Постанова № 72644876, 27.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа № 907/679/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.,

секретар судового засідання Іванець М.Я.,

розглянув апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Дари Закарпаття»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2017 (суддя Васьковський О.В., повний текст складено 30.11.2017)

у справі № 907/679/17

за позовом ОСОБА_3, м.Москва, Російська Федерація

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Дари Закарпаття», Ужгородський район

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, Київська область

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін до установчих документів,

представники:

- від позивача - ОСОБА_7,

- від відповідача та третьої особи - не з'явились.

12.09.2017 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства (надалі - ПСП) «Дари Закарпаття», ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Бисаги Юрія Юрійовича та нотаріуса нотаріального округу міста Воронеж Російської Федерації Макарової Оксани Вікторівни (а.с. 8-16) про: визнання недійсною довіреності, виданої нотаріусом нотаріального округу міста Воронеж Російської Федерації Макарової Оксани Вікторівни; визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПСП «Дари Закарпаття» від 14.01.2017; визнання недійсною заяви ОСОБА_3, від імені якої діяла ОСОБА_8 від 14.01.2017, справжність підпису якої посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Бисагою Юрієм Юрійовичем; визнання недійсними рішень засновників ПСП «Дари Закарпаття» №1 та №2 від 14.01.2017; скасування державної реєстрації змін до установчих документів ПСП «Дари Закарпаття» та державної реєстрації змін до відомостей про цю юридичну особу, що не пов'язані із змінами в установчих документах від 16.01.2017.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2017 (а.с. 3-5) вказану позовну заяву прийнято в частині вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів №1 та №2 ПСП «Дари Закарпаття» від 14.01.2017 та порушено провадження у справі в цій частині. У прийнятті позовної заяви до розгляду в частині інших вимог - відмовлено.

10.10.2017 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 73-76), відповідно до якої просив: визнати недійсними рішення засновників ПСП «Дари Закарпаття» №1 та №2 від 14.01.2017; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПСП «Дари Закарпаття» від 14.01.2017; скасувати рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів ПСП «Дари Закарпаття» та державну реєстрацію змін до відомостей про цю юридичну особу, що не пов'язані із змінами в установчих документах (зміна керівника), які були вчинені 16.01.2017.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2017 (а.с. 120-123) вказану заяву позивача про збільшення позовних вимог розцінено як заяву про зміну предмета позовних вимог, яка подана до початку розгляду судом справи по суті, відтак прийнято до розгляду та задоволено.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2017 у даній справі (а.с. 185-196) позов у даній справі задоволено повністю (із врахуванням заяви позивача про зміну предмета позовних вимог).

Ухвалюючи рішення місцевий господарський суд встановив, що 14.01.2017 представником ОСОБА_8 було вчинено низку дій від імені ОСОБА_3 як учасника ПСП «Дари Закарпаття», а саме: прийнято рішення про вихід ОСОБА_3 зі складу підприємства та відчуження частки у вказаному підприємстві ОСОБА_6 та укладено відповідний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі підприємства. Вказані дії вчинялися ОСОБА_8 на підставі довіреності №36АВ 1903377 від 19.02.2016, виданої нотаріусом нотаріального округу міста Воронеж Російської Федерації Макаровою Оксаною Вікторівною та зареєстрованої в реєстрі за №15Д-562. Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, вказана довіреність не видавалася позивачем, відтак ОСОБА_8 не мала необхідних повноважень на участь від імені ОСОБА_3 у загальних зборах підприємства та на укладення від імені ОСОБА_3 правочинів щодо належної їй частки у статутному капіталі підприємства. Вказане підтверджується, зокрема:

- висновком експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Кормош О.В. від 04.05.2017 №4/57, за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12017070170000069 від 16.01.2017;

- висновком експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Шкрюби С.М. від 08.11.2017 №4/304, складеним на виконання постанови від 10.10.2017 про призначення судової технічної експертизи документів, винесеної старшим слідчим Яворським І.М. у кримінальному провадженні №12017070170000069 від 16.01.2017;

