Рішення № 72646149, 12.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5489/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1510 о/с від 20.09.2017 року, поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, вважати вимушеним прогул ОСОБА_1 у зв'язку з виданим наказом №1510 о/с від 20.09.2017 року та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити в повному обсязі відповідне грошове утримання, з моменту підписання вищевказаного наказу до моменту винесення відповідного рішення по справі,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1510 о/с від 20.09.2017 року, поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, вважати вимушеним прогул ОСОБА_1 у зв'язку з виданим наказом №1510 о/с від 20.09.2017 року та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити в повному обсязі відповідне грошове утримання, з моменту підписання вищевказаного наказу до моменту винесення відповідного рішення по справі.

В судовому засіданні 05.03.2018 року позивач та представник позивача просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, на ведених у позовній заяві. Представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи, але судове засідання не прибув подав відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, оскільки у відповідності до наказу Національної поліції України №704 від 10.07.2017 року було внесено зміни у штат Головного управління Національної поліції в Одеській області. У зв'язку з цим, 25.07.2017 року позивача було попереджено про наступне звільнення. Після закінчення зазначеного терміну, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1510 о/с від 20.09.2017 року звільнено з органів поліції згідно зі п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із скороченням штатів, який на думку представника відповідача є правомірним.

Відповідно до положень ст.205 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача з урахуванням наданого відзиву та доказів.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановлює наступні факти та обставини:

Позивач проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, що згідно положень п.17 ч.1 ст.4 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних компенсацій, пов`язаних з її проходженням згідно п.2 ч.1 ст.19 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

25.07.2017 року майору поліції ОСОБА_1, оперуповноваженому сектора викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області видано попередження ГУ Національної поліції в Одеській області про наступне звільнення, у зв'язку зі скороченням штатної чисельності органів і підрозділів ГУ Національної поліції в Одеській області, відповідно до наказу Національної поліції України №704 від 10.07.2017 року "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції", в якому зазначено, що його буде звільнено зі служби в поліції не раніше ніж за два місяці на підставі п.4 ч.1 ст.77 (звільнення зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.31).

Наказом Начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області генерала поліції третього рангу Головіна Д.В. №1510 о/с від 20.09.2017 року відповідно до Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів): майора поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектора викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 25.09.2017 року (а.с.14).

Оцінюючи спірні правовідносини, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" №2822 від 13.05.2015 року (надалі-Закон №2822) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною 1 статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" №2822 визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.58 Закону України "Про Національну поліцію" №2822 строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Положеннями ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" №2822 визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського. Так, п.4 ч.1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно ч.ч.2,3 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" №2822 днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації регламентований ст.68 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію" №2822 у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення

Згідно ч.2 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію" №2822 поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Частино 3 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" №2822 передбачено, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Відповідно до Переліку змін у штатах Національної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції" №704 від 10.07.2017 року вбачається, що під час реорганізації в ГУ НП в Одеській області скорочуються всі посади в секторі викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності.

Однак, в супереч ч.2 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію" №2822 позивачу не було запропоновано посаду за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Відповідач, у зв'язку з реорганізацією, попередив позивача про безумовне його звільнення зі служби, що не відповідає вимогам ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію" №2822, та є протиправним.

Статтею 244-2 КАС України (2005) встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 зазначено, що відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

У постанові від 16.10.2012 року Верховний Суд України зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Також, у постанові зазначено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і касаційний суд, про обґрунтованість вимог позивачки у зв'язку з відсутністю юридичного факту (змін в організації виробництва і праці), який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

Згідно з положеннями частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Вищезазначені висновки Верховного суду України співвідносяться з положеннями ст.68 Закону України "Про Національну поліцію" №2822 щодо можливості призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Згода на таке призначення можлива лише при наданні відповідної пропозиції поліцейському, посада якого скорочена.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо порушення відповідачами порядку звільнення позивача за п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" №2822, оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано рівнозначну посаду, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації у відповідних підрозділах Головного управління Національної поліції в Одеській області та не надано доказів відсутності в них вакантних посад на час звільнення позивача.

За таких обставин, суд вважає, що при звільненні позивача не була дотримана процедура звільнення, яка визначена законом, в зв'язку із чим проведене звільнення не може бути визнане законним, а тому наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №1510 о/с від 20.09.2017 року в частині звільнення позивача з посади та з органів поліції підлягає визнанню протиправним та скасуванню згідно положень ч.1 ст.245 КАС України, а не зобов'язання відповідача скасувати цей наказ, як просив позивач, а тому ця вимога підлягає задоволенню частково.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Виходячи з наведеного, враховуючи, що нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень ст.9 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення КЗпП України, якими вказані питання врегульовані.

Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України при встановлені незаконності звільнення особи із займаною посади, ця особа поновлюється судом на попередній посаді. Оскільки, судом вище встановлено, що проходження позивачем служби в поліції було припинено неправомірно, відповідно до вищенаведеної норми права він підлягає поновленню на попередній посаді оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області з дати його звільнення - з 25.09.2017 року, в зв'язку із чим, ця позовна вимога також підлягає задоволення на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Статтею 236 КЗпП України встановлена відповідальність роботодавця щодо виплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням працівника за період з часу звільнення до дати фактичного поновлення працівника на роботі. Раніше суд визнав, що наявні правові підстави вважати позивача протиправно звільненим та є усі необхідні підстави для його поновлення на попередній посаді, в зв'язку з чим, існує обов'язок відповідача (ГУ НП України в Одеській області) щодо компенсації позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, пов'язаного із незаконним звільненням, з 25.09.2017 року по день фактичного поновлення на посаді, а тому, позовна вимога щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (виходячи з середньомісячного її розміру 10897,05 грн. (довідка ГУ НП в Одеській області від 22.11.2017 року №1550 - а.с.30) підлягає задоволенню саме у цієї редакції на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Відповідно до положень п.п.2,3 ч.1 ст.371 КАС України суд допускає до негайного виконання судове рішення щодо поновлення особи на публічній службі, а тому суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення щодо поновлення позивача на попередній посаді та виплати йому грошового забезпечення за один місяць.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1510 о/с від 20.09.2017 року, в частині звільнення позивача.

3. Поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області з 25.09.2017 року.

4.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 25.09.2017 року по день фактичного поновлення на посаді.

5. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

6. В частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 10897,05 грн. допустити негайне виконання рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 12.03.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.