений в ОСОБА_4 центральну районну лікарню. Вказані обставини підтверджуються актом № 1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом від 26 липня 2017 року (а.с.17-21) та актом проведення розслідування нещасного випадку, що стався 22 липня 2017 року о 10 год. 00 хв. в Полтавському відділенні бурових робіт Філії Бурове управління “Укрбургаз” Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” від 26.07.2017 (а.с.22-27). Відповідно до довідки службової перевірки якості надання медичної допомоги гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю Гадяцького району, с. Сари, який лікувався в ОСОБА_4 ЦРЛ з 22.07.2017р. та Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського з 01.08.2017р., складеної комісією Департаменту охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації (а.с.9-12), позивач був доставлений в травмпункт ОСОБА_4 ЦРЛ о 12 год. 25 хв. 22.07.2017р. Хворого переведено з травмпункту до приймального відділення для послідуючої госпіталізації до травматологічного відділення. В приймальному відділенні було проведено дослідження на наявність алкогольного сп’яніння у потерпілого за допомогою газоаналізатора «Аlкоtеst 6510» (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки чинне до 10.05.2018). Зареєстрований стан сп’яніння внаслідок вживання алкоголю - 1,41‰. При поступленні був встановлений діагноз: «Забій лівого плечового суглобу. ЗЧМТ, струс головного мозку». 01.08.2017 у зв’язку з тяжкістю пошкоджень хворий переведений до торакального відділення ПОКЛ ім.М.В.Скліфосовського м.Полтави. Заключний діагноз ОСОБА_4 ЦРЛ при переведенні: «Кататравма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Множинні переломи ребер (зліва 1-10, справа 1-6), лівобічний гемопневмоторакс, підшкірна емфізема. Ротаційний підвивих С1. Перелом верхньої щелепи зліва, перелом кісток носу. Закритий травматичний вивих півмісяцевої кістки лівої кисті. Перелом поперечних відростків:Т2, Т5, Т6 зліва. Травматичне ушкодження лівого плечового нервового сплетіння, парез лівої кисті». Клінічний діагноз, встановлений у Полтавській обласній клінічній лікарні: «Політравма (від 22.07.17). ЗЧМТ. Струс головного мозку. Підвивих С1 хребця. Закритий перелом поперечних відростків Т2, Т5, Т6. Забій лівого скронево-нижньощелепного суглобу, артрит (обмеження відкривання нижньої щелепи до 2-х см.). Закрита травма грудної клітини. Численні двобічні переломи ребер (1-6 справа, 1-10 зліва). Двобічний травматичний, більше зліва, пульмоніт з пошкодженням лівої легені (розрив). Травматичний лівобічний гемопневмоторакс. Дренування лівої плевральної порожнини (23.07.2017). Лівобічна післятравматична пневмонія. ДН – IIст., лівобічний малий гідроторакс. Пневмомедіастінум. Ателектаз S6 лівої легені. Ненапружена емфізема м’яких тканин грудної клітини ліворуч. Травматичний розрив лівого ключично-акроміального зчленування. Стан після вправлення півмісяцевої кістки лівої кисті. Післятравматична нейропатія лівого ліктьового та серединного нервів з вираженим парезом кисті. Викривлення носової перетинки без суттєвого порушення носового дихання. Ангіопатія сітківки обох очей». В цій же довідці зазначено, що обстеження на алкоголь в ОСОБА_4 ЦРЛ проведено сертифікованим апаратом та згідно до діючих норм. Концентрація алкоголю відповідає стану алкогольного сп’яніння.

Згідно з повідомленням ОСОБА_4 ЦРЛ від 20.10.2017 № 2307 освідування ОСОБА_1 для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп’яніння було проведено лікарем-терапевтом приймального відділення ОСОБА_5, яка в 2015 році отримала посвідчення про проходження підвищення кваліфікації відповідно до якого має право проведення «Діагностики стану сп’яніння», про ще нею було складено відповідний протокол (а.с.15).

Відповідно до протоколу медичного огляду на встановлення стану сп’яніння № 129 ОСОБА_1 був оглянутий 22.07.2017 о 12-30 в зв’язку з виробничою травмою та у нього було встановлено стан сп’яніння внаслідок вживання алкоголю. При цьому в графі «Дані лабораторних досліджень зазначено: «Аlкоtеst 6510 – 1,41‰» (а.с.7).

Посилання відповідача на те, що обстеження позивача проводилось відповідно до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015р. за № 1413/27858 суд вважає безпідставним, оскільки вказаною Інструкцією не передбачено складання протоколу медичного освідування, крім того вищевказаний протокол від 22.07.2017 за формою і змістом не відповідає додаткам до цієї Інструкції – акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Складення такого протоколу передбачене п.6 «Временной инструкции о порядке медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения», затвердженої заступником Міністра охорони здоров’я СРСР 01.08.1988 № 06-14/33-14, яка діє на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року, якою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Оскільки вищевказана Інструкція про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулює лише порядок обстеження водіїв, то в усіх інших випадках, які потребують встановлення наявності стану сп’яніння, необхідно застосовувати зазначену «Временную инструкцию…».

Відповідно до пунктів 6, 7, 8, 9 цієї «Временной инструкции…»: «Врач (фельдшер), производящий освидетельствование, составляет протокол медицинского освидетельствования по установленной форме в двух экземплярах. В протоколе подробно излагаются сведения о внешнем виде освидетельствуемого, его поведении, эмоциональном фоне, речи, вегето-сосудистых реакциях, состояния двигательной сферы. При этом следует отметить жалобы освидетельствуемого, его субъективную оценку своего состояния. Кроме того, при оценке состояния необходимо отметить наличие или отсутствие запаха алкоголя и указать результаты лабораторных исследований. При врачебном освидетельствовании в п. 13 протокола могут быть внесены дополнительные данные, свидетельствующие о факте употребления или о наличии симптомов опьянения. Если проведение освидетельствования в полном объеме не представляется возможным в силу сложившихся обстоятельств (из-за тяжести состояния испытуемого, отказа от освидетельствования и т.д.), в протоколе медицинского освидетельствования указываются причины, почему не было выполнено то или иное исследование. Основой медицинского заключения по вопросу состояний, связанных с потреблением алкоголя, должны служить данные всестороннего медицинского освидетельствования. После его завершении производится отбор выдыхаемого воздуха или биологических жидкостей организма для исследования их на наличие алкоголя. Лабораторные исследования (выдыхаемого воздуха, мочи, слюны) при проведении освидетельствования являются обязательными. Кровь для анализов на алкоголь следует брать в исключительных случаях только по медицинским показаниям (например, тяжелые травмы, отравления и т.п.). Характер и последовательность проведения биологических проб определяется врачом (фельдшером) в зависимости от особенностей клинического состояния обследуемого. В случаях сомнительной картины алкогольного опьянения необходимо применять не менее двух биологических реакций на алкоголь (проба Рапопорта, Мохова-Шинкаренко, аппарат ППС-1), подвергать анализу различные биологические среды; в случаях исследования выдыхаемого воздуха или слюны осуществлять их повторное проведение через 20-30 минут после первого. В тех случаях, когда состояние испытуемого не позволяет осуществить освидетельствование в полном объеме (тяжелая травма, бессознательное состояние) для определения состояний, связанных с потреблением алкоголя, обязательно проводится двукратное (с интервалом 30-60 минут) количественное исследование на алкоголь не менее двух биологических жидкостей организма (кровь, моча, слюна).

Вказані вимоги лікарем, який проводив обстеження позивача на стан сп’яніння, виконані не повністю, зокрема не було проведено всебічне медичне освідування з відображенням його результатів у протоколі. Так у протоколі не вказано частоту пульсу обстежуваного, стан його зіниць, фотореакції, ністагм, особливості ходи, стійкість в позі Ромберга, наявність чи відсутність тремтіння повік, язика, пальців рук, хоч відповідні графи наявні в протоколі. При цьому в протоколі не зазначені причини, з яких не були виконані ці дослідження. Якщо це пов’язано з отриманою позивачем тяжкою травмою, то не було проведено двократне кількісне дослідження на алкоголь не менше двох біологічних рідин організму (крові, сечі або слини). Обов’язкове лабораторне дослідження сечі або слини взагалі не проводилось, крім того, не проводилось повторне дослідження повітря, що видихається.

У протоколу також не описаний зовнішній вигляд ОСОБА_1, зокрема стан одягу, шкіри, наявність пошкоджень, ін’єкції. Відсутність такого опису свідчить про те, що позивача лікар не оглядав.

Також одна з граф протоколу вказує на необхідність лікарю вказати чи є ознаки нервово-психічних захворювань, ураження центральної нервової системи, фізичного виснаження, перенесені травми (об’єктивно та зі слів). Але, як вбачається з протоколу, лікар ці обставини з’ясовував, про що свідчить запис «немає», в той час як обстеження проводилось в зв’язку з виробничою травмою. Вказаний запис також свідчить про неповноту, а отже і необ’єктивність огляду позивача.

Вивчаючи протокол № 129 суд також враховує, що сам по собі запах алкоголю з роту позивача не може бути підставою для висновку про алкогольне сп’яніння, оскільки запах міг виникнути від вживання ліків внаслідок надання йому долікарняної та першої медичної допомоги. При цьому суд вважає сумнівною можливість позивача, при наявних у нього травмах, в т.ч. численних двобічних переломах ребер (1-6 справа, 1-10 зліва), двобічному травматичному пульмоніті з розривом лівої легені, травматичному лівобічному гемопневмотораксі, що ускладнювали дихання, з достатньою силою і тривалістю продувати газоаналізатор «Аlкоtеst 6510».

Відповідно до п.11 зазначеної «Временной инструкции…»: «Результаты медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения могут считаться действительными при условии, что они были получены в ходе медицинского обследования, выполненного в соответствии с настоящей инструкцией».

В зв’язку з тим, що результати обстеження позивача щодо встановлення у нього стану сп’яніння отримані з наведеними вище порушеннями вимог зазначеної Тимчасової інструкції, вони не можуть вважатися дійсними.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з ч.2 цієї статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Оскільки визнання позивача таким, що перебував під час нещасного випадку в стані сп’яніння, обмежує його право на відшкодування шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві, то вказане право позивача підлягає захисту шляхом визнання на підставі вищезазначеної Тимчасової інструкції недійсними результатів медичного освідування на стан сп’яніння,які відображені у відповідному протоколі, отже позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_4 центральної районної лікарні, що знаходиться в с.Попівка Миргородського району Полтавської області, вул.Центральна, 83, код ЄДРПОУ 01999402, про визнання недійсним протоколу медичного огляду на встановлення стану сп’яніння та відповідних результатів медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп’яніння.

Визнати недійсним протокол медичного огляду на встановлення факту сп’яніння № 129, складений лікарем-терапевтом приймального відділення ОСОБА_4 центральної районної лікарні ОСОБА_5 22.07.2017, про результати медичного освідування ОСОБА_1 щодо встановлення факту перебування останнього в стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ОСОБА_6