- листом сектору Інтерполу та Європолу ГУ НП України в Закарпатській області №664/106/13-2017 від 23.06.2017, з якого вбачається, що нотаріусом нотаріального округу міста Воронеж Російської Федерації Макаровою Оксаною Вікторівною довіреність №36АВ1903377 від 19.02.2016 не посвідчувалася, а реєстр №15Д-562 взагалі не належить цьому нотаріусу;

- листом Федеральної нотаріальної палати Російської Федерації №4967/06-06 від 13.11.2017, відповідно до якого у Єдиній інформаційній системі нотаріату відсутні відомості про посвідчення вказаної довіреності будь-ким з нотаріусів, бланк на якому здійснена довіреність був виданий іншому нотаріусу, відомості щодо його використання відсутні.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ПСП «Дари Закарпаття» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що:

1) оскаржуваним рішенням задоволено частину тих вимог позивача, щодо яких вже раніше судом було винесено ухвалу про відмову в прийнятті позовної заяви та порушення провадження у справі з мотивів непідвідомчості спору в частині цих вимог господарським судам. Так, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, а також про скасування державної реєстрації змін до установчих документів не є предметом розгляду в порядку господарського судочинства;

2) довіреність №36АВ 1903377 від 19.02.2016, видана нотаріусом нотаріального округу міста Воронеж Російської Федерації Макаровою Оксаною Вікторівною та зареєстрована в реєстрі за №15Д-562, станом на сьогоднішній день є дійсною, оскільки немає судового рішення про визнання її недійсною;

3) місцевим господарським судом не було досліджено оригінали оскаржуваних документів, в тому числі оригіналу довіреності №36АВ 1903377 від 19.02.2016;

4) висновки експертів від 04.05.2017 №4/57 та від 08.11.2017 №4/304 не можуть вважатися належними доказами в господарському процесі, оскільки були одержані в рамках кримінального провадження №12017070170000069 від 16.01.2017;

5) висновки експертів, на які покликається позивач, ґрунтуються лише на умовно-вільних та експериментальних зразках почерку, що є грубим порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. У зв'язку з цим відповідач заявляв клопотання про проведення у даній господарській справі судової почеркознавчої експертизи, на що представник позивача повідомив про неможливість забезпечити особисту явку ОСОБА_3 для відбору вільних зразків почерку у зв'язку з інвалідністю останньої. В той же час, довідки про інвалідність ОСОБА_3 містять суперечливі дані про групу її інвалідності та не свідчать про неможливість її вільного пересування;

6) висновок експерта від 08.07.2017 №4/304 не містить відомостей про порівняння бланку довіреності №36АВ 1903377 від 19.02.2016 з іншими бланками нотаріальних документів, виданих в Російській Федерації, а, отже, не може братися до уваги в частині оцінки дійсності бланку довіреності.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив, зокрема, що:

1) рішення місцевого господарського суду було прийнято із врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог. При цьому, спір щодо купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства пов'язаний із розпорядженням корпоративними правами, а, отже, є корпоративним (правова позиція Верховного Суду України), а щодо вимог позивача про скасування реєстраційних дій - то вони є похідними від інших вимог у корпоративному спорі, а отже також підвідомчі господарським судам (правова позиція Вищого господарського суду України);

2) позивачем наведено переконливі докази відсутності факту видачі довіреності №36АВ 1903377 від 19.02.2016;

3) висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі, цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом при вирішенні господарського спору на загальних підставах. Таким чином, заперечення відповідача щодо висновків експертиз, які ґрунтуються винятково на тому, що вони отримані в межах кримінального провадження, не заслуговують на увагу;

4) заперечення відповідача по суті висновків експерта є формальними, ним не надано жодного доказу в підтвердження того, що підпис на довіреності №36АВ 1903377 від 19.02.2016 належить ОСОБА_3 Крім того, твердження про необхідність відбору вільних зразків почерку спростовується абзацом 3 п.1.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Третя особа не виконала вимог ухвал суду від 14.12.2017, 01.02.2018, 05.02.2018 та не подала відзиву на апеляційну скаргу. Окрім того, третьою особою не було забезпечено явку свого представника в судові засідання. Незважаючи на те, що третя особа належним чином повідомлялася про час і місце судового розгляду за адресою, яка зазначалася обома сторонами, а також міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у складі відомостей про третю особу як учасника ПСП «Дари Закарпаття»), поштові відправлення поверталися на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою (а.с. 211, 240, 241).

