Рішення № 72643720, 26.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2018Справа № 910/23033/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» (м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 21/38А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінтегро» (м. Київ, провулок Куренівський, 17б)

про стягнення 22 074,21 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники: не викликались

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінтегро» про стягнення заборгованості у розмірі 23 641,12 грн., з яких: 17 013,00 грн. - основна заборгованість, 978,83 грн. - пеня, 664,21 грн. - 3% річних та 3 385,08 грн. - індекс інфляції.

Обґрунтовуючи позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» вказує на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінтегро» умов договору на поставку поліуретанового покриття №66123 від 23.06.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2017, з урахуванням ухвали цього ж суду від 23.01.2018 про виправлення описки, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

18.01.2018 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про недобросовісне перешкоджання відповідачем підписанню акта приймання-передачі між сторонами.

19.01.2018 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 17 013,00 грн. основного боргу, 3 385,08 грн. - інфляційних збитків, 965,78 грн. - пені та 710,35 грн. - 3% річних, а всього - 22 074,21 грн.

Судом встановлено, що подана позивачем заява по своїй суті є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та зменшення в частині стягнення пені.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява позивача відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову - 22 074,21 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

23.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аспект-Сервіс», нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінтегро» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» (далі - позивач, постачальник) укладено договір на поставку поліуретанового покриття №66123 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити та змонтувати поліуретанове покриття, а замовник прийняти та оплатити поліуретанове покриття (далі по тексту - «товар»). Перелік, кількість, розмір, ціна та характеристика товару зазначається в специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з Специфікацією до договору: адреса відвантаження - Україна, м. Буча, вул. Інститутська, 17-б; адреса розвантаження - Україна, с. Рудики, Київської області;адреса встановлення (монтажу) - Україна, с. Рудики, Київської області; строк поставки - протягом 30 діб з моменту отримання постачальником на банківський рахунок передплати у розмірі 86 247,00 грн.; строк встановлення (монтажу) - протягом 35 діб за умовами сприятливих погодних умов (відсутність дощової погоди) та отримання передплати; порядок оплати - 70% передплата в розмірі 86 247,00 грн., 30% - 36 963,00 грн. протягом трьох діб з моменту підписання акту приймання-передачі робіт. Вартість робіт - 123 210,00 грн. з ПДВ.

Умовами пункту 3.2.3. договору передбачено, що замовник надає постачальнику факсимільним або іншим видом зв'язку, інформацію щодо готовності до прийняття та монтажу Товару, яка в обов'язковому порядку повинна містити: точну адресу місця монтажу товару; дату закінчення замовником підготовчих робіт на земельній ділянці, обраній для монтажу товару; пропозиції щодо дати прибуття транспорту постачальника на склад замовника для передачі товару; пропозиції щодо дати готовності замовника до приїзду фахівців постачальника для здійснення монтажу товару (під готовністю розуміється наявність на вказану дату на місці монтажу товару всіх виконаних підготовчих робіт); прізвище, ім'я, по батькові, телефон, факс представника замовника, відповідального за проведення підготовчих робіт для монтажу товару.

Відповідно до п.3.2.4. договору, після отримання від замовника повідомлення про готовність до прийняття та монтажу товару. Постачальник за свій рахунок та власними силами здійснює у відповідності до умов даного договору поставку та монтаж товару.

Під терміном «монтаж» в даному договорі розуміється: підготовка основи з щебеню та гран відсіву глибиною 15 см. з поребриком по периметру, нанесення поліуретанового покриття (п. 3.3 договору).

Тобто, умовами пунктів 3.2.3. та 3.2.4. договору сторони передбачили момент виконання зобов'язання.

Відповідно до умов п. 5.2 договору прийом товару по якості здійснюється після його монтажу. Підтвердженням передачі та монтажу товару належної якості, а також повним виконанням постачальником своїх зобов'язань за даним договором, є акт приймання-передачі товару, підписаний представником замовника та постачальника.

Згідно з п. 8.5 договору за несвоєчасну оплату товару замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору 23.06.2015 позивачем перераховано відповідачу 86247,00 грн. в якості 70% передоплати за договором.

04.12.2015 між сторонами підписано додаткову угоду №66123 до договору, згідно якого внесено зміни в специфікацію щодо строку поставки товару (до 01.06.2016 року), встановлення (до 01.06.2016 року), та порядку оплати (83,52% передплата в розмірі 86 247,00 грн., 16,48% - 17 013,00 грн. протягом трьох діб з моменту підписання акту приймання-передачі робіт).

