Постанова № 72647399, 12.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2205/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2018р., суддя Кукоба О.О., м. Полтава, повний текст складено 18.01.18 року по справі № 816/2205/17

за позовом Полтавського обласного центру зайнятості

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, Начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Коноза Віталія Миколайовича, Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни

про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Полтавський обласний центр зайнятості, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Коноза Віталія Миколайовича щодо порушення терміну прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №54623252 та не надання відповіді на запит Полтавського обласного центру зайнятості від 02.11.2017 вихідний №16/15/3547-17.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2018р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни щодо несвоєчасного прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №54623252.

Визнано протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо не повідомлення Полтавського обласного центру зайнятості про результати розгляду заяви від 02.11.2017 вих. №16/15/3547-17.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач -Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі. В доводах апеляційної скарги вказує на те, що заява позивача від 02.11.2017 року за № 16/15/3547-17 розглянута у строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а відповідь від 20.11.2017 року направлена за вих. № 7931 позивачу. Як на докази відправлення відповіді відповідач в апеляційній скарзі посилається на наявність вихідного номеру та копію журналу вихідної кореспонденції (відправлення простої пошти). Щодо несвоєчасності прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження відповідач зазначив, що постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 року у справі № 816/984/17 не отримував, у зв'язку з чим про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу дізнався лише із заяви позивача.

Позивач надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти її задоволення заперечує, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники сторін прийняли участь в режимі відеоконференції.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав та доводів, викладених у скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, пояснення представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебувало виконавче провадження №54623252, відкрите 05.09.2017р. на підставі постанови головного державного виконавця Дрібної Ю.А. від 31.05.2017 р. ВП №40466245 про стягнення з Полтавського обласного центру зайнятості штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017р. у справі №816/984/17 скасовано постанову головного державного виконавця від 31.05.2017р. ВП №40466245 про накладення на Полтавський обласний центр зайнятості штрафу у розмірі 5100,00 грн (а.с. 8-10).

Вказані обставини визнаються учасниками справи, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

Позивач листом від 02.11.2017 вих. №16/15/3547-17 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області із заявою, у якій просив надіслати на адресу Полтавського обласного центру зайнятості постанову про закінчення виконавчого провадження №54623252, відкритого на підставі постанови про накладення штрафу від 31.05.2017 у розмірі 5100,00 грн. та розглянути питання правомірності прийняття державним виконавцем постанов від 27.06.2017р. про накладення на Полтавський обласний центр зайнятості штрафу у розмірі 10200,00 грн, стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн, а також відкликання повідомлення від 27.06.2017р. про вчинення посадовими особами Полтавського обласного центру зайнятості кримінального правопорушення (а.с. 6-7).

До вказаного листа позивач додав копію постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №816/984/17.

З матеріалів справи судом встановлено, що лист позивача від 02.11.2017 р. подано до Відділу 03.11.2017 р., що підтверджується відміткою про реєстрацію на вхідному штампі (а.с. 6).

Звертаючись до суду з даним позовом, Полтавський обласний центр зайнятості, наполягав на неотриманні відповіді на заяву від 02.11.2017 вих. №16/15/3547-17, а також на неприйнятті постанови про закриття виконавчого провадження у зв'язку із набранням законної сили судовим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із обґрунтованості заявлених позовних вимог, а також недоведеності правомірності дій відповідачами.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої цієї статті, виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Виконавче провадження підлягає закінченню за правилами пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у разі скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Судом встановлено, що виконавче провадження №54623252 відкрито на підставі постанови головного державного виконавця Дрібної Юлії Анатоліївни Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 31.05.2017 р. про накладення штрафу на Полтавський обласний центр зайнятості.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017р у справі №816/984/17 скасовано постанову державного виконавця від 31.05.2017 р. про накладення штрафу.

Вказане судове рішення набуло законної сили 09.10.2017 року.