В судове засідання 27.02.2018 відповідач не забезпечив явку свого представника, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду. В той же час, від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку свого представника у зв'язку з його хворобою.

Зважаючи на документальну необґрунтованість вказаного клопотання, а також на те, що 05.02.2018 відповідач подавав аналогічне клопотання з тих же підстав, враховуючи, що право відповідача на представництво його інтересів в судовому процесі не обмежене участю лише одного представника (таке представництво може здійснювати, в тому числі, і керівник підприємства), зважаючи на завершення процесуального строку для апеляційного розгляду даної справи, а також на наявність в матеріалах справи достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за необхідне відхилити клопотання відповідача та завершити розгляд апеляційної скарги без представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 14.01.2017 єдиним учасником ПСП «Дари Закарпаття» була ОСОБА_3 із внеском до статутного капіталу товариства в розмірі 188525,00 грн., що становить 100% статутного капіталу.

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2017 ОСОБА_8 від імені ОСОБА_3 прийнято рішення №1 про вихід та припинення участі ОСОБА_3 зі складу засновників ПСП «Дари Закарпаття» та передачу у повному обсязі належної позивачу частки у статутному капіталі ПСП «Дари Закарпаття» на користь ОСОБА_6 (а.с. 46). В матеріалах справи міститься також аналогічна за змістом нотаріально посвідчена заява ОСОБА_8 про вихід ОСОБА_3 зі складу засновників підприємства та про передачу її частки ОСОБА_6 (а.с. 45).

Також, 14.01.2017 між ОСОБА_8, яка діяла від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_6 було підписано договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративного права) ПСП «Дари Закарпаття» в розмірі 188525,00 грн. (а.с. 42-44).

Вчиняючи вказані дії, ОСОБА_8 діяла на підставі довіреності №36АВ 1903377 від 09.02.2016, виданої нотаріусом нотаріального округу міста Воронеж Російської Федерації Макаровою Оксаною Вікторівною та зареєстрованої в реєстрі за №15Д-562 (а.с. 39, переклад на українську мову - а.с. 40).

В цей же день, ОСОБА_6, як новим учасником ПСП «Дари Закарпаття» було прийнято рішення №2, яким затверджено нову редакцію статуту ПСП «Дари Закарпаття», звільнено з 14.01.2017 директора підприємства ОСОБА_13, призначено з 15.01.2017 директором підприємства Шершуна А.І. (а.с. 48).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002977269 від 03.09.2017 (а.с. 32-38) підтверджується, що 16.01.2017 приватним нотаріусом Бисагою Ю.Ю. було здійснено дві реєстраційні дії: 1) №13241070021007769 - внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме зміни про керівника юридичної особи; 2) №13241050022007769 - проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, а саме зміну складу або інформації про засновників.

Після цього, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним учасником ПСП «Дари Закарпаття» став ОСОБА_6 із внеском до статутного капіталу товариства в розмірі 188525,00 грн., що становить 100% статутного капіталу.

Відповідно до статті 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 72 ГК України підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62-71 цього Кодексу, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Часинами 1 та 2 ст.65 ГК України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Згідно ч. 1 ст. 88 ГК України, учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах. Своє право брати участь в управлінні справами товариства учасники реалізують через загальні збори учасників товариства, які є вищим органом товариства (ч. 1 ст. 145 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України (в редакції, яка діяла станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції), господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув. Аналогічні положення містяться в п.3 ч.1 ст.20 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Як було зазначено вище, позовні вимоги у даній справі, зокрема вимога про визнання недійсними рішень загальних зборів ПСП «Дари Закарпаття» №1 та №2 від 14.01.2017, ґрунтуються на твердженні позивача про відсутність повноважень у ОСОБА_8 на вчинення будь-яких дій від імені ОСОБА_3 щодо управління справами ПСП «Дари Закарпаття» та розпорядження часткою ОСОБА_3 в цьому підприємстві, оскільки довіреність №36АВ 1903377 від 19.02.2016 позивачем не видавалася.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

В матеріалах справи міститься копія довіреності №36АВ 1903377 від 19.02.2016, видана нотаріусом нотаріального округу міста Воронеж Російської Федерації Макаровою Оксаною Вікторівною та зареєстрована в реєстрі за №15Д-562, згідно якої громадянка Російської Федерації ОСОБА_3 уповноважила громадянку Російської Федерації ОСОБА_8 бути її представником, зокрема, у товариствах ПСП «Дари Закарпаття» та ТзОВ «Едельвейс» щодо питань, пов'язаних з управлінням цими товариствами, виходом з товариств, а також будь-якої форми уступки (продаж, дарування чи іншого відчуження) частки позивача у вказаних товариствах.

