Рішення № 72644264, 06.03.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року Справа № 915/1359/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача - Шиндер В.М. - дов.№09-01/19 від 01.02.2018,

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020

до відповідача: Будинкового комітету самоорганізації населення "Водопровідний", вул. Водопровідна, 19, м.Миколаїв, 54020

про: стягнення заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №3399 від 01.12.2015 в сумі 3800,00 грн., 937,60 грн. інфляційних втрат, 335,96 грн. 3% річних, 2848,48 грн. пені.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Будинкового комітету самоорганізації населення по вул.Водопровідній, 19 м.Миколаєва заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №3399 від 01.12.2015 основного боргу за теплову енергію в сумі 3800,00 грн., 937,60 грн. інфляційних втрат, 335,96 грн. 3% річних, 2848,48 грн. пені.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пп.9) п.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що станом на 15.12.2017 по даній справі суд не перейшов до розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги розмір заявлених позовних вимог, розгляд даної справи продовжувався за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №3399 від 01.12.2015 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. До того ж, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання й за договором реструктуризації від 19.07.2017. Станом на день подання позову заборгованість відповідачем не погашена у зв'язку з чим позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня з врахуванням умов договору реструктуризації від 19.07.2017.

Відповідач у відзиві (а.с.48) зазначає, що позовні вимоги ним визнаються частково, викладені в позові обставини щодо договірних правовідносин між сторонами відповідають дійсності та в той же час сума боргу за вказаними зобов'язаннями менше від тієї, що заявлена в позові, з урахуванням оплати, яка здійснювалась періодично на протязі останніх місяців, та складає 23500,00 грн. До того ж, відповідач зазначає, що відповідному перерахунку підлягають і заявлені в позові суми інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Під час розгляду справи представники сторін підтримали доводи, викладені в позовній заяві та у відзиві проти позову.

У судовому засіданні 06.02.2018, 12.02.2018 судом оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 06.03.2018 провадження у справі в частині стягнення 19 700,00 грн. основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» та Будинковим комітетом самоорганізації населення по вул.Водопровідній, 19 м.Миколаєва було укладено Договір №3399 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), за умовами вказаного договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2016. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 Договору).

У відповідності до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3 Договору).

В опалювальному періоді 2016-2017 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Водопровідна, 19 (відповідно до додатку №1 до Договору), що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення (а.с.37) та не заперечується відповідачем.

У зв'язку з порушенням відповідачем договірних строків оплати спожитої теплової енергії станом на 13.07.2017 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 81599,96 грн., що не заперечується самим відповідачем та підтверджується його заявою від 13.07.2017 про реструктуризацію вказаної суми боргу (а.с.40).

19.07.2017 між сторонами було укладено Договір №33 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію (далі - Договір реструктуризації) (а.с.38, 39).

Пунктом 1.1 Договору реструктуризації сторони підтвердили, що заборгованість за Договором №3399 від 01.12.2015 за отриману теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання станом на 19.07.2017 становить 81599,96 грн.

Відповідно до п.1.2 Договору реструктуризації позивач надав відповідачу розстрочку у погашені заборгованості за отриману теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання, яка утворилась за лютий-березень 2017 у сумі 81599,96 грн., що не охоплена рішеннями судів та іншими договорами реструктуризації, згідно з графіком погашення заборгованості, а саме: липень 2017 - 27199,99 грн., серпень 2017 - 27199,99 грн. та вересень 2017 - 27199,98 грн.

До того ж, пунктом 1.2 Договору реструктуризації сторони оговорили, що відповідач в термін до 30 числа кожного місяця погашає заборгованість згідно графіка цього договору.

Згідно п.4.1 Договору реструктуризації договір набуває чинності з моменту укладення і діє до 01.10.2017.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладаючи договір реструктуризації сторони встановили графік погашення заборгованості в сумі 81599,96 грн., яка утворилась за лютий-березень 2017 за Договором №3399 від 01.12.2015, а тому нарахування штрафних та фінансових санкцій на вказану суму боргу позивачем повинно здійснюватись з урахуванням положень Договору реструктуризації.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній не виконував належним чином грошові зобов'язання за Договором реструктуризації та не погасив в повному обсязі заборгованість за встановленим Договором реструктуризації графіком, внаслідок чого станом на 01.10.2017 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 49500,00 грн.

З наданого відповідачем відзиву (а.с.48) та долучених до нього копій платіжних доручень вбачається, що останнім в період з 03.01.2018 по 05.01.2018 включно було здійснено часткове погашення вказаної заборгованості в сумі 26000,00 грн.

Позивач підтвердив факт отримання на свій рахунок 26000,00 грн. основного боргу, що відбулось після подання позову до суду, згідно платіжних доручень вказаних відповідачем та заявою №09/142 від 01.02.2018 зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача борг за теплову енергію в сумі 23 500,00 грн.; - 937,60 грн. - інфляційних втрат; - 335,96 грн. - 3% річних; - 2848,48 грн. пені.

