Постанова № 72647375, 28.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/17532/16-а

Категорія: 10.3.3 Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у місті Херсоні ради на постанову від 04 жовтня 2017 року, ухвалену Херсонським міським судом Херсонської області, у складі головуючого - судді Дорошинської В.Е., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у місті Херсоні ради про визнання неправомірними дій щодо не виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2014 року по 05.05.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у місті Херсоні ради, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача по не виплаті щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2014 року по 05.05.2016 року відповідно до положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції закону від 21.11.1992 року.

Постановою від 04 жовтня 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Херсонський міський суд Херсонської області в повному обсязі задовольнив адміністративний позов:

- визнав неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради по невиплаті позивачу щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- зобов'язав управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради провести перерахунок та виплатити позивачу недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку допомоги на дитину з 01 липня 2014 року по 05.05.2016 року згідно положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції від 21.11.1992р.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у місті Херсоні ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права внаслідок неправильного встановлення фактичних обставин справи.

Зокрема апелянт зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в обґрунтування, якого зазначив, що він є дідом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою здійснює догляд за дитиною з 21 лютого 2014 року по 20 вересня 2016 року згідно наказу Управління освіти Херсонської міської ради від 20 лютого 2014 року № 172-К, яким йому, директору Херсонської спеціалізованої школи І-III ступенів № 57 з поглибленим вивченням іноземних мов Херсонської міської ради, надано відпустку за доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме онуки ОСОБА_2. Апелянт зазначає, що надання позивачу такої відпустки відповідає ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції чинній на час призначення допомоги), відповідно до якої право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має дід. Також апелянт зазначає, що згідно зі ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції чинній на час призначення допомоги), що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплачується щомісячно з дня призначення по догляду за дитиною по день по день досягнення дитиною вказаного віку включно вказаного віку включно. Особам, яки працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі витягу з наказу (розпорядження) роботодавця про надання особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Апелянт вказує на те, що згідно із Законом України 27.03.2014 року «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» з 01.07.2014 року припинено дію норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме включно розділ IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку». Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 208 «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року «Про затвердження Порядку призначення ї виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» а саме розділ «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» виключений. За таких обставин апелянт вважає позивачу правомірно припинено виплату відповідної допомоги.

Також апелянт звертає увагу на те, що перший адміністративний позов поданий 10.05.2016 року ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Корабельної у м. Херсоні ради про дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії з тим же питаннями, справа № 766/2683/16-а, проте ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області 18 жовтня 2016 року залишений без розгляду, відповідно до заяви представника позивача ОСОБА_3

Адміністративний позов в цій справі № 766/17532/16-а ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради поданий повторно 26.12.2016 року, тобто через 7 місяців та 16 днів.

Посилаючись на приписи ч. 2 ст. 99, ст. 100 КАС України, апелянт зазначає, що позивач при повторному зверненні до суду подав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду проте частина перша резолютивної частини постанови не має роз'яснень причин за яких суд першої інстанції поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду.

Також апелянт зазначає, що 27 березня 2014 року прийняті зміни до Держбюджету-2014, у яких заплановано зменшення соціальних програм, серед яких соціальна допомога сім'ям з дітьми.

Для реалізації зазначеної реформи 27 березня 2014 року прийнятий Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 01.04.2014 року та яким внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких об'єднані допомогу при народженні з допомогою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та взагалі вилучена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Також апелянт зазначає, що в Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні Законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України в системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22 та статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

У Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання (частина друга статті 96, частина перша статті 97, частина перша статті 113, пункт 6 статті 116 Основного Закону України). Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).

Така політика базується на передбачених у законодавстві державних соціальних стандартах та державних соціальних гарантіях. Згідно з Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та. іншими нормативно-правовими актами (абзаци другий, третій статті 1).

Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.

Апелянт зазначає, що в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України також зауважив, що невід'ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.

Конституційний Суд України виходив з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6 Конституції України).

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

За таких обставин апелянт вважає, що оскаржена постанова у справі № 766/17532/16-а від 04 жовтня 2017 року є незаконною і необґрунтованою, оскільки розглянута в односторонньому порядку, не з'ясовані всі обставини, що мають значення для повного, об'єктивного та всебічного вирішення справи.

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Ухвалюючи постанову про задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної ради у м. Херсоні ради виконавчого комітету, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2014 року по 05.05.2016 року, зобов'язати відповідача призначити, зробити перерахунок, виплатити заборгованість та сплачувати їй відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років щомісяця, починаючи з 01 липня 2014 року до закінчення строку передбаченої законом виплати.

Посилаючись на положення ст. ст. 99, 100 КАС України, при вирішенні питання про поновлення позивачу строку звернення до суду, суд першої інстанції врахував вимоги ст.6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, з якої випливає обов'язок держави забезпечити особі реальну можливість доступу до захисту своїх прав в суді, у противному випадку, це можна розглядати як порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантований п.1 ст.6 вказаної Конвенції.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом (ч. 4 ст. 6 КАС України).

