Рішення № 72646049, 01.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/109/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3С.Б.» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3С.Б.» (далі – позивач, ТОВ «ОСОБА_3С.Б.») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області) про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області № 13/08/014/2711-0532 від 08.12.2017 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Позивач посилається на те, що відповідачем проведено позапланову перевірку щодо додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 13080142711. На підставі зазначеного акта перевірки відповідач виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Втім, позивач не погоджується із виявленими порушеннями та вважає, що встановлені обставини не є порушеннями законодавства про працю. Зокрема, позивач зазначив, що не порушував статті 108 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), оскільки відповідач керувався колективним договором, який втратив свою чинність ще у 2014 році, у зв’язку з чим нарахування проводилися відповідно до законодавства про оплату праці. Щодо порушення статті 107 КЗпП України, то позивач зазначив, що ОСОБА_4 не нараховано заробітну плату у подвійному розмірі, оскільки згідно наказу від 04.12.2017 № 04/12 ОСОБА_4 на підставі його заяви від 17.10.2017 буде надано інший день для відпочинку. Зазначає, що разі залучення до роботи працівників у вихідні дні, які є загальними вихідними днями (субота, неділя) або визначені за графіком роботи (змінності), та за згодою сторін обрано компенсацію іншим днем відпочинку, то робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі, а день відгулу не оплачується, що узгоджується із висновками викладеними у листі Мінсоцполітики від 29 грудня 2009 р. № 153/13/84-09. Водночас, позивач вказує, що не порушував статті 33 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. В обґрунтування зазначив, що відповідачем зроблено хибний висновок про те, що на товаристві не проводилась індексація заробітної плати за період січень-жовтень 2017 року з червня 2017 року, оскільки працівникам проведено індексацію заробітної плати та виплачено відповідні кошти. Втім, зазначені виплати не відображені у відомостях про нарахування заробітної плати, оскільки проводились із коштів, які надходили як безповоротна фінансова допомога від директора (засновника), згідно із договором поворотної фінансової допомоги від 15.06.2017 №б/н. У зв’язку з наведеним відповідач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, поросив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення відповідача викладенні у відзиві на позов та запереченнях, в яких відповідач зазначив, що відповідачем за результатами проведеної позапланової перевірки було складено акт де зафіксовано виявлені в ході здійснення контрольного заходу порушення позивачем вимог законодавства про працю та винесено оскаржувану постанову. Зокрема, відповідач зазначив, що в порушення статті 107 КЗпП України працівнику позивача ОСОБА_4 не оплачено роботу в святковий день у подвійному розмірі. У порушення статті 108 КЗпП України трьом працівникам підприємства оплату за роботу у нічний час проведено у розмірі нижчому, ніж передбачений колективним договором, а в порушення статті 33 Закону України «Про оплату праці» 49-ти працівникам підприємства не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати за період червень-вересень 2017 року. Так, відповідач вказує, що у зв’язку з виявленими порушеннями головним державним інспектором Нагірняк Г.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 13-08-014/0568 відповідно до якого директору підприємства інкриміновано порушення вимог ст.ст. 108, 107 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці», який скеровано на розгляд до Трускавецького міського суду Львівської області. 29.12.2017 постановою Трускавецького міського суду у справі № 457/1368/17 директора підприємства ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 510 гривень. При цьому, в описовій частині постанови зазначено, що правопорушник з'явився на розгляд справи, вину у вчиненому правопорушенні визнав. Відповідач зазначив, що після перетворення ЗАТ фірма «Т.С.Б.» в ТОВ «ОСОБА_3С.Б» частку в статутному капіталі підприємства було відчужено СУПП «Равтранс», що свідчить не про зміну власника підприємства в розумінні законодавства про працю, а про зміну в кількісному складі засновників юридичної особи в розумінні цивільного законодавства, а відтак колективний договір та його додатки були чинними на момент виникнення спірних правовідносин і оплата праці за роботу у нічний час мала проводитися працівникам у розмірі передбаченому додатком 1 до колективного договору. Зазначене спростовує доводи відповідача про втрату чинності колективного договору товариства у 2014 році. Щодо посилань позивача, що ОСОБА_4 буде надано інший день для відпочинку, то відповідач зазначив, що законодавством передбачено можливість заміни подвійної оплати наданням іншого дня відпочинку лише у тому випадку, коли мало місце залучення працівника до роботи у його вихідний день. Втім, ОСОБА_4 було залучено у святковий (неробочий) день (14.10.2017), тому роботодавець повинен був оплатити роботу у святковий день в подвійному розмірі, оскільки надання іншого дня відпочинку працівнику, який працював у святковий день є додатковою гарантією для працівника, який працював у такий день, що може застосовуватися поряд із компенсацією у подвійному розмірі, а не замість неї. Також відповідач зазначив, що не заслуговують уваги доводи позивача щодо здійснення індексації, оскільки під час перевірки позивач не повідомив відповідача, що підприємство уклало договір з директором про надання фінансової допомоги на виплату індексації. Додатково відповідач зазначає, що в касовій книзі відображається тільки загальна сума отриманої підприємством фінансової допомоги, проте це не звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку відображати у розрахунково платіжних документах відомості про нарахування, окремо по кожному працівнику, індексації заробітної плати. Враховуючи викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3С.Б.» про забезпечення позову у справі № 813/109/18 та зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу № 13/08/014/2711-0532 від 08.12.2017.

10 січня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Суд встановив, що з 15 листопада 2017 року по 16 листопада 2017 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі наказу від 16.11.2017 № 1722-П та направлення на проведення перевірки від 16.11.2017 № 1684, була проведена позапланова перевірка ТОВ «ОСОБА_3С.Б.».

За результатами перевірки складено акт № 13080142711.

30.11.2017 Головним управління Держпраці у Львівській області видано припис № 13/08/014/2711-2181.

07 грудня 2017 року ТОВ «ОСОБА_3С.Б.» скерувало на адресу Державної інспекції України з питань праці ГУ Держпраці у Львівській області лист № 223 про усунення частково порушень.

8 грудня 2017 року на підставі вказаного акту перевірки № 13080142711 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 13/08/014/2711-0532, якою накладено на ТОВ «ОСОБА_3С.Б.» штраф у розмірі 1568000 грн.

Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року N 386/2011 (далі - Положення N 386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Пунктом 7 вказаного Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

Як встановлено судом, за результатами проведеної позапланової перевірки щодо додержання ТОВ «ОСОБА_3С.Б.» законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування було винесено оскаржувану постанову.

Надаючи правову оцінку постанові № 13/08/014/2711-0532, суд виходить з наступного.

Із змісту зазначеної постанови випливає, що підставою для її винесення послугували встановлені в акті перевірки порушення вимог - статей 107, 108 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці».

Щодо порушень ТОВ «ОСОБА_3С.Б.» статті 107 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Статтею 73 КЗпП України встановлено святкові і неробочі дні, серед яких є 14 жовтня 2017 року - День захисника України.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 працював 14 жовтня 2017 року, тобто у святковий (неробочий) день визначений статтею 73 КЗпП України.

На переконання відповідача, позивач всупереч вимогам статті 107 КЗпП України не здійснив оплату праці працівнику товариства ОСОБА_4 у подвійному розмрі.

Однак, суд не приймає такі доводи відповідача до уваги, оскільки відповідно до частини 3 статті 107 КЗпП України на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Так, судом встановлено, що 17 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до роботодавця ТОВ «ОСОБА_3С.Б.» із заявою про надання іншого дня для відпочинку.

4 грудня 2017 року наказом ТОВ «ОСОБА_3С.Б.» № 04/12 надано 09.01.2018 ОСОБА_4 день для відпочинку, в рахунок відпрацьованого святкового дня 14.10.2017.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що ОСОБА_4 не нараховано заробітну плату у подвійному розмірі, оскільки було надано інший день для відпочинку.