21.07.2016 позивач направив на адресу відповідача лист №20/07 від 20.07.2016 з актом приймання-передачі товару №66123 до договору №66123 від 23.06.2015, яким було запропоновано підписати вказаний акт або надати мотивовану відмову від його підписання. Вказаний лист був повернутий позивачу за закінченням встановленого строку зберігання.

Також матеріали справи містять претензію позивача №8732 від 19.10.2017 з вимогою протягом 7 днів погасити заборгованість в сумі 17 013,00 грн., у відповідь на яку відповідач листом №240 від 03.11.2017 зазначав, що станом на 03.11.2017 відсутній підписаний акт приймання-передачі робіт, обов'язок з оплати другої частини робіт не настав, а тому відповідна вимога є безпідставною. Також відповідач зазначав, що акт, надісланий постачальником листом, що надійшов замовникові 24.10.2017, не може бути підписаний, оскільки обсяг робіт, зазначений в акті, не відповідає умовам договору та фактично наданому обсягові робіт та поставленого покриття. Запропоновано з метою урегулювання спірної ситуації підписати акт приймання-передачі, в якому зазначити обсяг фактично встановленого покриття (80,50 кв.м), відповідно зменшивши його вартість, а також, з огляду на наявні недоліки покриття, подовжити гарантійний строк його експлуатації до трьох років.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що відповідач не оплатив основний борг у розмірі 17 013,00 грн., у зв'язку із чим ним нараховано та заявлено до стягнення також 3 385,08 грн. - інфляційних збитків, 965,78 грн. - пені та 710,35 грн. - 3% річних.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 712 ЦК України встановлює, що:

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму;

- до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В статті 678 ЦК України встановлено, що:

- покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

- у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Водночас статтею 852 ЦК України встановлено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1); за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кінтегро» зверталося до суду з позовом до ТОВ «Дитячі та спортивні майданчики» про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору на поставку поліуританового покриття № 66123 від 23.06.2015, стягнення передоплати за вказаним договором в сумі 86 247 грн. та пені за несвоєчасну поставку товару в сумі 6 086,29 грн., посилаючись на те, що відповідач у строк, визначений в договорі та додаткової угоді № 66123, не здійснив належне виконання зобов'язань за договором (після здійснення монтажу позивачем були виявлені істотні недоліки товару), з огляду на що, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, просив розірвати договір та стягнути з відповідача суму сплаченої передоплати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016, у справі №910/14648/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходи з того, що позивач, незважаючи на те, що невідповідність поліуретанового покриття якісним та кількісним характеристикам, були виявлені ним у момент поставки одразу після його монтажу (у серпні 2015 року), в порушення приписів п. 16 Інструкції П-7, представника відповідача письмово (із зазначенням визначених законодавством відомостей) не викликав, в порушення приписів п. 20 Інструкції П-7 - для участі у прийманні Товару, враховуючи неявку представників відповідача, ані представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, ані експерта бюро товарних експертиз, ані представника відповідної інспекції з якості, ані представника громадськості не викликав.

При цьому судом встановлено, що невідповідність поставленого за договором поліуретанового покриття ALASTAN_P критерію «відсутність стиків», який визначений на веб-сайті Концерну «Інтер Атлетика», в будь-якому випадку не може вважатися істотним недоліком такого товару.

Також зазначено і про те, що, як вказано самим позивачем, спірне покриття було поставлено та змонтовано у серпні 2015 року, тобто більш, ніч через рік після монтажу покриття.

Додатком 2 до договору сторонами було погоджено Правила експлуатації товару.

Враховуючи, що матеріали справи не містять жодних відомостей щодо того, чи було дотримано позивачем вказані правила, відсутні підстави стверджувати, що встановлений висновком № 1-09/12 від 09.12.2016 недолік не є наслідком неправильної експлуатації покриття.

Отже суд дійшов висновку, що відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, що за договором відповідачем був поставлений товар неналежної якості, проте належних та допустимих доказів вказаного позивач до матеріалів справи не надав.