07.02.2017 позивачем надано нотаріально засвідчену заяву про те, що вказану довіреність вона не видавала, в м.Воронеж ніколи не була (а.с. 57).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтями 78 та 79 ГПК України встановлено вимоги щодо достовірності та достатності доказів, відповідно до яких достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно листа Сектору Інтерполу та Європолу ГУ НП України в Закарпатській області №664/106/13-2017 від 23.06.2017 (а.с. 58), прокурору Ужгородської місцевої прокуратури було направлено копію відповіді правоохоронних органів Російської федерації щодо результатів перевірки документа та нотаріальної дії на представництво ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій повідомлено про те, що нотаріусом нотаріального округу міста Воронеж Російської Федерації Макаровою Оксаною Вікторівною довіреність №36АВ1903377 від 19.02.2016 не посвідчувалася, а реєстр №15Д-562 взагалі не належить цьому нотаріусу. Також, встановлено, що нотаріальний бланк 36АВ1903377, на якому надрукована вказана довіреність видавався нотаріусу нотаріального округу міста Воронеж Російської Федерації Л.П.Акуловій та був використаний 16.07.2016 для видачі Свідоцтва про право на спадщину.

Згідно листа Федеральної нотаріальної палати Російської Федерації №4967/06-06 від 13.11.2017 (а.с. 176), за перевіркою нотаріальних дій Єдиної інформаційної системи нотаріату, оператором якої є Федеральна нотаріальна палата, відсутні відомості про посвідчення вказаної довіреності будь-ким з нотаріусів, бланк на якому здійснена довіреність був виданий іншому нотаріусу, відомості щодо його використання в єдиній інформаційній системі відсутні. Також, у вказаному листі зазначається, що нотаріус нотаріального округу міста Воронеж Російської Федерації Макарова Оксана Вікторівна є діючим нотаріусом, і як вона повідомила, вказану довіреність не посвідчувала.

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №220 від 25.03.1993 «Про Національне центральне бюро Інтерполу», взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни, здійснюється лише через Національне центральне бюро Інтерполу. Національна поліція виступає як Національне центральне бюро Інтерполу.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає за можливе взяти до уваги при вирішенні спору у даній справі лист, отриманий в порядку обміну інформацією правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав, та врахувати його при сукупній оцінці доказів у даній справі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Ужгородським районним відділом поліції ГУНП в Закарпатській області розслідується кримінальне провадження №12017070170000069 від 16.01.2017 (а.с. 48), в межах якого було проведено почеркознавчу та технічну експертизу довіреності №36АВ 1903377 від 19.02.2016.

Пунктом 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» встановлено, що висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вбачає за можливе при вирішенні спору у даній справі дослідити висновки експертиз Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 04.05.2017 №4/57 та від 08.11.2017 №4/304, здійснених в межах кримінального провадження №12017070170000069 від 16.01.2017, та надати оцінку цим висновкам в порядку, встановленому ГПК України, на рівні з іншими доказами.

У висновку почеркознавчої експертизи Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 04.05.2017 №4/57 (а.с. 49-55), експертом Кормош О.В. встановлено, що рукописні записи і підпис від імені ОСОБА_3 у довіреності 36 АВ 1903377 від 19.02.2016 виконані не ОСОБА_3.

У висновку технічної експертизи документів Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 08.11.2017 №4/304 (а.с. 145-148), експертом Шкрюбою С.М. було встановлено: бланк документа « 36 AB 1903377 Доверенность» виготовлений струминним способом друку, який не застосовується в умовах поліграфічного підприємства при виготовленні дійсних бланків документів; відбиток печатки нотаріуса на даному документі на експертизу документі, нанесений штемпельною фарбою за допомогою мастичного кліше; слідів внесення змін в первинний зміст наданого на експертизу документа не виявлено; у документі « 36 AB 1903377 Доверенность» спочатку було нанесено відбиток печатки нотаріуса, а потім друкований текст, після чого виконаний рукописний текст.

