Постанова № 72644885, 26.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 909/912/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.,

секретар судового засідання Іванець М.Я.,

розглянув апеляційну скаргу Національного природного парку "Гуцульщина"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 (суддя Фанда О.М., повне рішення складено 22.11.2017)

у справі №909/912/17

за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області,

до відповідача Національного природного парку «Гуцульщина», м. Косів, Івано-Франківська область,

про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду в сумі 58593,50 грн.,

представники:

- від позивача - Яківчук І.М., Головчак Н.В.,

- від відповідача - Вань І.Р., Копчук І.М.

22.09.2017 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції (надалі - ДЕІ) в Івано-Франківській області про стягнення з Національного природного парку (надалі - НПП) «Гуцульщина» 58593,50 грн. шкоди завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду (а.с. 4-8).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 позов у даній справі задоволено.

Оскаржуваним рішенням встановлено факт заподіяння шкоди лісу, природно-заповідному фонду та навколишньому природному середовищу у розмірі 58593,50 грн., внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що полягала у незабезпеченні ним охорони і захисту лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду. Заподіяна шкода полягала у незаконній рубці невстановленими особами 8 сироростучих дерев породи бук та 6 сироростучих вітрувальних дерев породи бук у виділах 16, 17 кварталу №33 Шешорського ПНДВ НПП «Гуцульщина». Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ДЕІ в Івано-Франківській області є обґрунтованими, мотивованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, НПП «Гуцульщина» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що:

1) місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є постійним лісокористувачем ділянки, на якій виявлено порушення. Скаржник наголосив на тому, що він не має оформленого державного акта на постійне лісокористування, а межі земельної ділянки, на якій виявлено порушення, не були встановленими в натурі і на них немає жодних межових знаків;

2) місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що служба охорони парку є структурним підрозділом парку;

3) акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.10.2015, на якому базується рішення місцевого господарського суду, було отримано як доказ в кримінальному провадженні, а, отже, він повинен був пройти перевірку на належність та допустимість саме в межах кримінального провадження і до того часу не може використовуватися як доказ у господарському судочинстві. На думку скаржника, вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №2а/1270/8688/12;

4) окрім акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.10.2015, матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, що підтверджують факт, обсяги та місце вчинення правопорушення (протоколів про адміністративне правопорушення, вироку суду, приписів чи розпоряджень за результатами виявленого порушення).

ДЕІ в Івано-Франківській області подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначила, зокрема, що:

1) перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо відповідача була проведена на законних підставах, акт від 30.10.2015 був складений у встановленому законом порядку, є носієм доказової інформації про виявлені порушення і є належним доказом у справі;

2) твердження про те, що НПП «Гуцульщина» не є постійним лісокористувачем на відповідній лісовій земельній ділянці не відповідає дійсності. Так, відповідно до Прикінцевих положень Лісового кодексу (надалі - ЛК) України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. При цьому, перевіркою було встановлено факт наявності у НПП «Гуцульщина» матеріалів лісовпорядкування, яке було проведено у 2004 році УДПЛВО «Львівська державна лісовпорядна експедиція»;

3) з положень Лісового кодексу України, Положення про НПП «Гуцульщина», акта приймання-передачі матеріальних цінностей, лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косовського районного підприємства «Райагроліс» до сфери управління Мінекоресурсів України від 23.08.2002 вбачається, що саме службою охорони НПП «Гуцульщина», яка входить у його структуру, повинна забезпечуватися охорона території парку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що в період з 27.10.2015 по 30.10.2015 головним спеціалістом відділу екологічного контролю природного-заповідного фонду рослинного та тваринного світу - державним інспектором з ОНПС в Івано-Франківської області Перебойчуком В.С. за участі головного природознавця НПП «Гуцульщина» Чернявського В.І., заступника начальника відділу державної охорони НПП «Гуцульщина» Матвійчука А.В., начальника Шешорського ПНДВ Пецюка В.М. було проведено позапланову перевірку Шешорського ПНДВ НПП «Гуцульщина» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду,

Вказана перевірка була призначена на підставі наказу ДЕІ в Івано-Франківській області №261 від 27.10.2015 та направлення на проведення перевірки №90 від 27.10.2015, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 13).

Відповідно до наказу №261 від 27.10.2015, підставами для видачі цього наказу були: згода на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду ДЕІ України №2/3-369 від 21.10.2015 щодо розгляду звернення гр.ОСОБА_11 від 07.10.2015, лист Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області №2087 від 01.10.2015, постанова про проведення перевірки СВ Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 29.09.2015 та лист Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області №2192 від 13.10.2015, постанова про проведення перевірки СВ Косівського РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 13.10.2015.

За результатами позапланової перевірки НПП «Гуцульщина» складено акт від 30.10.2015 (а.с. 14-17), який підписаний всіма особами, що брали участь у перевірці, та у якому міститься відмітка про отримання примірника цього акта директором НПП «Гуцульщина» Пророчуком В.В.