Щодо правовідносин сторін, пов'язаних з монтажем поліуретанового покриття, суд зазначив, що з матеріалів справи слідує, що позивач вказує лише на недоліки товару, в той час як якість виконаних робіт з монтажу не заперечує.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем замість покриття площею 83 кв.м. поставлено та змонтовано покриття площею 80 кв.м., суд дійшов висновку, що реалізація права на відмову від прийняття товару фактично означає повернення такого товару продавцеві у стані, в якому такий товар був поставлений, що, враховуючи характер спірних правовідносин, а саме те, що товар має бути не лише поставлений, а й стаціонарно змонтований на вулиці, а відтак, не може бути демонтований з подальшою його реалізацією іншому покупцю, виключає можливість його повернення відповідачу.

За таких обставин, у випадку недопоставки відповідачем товару, позивач може вимагати передання кількості товару, якої не вистачає.

Крім того, судом у справі №910/14648/16 було встановлено, що 20.07.2016 позивач направив відповідачу для підписання два екземпляри акту приймання-передачі товару №66123 від 06.07.2016 на загальну суму 103 260 грн. (вказана сума дорівнює визначеній сторонами в додатковій угоді № 66123 від 04.12.2015 загальній вартості товару та його монтажу - примітка суду) з супровідним листом № 20/17 від 20.07.2016, в якому просив підписати вказані акти та повернути один його примірник відповідачу або надати мотивовану відмову від прийняття змонтованого (встановленого) товару.

Вказаний лист відповідачем було направлено за адресою: м. Київ, вул. Кропивницького, 14, к. 9, тобто за адресою, вказаною позивачем як офіційну в договорі.

На доказ направлення вказаних документів до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії опису вкладення та фіскального чеку від 21.07.2016.

З відомостей, які містяться в он-лайн сервісі «Укрпошти» Відстеження поштових пересилань (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/OperationList.aspx?id=0829000789270), слідує, що позивачем цей лист отриманий не був і повернувся відповідачу з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів істотного порушення відповідачем умов договору, позовні вимоги позивача про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору на поставку поліуританового покриття № 66123 від 23.06.2015 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, враховуючи, що предметом спору між сторонами у справі №910/14648/16 про розірвання договору на поставку поліуританового покриття № 66123 від 23.06.2015 та стягнення передоплати за вказаним договором в сумі 86 247 грн. та пені за несвоєчасну поставку товару в сумі 6 086,29 грн., вже були посилання відповідача на виявлені істотні недоліки товару та поставка і монтаж покриття площею 80 кв.м., і вказаним обставинам судами вже була надана відповідна оцінка, суд відхиляє заперечення відповідача у цій справі щодо істотних недоліків товару.

Крім того, як зазначалося вище, судом у справі №910/14648/16 було встановлено, що 20.07.2016 позивач направив відповідачу для підписання два екземпляри акту приймання-передачі товару №66123 від 06.07.2016 на загальну суму 103 260 грн. (вказана сума дорівнює визначеній сторонами в додатковій угоді № 66123 від 04.12.2015 загальній вартості товару та його монтажу - примітка суду) з супровідним листом № 20/17 від 20.07.2016, в якому просив підписати вказані акти та повернути один його примірник відповідачу або надати мотивовану відмову від прийняття змонтованого (встановленого) товару.

Вказаний лист отриманий не був і повернувся відповідачу з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Також 19.10.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №8732. З якою також було направлено акти приймання-передачі товару.

У відповідь на претензію відповідач листом №240 від 03.11.2017 відмовив у підписанні актів з посиланням на обставинами, які вже були предметом розгляду справи №910/14648/16.

За таких обставин, враховуючи наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 17 013,00 грн., і доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення вказаної заборгованості з відповідача.

Крім того, враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем, останнім нараховано та заявлено до стягнення також 3 385,08 грн. - інфляційних збитків, 965,78 грн. - пені та 710,35 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.5 договору за несвоєчасну оплату товару замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Враховуючи, що дії відповідача є порушенням умов договору, що, в свою чергу, є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов п.6.2 договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату товару, а також захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, судові витрати у справі на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінтегро» (04073, м. Київ, провулок Куренівський, 17б, код 36387610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» (04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 21/38А, код 37095763) 17 013 (сімнадцять тисяч тринадцять) грн. 00 коп.. основного боргу, 3 385 (три тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 08 коп. - інфляційних збитків, 965 (дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 78 коп. - пені, 710 (сімсот десять) грн. 35 коп. - 3% річних та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 05.03.2018.

Суддя В.О. Демидов