Ухвала суду № 72645236, 12.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

12 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/397/18 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову до Міністерства юстиції України про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_1.) до пред'явлення позову звернулася із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 27 лютого 2018 року №555/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Луцького нотаріального округу Волинської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (в частині блокування їй доступу до вказаного реєстру строком на чотири місяці) шляхом розблокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили. Також заявник просила зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «Національні інформаційні системи») здійснити розблокування їй доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та утриматися від будь-яких дій на виконання наказу Міністерства юстиції України від 27 лютого 2018 року №555/5 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Приватний нотаріус ОСОБА_1. вказала, що має намір подати позов до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ДП «Національні інформаційні системи» про скасування зазначеного наказу. Виконання цього наказу покладено на ДП «Національні інформаційні системи».

Приватний нотаріус ОСОБА_1. заяву обґрунтовує тим, що блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці на підставі оскаржуваного наказу фактично не дає можливості вчиняти нотаріальні дії, пов'язані з нерухомим майном, об'єктами незавершеного будівництва, а також оформлення права на спадщину у незакінчених спадкових справах та позбавляє можливості отримувати дохід від професійної діяльності.

Також вказує, що 05 березня 2018 року Головним територіальним управлінням юстиції у Волинській області була проведена планова комплексна перевірка діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1., здійснення якої визнано на належному рівні.

На час подання заяви на офіційному сайті Міністерства юстиції України відсутня інформація про тимчасове блокування доступу приватного нотаріуса ОСОБА_1. до реєстрів.

Стверджує, що розгляд заяви про забезпечення позову не передбачає надання правової оцінки правомірності дій чи рішень суб'єкта владних повноважень, а спрямований лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Без вжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза завдання істотної шкоди її правам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи заяви приватного нотаріуса ОСОБА_1. про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню з таких мотивів і підстав.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

За правилами частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з частиною першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу зазначених положень слідує, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2018 року № 555/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на чотири місяці. Виконання даного наказу покладено на ДП «Національні інформаційні системи». Наказ прийнято на підставі довідки за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1. відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2016 року № 990.

При цьому із оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 27 лютого 2018 року №555/5, на переконання суду, неможливо зробити однозначний висновок про його протиправність. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу від 27 лютого 2018 року №555/5 може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення відповідача.

Суд враховує, що з аналізу статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що прийняття Міністерством юстиції України рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав пов'язане з виявленням істотних порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами. У зв'язку з цим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, встановлене спеціальним законом тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є заходом запобігання порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами. Зупинення дії наказу до моменту встановлення протиправності або правомірності прийнятого відповідачем наказу фактично є скасуванням таких заходів.

Зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 28 лютого 2018 року №555/5, який видано на визначений період часу та спрямований на попередження недопущення приватним нотаріусом як державним реєстратором виявлених порушень порядку державної реєстрації прав, на думку суду, за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування такого правового інституту як забезпечення позову.

Доводи заявника про те, що блокуванням доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно порушуються права інших осіб (зокрема, у спадкових справах), суд відхиляє, оскільки відповідно до абзацу п'ятого частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.

При цьому відповідно до листа Міністерства юстиції України від 01 березня 2018 року №2404/19.3/ін.-18 зобов'язано документи, які подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1., передати на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі. Така вимога спрямована на попередження порушення прав заявників, які звернулись до приватного нотаріуса ОСОБА_1. як державного реєстратора.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що тимчасове блокування приватному нотаріусу ОСОБА_1. доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не позбавляє її можливості здійснювати інші нотаріальні дії, а тому безпідставними є посилання на неможливість отримання доходу від своєї професійної діяльності. До таких висновків суд дійшов з аналізу положень статті 34 Закону України «Про нотаріат», з якої вбачається, що приватні нотаріуси вчиняють цілий ряд нотаріальних дій, для яких не потрібний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У заяві визначено декілька способів забезпечення позову: зупинення дії спірного наказу, при цьому вказано спосіб - шляхом розблокування доступу заявника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зобов'язання третю особу вчинити дії: розблокувати доступ приватного нотаріуса ОСОБА_1. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зобов'язання третю особу утриматися від вчинення дій будь-яких дій на виконання наказу Міністерства юстиції України від 27 лютого 2018 року №555/5.

Варто зауважити, що обраний заявником спосіб забезпечення позову - зобов'язати третю особу вчинити дії та утриматися від вчинення дій не відповідає видам забезпечення позову, встановленим частиною першою статті 151 КАС України. Також зупинення дії наказу шляхом розблокування доступу до реєстру не є адекватним заходом за змістом статті 151 КАС України.

У заяві відсутнє обґрунтування доцільності вжиття кожного із вказаних у ній заходів.

ОСОБА_1. не обґрунтувала належними та допустимими доказами необхідність забезпечення позову та не довела обґрунтованості застосування обраних способів (заходів) забезпечення такого позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачених приписами статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову приватного нотаріуса ОСОБА_1. немає, а отже у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622), третя особа, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (04053, місто Київ, вулиця Січових стрільців, 73, ідентифікаційний код юридичної особи 39787008) про скасування наказу від 27 лютого 2018 року №555/5 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повний текст ухвали складено 12 березня 2018 року