Рішення № 72643622, 27.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/20917/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер", м. Київ

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Представники сторін:

від позивача - Самойленко С.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явились.

В судовому засіданні 27 лютого 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

23 листопада 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 3/4702 від 19.10.2017 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (відповідач) заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення б/н від 01.11.2016 року в сумі 298 562,78 грн. з них: заборгованості по сплаті орендної плати - 246 240,00 грн. (двісті сорок шість тисяч двісті сорок гривень), комунальних послуг - 15 601,08 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот одна гривня 08 копійок) та відшкодування податків - 36 721,70 грн. (тридцять шість тисяч сімсот двадцять одна гривня 70 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення б/н від 01.11.2016 року щодо своєчасної сплати орендної плати та комунальних платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/20917/17, розгляд справи призначено на 19.12.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 року ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/20917/17 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/20917/17 до судового розгляду по суті; призначено судове засідання до судового розгляду справи № 910/20917/17 по суті на 27.02.18р.

В судове засідання 27.02.18р. відповідач не з'явився, причин неявки не повідомив. Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.

За ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання 27.02.2018 року, з урахуванням ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір або Договір оренди), відповідно до п.п. 1.1, 1.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) нежитлове приміщення, загальною площею 558,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 10б, для розміщення приватного закладу охорони здоров'я.

Згідно з п. 2.1 Договору передача орендованого приміщення Орендодавцем, прийняття його Орендарем і повернення його при припиненні або розірванні даного договору оформлюються актами прийому-передачі, підписаними Орендодавцем та Орендарем.

Відповідно до п. 3.2 Договору за домовленістю сторін орендна плата за 1 кв.м. орендованої площі становить 80,00 грн., а загальна сума орендної плати за місяць складає 44 640,00 грн.

У пункті 3.6 Договору оренди комунальні послуги за договором включають: послуги водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання (опалення), інші експлуатаційні витрати (плата за користування площами спільного використання, дератизація, дезінфекція, вивіз сміття та ін.) та орендні платежі за земельну ділянку, на якій розташовано приміщення.

Згідно з п.п. 8.1, 8.2 Договору його укладено строком на один рік з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору за 15 днів до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

На виконання умов Договору 30.11.2016 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі нежитлового приміщення.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості за період з березня по серпень 2017 року з орендної плати у розмірі 246 240,00 грн., зі сплати комунальних платежів у сумі 15 601,08 грн. та з відшкодування податків на суму 36 721,70 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2016 є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі під 30.11.2016) підтверджується факт передачі в оренду позивачем та прийняття відповідачем об'єкта оренди за Договором.

На підтвердження користування відповідачем об'єктом оренди у спірний період позивачем надано суду додатковий договір від 25.07.2017р. про розірвання Договору, акт приймання-передавання приміщення за Договором від 17.08.2017р. та акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.09.2017. Відтак, враховуючи, що розмір орендної плати є фіксований та встановлений у пункті п. 3.2 Договору, наявні підстави вважати послуги з оренди за березень та серпень 2017 року такими, що прийняті відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно шляхом перерахування суми, визначеної відповідно до умов пункту 3.2 даного договору, не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендодавець на підставі рахунків постачальників та на підставі даних обліку (лічильників) у термін до 20 числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок на відшкодування його витрат. Орендар в термін до 30 числа кожного місяця оплачує орендодавцю виставлений рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.3, 3.6 Договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа поточного місяця, а комунальні послуги та відшкодування податків - до 30 числа кожного місяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Матеріали справи містять підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.09.2017, зі змісту якого вбачається, що відповідач обізнаний та не заперечує щодо розміру заборгованості за Договором, яку заявлено позивачем до стягнення.

Судом встановлено, що орендну плату за період з березня по серпень 2017 року відповідачем сплачено частково, а заборгованість з орендної плати за вказаний період становить 246 240,00 грн. (з розрахунку: 44 640 Х 5 + 23040,00 грн.); заборгованість відповідача зі сплати комунальних послуг становить 15 601,08 грн., заборгованість з відшкодування орендодавцю податків - 36 721,70 грн., а всього - 298 562,78 грн. (розрахунок боргу міститься в справі).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем, який представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав, не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 298 562,78 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

При цьому, згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі об'єкту оренди орендарю в користування, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків щодо внесення орендної плати, оплати комунальних послуг та відшкодування орендодавцю сум податків, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимог та стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати - 246 240,00 грн. (двісті сорок шість тисяч двісті сорок гривень), заборгованості з комунальних послуг - 15 601,08 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот одна гривня 08 копійок) та заборгованості з відшкодування податків - 36 721,70 грн. (тридцять шість тисяч сімсот двадцять одна гривня 70 копійок).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4 478,44 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (ідентифікаційний код 35007886, адреса: 03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (ідентифікаційний код 19364259, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованості по сплаті орендної плати - 246 240,00 грн. (двісті сорок шість тисяч двісті сорок гривень), комунальних послуг - 15 601,08 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот одна гривня 08 копійок), відшкодування податків - 36 721,70 грн. (тридцять шість тисяч сімсот двадцять одна гривня 70 копійок) та судовий збір - 4 478,44 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 44 копійки).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.03.2018р.

Суддя О.В. Котков