За таких обставин, судом розглядаються зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №3399 від 01.12.2015 борг за теплову енергію в сумі 23 500,00 грн., 937,60 грн. інфляційних втрат, 335,96 грн. - 3% річних, 2848,48 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2018 вказав на сплату відповідачем основної заборгованості у розмірі 19 700,00 грн., згідно платіжних доручень №185 від 14.02.2018, №186 від 26.02.2018, №189 від 02.03.2018, №177 від 23.01.2018 та просить в цій частині провадження у справі закрити та стягнути з відповідача 3800,00 грн. основного боргу, 937,60 грн. інфляційних втрат, 335,96 грн. - 3% річних, 2848,48 грн. пені та 1600,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.03.2018 закрито провадження у справі в частині стягнення з Будинкового комітету самоорганізації населення по вул.Водопровідній, 19 м.Миколаєва на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" 19 700,00 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення залишку боргу за поставлену позивачем теплову енергію в гарячій воді у сумі 3 800,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3 800,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 30.07.2017 по 13.11.2017 включно у сумі 335,96 грн. та збитків від інфляції у сумі 937,60 грн. за період з вересня 2017 року по жовтень 2017 року з урахуванням умов п. 1.2 Договору реструктуризації №33 від 19.07.2017.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції суд вважає позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд, перевірив розрахунок 3% річних, наданий позивачем та дійшов наступних висновків.

При нарахуванні 3% річних по зобов'язанням липня 2017 позивачем не були враховані вимоги ч.5 ст.254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом розмір 3% річних за зобов'язаннями липня 2017 уточнено, виходячи з наступного.

З огляду на приписи ч.5 ст.254 ЦК України та п.1.2 Договору реструктуризації №33 від 19.07.2017, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у липні 2017 слід вважати 01.08.2017, оскільки 29.07.2017 припадає на суботу, 30.07.2017 - на неділю, а перший наступний робочий день - це 31.07.2017. Відповідно, простроченим платіж буде вважатись з 01.08.2017.

Тобто, нарахування 3% за зобов'язанням липня 2017 має здійснюватись з 01.08.2017, а не з 30.07.2017.

Таким чином, в частині стягнення 3% річних у сумі 4,47 грн., нарахованих 30.07.2017 та 31.07.2017 на 27199,99 грн. суми зобов'язань липня 2017, слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 331,49 грн. (335,96 - 4,47).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.

Як встановлює ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.1 Договору реструктуризації №33 від 19.07.2017 встановлено, що у разі несвоєчасного внесення плати за цим договором споживачу (відповідачу) нараховується пеня у розмірі 0,09 відсотка, за кожен день прострочення, визначеної із розрахунку не більше двох облікових ставки НБУ і не більше 100 відсотків загальної суми залишку реструктуризованої заборгованості.

Згідно п.3.1 Договору реструктуризації №33 від 19.07.2017 та у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), та з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, позивачем нарахована пеня за період з 30.07.2017 по 13.11.2017 у сумі 2848,48 грн. (а.с.12).

При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що виконання грошового зобов'язання у липні 2017 слід вважати простроченим з 01.08.2017, оскільки 29.07.2017 припадає на суботу, 30.07.2017 - на неділю, а перший наступний робочий день - це 31.07.2017. Відповідно, нарахування позивачем пені з 30.07.2017 є неправомірним, з огляду на приписи ч.5 ст.254 ЦК України та п.1.2 Договору реструктуризації №33 від 19.07.2017.

Таким чином, нарахування пені за зобов'язаннями липня 2017 має здійснюватись з 01.08.2017 по 13.11.2017 включно (105 дн.) наступним чином:

- період нарахування з 01.08.2017 по 26.10.2017 включно (87 дн.), сума боргу 27199,99 грн., ставка НБУ 12,5%: 27199,99 грн. х 25% х 87дн./365дн. = 1620,82 грн.;

- період нарахування з 27.10.2017 по 13.11.2017 включно (18 дн.), сума боргу 27199,99 грн., ставка НБУ 13,5%: 27199,99 грн. х 27% х 18дн./365дн. = 362,17 грн.;

Таким чином, розмір пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань в липні 2017 становить 1982,99 грн. (1620,82 + 362,17).

В частині стягнення пені у сумі 37,26 грн. за зобов'язаннями липня 2017 слід відмовити (1658,08 + 362,17 - 1982,99).

Нарахування пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань в серпні, вересні 2017 позивачем виконане вірно.

Таким чином, загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань складає 2811,22 грн. (1982,99 + 297,03 + 531,20).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Будинкового комітету самоорганізації населення по вул.Водопровідній, 19 м.Миколаєва (54020, м.Миколаїв, вул.Водопровідна,19; ідент.код 38458211; відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18; ідент.код 30083966; р/р26009924419952 в ПАТ АК «Укргазбанк», МФО 320478) 3800,00 грн. основного боргу, 937,60 грн. - збитків від інфляції, 331,49 грн. - 3% річних, 2811,22 грн. - пені та 1584,00 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 06.03.2018, повний текст рішення складено 12.03.2018.

Суддя Н.О. Семенчук