Таким чином, у зв'язку із скасуванням постанови про накладення штрафу від 31.05.2017 року, в силу приписів ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження №54623252 підлягало закінченню в день настання відповідних обставин (09.10.2017 року) або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

З приводу доводів відповідача про те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 року відповідачу не була вручена, у зв'язку з чим про обставини, які слугували підставою для закриття виконавчого провадження, йому не було відомо до звернення позивача із заявою від 02.11.2017 року, яка надійшла до Відділу 03.11.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, із копії постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017р у справі №816/984/17 судом встановлено, що при оголошенні її вступної та резолютивної частини 09.10.2017 року, в судовому засіданні був присутнім представник відповідача - Крушова І.Б.

Таким чином, уповноважений представник відповідача дізнався про настання відповідних обставин для закриття виконавчого провадження 09.10.2017 року.

Окрім того, судом встановлено, не заперечується відповідачем, що копія постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №816/984/17, додана позивачем до заяви від 02.11.2017 вих. №16/15/3547-17, яка отримана відповідачем 03.11.2017.

За таких обставин, державний виконавець отримавши копію судового рішення 03.11.2017 року, мав прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження №54623252 03.11.2017 р.

Проте, постанова про закінчення виконавчого провадження №54623252 прийнята лише 16.11.2017 року (а.с. 48-49).

Наведене є підставою для висновку про допущення старшим державним виконавцем Запорожець Т.Ю., на виконанні у якої перебувало виконавче провадження №54623252, бездіяльності щодо несвоєчасного прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №54623252.

З приводу доводів відповідача про те, що заяву директора Полтавського обласного центру зайнятості від 02.11.2017 р. Відділом розглянуто у межах строків, визначених Законом України "Про звернення громадян", та надано відповідь листом від 20.11.2017р. за вих. №7931, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В доводах апеляційної скарги та в суді першої інстанції відповідач, як на докази своєчасності направлення відповіді на звернення Полтавського ОЦЗ від 02.11.2017 року, посилався на наявність вихідного номеру, зазначеного у листі від 20.11.2017 року.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаним доводам та наявності вихідного номеру, як доказу, визнав їх необґрунтованими.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, визнаючи вказані докази недопустимими в розумінні ч. 2 ст. 74 КАС України, відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, наявність вихідного номера на відповіді не свідчить про фактичне надіслання її позивачу.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що копія згаданої відповіді надана відповідачем лише після її витребування судом першої інстанції 16.01.2018р.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що направлення відповіді від 20.11.2017 року за вих. № 7931 позивачу підтверджується витягом з журналу вихідної кореспонденції за період з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Витяг з журналу вихідної кореспонденції за період з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року відповідачами до суду першої інстанції, як доказ на підтвердження направлення відповіді позивачу не надавався, на інші доводи, ніж наявність вихідного номеру відповіді, відповідачі в суді першої інстанції не посилались.

Відповідно до ч. 4 ст. 296 КАС України якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.

Згідно з ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В апеляційній скарзі відповідач не навів будь-яких обґрунтувань та не надав доказів поважності причин неподання витягу з журналу до суду першої інстанції.

Надаючи оцінку вказаному витягу з журналу, як доказу у справі, колегія суддів виходить з приписів ч. 4 ст. 308 КАС України, не приймаючи вказаний журнал як доказ.

Окрім того, відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем надано до суду витяг з журналу вихідної кореспонденції за період з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року, який на а.с. 93 містить інформацію про відповідь за № 7931 від 20.11.2017 року, проте, із витягу не можливо встановити дату реєстрації цієї вихідної кореспонденції, а сам журнал не може бути доказом відправлення зареєстрованої кореспонденції, а тим більше - її вручення відправником отримувачу.

Беручи до уваги викладене, зважаючи на неприйняття та неналежність як доказу, витягу з журналу, а отже відсутність доказів вручення чи передання поштовій організації для надіслання відповідачу (список згрупованих поштових відправлень з відміткою календарного штемпеля пошти про отримання) листа Відділу від 20.11.2017 вих. №7931, з огляду на заперечення позивачем факту отримання такого листа, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач не виконав вимог закону щодо повідомлення заявника про розгляд його звернення.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2018р. по справі № 816/2205/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ТаційСудді А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 12.03.2018.