Відповідно до ч.2 та ч.6 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В судовому засіданні 05.02.2018 колегією суддів було оглянуто надані слідчим СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області матеріали кримінального провадження №12017070170000069 від 16.01.2017 та, зокрема, наявні в них оригінали: довіреності №36АВ1903377 від 19.02.2016; договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративного права) ПСП «Дари Закарпаття» від 14.01.2017; заяви про вихід з ПСП «Дари Закарпаття» від 14.01.2017. Вказані оригінали відповідають тим копіям, які наявні в матеріалах даної господарської справи.

На думку колегії суддів, із вищенаведених доказів в сукупності вбачається, що ОСОБА_8 діяла на підставі довіреності, яка ОСОБА_3 не видавалася, відтак ОСОБА_8 не мала повноважень на прийняття від імені ОСОБА_3 рішень про вихід та припинення участі останньої у ПСП «Дари Закарпаття», а також рішення про передачу належної їй частки на користь третьої особи.

Своїми діями ОСОБА_8 порушила немайнові та майнові права ОСОБА_3, які складають зміст корпоративних прав позивача як учасника ПСП «Дари Закарпаття» - як право позивача на участь в управлінні підприємством, так і права позивача, пов'язані із власністю на частку у статутному капіталі підприємства.

Колегія суддів вбачає за можливе, з огляду на сукупність інших доказів у даній справі, взяти до уваги й додаткові доводи позивача про здійснену ним перевірку відомостей про довіреність №36АВ1903377 від 19.02.2016 за допомогою веб-сервісу перевірки довіреностей Федеральної нотаріальної палати Російської Федерації, яка не дала жодних результатів.

Суд відхиляє доводи скаржника про «дійсність» довіреності №36АВ1903377 від 19.02.2016. Як зазначалося вище, вказані твердження скаржник обґрунтовує наступним: 1) судового рішення, яким би ця довіреність визнавалася недійсною, не існує; 2) висновки експертиз, які були взяті до уваги судом першої інстанції, не можуть бути враховані при вирішенні даного спору через те, що вони стосуються кримінального провадження, а також через недоліки самих експертиз.

Статті 32, 36, 43 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) не містили застережень щодо можливості врахування господарським судом при вирішенні господарського спору висновку судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Більше того, як вже було зазначено, відповідно до п. 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4, такий висновок підлягає оцінці господарським судом на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Сам лише той факт, що висновки експерта були отримані в рамках кримінального провадження, не може бути підставою для неможливості їх врахування при вирішенні господарського спору. Колегія суддів констатує, що висновки експертиз Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 04.05.2017 №4/57 та від 08.11.2017 №4/304, здійснених в кримінальному провадженні №12017070170000069 від 16.01.2017, оцінюються на загальних підставах як письмові докази у справі (а не як висновки судової експертизи).

Вказані висновки були здійснені посадовими особами Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, які володіють кваліфікацією судових експертів та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також мають безпосереднє значення при вирішенні даного спору, оскільки дають відповіді на запитання що стосуються справжності підпису ОСОБА_3 на довіреності №36АВ1903377 від 19.02.2016 та способу виготовлення цієї довіреності. Окрім того, вказані висновки не є єдиною підставою судового рішення у даній справі - воно також ґрунтується і на інших доказах: листах Сектору Інтерполу та Європолу ГУ НП України в Закарпатській області №664/106/13-2017 від 23.06.2017 та Федеральної нотаріальної палати Російської Федерації №4967/06-06 від 13.11.2017, результатах перевірки відомостей про довіреність №36АВ1903377 від 19.02.2016 за допомогою веб-сервісу Федеральної нотаріальної палати Російської Федерації, поясненнях сторін, яким суд надає оцінку.

