Рішення № 72650226, 27.02.2018, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/275/16-ц

Провадження № 2/272/5/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої – судді - Чуб І.А.,

секретаря судового засідання – Яцюк В.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "РОДОВІД БАНК" про визнання кредитного договору недійсним, суд

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "РОДОВІД БАНК", в якому просив визнати недійсним кредитний договір № 28.4/СЖ-003.07.1 від 01.02.2007 року з наступних підстав. 01.02.2007 року між ним та відповідачем було підписано кредитний договір№ 28.4/СЖ-003.07.1 відповідно до якого ПАТ "РОДОВІД БАНК" повинен був надати йому кредит у розмір 60000 доларів США на споживчі цілі, терміном по 01.02.2012 року включно. Однак в отриманні кредиту йому було відмовлено. В лютому 2014 року відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього боргу за вищевказаним кредитом. Із зазначеного позову йому стало відомо, що він нібито отримав кредит та не виконує взяті на себе зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. п.1.5 вищевказаного кредитного договору також передбачено, що строк користування кредиту обчислюється від моменту перерахування грошових коштів за розпорядженням позичальника або видачі коштів з каси банку. Таким чином договір позики носить реальний характер та з цієї причини угоду позики можна вважати такою, що відбулася з моменту передачі позикодавцем грошей позичальнику. Позивач розпорядження на перерахування коштів згідно вимог договору не давав та коштів з каси банку не отримував, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, проведеної в ході розгляду цивільної справи № 272/303/14-ц за позовом ПАТ "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Відповідно до висновку експертизи на банківській квитанції від 01.02.2007 року, на яку відповідач посилається як підтвердження передачі коштів позичальнику, в графі підпис отримувача, стоїть не його підпис, що є доказом того, що грошей він не отримував. Відповідно до ч.1 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця. Таким чином спірний кредитний договір є безгрошовим та відповідно до вимог ст. 203, ч.3 ст.215 ЦК України є підстави для визнання його недійсним.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, пояснивши, що він звертався до ПАТ "РОДОВІД БАНК" за отриманням кредиту та надавав пакет документів, який вимагав банк. Однак після виготовлення документів, в тому числі і кредитного договору, який він підписав, йому було відмовлено у наданні кредиту. Він не отримував кошти в сумі 60 000 доларів США та підпис у заяві на видачу готівки у графі отримувач не його, що підтвердив висновок почеркознавчої експертизи. Оплату коштів за кредитним договором він не здійснював, можливо інша особа платила, яка отримала гроші, про існування кредитного договору та договору іпотеки йому стало відомо в 2014 році після звернення відповідача до суду за стягненням з нього боргу по кредитному договору. Також зазначив, що виконавчий напис нотаріуса щодо звернення стягнення на майно він оскаржував в 2009-2010 р.р., судом було задоволено його позов та визнано виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тому він не надав значення кредитному договору та договору іпотеки. Просив позов задовольнити.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та просив задовольнити, зазначивши, що про порушене право позивачу стало відомо в 2014 році після звернення відповідача до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Також вказав, що між позивачем та відповідачем були відносини щодо оформлення кредитного договору, однак у видачі кредиту йому було відмовлено та кошти він не отримав, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, а також підтвердила свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні. Сплата коштів за кредитом була із банку м.Києва та могла оплачуватися й іншою особою. Заперечував щодо застосування позовної давності, оскільки позивач хоча і оспорював виконавчий напис нотаріуса в 2009 році, однак на той момент кредитним договором права позивача не порушувалися, а його права були порушені в 2014 році коли відповідач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу за спірним кредитним договором. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ "РОДОВІД БАНК" позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в письмових поясненнях (а.с. 17-51 т.2), зазначивши, що висновок експерта почеркознавчої експертизи не є обов`язковим для суду і оцінюється в сукупності з іншими доказами. Позивачем підтверджено в судовому засіданні, що він підписував кредитний договір, крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за договором між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згоду на яку надала дружина позивача ОСОБА_4, про що свідчить заява підписана нею, за кредитним договором погашалася заборгованість ОСОБА_1 з 01.02.2007 року по 28.05.2014 року, що свідчить про укладення, виконання та дійсність кредитного договору. Також, зазначила, що позивачу було відомо про наявність кредитного договору ще в 2009 році, коли він оспорював в судовому порядку виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на майно, яким забезпечено виконання спірного кредитного договору, тому є підстави для застосування строків позовної давності згідно ст. 257 ЦК Україн, про що було подано письмове клопотання (т.1 а.с. 62-63), так як ОСОБА_1 звернувся із позовом про оспорювання кредитного договору в березні 2016 року.

Вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України- сторони є вільними в укладенні договору.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.01.2007 року звернувся із заявою до ВАТ "РОДОВІД БАНК", в якій просив надати йому кредит у розмірі 70000 доларів США на споживчі цілі та в забезпечення кредиту пропонував житловий будинок (а.с. 37 т.2). 01.02.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "РОДОВІД БАНК" було укладено кредитний договір № 28.4/СЖ-003.07.1, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 60000 доларів США терміном по 01.02.2012 року включно ( т.1 а.с.2-5,196). В той же день, 01.02.2007 року ОСОБА_1, за згодою дружини ОСОБА_4, було укладено договір іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 28.4/СЖ-003.07.1 від 01.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до якого було передано в іпотеку житловий будинок, належний ОСОБА_1, розташований за адресою: с.Гальчин, вул. Набережна, 25, Андрушівського району, Житомирської області та земельна ділянка площею 0,29 га -для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за тією ж адресою, та договір №1 про внесення змін до договору іпотеки від 06.06.2007 року (т.2 а.с. 25-33, 123).

Згідно заяви на видачу готівки № 426_17 від 01.02.2007 року ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 60000 доларів США (а.с. 6, 196 т.1).

Випискою із особового рахунку клієнта ОСОБА_1 за кредитним договором № 28.4/СЖ-003.07.1 від 01.02.2007 року підтверджується, що за період з 01.02.2007 року по 28.05.2014 року вносилися кошти на погашення кредиту(а.с.20-24 т.2). Копіями заяв на переказ готівки підтверджується сплата ОСОБА_1 коштів згідно кредитного договору № 28.4/СЖ-003.07.1 від 01.02.2007 року, які здійснювалися у ВАТ "РОДОВІД БАНК" м.Києва та Житомирському РУ ВАТ "РОДОВІД БАНК", у вказаних заявах зазначено про пред`явлення паспорта особи ОСОБА_1, вказані код платника, дата народження та місце проживання. Проведені банківські операції за заявами про переказ готівки повністю узгоджуються із випискою за кредитним договором.

Із матеріалів оглянутої судом цивільної справи видно, що позивач ОСОБА_1 звертався до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, де в позовній заяві вказував, що строк основного зобов`язання (п.1.1.) та іпотечного договору (п.1.2) встановлений до 01.02.2012 року, тобто ще не закінчився, письмової вимоги про усунення порушень від відповідача (ОСОБА_6") він не отримував та до вказаної позовної заяви позивач долучив копії кредитного договору та договору іпотеки, що свідчить про те, що позивачу було відомо про існування спірного договору та договору іпотеки.

Зазначеними доказами підтверджуєтьcя, що до 28.05.2014 року заборгованість за кредитом сплачувалася, тобто умови спірного договору виконувалися, і тільки в 2014 році, після звернення відповідачем до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду із даним позовом.

Позивач заперечив отримання коштів, зазначивши, що підпис на заяві на видачу готівки не його, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1453 від 04.10.2015 року, проведеної за його клопотанням у цивільній справі № 272/202/14-ц за позовом ПАТ "РОДОВІД БАНК" до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.101-103). Відповідно до вказаного висновку підпис від імені ОСОБА_1 в заяві на видачу готівки № 426_17 від 01.02.2007 року в графі "Підпис отримувача" ймовірно виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з ретельним наслідуванням справжньому підпису ОСОБА_1.

Обов`язок доказування обставин, на які посилається особа як на підставу своїх вимог, покладений саме на цю особу(ч.1 ст.81 ЦПК).

При цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (ст.110 ЦПК України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст. 89 ЦПК України).

Суд критично оцінює наданий позивачем висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1453 від 04.10.2015, який свідчить про те, що експерт лише припускає можливість належності підпису позивача іншій особі та не є категоричним, а відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 про те, що її чоловік ОСОБА_1 кредит не отримував та майно в іпотеку не передавав, вона згоду на передачу майна в іпотеку не надавала, а підпис у заяві про згоду на передачу майна в іпотеку схожий на її, однак вона не впевнена, що це її підпис, оскільки вказані обставини не можуть підтверджуватися свідченнями свідка.

Висновокекспертів почеркознавчої експертизи № 5417-5419/17-32 від 23.05.2017 року, проведеній у даній справі за клопотанням представника відповідача (т.2 а.с. 2), в сукупності з іншими доказами також не дає підстав суду прийти до висновку про визнання кредитного договору недійсним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів (ст.ст. 77, 78 ЦПК України), що є його процесуальним обов'язком ( ст.ст. 12, 81 ЦПК України) на підтвердження заявлених вимог та спростування доказів передачі майна в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язань по спірному договору, доказів того, що платежі, які вносилися в рахунок погашення кредитної заборгованості у період з 01.02.2007 - 28.05.2014, вносилися не ним, а іншою особою, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю, то відповідно відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "РОДОВІД БАНК" про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс судового рішення складено 12.03.2018 року.

Суддя:ОСОБА_7