Постанова № 72644765, 01.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/393/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

За участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

За участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 01.03.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №910/393/18 (суддя Якименко М.М.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до 1)Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

2)Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 77 862 952,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ" про:

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснити відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання своїх небалансів за січень-лютий 2016 року та лютий-березень 2017 року в обсязі 205,505 тис.куб.м, після чого оформити з оператором газосховища додаткові акти приймання-передачі та коригуючи реєстри і надіслати їх позивачу як оператору ГТС з метою здійснення ним балансуючої алокації;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ" на користь позивача заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу у розмірі 71 370 007,87 грн., пеню у розмірі 4 561 144,43 грн., 3% річних у розмірі 544 990,92 грн. та інфляційні у розмірі 1 386 809,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" повернуто без розгляду з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги у даному випадку позивачем обґрунтовуються двома окремими договорами транспортування природного газу, укладеними з відповідачами, а саме: №1602000329 від 12.02.2016 та №1512000715 від 17.12.2015. За поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню 2 (два) окремих спори між різними сторонами. Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору окремо, необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору та до кожного із двох відповідачів. При цьому, навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи, є окремими по вказаним договорам. Підстав для застосування положень ст. 173 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не встановлено. Таким чином, позов повернуто заявнику для роз'єднання позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, скаржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, а заяву про виправлення описки та роз'яснення рішення суду першої інстанції - задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала була постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, а також внаслідок невідповідності висновків суду, обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки факту наявності в спірних правовідносинах випадку, в якому є підстави для застосування ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Саме на підставі вказаної норми позивачем і було заявлено позовну вимогу до відповідачів, оскільки їх обов'язки у спірних правовідносинах виникли з однієї підстави - здійсненої позивачем алокації обсягів природного газу по відповідачам, за результатами чого в останніх були виявлені обсяги негативних місячних небалансів, а також пов'язані між собою спільними доказами, які обґрунтовують заявлені позовні вимоги, якими є звіти відповідача-2 про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за відповідні періоди та дані номінацій, поданих відповідачем-1 по точці входу та по точці виходу за відповідні періоди. Позивач наголошує саме на пов'язаності позовних вимог, оскільки він в силу вимог закону здійснює контроль відбору замовниками з газотранспортної системи обсягів природного газу в межах обсягів, які ним подані до газотранспортної системи. При цьому, позивачем було здійснено алокацію обсягів природного газу, відібраних у 2016-2017 роках НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Хмельницькгаз» з точки виходу з газотранспортної системи до точки входу до суміжної системи - газорозподільчої системи, оператором якої є відповідач-2. В свою чергу, відповідач-1 та відповідач-2 є замовниками послуг транспортування природного газу за договорами транспортування природного газу № 1602000329 від 12.02.2016 та № 1512000715 від 17.12.2015. Водночас, відповідач-2 має також статус оператора газорозподільної системи, яким було надано позивачу недостовірну інформацію у щомісячних звітах про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам за березень, квітень, жовтень та листопад 2016 року в частині віднесення обсягів природного газу відповідача-1 на споживачів, постачальником яких відповідач-1 не був та не здійснював замовлення послуг транспортування природного газу для таких споживачів. Внаслідок порушень, відповідач-2, як оператор газорозподільної системи, безпідставно відніс на відповідача-1 обсяги природного газу, які в дійсності були несанкціоновано відібрані споживачами з газорозподільної системи відповідача-2. Виходячи з наведеного, обсяги несанкціоновано відібраного природного газу вносяться на алокацію на відповідача-2, як на оператора газорозподільної системи, а не на відповідача-1, як це визначив відповідач-2. Разом з тим, в іншій частині відповідач-2, як оператор, на виконання приписів глав 1, 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи надавав позивачу вірну інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу , яка в наступному була використана позивачем при здійсненні алокації обсягів природного газу по відповідачу-1 та відповідачу-2. В наступному, обсяги негативних небалансів, визначені позивачем за процедурою алокації на підставі звітів відповідача-2 про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за відповідні періоди та даних номінацій, поданих відповідачем-1 по точці входу та по точці виходу за відповідні періоди, не були врегульовані відповідачами та в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку, у зв'язку з чим позивач і пред'явив до відповідачів вимоги щодо врегулювання виниклих негативних небалансів обсягів природного газу у порядку, встановленому зазначеним кодексом. Спільний розгляд заявлених позивачем вимог сприятиме повному та всебічному встановленню всіх істотних обставин справи і жодним чином не призведе до затягування розгляду справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/393/18 розподілено для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №910/393/18, призначено справу до розгляду в судовому засіданні 27.02.2018.

26.02.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Хмельницькгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПАТ «Хмельницькгаз» просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на її відповідність норма процесуального права.

Зокрема ПАТ «Хмельницькгаз» наголошував на тому, що суд, повертаючи позовну заяву, зазначив, що позивачу необхідно пред'явити два окремих позови до кожного з відповідачів з метою встановлення обставин щодо кожного з відповідачів, і що буде утруднено у одному провадженні.

В судовому засіданні 27.02.2018 оголошено перерву до 01.03.2018,про що судом винесено відповідну ухвалу.

28.02.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Хмельницькгаз» надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких ПАТ «Хмельницькгаз» посилався додатково на те, що предметом спору є різні обов'язки відповідачів, обов'язки відповідача-1 та відповідача-2 виникли з різних підстав, предметом спору не є однорідні права та обов'язки, про що свідчать зокрема способи захисту, обрані позивачем, докази на підтвердження вимог до позивачів - також різні. Вимоги, заявлені позивачем, є самостійними вимогами та не можуть бути визначені як основна та додаткова одна до одної. Таким чином, відповідач-2 наголошує, що об'єднання позовних вимог до ПАТ НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Хмельницькгаз» суперечить ст. 48, 173 Господарського процесуального кодексу України.

01.03.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких ПАТ «Укртрансгаз» вказував на те, що спільний розгляд заявлених позивачем вимог обумовлений пов'язаністю таких вимог між собою єдиною підставою їх виникнення та поданими доказами, що є законною підставою для їх об'єднання відповідно до ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.03.2018 представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 01.03.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, як таку, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 в судове засідання 01.03.2018 представників не направив, причин неявки суд не повідомив, через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду заяв та клопотань не подавав. Про дату, час і місце розгляду справи справи повідомлений належним чином (ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі отримана 22.02.2018 згідно поштового повідомлення про вручення відправлення, відстеженого за допомогою сайту Укрпошти).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017.

Ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6).

Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ" про:

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснити відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання своїх небалансів за січень-лютий 2016 року та лютий-березень 2017 року в обсязі 205,505 тис.куб.м, після чого оформити з оператором газосховища додаткові акти приймання-передачі та коригуючи реєстри і надіслати їх позивачу як оператору ГТС з метою здійснення ним балансуючої алокації;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ" на користь позивача заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу у розмірі 71 370 007,87 грн., пеню у розмірі 4 561 144,43 грн., 3% річних у розмірі 544 990,92 грн. та інфляційні у розмірі 1 386 809,61 грн.

Частиною1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Частиною 2 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Згідно з ч. 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, обов'язки відповідача-1 та відповідача-2 виникли з різних підстав, а саме:

- обов'язок відповідача-1 пов'язаний з виникненням небалансу по його споживачах у спірні періоди, оскільки місячний обсяг споживання споживачами ввідповідача-1 перевищив підтверджений для них обсяг постачання, внаслідок чого у відповідача-1, як замовника послуг з транспортування виникають певні обов'язки у відповідності до Кодексу газотранспортної системи, і підставою для пред'явлення позивачем відповідної вимоги до відповідача-1 є договір транспортування природного газу № 1602000329 від 12.02.2016, укладений між позивачем та відповідачем-1, і який, відповідно не створює обов'язки для відповідача-2;

- обов'язок відповідача-2 пов'язаний виникненням негативного небалансу по обсягам газу, що використовується ним для покриття власних виробничо-технологічних витрат на нормативних втрат газу, небалансом, що виник у зв'язку з несанкціонованим відбором природного газу споживачами у спірний період, і підставою для пред'явлення позивачем відповідної вимоги до відповідача-2 є договір транспортування природного газу № 1512000715 від 17.12.2015, укладений між позивачем та відповідачем-2, і який, відповідно не створює обов'язки для відповідача-1.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору, і відповідно, предметом розгляду, позивачем заявлено вимоги, які не є однорідними з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що однорідність вимог походить з їхнього матеріального змісту та юридичної природи, а отже, вимоги можуть вважатися однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна одної мають бути виконані однаково.

В свою чергу, матеріалами оскарження підтверджується, і що зазначалось вище, підставами виникнення правовідносин (тобто, взаємних прав та обовязкві) між позивачем та відповідачем-1 та позивачем та відповідачем-2 є різні договори, якими врегульовано правовідносини саме їх сторін, і вимоги за вказаними договорами у позивача є різними, а отже, предметом спору не є однорідні права та обов'язки, про що свідчать обрані позивачем способи захисту щодо кожного з відповідачів, а саме: стосовно відповідача-1 обрано спосіб захисту зобов'язання вчинити дії, а стосовно відповідача-2 - стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Також, заявлені позивачем вимоги не є основною та додатковою по відношенню одна до одної, як і не є похідними та основними одна до одної (ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України)

Щодо доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідачів, суд апеляційної інстанції, не вдаючись в оцінку суті вказаних доказів, а здійснюючи їх оцінку з точки зору формального підтвердження позивачем своїх позовних вимог, встановив, що вимоги позивача до відповідача -1 та відповідача-2 обгрунтовані різними документами, зокрема: до відповідача-1 - довідками Центрального диспетчерського департаменту щодо різниці між обсягами природного газу, поставленого споживачам, та даними алокацій, а до відповідача-2 - звітами відповідача-2 про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках, актами надання послуг балансування, розрахунками вартості послуг балансування, рахунками.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню 2 (два) окремих спори між різними сторонами. Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору окремо, необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору та до кожного із двох відповідачів окремо, а сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи, є окремими по вказаним договорам.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені ст. 173 Господарського процесуального кодексу України підстави об'єднання позовних вимог - відсутні, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно повернуто позовну заяву з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №910/393/18 не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд визнає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувана ухвала прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №910/393/18.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №910/393/18 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №910/393/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

4. Матеріали справи №910/393/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складно: 03.03.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В.Чорна