Щодо доводів скаржника про неможливість врахування висновку почеркознавчої експертизи, що була проведена у рамках кримінального провадження № 12017070170000069 від 16.01.2017, оскільки при здійсненні цієї експертизи не було забезпечено наявності вільних зразків підписів ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Відтак положеннями Інструкції передбачено, що почеркознавча експертиза може бути проведена тільки за наявними зразками почерку або підписів, якщо відсутня можливість відібрання додаткових зразків.

Для проведення почеркознавчої експертизи належності підпису на довіреності у рамках кримінального провадження № 12017070170000069 від 16.01.2017 експерту, в тому числі, було надано зразки підпису ОСОБА_3, посвідчені нотаріально та надіслані на адресу органу досудового розслідування.

Зважаючи на те, що позивач постійно перебуває в іншій країні, враховуючи докази, що підтверджують стан здоров'я позивача, а також наявність в експерта умовно-вільних та експериментальних зразків почерку позивача, що посвідчені нотаріально, враховуючи п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, судова колегія відхиляє відповідні доводи скаржника.

Крім цього, відповідач не спростував жодного доказу, наданого позивачем, не подав жодного свого доказу на підтвердження власної позиції, а всі свої доводи зводить до формальних заперечень позиції позивача.

З огляду на наведене, позивачем доведено наявність порушеного суб'єктивного корпоративного права та охоронюваного законом інтересу, який йому належать та, відповідно, такі підлягають захисту у судовому порядку. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували повноваження ОСОБА_8 діяти від імені позивача при прийнятті рішення №1 від 14.01.2017 та при укладенні купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративного права) ПСП «Дари Закарпаття» від 14.01.2017 згідно довіреності №36АВ 1903377 від 19.02.2016.

Вищенаведені порушення свідчать про наявність підстав для визнання недійсним рішення засновника ПСП «Дари Закарпаття» №1 від 14.01.2017.

У зв'язку з встановленими обставинами щодо недійсності рішення №1 від 14.01.2017, рішення засновника ПСП «Дари Закарпаття» №2 від 14.01.2017, прийняте ОСОБА_6, незаконність переходу права на частку в статутному капіталі якого визнано у даній справі, також підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин. має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, оскільки довіреність, на підставі якої діяла ОСОБА_8 позивачем не видавалась, тобто в момент підписання ОСОБА_8 не мала відповідних повноважень на підписання вказаного правочину, відтак вказаний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, дії направлені на підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства були вчинені особою за відсутності повноважень на їх вчинення. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у продавця не було дійсного волевиявлення на відчуження своїх корпоративних прав, що також є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 14.09.2016 у справі № 6-457цс16, продаж частки у статутному капіталі товариства означає відчуження сукупності корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких, зокрема право на управління товариством, на отримання частини прибутку від діяльності товариства. Особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства у встановленому порядку, одночасно отримує право на участь у вказаному товаристві. Оскільки спір виник між учасниками товариства щодо купівлі-продажу часток у статутному фонді цього товариства, що пов'язано з розпорядженням корпоративними правами, тому спір є корпоративним, а отже справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Перевіривши оскаржуване рішення в частині задоволення позовної вимоги про скасування зміни відомостей, внесених в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у зв'язку з прийняттям оспорюваних рішень, то з огляду на похідний характер таких вимог позивача, ст.ст. 9, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», з врахуванням правових позицій, викладених в п.8 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», п.1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», судом першої інстанції було зроблено обґрунтований висновок про задоволення позову в цій частині.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке виявилося у задоволенні частини тих вимог позивача, щодо яких вже раніше судом було винесено ухвалу про відмову в прийнятті позовної заяви та порушення провадження у справі з мотивів непідвідомчості спору в частині цих вимог господарським судам, є необґрунтованими.

Так, оскаржуване рішення ухвалювалося судом першої інстанції із врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, а тому суд першої інстанції не вийшов за межі вимог та не приймав рішення щодо тих вимог, щодо яких раніше було винесено ухвалу про відмову в прийнятті позовної заяви.

При цьому, відповідно до ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Скаржником не обґрунтовано факту неправильного вирішення спору судом першої інстанції та, крім того, не наведено наявності інших порушень норм процесуального права, які відповідно до ч.3 ст.277 ГПК України могли би бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273 - 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2017 у справі №909/976/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Дари Закарпаття» - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 07.03.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

cуддя Л.С. Данко