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 звертався до суду з аналогічними позовними вимогами та ухвалою суду від 18.10.2016 року за його заявою справу залишено без розгляду, однак спір не було вирішено. Як зазначив позивач на його ім'я було надіслано повідомлення про відшкодування надміру виплачених коштів допомоги з встановленим строком повернення переплати до 31.03.2016 року, але без зазначення підстав повернення надміру сплачених коштів. На підставі ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» позивач у серпні 2016 року звернувся до управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради стосовно того на якій підставі була припинена виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та в грудні 2016 року повторно звернувся до суду за захистом своїх прав.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, а тому його слід поновити, надавши таким чином особі реальну можливість скористатись правом на справедливий судовий захист, і вважає, що строк звернення до адміністративного суду з даним позовом позивачем пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Доводи апеляційної скарги з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду не спростовують висновків суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду та наявності правових підстав для його поновлення.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції встановив, що позивач доводиться дідом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійснює догляд за дитиною з 21 лютого 2014 року по 20 вересня 2016 року відповідно до наказу управління освіти Херсонської міської ради від 20 лютого 2014 року № 172-К, яким ОСОБА_1 директору Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 57 з поглибленим вивченням іноземних мов Херсонської міської ради, надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме онуки ОСОБА_2, що відповідає ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції чинній на час призначення допомоги), відповідно до якої право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має дід.

Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ (в редакції чинній на час призначення допомоги), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі витягу з наказу (розпорядження) роботодавця про надання особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Суд першої інстанції встановив, що листом № 2277/20 від 11.08.2016 року управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради, повідомило позивача, що згідно з Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання в Україні» з 01.07.2014 року припинено дію норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме розділ IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» виключено. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №208 «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», а саме розділ «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» виключено. Тому Позивачу припинено виплату відповідної допомоги.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції послався на приписи частини 9 ст. 11 Закону України № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, чинній на час прийняття рішення про припинення виплат) якою передбачено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини, у разі виникнення інших обставин.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 8, 19, 22, 46, 58 Конституції України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки дії відповідача є неправомірними, внаслідок посилання на положення Закону України від 27.03.2014 року «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №208 «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», які не мають зворотної дії у часі, а також оскільки позивачу призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку на період з 21.02.2014 року по 20.09.2016 року в мінімальному розмірі 130,00 грн. відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 року № 1751.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до матеріалів справи з 1 липня 2014 року відповідач зупинив виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка була призначена позивачу відповідно до розділу IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» ст. ст. 13-15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», і на звернення позивача листом від 11.01.2016 року (а.с. 6) повідомив, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку припинена відповідно до вимог Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким внесені зміни до Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII «Про державну соціальну допомогу сім»ям з дітьми» і виключено з нього такий вид допомоги.

При цьому, відповідно наданих апелянтом на вимогу апеляційного суду додаткових доказів, допомога при народженні дитини (ОСОБА_2) у розмірі 810 грн. призначена та виплачувалась матерії дитини - ОСОБА_4 з 01.12.2013 року по 30.09.2015 року (а.с. 78).

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 20.09.2016 року, оскільки йому таку допомогу призначено до набрання чинності Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХII (в редакції, чинній на час призначення допомоги позивачу) призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомоги при усиновлення дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності в цій частині з 1 липня 2014 року, виключено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із переліку видів державної допомоги сім'ям з дітьми.

При цьому, фактично, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку об'єднана з допомогою при народженні дитини, яка тепер виплачується позивачу у розмірі 1468,19 грн. Апеляційний суд зауважує, що допомога при народження дитини була призначена та виплачувалась по 30.09.2015 року (а.с. 78) в розмірі 810 грн. безпосередньо матері дитини (іншого апелянт на вимогу суду не надав), але розмір цієї виплати не є предметом спору в цій справі.

На підставі Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 208 також внесені зміни до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, і виключено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 1 липня 2014 року набрав чинності Закон України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким внесено зміни до Закону України № 2811-ХII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і виключено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із переліку видів державної допомоги сім'ям з дітьми, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що положення статей 13, 14, 15 Закону України № 2811-ХII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» підлягають застосуванню і після 1 липня 2014 року.

Так, з 1 липня 2014 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтею 15 Закону України № 2811-ХII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, чинній на момент призначення допомоги), розміри виплат при народженні дитини.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову.

Апеляційний суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 21-6471а16.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справу, у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржена постанова скасована та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову

Керуючись ст. ст. 2-9, 72-77, ч. 5 ст. 242, 308, п. 1 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ст. ст. 328, 329, п.п. 10 п. 1 розділу VIIПерехідні положення КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у місті Херсоні ради задовольнити.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 04 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у місті Херсоні ради про визнання неправомірними дій щодо не виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2014 року по 05.05.2016 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець