Рішення № 72645374, 03.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2018 р. Справа№805/581/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративий позов ОСОБА_1

ОСОБА_2

до відповідача ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України

Донецької області

про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії незалежно від віку за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язання призначити пенсію незалежно від віку за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 13.06.2016 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.1990 року по 14.06.1998 року в ГОАО «Ордена Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна».

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Вважає, що незарахування до пільгового стажу періодів роботи у ГОАО «Ордена Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна» з 13.09.1990 року по 14.06.1998 року на посадах за списком № 1 у зв’язку з тим, що довідка про підтвердження пільгового стажу видана установою, якій тимчасово надані документи на зберігання, є безпідставним, оскільки основним документом, що підтверджує пільговий стаж, є трудова книжка, у якій містяться відповідні записи про періоди роботи.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Зазначив, що у довідці про підтвердження пільгового стажу вбачаються розбіжності в документах, а саме, довідка підписана особою, якій, згідно довідки з ЄДРПОУ не надане таке право.

Вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про відновлення порушеного права з боку органів владних повноважень.

Враховуючи наведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяву про розгляд справи за участю їх представників не надали.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку спрощеного провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 86134, Донецька область, м. Макіївка, вул. Ашхабатська, 20, НОМЕР_2 (а.с. 25-26).

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.05.2015 року № 1441/015164, ОСОБА_1 фактично проживає/перебуває за адресою: Донецька область, Красноармійський район, с. Красний Лиман, вул. Зоря, буд. 9 (а.с. 27).

13.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 ОУПФУ з заявою № 2882 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

13.09.2016 року ОСОБА_3 ОУПФУ прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії, яке обґрунтоване тим, що довідка від 17.11.2014 року № 610 про підтвердження пільгового стажу за період роботи з 13.09.1990 року по 14.06.1998 року в ГОАО «Ордера Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна» видана установою, якій тимчасово надані документи на зберігання та не є правонаступником, також до страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1977 року по 08.07.1979 року в професійно-технічному училищі м. Макіївки № 9, оскільки прізвище ім’я по батькові не вказані повністю (а.с. 7-10).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 17.11.2017 року ОСОБА_1 працював повний робочий день на ГОАО «ордена Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна»:

- за період з 13.09.1990 року по 15.01.1991 року учнем гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті з тарифною ставкою підземного робітника з навченою професією ділянки РГВ-1, список №1 розділ 1 підрозділ 1;

- за період з 16.01.1991 року по 24.06.1997 року гірником з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті ділянки РГВ-1, список №1 розділ 1 підрозділ 1;

- за період з 25.06.1997 року по 14.06.1998 року гірником очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті ділянки № 3, список №1 розділ 1 підрозділ 1 (а.с. 15).

Згідно атестату № 4899 Державного комітету Ради Міністрів Української РСР ОСОБА_1 навчався в професійно-технічному училищі м. Макіївки № 9 з 01.09.1977 року по 08.07.1979 року по спеціальності слюсар по ремонту автомобілів (а.с. 19).

Згідно запису в трудовій книжці серія БТ-I № 2711073 ОСОБА_1 навчався в ТУ № 9 з 01.09.1977 року по 08.07.1979 року(а.с. 11).

Згідно записів 9, 10, 11, 12, 14 в трудовій книжці серія БТ-I № 2711073 ОСОБА_1 працював повний робочий день на ГОАО «ордена Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна» за період з 13.09.1990 року по 15.01.1991 року учнем гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті з тарифною ставкою підземного робітника з навченою професією ділянки РГВ-1, за період з 16.01.1991 року по 24.06.1997 року гірником з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті ділянки РГВ-1, за період з 25.06.1997 року по 14.06.1998 року гірником очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті ділянки № 3 (а.с. 11-14).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії незалежно від віку та зобов’язання призначити пенсію незалежно від віку з 13.06.2016 року з зарахуванням пільгового стажу періодів роботи з 13.09.1990 року по 14.06.1998 року в ГОАО «Ордена Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна».