Відповідно до складеної відомості №1 від 28.10.2015 (а.с. 20) обліку пнів незаконно зрубаних дерев, на території лісового фонду кварталу №33 виділу №16 Шешорського лісництва НПП «Гуцульщина» виявлено незаконну рубку 6 сироростучих дерев породи бук (діаметри пнів 39, 73, 56, 72, 14, 52 см) та 6 сироростучих вітровальних дерев породи бук (діаметри пнів 13, 13, 16, 14, 14, 13 см). На території лісового фонду кварталу №33 виділу №17 Шешорського лісництва НПП «Гуцульщина» виявлено незаконну рубку 2 сироростучих дерев породи бук діаметрами пнів 73 та 63 см. У відомості міститься вказівка на те, що всі пні протавровані контрольним тавром лісничого.

В акті перевірки також відображено вищезазначені порушення. Окрім того, в акті міститься відмітка про відсутність зауважень до акту перевірки за підписом директора НПП «Гуцульщина».

Згідно з розрахунком, проведеним державним інспектором з ОНПС в Івано-Франківської області Перебойчуком В.С., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" (а.с. 19), розмір шкоди внаслідок незаконної рубки 16 дерев породи бук на території виділів 16 та 17 кварталу №33 Шешорського ПНДВ НПП «Гуцульщина» становить 58593,50 грн.

30.10.2015 директору НПП «Гуцульщина» було вручено припис ДЕІ в Івано-Франківській області №90 (а.с. 18) про розгляд до 30.11.2015 акту перевірки і обговорення його на нараді спеціалістів відділу державної охорони та збереження природних екосистем та начальниками ПНДВ та проведення до вказаного періоду доочистки від порубочних решток лісосіку вказану в акті перевірки.

В подальшому, ДЕІ в Івано-Франківській області звернулася до НПП «Гуцульщина» із претензією №35/15 від 23.03.2017 (а.с. 21) про сплату шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев та пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту в розмірі 58593,50 грн.

У зв'язку з тим, що НПП «Гуцульщина» не сплатило вказану суму в добровільному порядку, ДЕІ в Івано-Франківській області звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з відповідача 58593,50 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Частиною 4 ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що на національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Відповідно до Положення про НПП «Гуцульщина» (а.с. 49-65), НПП «Гуцульщина» створений відповідно до Указу Президента України від 14.05.2002 №456, є об'єктом природоохоронного фонду загальнодержавного значення та розташований на території Косовського району Івано-Франківської області (п.1.1). Загальна площа парку становить 32271 гектари, у тому числі 7606 гектари, що мають бути надані парку в постійне користування та 24665 гектарів, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п.1.6).

Зі змісту статті 17 Лісового кодексу України вбачається, що основною метою надання лісів у постійне користування є ведення лісового господарства. Статтями 19 та 64 Лісового кодексу України передбачено обов'язки постійних лісокористувачів та основні вимоги щодо ведення лісового господарства.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Таким чином, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

З акта приймання-передачі цінностей лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства «Райагроліс» до сфери управління Мінекоресурсів України від 23.08.2002 (а.с. 86-96), затвердженого Міністром екології та природних ресурсів України, на виконання Указу Президента №456/2002 від 14.05.2002 та наказу Мінекоресурсів від 14.08.2002 №315 вбачається, що у 2002 році комісією у складі: голови комісії, начальника Державної служби заповідної справи, заступника начальника Державної служби заповідної справи, начальника управління бухгалтерського обліку та фінансової звітності Мінекоресурсів, першого заступника Голови облдержадміністрації, начальника нормативно-правового управління Мінекоресурсів, начальника Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франкіській області, начальника обласного управління лісового господарства, заступника начальника управління земельних ресурсів облдержадміністрації, начальника відділу заповідної справи та екомережі Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області, головного технолога ОП «Івано-Франківськоблагроліс», голови Косівської районної ради, першого заступника голови Косівської райдержадміністрації, директора Національного природного парку «Гуцульщина», директора Кутського держлісгоспу та директора Косівського районного підприємства «Райагроліс» проведено приймання-передачу матеріальних цінностей, лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства «Райагроліс» до сфери управління Мінекоресурсів України. Передано директору НПП «Гуцульщина» від директорів Кутського держлісгоспу Дмитрук В.Д. та Косівського районного підприємства «Райагроліс» Пліхтяк Ю.М., по Кутському ДЛГ: 1.1) лісовий фонд площею 21562 га; 1.2) документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо; 1.3) лісову продукцію, що є в залишку в лісі; 1.4) лісосічний фонд на який виписані лісорубні квитки і сплачена попенна плата. По Косівському районному підприємству «Райагроліс»: 2.1) лісовий фонд площею 10709 га; 2.2) документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо.