Що стосується порушення позивачем статті 108 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Зокрема, відповідачем під час перевірки було встановлено порушення позивачем статті 108 КЗпП України, а саме трьом працівникам підприємства оплату за роботу у нічний -час проведено у розмірі нижчому, ніж передбачений колективним договором.

Зокрема, відповідач у акті перевірки зазначив, що колективним договором встановлено оплату за роботу в нічний час у підвищеному розмірі, а саме 35% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Однак, за вересень 2017 року ОСОБА_4 оплату 8 нічних годин, ОСОБА_6 оплату 112 нічних годин проведено набагато меншому розмірі, ніж передбачено колективним договором. А також, у жовтні 2017 року ОСОБА_4 оплату 120 нічних годин, ОСОБА_6 оплату 127 нічних годин також проведено неповністю.

Суд встановив, що 17 лютого 2006 року рішенням адміністрації та трудового колективу ЗАТ фірма «Т.С.Б.» затверджено «Колективний договір ЗАТ фірма «Т.С.Б.»».

Відповідно до статті 17 КЗпП України колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому.

Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір.

У разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

У разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.

У разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.

На новоствореному підприємстві, в установі, організації колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, установи, організації, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, установи, організації, якщо не передбачено їх реєстрацію.

Так, 28 лютого 2011 року протоколом позачергових загальних зборів акціонерів фірма «ОСОБА_7.» було вирішено питання щодо реорганізації шляхом перетворення у ТзОВ «ОСОБА_3 Б.» та затверджено статут Товариства, у зв’язку з чим було змінено склад засновників.

Рішенням загальних зборів учасників 05.08.2014, було вирішено питання щодо відчуження частки у статутному капіталі товариству «Равтранс».

28 березня 2016 року протоколом загальних зборів учасників затверджено кінцеву редакцію статуту та перелік учасників Товариства. Так, у протоколі № 1 загальних зборів учасників було прийнято рішення про виключення із складу засновників ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Так, згідно до частини 5 статті 17 КЗпП України у разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача, що колективний договір яким керувався відповідач втратив чинність, а відтак нарахування за роботу у нічний час працівникам товариства проводилися відповідно до законодавства про оплату праці.

Щодо порушень позивачем статті 33 Закону України “Про оплату праці”, суд виходив з наступного.

Згідно з абз.5 ч.1 ст.18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

На підставі ч.2 ст.19 наведеного Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За змістом ст.33 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку та в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Положеннями п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. N 1078, із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Механізм проведення індексації у разі підвищення грошових доходів визначено положеннями пункту 5 Порядку №1078. Зокрема, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Актом перевірки встановлено порушення вимог чинного законодавства в частині не забезпечення проведення нарахування та виплати індексації з червня 2017 року, а саме: 44 чоловікам у червні 2017 року, 49 працівникам у липні 2017 року, 48 працівникам у серпні 2017 року, 47 працівникам у вересні 2017 року, 48 працівникам у жовтні 2017 року.

Суд встановив, що 15 червня 2017 року між ОСОБА_5 «Позикодавець» та ТОВ «ОСОБА_3 Б.» «Позичальник» укладено договір № б/н «Поворотної фінансової допомоги», відповідно до якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов’язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

У пункті 2.1 вказаного Договору зазначено, що поворотно фінансова допомога надається у національній валюті України в розмірі 15000, 00 грн без податку на додану вартість.

Як зазначив позивач вказані кошти були використані на виплату коштів, як індексації заробітної плати.

Виплата індексації працівникам ТОВ «ОСОБА_3 Б.» підтверджується записами у касовій книзі та розрахунково-платіжними відомостями, копії яких наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню повністю. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб’єктом господарювання, вимог статей 107, 108 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці», а отже і наявності підстав, передбачених абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 1568000 грн.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, враховуючи при цьому доводи сторін, а також наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а оскаржувана постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області від 08.12.2017 № 13/08/014/2711-0532.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2018.

Суддя Р.М. Брильовський