Постанова № 72646474, 12.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 березня 2018 р. № 638/19337/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1,61000) звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (просп. Науки, буд. 17-А,м. Харків,61166), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради в надані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.12.2017 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

15.01.2018 року дана справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про відмову у встановленні позивачу статусу інваліда війни та невидачі відповідного посвідчення інваліда війни, на думку позивача, є неправомірним, оскільки відповідачем порушено конституційні права на соціальний захист та Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

01.02.2018 року на адресу суду відповідачем було надано відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень передбачених чинним законодавством та немає жодних підстав для встановлення позивачу статусу інваліда війни.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся з заявою до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської області про встановлення статусу інваліда війни з наданням відповідного посвідчення інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом №А-1-1571/0/309-17.03-54 від 16.11.2017 року відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу інвалід війни. В листі зазначено, що причинний зв'язок інвалідності вказаний у довідці МСЕК, не дає позивачу права на встановлення статусу "Інваліда війни".

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з вимогами чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони - Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 - 1976 року, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами), від 29.06.1976 року № 91 (Настанова про організацію та ведення ЦО у міському районі та на промисловому об'єкті народного господарства) та від 29.06.1976 року № 92 (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському) та на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпоряджень начальника ЦО СРСР від 26.04.1986 року та начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, Цивільна оборона організовувалась за територіально - виробничим принципом в усіх населених пунктах та усіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі: чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи; жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено: «Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України». З урахуванням викладеного, формування ЦО, в тому числі невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи з ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Вищевикладене також підтверджено листом Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи №01-1-14/1654/1 від 20.10.2017 року (а.с. 14).

Виходячи із аналізу вищевказаних нормативно-правових актів вбачається, що цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов'язковому порядку залучалось все працездатне населення.

Таким чином, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Пунктами 7, 10 Положення «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 визначено, що посвідчення інваліда війни видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Отже, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується копіями наступних документів: копією посвідчення особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1, копією виписки з наказу по автоколоні 2251 Харківського Управління вантажного автомобільного транспорту від 29.08.1986 р. №103, копією перепустки НОМЕР_2, копією довідки МСЕК серії ХАР- 05 010145, копією листа Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної адміністрації від 12.01.2017 р. № 14/1654/1.

Отже, наведені документи є доказом участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань цивільної оборони та отримання ним інвалідності першої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Наявність документів підтверджують факт участі позивача у відповідні періоди у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування Цивільної оборони.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на встановлення статусу інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та отримання відповідного посвідчення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.257,258,262, 246, 255,295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради в надані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.03.2018 року.

Суддя О.М. Тітов