Постанова № 72642516, 06.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1620/18 Справа № 183/7765/15 Головуючий у 1 й інстанції - Парфьонов Д. О. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до компанії «Емпекс Груп ЛТД» (Беліз), компанії «Філіантра Комерс ЛТД» (Беліз), ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого, незаконного володіння та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 до ОСОБА_3, компанії «Емпекс Груп ЛТД» (Беліз), компанії «Філіантра Комерс ЛТД» (Беліз) про визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з уточненим позовом до компанії «Емпекс Груп ЛТД» (Беліз), компанії «Філіантра Комерс ЛТД» (Беліз), ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого, незаконного володіння.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, компанії «Емпекс Груп ЛТД» (Беліз), компанії «Філіантра Комерс ЛТД» (Беліз) про визнання права власності.

29 травня 2017 року ОСОБА_3 було подано заяву про забезпечення свого позову.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року, заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам в будь-який спосіб здійснювати відчуження, передавати в іпотеку, заставу квартиру АДРЕСА_1 (нова назва - АДРЕСА_3, до набрання рішенням у справі законної сили.

29 травня 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Черговою ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року в задоволені заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року скасувати і постановити нову, якою скасувати заходи забезпечення позову.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом не встановлена реальна загроза невиконання рішення суду, не з'ясовано кола осіб, права яких можуть бути порушені існуванням даного забезпечення, крім того аналогічна заборона відчуження накладена в рамках кримінального провадження.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що правові підстави для скасування відповідних заходів відсутні.

Так, відповідно до ч.3 ст.154 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

За змістом п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Крім того, згідно ч.6 ст.154 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, із системного аналізу зазначених вище норм права слідує, що заходи забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а, у випадку відхилення позову, до набрання відповідним рішенням суду законної сили.

В інших випадках скасування заходів забезпечення позову допускається лише у тому разі, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що заявником не надано суду доказів про зміну обставин, що зумовили застосування заходу забезпечення позову в даній справі.

Зокрема, забороняючи у будь-який спосіб здійснювати відчуження, передавати в іпотеку, заставу квартиру АДРЕСА_1, суд виходив з того, що указане нерухоме майно є безпосереднім предметом даного спору, оскільки однією з позовних вимог є, зокрема, витребування указаної квартири з чужого незаконного володіння.

Таким чином, відчуження зазначеного майна може значно утруднити можливість виконання майбутнього рішення суду по даній справі.

Одним із принципів диспозитивності цивільного процесуального закону визначено право учасника справи, в тому числі позивача, розпоряджатись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому заборона у будь-який спосіб здійснювати відчуження, передавати в іпотеку, заставу квартири до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси ОСОБА_2 або інших осіб.

Так, обраний вид забезпечення позову спрямований на запобігання відчуження нерухомості і жодним чином не обмежує відповідача у можливості користування майном.

Обраний судом вид забезпечення є розумним та адекватним відповідно до заявлених позовних вимог, зроблений з дотриманням принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між обраним судом видом забезпечення позову та предметом позовних вимог.

Існування забезпечення позову в рамках кримінального провадження цієї ж квартири не може слугувати підставою для скасування заходів забезпечення позову в межах розгляду цієї цивільної справи.

Розгляд справи на даний час триває.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.