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Згідно ст. 3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Тобто, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пунктом 2 розділу XY Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно п. а. ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпенчення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в трудовій книжці позивача містяться записи про періоди роботи з 13.09.1990 року по 14.06.1998 року на посадах за списком № 1 на ГОАО «Ордена Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна».

Тобто трудова книжка позивача містить записи про його роботу у спірний період повний робочий день на підземних роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає йому право на зарахування цього періоду до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка про підтвердження пільгового стажу від 17.11.2017 року, згідно якої позивач працював повний робочий день на ГОАО «Ордена Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна» з 13.09.1990 року по 14.06.1998 року на посадах за списком №1.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, передбачено, що при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах період роботи , вказаний в підпункті «з» (зокрема, навчання в професійно-технічних училищах) прирівнюється до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, період навчання позивача в професійно-технічному училищі м. Макіївки № 9 з 01.09.1977 року по 08.07.1979 року підтверджений копією атестату № 4899 Державного комітету Ради Міністрів Української РСР та записом в трудовій книжці.

Оскільки пільговий стаж позивача підтверджений належно оформленим записом у трудовій книжці, суд вважає неправомірними дії відповідача щодо незарахування вищевказаного періоду роботи позивача до пільгового стажу його роботи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії незалежно від віку за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов?язання відповідача призначити пенсію позивачу незалежно від віку за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд враховує наступне.

В розумінні частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Нормами чинного законодавства, а саме, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121, постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», повноваження щодо призначення та виплати пенсій покладене на Пенсійний фонд України

Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів та положень чинного законодавства, тобто, є владними дискреційними функціями суб?єкта владних повноважень, що мають можливість надати повне або часткове визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Оскільки нормами прямої дії Закону на відповідача покладений обов?язок прийняття рішення про призначення та виплату пенсії, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог саме у такий спосіб як повторне зобов??язання виконати покладені на нього владні дискреційні функції.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається , що відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом владні дискреційні функції щодо призначення і виплати пенсії позивачу, діяв з порушенням закону і справедливості.

Оскільки прийняття рішення про призначення та виплату пенсії є владними дискреційними функціями органу Пенсійного фонду, такий обов?язок покладений на орган Пенсійного фонду нормами чинного законодавства, на час розгляду справи відповідачем визначені Законом владні дискреційні функції не виконані, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов?язання відповідача розглянути питання про призначення та виплату пенсії позивачу з урахуванням норм чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення та висновків суду про порушення суб?єктом владних повноважень Закону щодо визначеного чинним законодавством права позивача на призначення та отримання пенсії.

Суд не приймає о уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки в розумінні норм ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» процесуальний перебіг строку для даного спору не застосовується.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії незалежно від віку за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язання розглянути питання про призначення пенсію незалежно від віку за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 13.06.2016 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.1990 року по 14.06.1998 року в ГОАО «Ордена Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна» та періоду навчання позивача в ТУ № 9 з 01.09.1977 року по 08.07.1979 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення щодо відмови в призначенні пенсії незалежно від віку за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язання призначити пенсію незалежно від віку за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 13.06.2016 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 13.09.1990 року по 14.06.1998 року в ГОАО «Ордена Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна» – задовольнити частково.

Рішення ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.09.2016 року про відмову в призначенні пенсії незалежно від віку за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 – визнати протиправним.

Зобов’язати Красноармійське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути питання про призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 незалежно від віку за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 13.06.2016 року з урахуванням до пільгового стажу період роботи в ГОАО «Ордена Трудового Красного Знамені шахти ім. В.І. Леніна» з 13.09.1990 року по 14.06.1998 року на посадах за списком № 1 та період навчання з 01.09.1977 року по 08.07.1979 року в професійно-технічному училищі м. Макіївки № 9.

В задоволені іншої частини адміністративного позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 37869345, юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів Словянське УК/м. Словянськ/22030101; р/р отримувача 31214206784075; банк отримувача ГУДКCУ у Донецькій області; МФО банку 834016; ЄДРПОУ отримувача 37803368; Призначення платежу: *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд) судові витрати у сумі 528 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.