Рішення № 72644413, 27.02.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018 Справа № 917/2183/17

за позовною заявою Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628, 39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Горького, 48/75

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький хлібозавод", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Кучми, 2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача АТ "СК "Аха Страхування", вул. Горбачевського, 15/2, м. Львів, 79020

про відшкодування 29201,05 грн матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача Мельник І.В., дов. № 01-06/150 від 02.02.2018

від відповідача: Олійник Л.М., ордер ПТ №029522 від 14.02.2018

Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628 звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький хлібозавод" про стягнення 29201,05 грн матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що враховуючи недостатність страхової виплати для повного відшкодування позивачу, завданої під час ДТП шкоди (пошкодження належного позивачеві автомобіля), у відповідача, як власника транспортного засобу (водій якого винен у вчиненні ДТП), виник обов'язок щодо сплати позивачу різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.01.2018.

31.01.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №985), відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що не є суб'єктом відповідальності за заподіяну позивачеві шкоду, оскільки, на момент настання ДТП автомобіль "АС - G3302 АХХ - 1" державний номерний знак НОМЕР_6, не перебував у володінні Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628, а був переданий у володіння та користування ФОП Базилевичу Є.В. для здійснення господарської діяльності за договором оренди транспортних засобів №119 від 01.12.2016; водій ОСОБА_4 не перебував у трудових відносинах з відповідачем; акт наданих послуг від 30.06.2017 №518 не є належним доказом розміру матеріальних збитків, завданих позивачеві в момент ДТП; позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування розміру матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 01.02.2017.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.01.2018 відкладено підготовче засідання на 06.02.2018.

В підготовчому засіданні 06.02.2018 суд оголосив перерву до 15.02.2018.

Після перерви від позивача надійшла та заява про залучення в якості третьої особи АТ "СК "Аха Страхування".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача АТ "СК "Аха Страхування" (вул. Горбачевського, 15/2, м. Львів, 79020); відклав підготовче засідання на 27.02.2018.

16.02.2018 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. №1730), в якій зазначає, що ТОВ "Кременчуцький хлібозавод" є належним відповідачем у справі, оскільки автотранспорт "AC-G-3302 АХХ-1" державний номерний знак НОМЕР_1 належить Товариству на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 08.10.2014.

27.02.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що ОСОБА_4, який 01.02.2017 керував автомобілем НОМЕР_2 та допустив зіткнення з транспортним засобом, що належить позивачеві, не працює і ніколи не працював у ТОВ "Кременчуцький хлібозавод", тому відсутні правові підстави для стягнення шкоди з ТОВ "Кременчуцький хлібозавод".

27.02.2018 в судовому засіданні від представників сторін надійшла заява про розгляд справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи згоду учасників справи, суд задовольнив зазначену заяву.

27.02.2018 в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Як зазначає позивач, 01.02.2017 біля 15 години 50 хвилин в м. Кременчуці на перехресті вул. І.Сердюка, 4/1 та вул. А.Маслова, 13/9 водій ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом "АС - G3302 АХХ - 1" державний номерний знак НОМЕР_6, який належить ТОВ "Кременчуцький хлібозавод", при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з транспортним засобом "Nissan Maxima" д.н.з. НОМЕР_3, який належить Кременчуцькому КАТП 1628, під керуванням ОСОБА_5, який рухався по головній дорозі, чим порушив п. 16.11 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

02.03.2017 Постановою Автозаводського районного суду гр. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

В результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб "Nissan Maxima" д.н.з. НОМЕР_3, який належить Кременчуцькому КАТП 1628 отримав значні механічні пошкодження.

Кременчуцьким КАТП 1628 направлена заява про страхове відшкодування до страхової компанії AT "СК "АХА Страхування", страхувальником якої є ТОВ "Кременчуцький хлібозавод".

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування розмір визначеного збитку склав 18 307,08 грн.

23.03.2017 Страховою компанією зазначена сума була відшкодована.

Згідно з актом наданих послуг від 30 червня 2017 року № 518 вартість відновлювального ремонту складає 47 508,13 грн.

Тобто, як вказує позивач, різниця невідшкодованої суми після ДТП становить 29 201,05 грн (47 508,13 - 18 307,08).

Також, позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що гр. ОСОБА_4 є працівником відповідача, водієм автомобіля "АС - G3302 АХХ - 1" державний номерний знак НОМЕР_6, який належить ТОВ "Кременчуцький хлібозавод" та є винною особою у скоєній ДТП.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 28.07.2017 щодо відшкодування матеріальних збитків у розмірі 29 201,05 грн. Проте, як зазначає позивач, претензія ТОВ "Кременчуцький хлібозавод" залишена без відповіді та задоволення.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а тому він просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 29 201,05 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність правових підстав для стягнення збитків з ТОВ "Кременчуцький хлібозавод", оскільки гр. ОСОБА_4, який 01.02.2017 керував автомобілем марки AC-G-3302 АХХ-1" державний номерний знак НОМЕР_6 та допустив зіткнення з транспортним засобом, що належить позивачеві, не працює і ніколи не працював на ТОВ "Кременчуцький хлібозавод"; автомобіль станом на момент вчинення ДТП перебував у користуванні іншої особи на підставі договору оренди транспортних засобів від 01.12.2016.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідності до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно зст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Загальні правила відшкодування завданої особі не договірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 2 статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У господарських правовідносинах під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає (постанова Верховного Суду України від 22 січня 2013 року у справі № 3-72 гс 12).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як стверджує позивач, оскільки автомобіль НОМЕР_2 є власністю відповідача, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 08.10.2014, тому саме ТОВ "Кременчуцький хлібозавод" зобов'язане на підставі ч. 2 ст. 1187 відшкодувати шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Проте, як досліджено судом, згідно з договором оренди транспортних засобів №119 від 01.12.2016, укладеним між ТОВ "Кременчуцький хлібозавод" та фізичною особою-підприємцем Базилевич Є.В., автомобіль НОМЕР_4 передано в оренду даному підприємцю для здійснення господарської діяльності. Строк дії договору до 31.12.2011 (копія договору в матеріалах справи, а. с. 42-49). Тобто, вищезазначений автомобіль в момент ДТП перебував у користуванні ФОП Базилевича Є.В. на підставі договору оренди транспортних засобів №119 від 01.12.2016.

Також, позивач стверджує, що водій ОСОБА_4, який 01.02.2017 керував автомобілем НОМЕР_2 та допустив зіткнення з транспортним засобом, що належить Кременчуцькому комунальному автотранспортному підприємству 1628, на момент вчинення ДТП був працівником ТОВ "Кременчуцький хлібозавод".

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Зазначені висновки щодо застосування положень статті 1172 ЦК України викладені Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2015 року (№ 6-229цс14).

Як роз'яснено в п. 7. постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Проте, як вбачається з наданих доказів (Довідка, Звіт форми 1ДФ за 1 квартал 2017 року, список працівників), водій ОСОБА_4 не перебував у трудових відносинах з ТОВ "Кременчуцький хлібозавод".

Твердження представника позивача стосовно того, що вина саме працівника відповідача (водія ОСОБА_4.) у скоєнні ДТП підтверджується постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.03.2017 судом відхиляється, оскільки зазначеною постановою гр. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Мотивувальна частина зазначеної постанови від 02.03.2017 не містить відомостей про встановлення факту наявності трудових відносин між підприємством відповідача та гр. ОСОБА_4

З огляду на вищевикладене суд не вбачає правових підстав для стягнення збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький хлібозавод".

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку відмовити в позові.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача. Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 06.03.2018.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Киричук О.А.