Частина кварталів була передана у постійне користування НПП «Гуцульщина» із вилученням в попередніх лісокористувачів (в тому числі - квартали 1-13, 18-29, 31-34 Шешорського лісництва), частина - без вилучення (серед яких немає земель Шешорського лісництва). В акті також зазначено, що на переданій території НПП «Гуцульщина» з вилученням земель охорону здійснює служба державної охорони НПП «Гуцульщина» з часу підписання акту.

В подальшому, в 2004 році, Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Львівська державна лісовпорядна експедиція» було проведено лісовпорядкування НПП «Гуцульщина» (а.с. 73). З пояснень позивача, наданих в судовому засіданні 26.02.2018 вбачається, що в результаті проведеного лісовпорядкування було змінено цифрові позначення кварталів НПП «Гуцульщина». Вказані обставини не було спростовано представниками відповідача.

Зважаючи на те, що доводи відповідача про те, що він нібито не є постійним лісокористувачем на спірних виділах, базуються виключно на відсутності в нього державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, колегія суддів вважає, що скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду, які ґрунтуються на п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 цього Кодексу, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно ст. 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 Положення про НПП «Гуцульщина» охорона території парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Пунктом 5.2. Положення визначено, що службу державної охорони парку очолює директор парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Управління службою держохорони здійснює Мінприроди.

Згідно пункту 5.4 Положення, основними завданнями служби держохорони є: забезпеченням додержання режиму охорони території та природних об'єктів; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства. Зважаючи на наведене, служба охорони є відділом НПП «Гуцульщина», на який покладено обов'язок здійснення охорони природно-заповідного фонду з моменту передачі вилучених земель. Вказане також вбачається і з Положення про відділ державної охорони природно-заповідного фонду, затвердженого директором НПП «Гуцульщина» (а.с. 66-67).

Вищенаведеним спростовуються твердження НПП «Гуцульщина» про те, що він не є належним відповідачем по справі, а також те, що служба охорони парку не є структурним підрозділом парку.

Як вже було зазначено, матеріалами справи підтверджується факт незаконної вирубки в виділах 16 та 17 кварталу №33 Шешорського ПНДВ НПП «Гуцульщина», яка була виявлена посадовими особами позивача та відповідача та зафіксована в відомості обліку пнів незаконно зрубаних дерев №1 від 28.10.2015 та в акті позапланової перевірки НПП «Гуцульщина» від 30.10.2015.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неналежності акта перевірки від 30.10.2015, у зв'язку з тим, що такий було отримано як доказ в кримінальному провадженні.

Як зазначено в наказі про проведення перевірки №261 від 27.10.2015, однією з підстав для видачі цього наказу було звернення гр. ОСОБА_11 від 07.10.2015. Окрім наказу, позивачем було оформлено також відповідне направлення.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», однією з підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу. Відповідно до ст.7 цього Закону, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Частиною 6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Таким чином, при проведенні перевірки та складенні акта перевірки від 30.10.2015, позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що в акті перевірки належним чином зафіксовано фактичні дані про порушення природоохоронного законодавства, а саме про незаконну рубку дерев на території природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина», тобто вказаний акт є носієм доказової інформації та належним доказом у справі.

Колегія суддів відхиляє покликання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №2а/1270/8688/12, оскільки правова позиція, викладена у цій постанові стосується відносин у сфері справляння податків та зборів, а саме застосування положень п.86.9 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на 19.10.2012), відповідно до якої встановлено особливі правила прийняття органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність. Вказані відносини у сфері справляння податків та зборів не можуть бути застосовані до інших видів здійснення в державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та, зокрема, до відносин з приводу порушення вимог природоохоронного законодавства.

Таким чином, допустивши незаконну рубку лісу в виділах в виділах 16 та 17 кварталу №33 Шешорського ПНДВ, відповідач порушив вимоги пункту 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов'язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок.

Відповідно до п. 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

В розрахунку, складеному за результатми перевірки, посадовими особами позивача було встановлено розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної рубки лісу, а саме - 58593,50 грн.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що: 1) законодавством на відповідача покладено обов'язок охорони лісів від незаконних рубок; 2) з наявних в матеріалах справи доказів вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів у виділах №16, 17 кварталу №33 Шешорського лісництва НПП «Гуцульщина» та підтверджується розмір заподіяної шкоди; 3) на виконання положень ст.ст. 74 ГПК України та ч.2 ст.1166 ЦК України відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу.

Наведеним підтверджується, що внаслідок бездіяльності відповідача було заподіяно шкоди лісовим ресурсам, вбачається причинний зв'язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою і наявність вини відповідача.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273 - 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 у справі №909/912/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Національного природного парку «Гуцульщина» - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 06.03.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко